Постанова

від 11.02.2025 по справі 914/2234/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. Справа №914/2234/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Гунька О.П.

за участю представників учасників процесу:

прокурор - Цинайко Н.І.

представник позивача - не з`явився

представник відповідача - Харцизова П.В.

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 07.01.25 (вх. № ЗАГС 01-05/93/25 від 08.01.25)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2024 (повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024, суддя Мазовіта А.Б.)

у справі № 914/2234/24

за позовом: керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарог Аероспейс"

про: стягнення 125000, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарог Аероспейс" про стягнення 125 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов договору №1/БпЛА від 13.12.2023 відповідач поставив позивачу безпілотний авіаційний комплекс «RAS 7-01», а позивач сплатив відповідачу 750 000,00 грн, в тому числі ПДВ 125 000,00 грн. Оскільки придбаний позивачем комплекс був переданий Військовій частині НОМЕР_1 , операція з постачання такого товару повинна була здійснюватись без сплати ПДВ відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Отже, на переконання прокурора, пункт договору про врахування до його ціни 125 000,00 грн ПДВ є нікчемним (недійсним в силу закону), а сплачений позивачем за договором ПДВ безпідставно отриманий відповідачем та підлягає стягненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Прокурор також зазначив, що позивач не вжив належних заходів щодо стягнення з відповідача в судовому порядку зазначених коштів, що свідчить про неналежний захист законних інтересів держави і, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", є підставою для вжиття ним заходів представницького характеру та пред`явлення цього позову.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.12.2024 у справі №914/2234/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що ст.1212 ЦК України не може бути застосована у даному випадку оскільки прокурором не заявлено вимоги про визнання правочину в частині врахування до ціни договору 125 000,00 грн ПДВ недійсним, а пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на який покликається прокурор, прямо не встановлено нікчемності правочинів, які суперечать цьому положенню.

Окрім того, суд зазначив, що сторонами не надано сертифікат кінцевого споживача, а договір не містить положень про те, що кінцевим отримувачем відповідного товару буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2024 у справі № 914/2234/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Вимоги апелянта обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки кінцевим отримувачем безпілотного авіаційного комплексу за укладеним між сторонами договором є саме Збройні сили України, а саме Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20% та сплата такого позивачем суперечить п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відтак, на думку прокурора, наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 125 000 грн. Неповернення позивачу зазначеної суми має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рарог Аероспейс" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2024 у справі № 914/2234/24 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Відповідач зазначає, що укладеним між сторонами договором не визначено як отримувача товару суб`єкта, який зазначений у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, у зв`язку із чим така операція підлягає оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %. Сертифікат кінцевого споживача в матеріалах справи також відсутній.

Окрім того, відповідач після отримання грошових коштів від позивача в

повному обсязі включив отриманий ПДВ до своїх податкових зобов`язань (відобразив у декларації ПДВ за грудень місяць 2023 року) та сплатив його у відповідному розмірі до державного бюджету. Вказане спростовує твердження прокурора про набуття та збереження відповідачем майна (грошових коштів) у сумі 125 000,00 грн.

Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 справу №914/2234/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 07.01.25 (вх. № ЗАГС 01-05/93/25 від 08.01.25) на рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2024 у справі №914/2234/24 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.02.2025.

В судове засідання 11.02.2025 прибули прокурор та представник відповідача.

Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення позивачу ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 11.02.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

13.12.2023 за результатами проведення процедури закупівлі №UА-2023-11-23-016544-a між Великолюбінською селищною радою Львівської області (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рарог Аероспейс» (далі - постачальник) було укладено договір поставки №1/БпЛА (далі - Договір).

За цим Договором постачальник зобов`язується у встановлений цим Договором термін поставити та передати у власність замовника Безпілотний авіаційний комплекс «RAS 7-01» або еквівалент (Класифікація за ДК 021:2015:34710000-7 - Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару передбачені у специфікації (Додаток №1 до цього Договору).

Відповідно до додатку №1 до Договору «Специфікація» найменування товару - Безпілотний авіаційний комплекс «RAS 7-01», кількість - 1 комплект, ціна за одиницю без ПДВ - 625 000 грн, загальна сума з ПДВ - 750 000 грн.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. Договору загальна ціна складає 750 000,00 грн з ПДВ 20% - 125 000,00 грн, вартість товару включає в себе всі податки, збори, транспортні витрати на доставку товару за адресою замовника.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється замовником впродовж 14 календарних днів від дати приймання товару та підписання замовником відповідної видаткової накладної на товар на підставі виставленого постачальником рахунку. Розрахунки здійснюються замовником у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.п. 4.1.- 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки (передачі) товару - протягом 10 календарних днів з дня підписання Договору, але не пізніше 31.12.2023.

Місце поставки - 81555, Львівська область, Львівський район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 74 (п. 5.1. Договору).

На виконання умов Договору відповідач передав позивачу згідно видаткової накладної №2 від 19.12.2023 товар на загальну суму 750 000,00 грн.

20.12.2023 позивач згідно платіжної інструкції №3 від 19.12.2023 перерахував відповідачу кошти в сумі 750 000,00 грн із призначенням платежу « 0118240;3110; за безпілотний авіаційний комплекс; Нак. №2 від 19.12.2023р. дог. №1/БпЛА від 13.12.2023р., звіт про торги; ПДВ-125000,00».

Відповідно до акта приймання-передачі майна окремого індивідуально визначеного майна від 31.12.2023 позивач передав Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України безпілотний авіаційний комплекс «RAS 7-01» загальною вартістю 750 000,00 грн.

Відповідно до листа Великолюбінської селищної ради з вих. №06-08/411-24 від 02.07.2024 предмет закупівлі - безпілотний авіаційний комплекс «RAS 7-01» призначений для військових потреб у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України та придбаний на прохання Національної гвардії України, якій в подальшому і був переданий.

Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України вих. №50/14/12-1473 від 02.09.2024 командування Військової частини НОМЕР_1 зверталося з проханням до Великолюбінської селищної ради про передачу на безоплатній основі безповоротно безпілотного авіаційного комплексу «RAS 7-01» для виконання завдань щодо захисту і збереження територіальної цілісності України. Надалі такий комплекс передано для виконання бойових завдань до відповідної військової частини.

Позивач надіслав відповідачу лист вих. №06-24/291 від 07.06.2024, у якому просив повернути надміру сплачені кошти ПДВ в розмірі 125 000грн. Вказаний лист залишений відповідачем без задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівської області в даній справі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор зазначав, що включення сторонами суми ПДВ до ціни Договору суперечить вимогам чинного законодавства і інтересам держави, оскільки призвело до безпідставного витрачання коштів місцевого бюджету, а позивач не вжив належних заходів щодо стягнення з відповідача в судовому порядку зазначених коштів, що свідчить про його бездіяльність.

Прокурор неодноразово звертався до Великолюбінської селищної ради з листами №14.55/04-32-350вих-24 від 18.06.2024, №14.55/04-32-4160вих-24 від 24.07.2024, №14.55/04-32-4413вих-24 від 12.08.2024 щодо необхідності захисту інтересів територіальної громади.

У відповідь на вказані листи селищна рада повідомила, що зверталась до відповідача з вимогою про повернення надміру сплачених коштів, однак отримала відмову.

Листом від 16.08.2024 Великолюбінська селищна рада просила прокурора звернутись до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Рарог Аероспейс» надміру сплачених коштів в розмірі 125 000 грн.

06.09.2024 прокурор надіслав Великолюбінській селищній раді лист, яким повідомив про наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.

Вказане свідчить про те, що позивач був обізнаний про виявлені прокурором порушення, однак не вжив заходів, спрямованих на захист інтересів держави, не звертався до суду з відповідним позовом, а прокурор обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру", для звернення до суду з цим позовом, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.

Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 125 000 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Так, за приписами ч.ч.1, 3 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Податок на додану вартість, визначений в п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Як зазначалось вище, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки №1/БпЛА від 13.12.2023.

За цим Договором постачальник зобов`язався у встановлений цим Договором термін поставити та передати у власність замовника Безпілотний авіаційний комплекс «RAS 7-01» або еквівалент (Класифікація за ДК 021:2015:34710000-7 - Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару передбачені у специфікації (Додаток №1 до цього Договору).

Відповідно до додатку №1 до Договору «Специфікація» найменування товару - Безпілотний авіаційний комплекс «RAS 7-01», кількість - 1 комплект, ціна за одиницю без ПДВ - 625 000 грн, загальна сума з ПДВ - 750 000 грн.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. Договору загальна ціна складає 750 000,00 грн з ПДВ 20% - 125 000,00 грн, вартість товару включає в себе всі податки, збори, транспортні витрати на доставку товару за адресою замовника.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору відповідач передав позивачу згідно видаткової накладної №2 від 19.12.2023 товар на загальну суму 750 000,00 грн, в тому числі 125 000 грн ПДВ.

Отже, сторони на договірних засадах передбачили формування ціни за Договором та включили до вартості товару ПДВ. Проте, незважаючи на те, що ПДВ й включається до ціни товару, він не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.

Державна податкова служба України в ІПК №3795/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 27.10.2023 зазначила, що операції з постачання на митній території України товарів, що класифікуються за групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, перерахованими у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, підлягають звільненню від оподаткування ПДВ за умови, що кінцевим отримувачем таких товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Якщо кінцевим отримувачем товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору не визначено суб`єкта, який зазначений у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, то такі операції підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Зважаючи на наведене, операції з постачання на митній території України безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД, особам, які не зазначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, підлягатимуть звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за умови, що кінцевим отримувачем таких товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено, зокрема, правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, в тому числі військові частини, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії російської федерації проти України.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що Договір в частині врахування у його ціні 125 000,00 грн ПДВ є недійсним в силу закону, оскільки суперечить вимогам пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а сплачений позивачем за договором ПДВ безпідставно отриманий відповідачем та підлягає поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20, щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Однак у даній справі вимога про визнання недійсним Договору в частині включення в ціну товару суми ПДВ прокурором не заявлена.

Як зазначалось вище, позов заявлено виходячи з умов Договору, які були узгоджені двома сторонами без зауважень. При отриманні оплати за товар відповідачем було складено податкову накладну №1 від 20.12.2023 на загальну суму 750 000, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 125 000,00 грн).

Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.2. Договору загальна ціна складає 750 000,00 грн з ПДВ 20% - 125 000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним пункту 3.2. Договору у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість. Прокурором не доведено, а судом не встановлено наявності підстав вважати вказаний пункт Договору недійсним в силу закону (нікчемним), оскільки пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на який покликається прокурор, такого не передбачено.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 вказала на те, що загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.

Відтак, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 125 000,00 грн на підставі ст.1212 ЦК України.

Щодо посилання прокурора на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

У справі №916/707/21 виконувач обов`язків керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Відділу охорони здоров`я Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Окрус" про визнання недійсним пункту 3.1 договору про закупівлю №16 від 07.04.2020 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; стягнення з відповідача 222488,00 грн шляхом зарахування їх на рахунок №UA518201720344250004000157209, ДКС України в м. Київ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.08.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021, позов задоволено. Визнано недійсним пункт 3.1. Договору про закупівлю №16 від 07.04.2020 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Окрус" на Користь відділу охорони здоров`я Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області 222 488,33 грн.

Однак, як вже зазначалось вище, у даній справі №914/2234/24 пункт 3.2. Договору №1/БпЛА від 13.12.2023 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість недійсним не визнавався.

Відтак, покликання на вказану постанову Верховного Суду та інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2024 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 07.01.25 (вх. № ЗАГС 01-05/93/25 від 08.01.25) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2024 у справі №914/2234/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 17.02.2025.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.