Ухвала

від 13.02.2025 по справі 164/2295/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 164/2295/24 Провадження №11-сс/802/112/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

слідчого ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

захисника підозрюваного ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 06 лютого 2025 року про обрання запобіжного заходу,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчийСУ ГУНПу Волинськійобласті ОСОБА_7 ,за погодженняміз прокуророму кримінальномупровадженні ОСОБА_6 ,звернувся судуз клопотаннямпро застосуваннязапобіжного заходущодо ОСОБА_8 ,який підозрюваногоу вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.4ст.246КК України,в межахкримінального провадження,внесеного доЄРДР під№ 12024030530000378 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст.185,ч.4ст.191,ч.1,4ст.246,ч.1ст.358,КК України.При цьомузазначає,що обґрунтованість підозри підтверджується доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Також існують ризики, передбачені п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Посилаючись на викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави. Водночас, вважає, що інші, більш м`які, запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вказаним ризикам.

Ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 06.02.2025 клопотання слідчого задоволено частково.

Щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, строком на 2 місяці, тобто до 06.04.2025 включно.

Заборонено підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в період з 00 год. до 08 год. та з 20 год. до 24 год. щоденно.

Зобов`язано підозрюваного виконувати наступні обов`язки: прибувати до прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_6 ,старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 за першою вимогою; не відлучатися з АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, просить скасувати та обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Зазначає, що слідчим суддею необґрунтовано, яким чином застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246 КК України, які відносяться до тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років. Також прокурор вважає, що існують обґрунтовані ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказує про те, що слідчим також доведено недостатність застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою для запобігання наведеним ризикам. Тому вважає, що рішення слідчого судді є необґрунтованим і незаконним.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, прокурора та слідчого, які апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі з підстав викладених у ній, підозрюваного та його захисника, які апеляційні доводи заперечили через їх безпідставність, апеляційний суд приходить до висновку, що вона до задоволення не підлягає з огляду на таке.

За положеннями ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявностіризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.

Згідно із ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційний суд вважає, що наведені вимоги законодавства при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчим суддею дотримані в повній мірі.

Стаття 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

За положеннями ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод, ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами кримінального провадження, що СВ ВП №1 Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024030530000378 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.191, ч.1, 4 ст.246, ч.1 ст.358, КК України.

У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246 КК України, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , якому 04.02.2025 повідомлено про підозру у їх вчиненні. При цьому, обґрунтованість підозри у вчиненні цих кримінальних правопорушень, стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, яким слідчий суддя, надав належну юридичну оцінку.

Вивчивши та проаналізувавши матеріали клопотання колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено того, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладення на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, не забезпечить запобіганню наявності встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчим суддею встановлено те, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також для запобігання встановленим ризикам, повністю забезпечить такий запобіжний захід, як домашній арешт з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України і, з цим повністю погоджується апеляційний суд. Так, судом враховується обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими, наявність встановлених ризиків, а також те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, де проживає разом з матір?ю та братом, характеризується посередньо, неодружений, ніде не працює, вперше притягується до кримінальної відповідальності, не судимий, та інші обставини кримінального провадження.

При цьому, апеляційні твердження прокурора про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, вказаним у п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, є безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б давали суду підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а також, що більш м`який запобіжний захід і зокрема домашній арешт у певний період доби із покладенням процесуальних обов`язків, не зможе дієво запобігти доведеним ризикам.

Окрім того, доводи прокурора як на підставу для скасування судового рішення та обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на можливість призначення йому в майбутньому покарання у виді позбавлення волі у зв`язку з чим він може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, є нічим іншим як недоведеними припущеннями щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя врахувавши усі обставини провадження у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого та цілком правильного висновку про відмову в обранні ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як стороною обвинувачення не надано доказів і об`єктивно не доведено про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання доведеному ризику, зазначеному у п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, висновок слідчого судді про можливість та доцільність застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, і зокрема домашнього арешту у певний період доби із покладенням процесуальних обов`язків, в даному випадку є правильним та достатньою мірою, яка на даному етапі досудового розслідування буде гарантувати виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Жодних істотних порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим та вмотивованим в розумінні ст.370 КПК України.

У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін.

Керуючись ст.376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 06 лютого 2025 року, якою відмовлено в обранні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - без змін.

Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді