Постанова

від 04.02.2025 по справі 626/697/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Харків

справа № 626/697/24

провадження № 22-ц/818/510/25

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач -Товариства зобмеженою відповідальністю«Укрнафтогазресурс»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Наталинська сільська рада Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 29 серпня 2024 року в складі судді Дудченко В.О.,-

УСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом після зміни предмету якого просила припинити її право спільної часткової власності на 2/5 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , що складається зі адміністративно- побутовий корпус літ. Е площею 191,6 кв.м та гараж-склад літ. Ж площею станом на 14.06.2023 - 731 кв.м. кв.м, складу літера Є площею 873,5 кв.м., складу літера Б площею 627,3 кв.м, вагової літ. З площею 188,3 кв.м.(з вбиральнею хвірткою, воротами, огорожею, автовагами в межах земельної ділянки загальною площею 1,2660 га за кадастровим номером 6323383001:01:002:0093) ( надалі Нежитлові приміщення) та виділити їй Нежитлові приміщення в якості окремого об`єкту нерухомого майна, що складає одиницю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно даних реєстру речових прав їй належить на праві власності будівля складу - літера «Б» площею 577,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на нерухоме майно виникло на підставі договору купівлі-продажу, який був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс» та посвідчений нотаріально у 2017 році. За договором вона отримала у власність нерухоме майно, що складало 2/5 від майна що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 . З 2017 року і по 2023 рік нею була проведена реконструкція та відповідна добудова з метою монтажу технічного переобладнання для провадження господарської діяльності. До початку проведення реконструкції було виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2 .А. Даний проект було виготовлено у відповідності з рішенням від 13.12.2018 року Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області № 730-VІІ «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення права користування на умовах оренди гр. ОСОБА_1 ». Було сформовано земельну ділянку загальною площею 1,2660 га за кадастровим номером 6323383001:01:002:0093, яку за договором оренди було передано в оренду. Тож станом на 2023 рік за даними Інформаційної довідки Вих. №1196 від 28.06.2023 року виданої ФОП ОСОБА_3 за результатами проведення ним технічної інвентаризації від 14.06.2023 складено технічний паспорт від 28 червня 2023 року та коротку технічну характеристику комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 склад загальна площа 564,3 кв.м.; літ. Е адміністративно-побутовий корпус загальною площею 147,3 кв.м.; літ. Є склад 793,8 кв.м.; літ Ж гараж-склад загальною площею 628,4 кв.м.; літ З вагова загальною площею 156,7 кв.м.; П вбиральня; №1 хвіртка; №2 ворота; №3 ворота; №4 ворота; №5 огорожа; №6 автоваги; 1 вимощення, всього 2290,5 кв. м. Проінвентаризовані об`єкти нерухомості були розміщені на переданій в оренду земельній ділянці загальною площею 1,2660 га за кадастровим номером 6323383001:01:002:0093.

Вказує, що питання поділу (виділу) майна між співвласниками було досліджено ще раніше під час виготовлення проекту землеустрою, містобудівних умов та містобудівного розрахунку у 2019 році. Так з погодження представника співвласника ТОВ «Укрнафтогазресурс» за її заявою у 2019 році було виготовлено «Містобудівний розрахунок» щодо «Реконструкції складських приміщень під цех переробки масляних культур продуктивністю 40 т/добу». В межах проведених розрахунків ФОП ОСОБА_4 було отримано Висновок №44 Зміївського районного підприємства містобудування, архітектури та землевпорядкування від 05 серпня 2019 року щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. За технічними показниками об`єкт може бути поділеним - до такого висновку дійшли фахівці у висновку.

Але після отримання необхідного пакету документів вона не змогла оформити свою частку в одиницю шляхом підписання відповідного договору у нотаріуса, адже співвласник «Укрнафтогазресурс» не відмовляючи в поділі в одиниці жодного разу не надав належно завіреного погодження щодо поділу та подальшої реєстрації такого поділу.

Тож у 2023 році після закінчення робіт з реконструкції об`єктів нерухомості та встановлення обладнання за адресою: АДРЕСА_1 за її замовленням було проведено інвентаризацію та отримано Довідку (реєстраційний номер - DT: 4862-8707-0612-8489 від 28.06.2023 року) про можливість виділу в одиниці об`єктів нерухомого майна співвласників між співвласниками нерухомого майна ОСОБА_1 та ТОВ «Укрнафтогазресурс».

Згідно даних державного реєстру речових прав станом на дату подання даного позову на праві власності відповідачу належить за визначеною адресою пилорама площею 338,1 кв.м., нежитлова будівля площею 424,8 кв.м, щодо якого накладено обмеження у вигляді податкової застави згідно опису майна № 141 /20-40- 52-07-17 Головного управління ДФС у Харківській області. Додаткові обмеження щодо співвласника лише ускладнюють проведення відповідних реєстраційних дій та подальшого безперешкодного використання об`єктів нерухомого майна співвласником, як частин спільної власності.

Протягом 2023 року усно та письмово вона неодноразово зверталась до відповідача в особі директора товариства Сергієнко Ю.Р. щодо оформлення поділу шляхом підписання нотаріального договору про поділ (виділ) в окремі одиниці частин нерухомого майна. Але відповідач усно погоджуючись про поділ майна в одиниці реальних юридичних кроків не зробив та письмової відповіді на письмову пропозицію так і не надіслав, чим саме і обумовлено звернення Позивачки з відповідним позовом до суду. Тож захищаючи свої процесуальні та конституційні права вона змушена звернутися до суду. Чинним законодавством України передбачена можливість виділу (поділу) об`єктів спільної часткової власності на окремі одиниці.

РішеннямКрасноградського районного суду Харківської області від 29 серпня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач в судовому порядку шляхом виділу частки нерухомого майна має на меті узаконити проведені після укладення правочину добудови/реконструкції, на які право власності не оформлено.

Не погодившись з рішенням судуВласенко Н.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати як незаконне та необґрунтоване, таке що не відповідає обставинам справи та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійснимобставинам у справі та вимогам закону.

Скарга містить посилання на те, що позивачем було документально підтверджено намагання її впорядкувати відносини зі співвласником майна відповідачем у справі ТОВ «Укрнафтогазресурс» шляхом підписання відповідної угоди про зміну статусу майна зі спільної часткової власності на володіння окремими частками виділеними в одиниці. Саме відсутність належної правової реакції з боку відповідача у справі і стало приводом та предметом звернення до суду позивачки. Адже саме від рішення співвласника залежить і статус майна і можливість розпорядження майном позивачки. Поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об`єкта відбулись як у самому приміщенні за договором купівлі продажу так і приміщеннях що підлягали реконструкції, але всі вони об`єднані у комплекс будівель і споруд на одній земельній ділянці. Всі поліпшення всі виконані за рахунок коштів позивачки ОСОБА_1 з 2017 по 2022 роки( в тому числі всі проектні роботи ,що додані до позову) погоджені з ТОВ «Укрнафтогазресурс» та Красноградською районною адміністрацією. Містобудівний розрахунок виконаний ФОП ОСОБА_4 . В межах проведених розрахунків ФОП ОСОБА_4 було отримано Висновок № 44 Зміївського районного підприємства містобудування, архітектури та землевпорядкування від 05 серпня 2019 року щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. За технічними показниками об`єкт може бути поділеним - до такого висновку дійшли фахівці у висновку. При здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна, тобто загальні засади володіння та користування спільним майном, визначені законом, а також умови володіння та користування спільним майном у відповідності з домовленістю між співвласниками позивачка жодним чином не порушила прав та законних інтересів іншого співвласника.

Тож є достатні законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо виділення її частки в розмірі 2/5 зі спільної власності в окрему одиницю, з відповідними правовими наслідками.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно дост.264 ЦПК Українисудове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції згідно даних реєстру речових прав ОСОБА_1 належить на праві власності будівля складу - літера «Б» площею 577,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 23559530), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1418049763233.

Право власності на нерухоме майно виникло на підставі договір купівлі-продажу, який був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс» (код ЄДРПОУ 35314646) та, нотаріально посвідчений 24.11.2017 року. За змістом зазначеного договору ОСОБА_1 прийняла у власність від ТОВ «Укрнафтогазресурс» нежитлову будівлю, а саме склад літ. Б, площею 577,2 кв.м., що дорівнює 2/5 частки у праві власності від загальної площі, та скадається з нежитлової будівлі (пилорами) літ. 1-А площею 338,1 кв.м., нежитлової будівлі (фундаменту для сумішно-бетонного вузлу) літ. В, площею 424,8 кв.м., нежитлової будівлі складу літ Б площею 577,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1340,1 кв.м., майно розташовано на земельній ділянці площею 4,9761 кв.м. (а.с. 17-19).

Технічний паспорт нежитлового приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 станом на дату укладання договору купівлі-продажу 24.11.2017 року матеріали справи не містять.

З 2017 року і по 2023 рік позивачкою були проведені реконструкції та відповідні добудови у вищезазначених приміщеннях з метою монтажу технічного переобладнання для провадження господарської діяльності.

До початку проведення реконструкції було виготовлено Технічну документацію із землеустрою (договір №21 -19 від 16.01.2019 року) щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2 .

Даний проект було виготовлено у відповідності з рішенням від 13.12.2018 року Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області № 730-VІІ «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення права користування на умовах оренди гр. ОСОБА_1 ».

Сформовано земельну ділянку загальною площею 1,2660 га за кадастровим номером 6323383001:01:002:0093, яку за договором оренди № 1 було передано в оренду ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору оренди від 13.03.2019 року (а.с. 21-24).

Інформація внесена до державного реєстру речових прав - індексний номер витягу - 162154063, реєстраційний номер об`єкту 1802208863233, підтверджується копію витягу.

Згідно даних інформаційної довідки Вих. №1196 від 28.06.2023 року виданої ФОП ОСОБА_3 за результатами проведення ним технічної інвентаризації від 14.06.2023 Станом на 2023 рік було складено технічний паспорт від 28 червня 2023 року та коротку технічну характеристику комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; літ. Б склад загальна площа 564,3 кв.м.; літ. Е адміністративно-побутовий корпус загальною площею 147,3 кв.м.; літ. Є склад 793,8 кв.м.; літ Ж гараж-склад загальною площею 628,4 кв.м.; літ З вагова загальною площею 156,7 кв.м.; П вбиральня; №1 хвіртка; №2 ворота; №3 ворота; №4 ворота; №5 огорожа; №6 автоваги; 1 вимощення, всього 2290,5 кв. м ( а.с. 34).

Також ФОП ОСОБА_3 видано довідку (реєстраційний номер - DT: 4862-8707-0612-8489 від 28.06.2023 року) про можливість виділу в одиниці об`єктів нерухомого майна співвласників між-співвласниками нерухомого майна ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс» (код ЄДРПОУ 35314646) директор Сергієнко Ю.Р. 63343, Харківська обл., Красноградський р-н, с. Наталине, вул. Свято-Троїцька, буд. 39 ( а.с. 32 33).

Відповідно до Технічного паспорту комплексу будівель та споруд виробничого призначення за адресою: АДРЕСА_1 характеристика виробничої будівлі з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за даною адресою складається: з адміністративно-побутового корпусу літ. Е площею 191,6 кв.м, гаражу -склад літ. Ж площею 731 кв.м., складу літера Є площею 873,5 кв.м., складу літера Б площею 627,3 кв.м, вагової літера 3 площею 188,3 кв.м. (з вбиральнею хвірткою, воротами, огорожею, автовагами, вимощення (рік спорудження 1974 р) (а.с. 63-75).

Порівняльний аналіз характеристик нежитлового приміщення за договором купівлі-продажу від 24.11.2017 року, Інформаційної довідки від 28.06.2023 року про проведення технічної інвентаризації 14.06.2023 року, Технічного паспорту від 28.06.2023 року свідчить, що загальна площа 2/5 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , збільшилась з 577,2 кв.м. кв.м. до 2290,5 кв.м, отже наявні значні відмінності у визначенні загальної площі нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2023 рік в порівнянні з 2017 роком.

При цьому склад літ. Б який на момент укладання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 24.11.2017 року мав площу 577,2 кв, відповідно до технічного паспорту має площу 627,3 кв.м., отже також наявні відмінності у визначенні загальної площі складу літ. Б.

Судова колегія вважає що суд правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував до них належні норми матеріального права що їх регулюють.

Згідно із частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 викладено правовий висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Системний аналіз статей 183, 358, 364, 367 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Частиною 4 статті 357 ЦК України передбачено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верхового Суду України від 18.11.2015 № 6-1858цс15, від 16.12.2015 № 6-688цс15, від 10.02.2016 № 6-2124цс15.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Реконструкція це перебудова вже введеного в експлуатацію об`єкта зі зміною його геометричних розмірів, функціонального призначення, в результаті чого змінюються його основні техніко-економічні показники, відбувається удосконалення виробництва, поліпшуються умови експлуатації.

Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).

Згідно вказаної норми закону правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Отже, за змістом статей 357, 376 ЦК України власник може самостійно здійснювати такі переобладнання об`єкта нерухомого майна, які не підпадають під ознаки реконструкції або перебудови, не суперечать закону, не порушують прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц, від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19, від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 та ін.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21).

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Доказів того, що ОСОБА_1 зареєструвала у встановленому законом порядку право власності на реконструйоване Нежитлове приміщення матеріали справи не містять.

Колегія суддів зауважує, що судом першої, було надано обґрунтовану правову оцінку встановлених обставин щодо реконструкції (перепланування, добудову) Нежитлових приміщень ОСОБА_1 , застосована релевантна практика Верховного Суду та зроблено обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки спірне нежитлове приміщення, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна, до набуття на них права власності відповідно до вимог ст. 328 ЦК України не підлягає поділу.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої у інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав обґрунтовану правову оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 29 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду, у порядку передбаченомуст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2025 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук