Рішення

від 11.10.2007 по справі 5/327-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну,

16                                                    

тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" жовтня 2007 р.                                                                            

Справа № 5/327-07

Суддя господарського суду Київської

області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Приватного підприємства

“Аркадія”, м. Боярка

до

Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1, м. Бровари

про

стягнення  77476,52 грн.

за участю представників:

позивача:

ОСОБА_3 -дов. від 24.09.2007р., №

43

відповідача:

не з'явились, про час і місце

судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської

області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Аркадія” (далі -

Позивач) до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про

стягнення  77476,52 грн. з яких 25617,33

грн. - основний борг,   51859,19 грн.

-пеня. Також позивач просить стягнути 2300 грн. - витрат пов'язаних з

отриманням юридичних послуг.

В судовому засіданні 11.10.2007 р.

представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з

клопотанням про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача

25617,33 грн. основного боргу, 2366,28 грн. пені та 2300 грн. витрат пов'язаних

з отриманням юридичних послуг. 

Позовні вимоги обґрунтовані

неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 32 від 16.02.2006

року  щодо здійснення повного розрахунку

за отриманий товар.

В судовому засіданні представник

позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені

в позові.

Відповідач, належним чином

повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 03.08.2007 року

та від 25.09.2007 року, в судове засідання двічі не з'явився, відзиву на

позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в

судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе

здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності

представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в

сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі 16.02.2006

року було укладено договір                 

№ 32 (далі -Договір) відповідно до умов якого позивач (продавець)

зобов'язався відпустити на взаємовигідних умовах товар, необхідний для відповідача

(покупця) п. 1.1 Договору. Згідно пункту 1.2 Договору відпуск товару

проводиться партіями. Сума договору визначається -згідно видаткових накладних,

виписаних позивачем. Ціна за одиницю товару узгоджується в кожному конкретному

випадку  (п. 1.3 Договору). Згідно  п. 1.4 Договору кінцевий розрахунок

проводиться згідно накладної на отримання партії товару. Оплата за товар

проводиться по  мірі відвантаження шляхом

перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача чи готівки в касу, не

пізніше 7 банківських днів з часу відвантаження (п. 3.1 Договору).

На виконання умов Договору та на

підставі накладних копії яких знаходяться в матеріалах справи, позивач  відвантажив відповідачу продукцію на загальну

суму 92 617,33  грн., а саме: по

накладній  № 1310 від 21.03.2006 р.  відвантажено продукцію на суму 13 371,41

грн., по  накладній  № 1353 від 23.03.2006 р. відвантажено

продукцію на суму 12 395,79 грн., по накладній № 1409 від 27.03.2006 р.

відвантажено продукції на суму 15 542,87 грн., по накладній № 1483 від

30.03.2006 р. відвантажено продукцію на суму 9 908,33 грн., по накладній № 1522

від 03.04.2006 р. відвантажено продукцію на загальну суму 15 981,45 грн., по

накладній  № 1569 від 05.04.2006 р.

відвантажено продукцію на суму  7 490,50

грн., по накладній  № 1570 від 05.04.2006

р. відвантажено продукцію на суму  4 950

грн., по накладній № 1614 від 07.04.2006 р. відвантажено продукцію на суму 8

176,98 грн., по накладній № 1615 від 07.04.2006 р. відвантажено продукцію на

суму                     4 800 грн., а

відповідачем на підставі довіреностей № 956146 

серії ЯЛТ від 16.03.2006 р., № 956167 серії  ЯЛТ від 27.03.2006 р., № 956182 серії ЯЛТ від

07.04.2006 р. вказаний товар був прийнятий.

Разом з тим, відповідач в порушення

своїх договірних зобов'язань за поставлений товар розрахувався частково в

розмірі 59000 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового

рахунку позивача від 13.04.2006 р. на суму 10 000 грн., від 04.05.2006 р. на

суму 5 000 грн., від 18.05.2006 р. на суму 5 000 грн., від 26.05.2006 р. на

суму 5 000 грн., від 06.06.2006 р. на суму 5 000 грн., від 14.07.2006 р.  на суму 5 000 грн.,  від 28.07.2006 р. на суму 5 000 грн., від

24.08.2006 р. на суму 5 000 грн., від 13.09.2006 р.  на суму 5 000 грн.,  від 03.11.2006 р. на суму 5 000 грн., від

10.11.2006 р. на суму 4 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що

25.01.2007р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 5 від

25.01.2007 р., з вимогою сплатити залишок боргу в сумі 33 617,33 грн., що

підтверджується чеком  “Укрпошти” № 7650

від 25.01.2007 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи. Однак

відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.

07.02.2007 р. позивач повторно

направив відповідачу претензію  № 11 від

07.02.2007 р.,  з вимогою погасити борг в

сумі  33 617,33 грн., що підтверджується

чеком  “Укрпошти” № 8999 від 07.02.2007

р.

Відповідач зазначену претензію

задовольнив частково на суму                    

8 000 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового

рахунку позивача від 11.07.2007 р. на суму 4 000 грн. та від 20.07.2007 р. на

суму                   4 000 грн.

Станом на день розгляду справи за

відповідачем рахується заборгованість в сумі 25617,33 грн. різниця між

перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей,

передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526

Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає, що

позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 25617,33 грн. заборгованості

за поставлений товар.

Крім того, позивач на підставі п.

5.1 Договору просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання

зобов'язання пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої

суми за період з 20.02.2007 р. по 26.07.2007 р., що за уточненим розрахунком

позивача складає 2366,28 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України

порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у

разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором

або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу

України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник

повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється

у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен

день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що

платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за

прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею

3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми

простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. 

Здійснений позивачем розрахунок

пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на викладене та

враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не

погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов

висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі

25617,33  грн. та 2366,28 грн. -пені є

доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають

задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про

стягнення з відповідача витрат пов'язаних з отриманням юридичних послуг в сумі

2300 грн., то суд зазначає таке.

Статтею 44 ГПК України передбачено,

що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї

норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті

лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги

надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48

ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у

порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія

вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом,

наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”.

Згідно з ст. 12 Закону України „Про

адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між

громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Таким чином, стаття 44 ГПК України

передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за

отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

З матеріалів справи вбачається, що

договір поруки № 24-04/07 від 05.05.2007 р., за яким надавались позивачу

юридичні послуги було укладено позивачем з ПП “Юридична компанія “Консул”. До

того ж доказів фактичної сплати позивачем вартості юридичних послуг на суму

2300 грн. не надано.

Крім того, довіреність від

24.09.2007 р. № 43 видана позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не як адвокатам, а як

уповноваженим (представникам) і є звичайними дорученнями на представництво в

суді, в них відсутні посилання на договір поруки № 24-04/07 від 05.05.2007 р.,

вони не відображають правовий статус ОСОБА_2 та ОСОБА_3 саме як адвокатів та

помічників адвоката. Доручення є важливим процесуальним документом, який

визначає правовий статус представника сторони у господарському спорі і

закріплює, згідно з вимогами статті 28 ГПК України, повноваження такого

представника.

За таких обставин суд приходить до

висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині

стягнення з відповідача 2300 грн. витрат за юридичні послуги, зв'язку з

чим  відмовляє в їх задоволенні.

Витрати по сплаті державного мита

відповідно до статті 49 ГПК України та 

витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу

відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру

задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції

України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства

“Аркадія” (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Білогородська, 21, код ЄДРПОУ

31162289) 25617 (двадцять п'ять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 33 коп.

заборгованості, 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 28 коп. пені, 279

(двісті сімдесят дев'ять) грн. 83 коп. витрат по сплаті державного мита та 109

(сто дев'ять) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим

рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду

Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з

дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному

або касаційному порядку.

Суддя                                                                               

Подоляк Ю.В.