Ухвала

від 13.02.2025 по справі 164/2295/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 164/2295/24 Провадження №11-сс/802/113/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

слідчого - ОСОБА_7 ,

підозрюваного - ОСОБА_8 ,

захисника підозрюваного - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 05 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП у Волинській ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Камінь - Каширської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_6 , звернувся до місцевого суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, працюючого верстатником виробничо - комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр», відповідно ст. 89 КК України судимості немає, в рамках кримінального провадження № 12024030530000378 від 15.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 246, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 246, ч.4 ст. 185, ч.4 ст.191 КК України.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 246 КК України, якому 04.02.2025 року було повідомлено про підозру у вчиненні цих злочинів.

В обґрунтування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, старший слідчий СУ ГУНП у Волинській ОСОБА_7 , вказує, що підозрюваний ОСОБА_8 враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його особу, може перешкодити кримінальному провадженню шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За наведених вище мотивів старший слідчий СУ ГУНП у Волинській ОСОБА_7 просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 05 лютого 2025 року задоволено частково клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Камінь - Каширської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_6 .

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 05.04.2025 року включно.

Заборонено підозрюваному ОСОБА_8 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 00 годин до 7 години та з 22 год. до 24 години щоденно.

Також на підозрюваного ОСОБА_8 покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_6 та старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 за першою вимогою;

- не відлучатися з с. Карпилівка, Камінь - Каширського району, Волинської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

Таке своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що хоча слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, однак не надано доказів і об`єктивно не доведено про недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам. А тому, слідчий суддя враховуючи міцність соціальних зв`язків підозрюваного, який одружений, має на утриманні шестеро дітей, троє з яких є неповнолітніми, має постійне місце роботи - працює верстатником виробничо - комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр», в минулому притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного тяжкого злочину, але судимість погашена у встановленому законом порядку, має постійне місце проживання, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, з врахуванням його особи, який має багато нагород, відзнак та подяк за волонтерську діяльність, прийшов до висновку про доцільність та можливість застосування запобіжного заходу, визначеного ст. 176 КПК України, зокрема у виді домашнього арешту, заборонивши залишати місце його проживання - АДРЕСА_1 , в період з 00 годин до 7 години та з 22 год. до 24 години щоденно з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та невмотивованість, прийняте судом з порушенням норм матеріального і процесуального права та з формальних підстав, просить його скасувати та постановити нове, яким застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Вказує про те, що слідчим суддею не обґрунтовано, яким чином застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Зазначає і про те, що суд першої інстанції, при визначенні міри запобіжного заходу, не врахував всі обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 . Вважає, що судом не взято до уваги наведені стороною обвинувачення доводи, не оцінено у сукупності усі обставини, які відповідно до положень КПК України повинні враховуватись при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора та слідчого, які апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, підозрюваного та його захисника, які її заперечили та просили залишити без задоволення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

За положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання про засосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 слідчим суддею дотримані в повній мірі.

Статтею ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176 - 178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Судом встановлено, що ВП №1 Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 15.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 246, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 246, ч.4 ст. 185, ч.4 ст.191 КК України.

У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 246 КК України обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , якому 04.02.2025 року було повідомлено про підозру у вчиненні цих злочинів. Обґрунтованість підозри у вчиненні злочинів стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами.

При цьому, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що при розгляді в суді першої інстанції клопотання про застосування запобіжного заходу, стороною обвинувачення не доведено того, що застосований до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить запобіганню доведеним в ході розгляду провадження ризикам, передбаченим у п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею правильно враховано те, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також для запобігання таким ризикам, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, повністю забезпечить такий запобіжний захід, як домашній арешт.

Твердження сторони обвинувачення щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, вказаним у ч.1 ст.177 КПК України, належним чином не мотивовані. Клопотання не містить належних обґрунтувань, а матеріали провадження будь-яких доказів, які давали б суду підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також, що більш м`який запобіжний захід не зможе дієво запобігти вказаним у клопотанні ризикам.

Вищевказані доводи прокурора, а також інші, які викладені в апеляційній скарзі на думку апеляційного суду, є нічим іншим як недоведеними припущеннями щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя врахувавши усі обставини справи у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в обранні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ані слідчим, ані прокурором не надано доказів і об`єктивно не доведено про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у п.п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

А тому, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про доцільність та можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, зокрема - домашнього арешту, є правильним та достатньою мірою, яка буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Будь-яких порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому дане судове рішення є законним та обґрунтованим.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 05 лютого 2025 року, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській ОСОБА_7 , яке погодженно із прокурором Камінь - Каширської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_6 задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді