Постанова

від 06.02.2025 по справі 922/5248/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/5248/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

прокурора - Ширін С.М., посвідчення від 01.03.2023 року №072913;

1-го відповідача - Василенко І.Ю., службове посвідчення №201;

2-го відповідача - Василенко І.Ю., службове посвідчення №201;

3-го відповідача - не з`явився;

4-го відповідача Макарова О.В., ордер серії АХ№1217711;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №2738Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2024 року у справі № 922/5248/21, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Погорелова О.В.), повний текст якого складено 31.10.2024 року

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова

до 1-го відповідача Харківської міської ради, м. Харків,

до 2-го відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до 3-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛІ ДІП", Харківська область, Зміївський район, с. Бірки,

до 4-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Астурін", м. Харків,

про скасування рішення в частині, визнання недійсним договору та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.10.2024 року у справі в задоволенні позову відмовлено повністю.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2024 року у справі та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора в частині визнання незаконним та скасування п. 40 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18 в частині відчуження ТОВ "ОНЛІ ДІП" шляхом викупу об`єкту комунальної власності Харківської міської територіальної громади (нежитлових приміщень), визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2018 № 5599-В-С; витребування у Товариства з обмеженою відповідальності "Астурин" (код ЄДРПОУ 41950693), на користь Харківської міської територіальної громади нежитлові приміщення 3-го поверху № 11, 15-:-17, площею 65,6 кв. м, 1/4 частини місць загального користування № 10, 12, 14, площею 2,7 кв. м, та сходові клітини 1-го поверху № IV, VII, 2-го поверху № ІІ, 3-го поверху № ІІ, площею 62,4 кв. м, загальною площею 130,7 кв. м, розташовані за адресом: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 58-А, літ. "А-3".

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

До спірних правовідносин застосовуються строки загальної позовної давності тривалістю у три роки, тобто до 06.02.2022 року, як наслідок, судом передчасно застосовано до спірних правовідносин скорочену позовну давність; з урахуванням того, що прокурор у даній справі є самостійним позивачем, то строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушене право; прокурор звернувся до суду з позовом 30.12.2021 року, тобто в межах строків позовної давності, як наслідок, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу через сплив позовної давності є незаконним та підлягає скасуванню.

Оскільки на підставі незаконного пункту 40 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 року № 1008/18 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2018 року № 5599-В-С, прокурор прагне повернення спірного нерухомого майна у володіння територіальної громади, це є належною, зокрема ефективною, позовною вимогою про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади.

Оскільки договір купівлі-продажу від 09.07.2018 року № 5599-В-С укладений на виконання рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 року № 1008/18, яке прийнято з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому зміст цього договору є таким, що суперечить положенням ст. ст.1, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ", що свідчить про його недійсність.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі № 752/11904/17 та від 15.04.2020 року у справі № 373/1810/16-ц.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2024 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2024 року у справі № 922/5248/21; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на 08.01.2025 року о 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/5248/21; вчинено інші процесуальні дії.

28.11.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/5248/21 (вх.№15247).

12.12.2024 року на адресу суду від 4-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15886), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу для прокуратури сплив у травні 2019 року; із позовною заявою до господарського суду Харківської області прокурор звернувся лише 30 грудня 2021 року, тобто більше ніж через два з половиною роки після спливу позовної давності; ТОВ "Астурин" набуло право власності на спірні нежитлові приміщення на законних підставах у вересні 2018 року та на сьогоднішній день користується ними більше шести років; витребування приміщень у ТОВ "Астурин" завдасть останньому значних збитків, порушить його законні інтереси та право на мирне володіння майном, що прямо суперечить гарантіям статті 1 Першого протоколу.

03.01.2025 року на адресу суду від Харківської обласної прокуратури надійшла заява про повернення судового збору (вх.№ 49), в якій остання просила повернути Харківській обласній прокуратурі частину судового збору в розмірі 2724,00 грн., надмірно сплаченого на підставі платіжної інструкції № 2971 від 07.11.2024 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 року заяву Харківської обласної прокуратури (вх.№49 від 03.01.2025 року) у справі № 922/5248/21 про повернення судового збору задоволено; повернуто Харківській обласній прокуратурі з Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 2724,00 грн., надмірно сплаченого на підставі платіжної інструкції № 2971 від 07.11.2024 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 року, зокрема, оголошено перерву у розгляді справи до 23.01.2025 року о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; вчинено інші процесуальні дії.

23.01.2025 року на адресу суду від 1-го відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1126), в якому останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з участю представників в інших судових засіданнях.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 року, зокрема, оголошено перерву у розгляді справи №922/5248/21 до 06.02.2025 року о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №131; вчинено інші процесуальні дії.

У судовому засіданні 06.02.2025 року прокурор підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; представники 1-го, 2-го та 4-го відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник 3-го відповідача у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду не з`явився, хоча 3-й відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності.

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 23.01.2025 року було надіслано ТОВ "ОНЛІ ДІП" засобами поштового зв`язку (№ 0610227150591).

Ухвали суду апеляційної інстанції від 22.11.2024, від 08.01.2025 року та від 23.01.2025 року було надіслано Шевченківській окружній прокуратурі м. Харкова, Харківській обласній прокуратурі, Харківській міській раді, Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ТОВ "Астурін" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 22.11.2024, від 08.01.2025 року та від 23.01.2025 року були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню та вчинення інших дій, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, беручи до уваги існуючі обставини небезпеки, спричинені збройною агресією проти України, з метою забезпечення утримання учасників судового процесу від небезпеки, спричиненої триваючою збройною агресією проти України, дотримання захисту життя і здоров`я відвідувачів і працівників суду та з урахуванням заходів, встановлених особливим режимом роботи Східного апеляційного господарського суду під час дії воєнного стану, розгляд апеляційної скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова було встановлено, що Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 року за ч. 2 ст. 366 КК України, за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.

Під час досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 року в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресом: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 58-А.

02.11.2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Орендодавець) та ТОВ ОНЛІ ДІП (далі - Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 4186.

На підставі вказаного договору в строкове платне користування Орендарю передано нежитлові приміщення 3-го поверху №11, 15-:-17, площею 65,6 кв.м., 1/4 частини місць загального користування № 10, 12, 14, площею 2,7 кв.м., та сходові клітини 1-го поверху № IV, VII, 2-го поверху № II, 3-го поверху № II, площею 62,4 кв.м., загальною площею 130,7 кв.м. (технічний паспорт від 07.06.2017 року, інвентаризаційна справа № 70702) (далі - Майно), розташовані за адресом: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 58-А, літ. "А-3", що належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, строком до 02.10.2020 року.

У пункті 3.1 договору оренди зазначено, що вартість об`єкту оренди складає 447 700 грн., без ПДВ станом на 01.09.2017 року.

Відповідно до умов договору оренди Орендар зобов`язаний: змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою Орендодавця (п. 4.7). Здійснювати ремонт та реконструкцію за письмовою згодою Орендодавця на підставі документації, оформленої відповідно до чинного законодавства (п. 4.8).

Актом прийому-передачі від 02.11.2017 року, майно, зазначене у договорі оренди, передано Орендарю.

Орендар звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. №16701 від 08.11.2017 року) про надання дозволу на приватизацію орендованого Майна; до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на приватизацію.

Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 року №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).

Пунктом 40 вказаного переліку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу Орендарем - ТОВ "ОНЛІ ДІП" підлягають: нежитлові приміщення першого, другого, третього поверхів у нежитловій будівлі за адресом: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 58-А, літ. "А-3", площею 130,7 кв.м.

Орендарем 22.02.2018 року до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подано заяву № 3556 про приватизацію орендованого майна.

На підставі заяви Орендаря від 22.02.2018 року, Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради 28.02.2018 року направлено лист № 2603 ФОП Копійко В.Л., як суб`єкту оціночної діяльності, з пропозицією провести оцінку Майна, з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.

28.02.2018 року ФОП Копійко В.Л. складено звіт про оцінку, відповідно до якого вартість зазначеного майна склала 395 400 грн., без ПДВ., тобто менше, аніж вартість об`єкту згідно договору оренди; будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення, відсутні.

09.07.2018 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "ОНЛІ ДІП" укладено договір купівлі-продажу № 5599-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1065, на підставі якого шляхом викупу за 474 480 грн., з ПДВ, у власність ТОВ "ОНЛІ ДІП" перейшло все Майно, яке було орендовано на підставі договору № 4186 від 02.11.2017 року, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху № 11, 15-:-17, площею 65,6 кв.м., 1/4 частини місць загального користування № 10, 12, 14, площею 2,7 кв.м., та сходові клітини 1-го поверху № IV, VII, 2-го поверху № II, 3-го поверху № II, площею 62,4 кв.м., загальною площею 130,7 кв.м., розташовані за адресом: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 58-А, літ. "А-3". Акт прийому-передачі складений 03.08.2018 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2018 року № 4294 право власності на нежитлові приміщення 3-го поверху № 11, 15-:-17, площею 65,6 кв.м., 1/4 частини місць загального користування № 10, 12, 14, площею 2,7 кв.м., та сходові клітини 1-го поверху № IV, VII, 2-го поверху № II, 3-го поверху № II, площею 62,4 кв.м., загальною площею 130,7 кв.м., розташовані за адресом: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 58-А, літ. А-3, перейшло до ТОВ НАВЕ ГРУП (код ЄДРПОУ 39008777). Рішення про державну реєстрацію № 42570580 від 16.08.2018 року.

ТОВ НАВЕ ГРУП 05.09.2018 року уклало договір купівлі-продажу № 2478 з ТОВ АСТУРИН (код ЄДРПОУ 41950693), на підставі якого право власності на нежитлові приміщення 3-го поверху № 11, 15-:-17, площею 65,6 кв.м., 1/4 частини місць загального користування № 10, 12, 14, площею 2,7 кв.м., та сходові клітини 1-го поверху № IV, VII, 2-го поверху № II, 3-го поверху № II, площею 62,4 кв.м., загальною площею 130,7 кв.м., розташовані за адресом: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 58-А, літ. А-3, перейшло до ТОВ АСТУРИН.

Прокурор посилається на таке.

Харківська міська рада, всупереч вимогам Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу; такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж); у виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

ТОВ "ОНЛІ ДІП" жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді не здійснило; у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ТОВ ОНЛІ ДІП з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. ТОВ "ОНЛІ ДІП" до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації, не подавала документи, передбачені п.2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації; за таких обставин, рішення міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив визнати незаконним та скасувати п. 40 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 року № 1008/18; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2018 року №5599-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "ОНЛІ ДІП" (код ЄДРПОУ 41570796), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1065; припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальності "Астурин" (код ЄДРПОУ 41950693) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 301039563101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2018 року №2478 (номер запису про право власності: 29515400); витребувати у Товариства з обмеженою відповідальності "Астурин" (код ЄДРПОУ 41950693), на користь Харківської міської територіальної громади нежитлові приміщення 3-го поверху № 11, 15-:-17, площею 65,6 кв.м., 1/4 частини місць загального користування № 10, 12, 14, площею 2,7 кв.м., та сходові клітини 1-го поверху № IV, VII, 2-го поверху № II, 3-го поверху № II, площею 62,4 кв.м., загальною площею 130,7 кв.м., розташовані за адресом: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 58-А, літ. "А-3".

24.10.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

У відповідності до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Згідно з ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування, а саме, самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (ч. 1 ст. 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (ч. 1 ст. 59).

Тобто, вирішення питання щодо приватизації об`єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях.

У спірному рішенні Харківської міської ради зазначено, що його прийнято на підставі законів України Про приватизацію державного майна, Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 року № 691/17 (далі - Програма).

Відповідно до п. 3.4 вказаної Програми, приватизація об`єктів здійснюється шляхом: викупу, продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продаж об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлені спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна, приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про приватизацію державного майна, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України Про приватизацію державного майна, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 6 ст. 29 Закону України Про приватизацію державного майна, порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна, з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

У відповідності з ч. 2 ст. 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна, об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 статті 16-2 Закону України Про приватизацію державного майна передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Згідно зі ст. 3 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Статтею 4 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 року №439.

Згідно з п.п. 3.3, 7.15 Порядку, у разі коли на участь в аукціоні з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу. А у разі коли на конкурс з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, такий об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта.

Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2 Порядку, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі його оцінки.

Як зазначено вище оцінка майна, яке підлягає приватизації проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 року.

Відповідно до п. 50 Методики (в редакції від 06.09.2016 року), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.

Згідно з п. 70 Методики, для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.

Відповідно до п. 71 Методики, вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1.

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики, порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Зазначений порядок встановлений ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 року №377.

Відповідно до п. 1.1 Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

Згідно з п. 2.1 Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Відповідно до п. 2.2 Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають: договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

З системного аналізу вказаних правових норм слідує, що Харківська міська рада наділена правом прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради має право укласти відповідний договір купівлі-продажу, однак за умов дотримання відповідної процедури.

Зокрема, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме, продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Так, у даному випадку, звертаючись до Харківської міської ради із заявою № 16701 від 08.11.2017 року про надання дозволу на приватизацію орендованого майна, ТОВ ОНЛІ ДІП не додало до цього листа документів, передбачених п. 2.2 Порядку, на підтвердження поліпшень орендованого майна.

Крім того, згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" основним критерієм визначення поліпшення майна, який дає право на його приватизацію шляхом викупу, є збільшення його вартісного показника, а саме, на 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, при цьому цей вартісний показник визначається суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Вище вказано, що відповідно до п. 3.1 договору оренди № 4186 від 02.11.2017 року вартість об`єкту оренди складає 447 700,00 грн. без врахування ПДВ станом на 01.09.2017 року.

При цьому, з метою визначення вартості майна для приватизації Управління комунального майна звернулося до суб`єкта оціночної діяльності ФОП Копійко В.Л. з листом № 2603 від 28.02.2018 року, в якому просило провести оцінку вказаного нежитлового приміщення з метою визначення вартості.

В подальшому, на відповідне звернення органу приватизації, ФОП Копійко В.Л. склав звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, відповідно до якого вартість вказаного майна склала 395 400,00 грн. без ПДВ, тобто менше аніж вартість об`єкту оренди згідно договору.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що в матеріалах справи також відсутня інформація про ідентифікацію будь-яких поліпшень орендованого майно (якщо вони відбулися), як невід`ємних станом на час проведення приватизації, вказане додатково свідчить, що будь-яких поліпшень орендованого майна, тим більше на 25% його вартості, ТОВ ОНЛІ ДІП на момент звернення з заявою про приватизацію майна не проводилося та, що за таких обставин, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у відповідачів права здійснювати приватизацію спірних нежитлових приміщень шляхом викупу, а тому, рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" № 1008/18 від 21.02.2018 року в частині п. 40 додатку до рішення прийнято з порушенням вимог ч.2 ст. 5-1, ч.2 ст. 16-2 Закону України Про приватизацію державного майна, ч.ч.1, 3 ст.11, п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та Програми приватизації на 2017-2022 рр., тобто є незаконним, оскільки не спрямоване на досягнення мети, визначеної у зазначених Законах і Програмі приватизації, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

Аргументи апелянта на те, що оскільки, як зазначає апелянт, на підставі незаконного пункту 40 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 року № 1008/18 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2018 року № 5599-В-С, прокурор прагне повернення спірного нерухомого майна у володіння територіальної громади, це є належною, зокрема ефективною, позовною вимогою про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади; оскільки договір купівлі-продажу від 09.07.2018 року № 5599-В-С укладений на виконання рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 року № 1008/18, яке прийнято з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому, на думку апелянта, зміст цього договору є таким, що суперечить положенням ст. ст.1, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ", що свідчить про його недійсність, не приймаються, з наступних підстав.

У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 року у справі № 925/1133/18 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом правові висновки викладені і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 року у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 року у справі № 910/8413/21, пункт 180).

Так, предметом позову у справі №922/5248/21, зокрема, є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування п. 40 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 року № 1008/18. Пунктом 40 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 року № 1008/18 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності Харківської міської територіальної громади. Після прийняття цього рішення (21.02.2018 року) Управління комунального майна та приватизації здійснило заходи щодо приватизації вказаного об`єкту відповідно до чинного законодавства, та уклало відповідний договір купівлі-продажу від 09.07.2018 року № 5599-В-С.

Таким чином, пункт 40 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 року № 1008/18 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова вичерпало свою дію своїм виконанням оскільки на його підставі укладено договір купівлі-продажу від 09.07.2018 року № 5599-В-С.

Отже, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 40 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 року № 1008/18, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, така вимога не є ефективним способом захисту права територіальної громади міста Харкова та, що за таких обставин зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5599-В-С від 09.07.2018, слід зазначити на таке.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України Про приватизацію державного майна.

Так, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5599-В-С від 09.07.2018 року укладений з порушення вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та на підставі рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" № 1008/18 від 21.02.2018 року в частині п. 40 додатку до рішення, що свідчить про обґрунтованість вимог прокурора про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Разом з тим, відповідачами у справі заявлено про сплив позовної давності.

Аргументи апелянта на те, що до спірних правовідносин застосовуються строки загальної позовної давності тривалістю у три роки, тобто до 06.02.2022 року, як наслідок, судом передчасно застосовано до спірних правовідносин скорочену позовну давність; з урахуванням того, що прокурор у даній справі є самостійним позивачем, то строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушене право; прокурор звернувся до суду з позовом 30.12.2021 року, тобто в межах строків позовної давності, як наслідок, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу через сплив позовної давності є незаконним та підлягає скасуванню, не приймаються, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. (ч.1 ст.258 ЦК України)

За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли за участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб`єктів цивільних прав.

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закон України "Про приватизацію державного майна" втратили чинність на підставі Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 року № 2269, який набув чинності 07.03.2018 року.

Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачені особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна.

Положеннями частини 2 статті 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.

Положеннями частини 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачено, що приватизація (продаж) об`єктів щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, зокрема, коли після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.

Закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливо лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, спрямовані на проведення підготовки об`єкту до приватизації, в тому числі і визначено ціну продажу. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 910/11054/18, від 31.10.2018 року у справі № 914/111/18, від 20.11.2019 року у справі № 914/411/19.

Отже, завершення приватизації об`єкта комунального майна відбувається з моменту продажу об`єкта нерухомого майна та реєстрації права власності за покупцем і оформлюється наказом відповідного уповноваженого органу приватизації міської ради.

З матеріалів справи слідує, що оформлення договору купівлі-продажу спірних приміщень розпочалося після винесення Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради наказу від 09.07.2018 року за № 248.

Отже, процедура приватизації тривала до 09.07.2018 року.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що приватизація спірних приміщень хоча і була розпочата до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна", проте процедура продажу завершена не була, і завершувалася вже після набрання чинності вказаним Законом, тобто після 07.03.2018 року, а оформлення оспорюваного договору купівлі-продажу відбулося 09.07.2018 року.

За таких обставин, виключення, передбачене абзацом 3 пункту 2 розділу V Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачає винятки щодо застосування положень законодавства про приватизацію саме стосовно здійснення та завершення самої процедури приватизації об`єктів, та не може застосовуватися до норм цього Закону, якими встановлено строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Отже, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено на те, що виключення, передбачене абзацом 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а строк позовної давності для звернення органу прокуратури з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2018 року №5599-В-С становить три місяці з дня, наступного за днем його укладення.

Відповідно останнім днем тримісячного строку позовної давності було 09.10.2018 року.

З позовної заяви слідує, що порушення, які свідчать про незаконність набуття ТОВ ОНЛІ ДІП нежитлових приміщень, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 доказів приватизаційної справи; у позові зазначено, що необхідні для виявлення порушень норм законодавства документи прокурором отримано на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019 року, тобто саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження свої правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутися до суду з відповідним позовом.

Таким чином, враховуючи той факт, що докази, які свідчать про порушення норм законодавства отримано прокурором 06.02.2019 року, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що тримісячний строк позовної давності щодо оскарження спірного договору для прокуратури сплив 07.05.2019 року, втім, позовна заява подана прокурором до суду 31.12.2021 року.

Відповідно до частини 3 та частини 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2018 року № 5599-В-С слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо заявлених у справі позовних вимог про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальності "Астурин" (код ЄДРПОУ 41950693) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 301039563101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2018 року №2478 (номер запису про право власності: 29515400) та витребування у Товариства з обмеженою відповідальності "Астурин" (код ЄДРПОУ 41950693), на користь Харківської міської територіальної громади нежитлові приміщення 3-го поверху № 11, 15-:-17, площею 65,6 кв.м., 1/4 частини місць загального користування № 10, 12, 14, площею 2,7 кв.м., та сходові клітини 1-го поверху № IV, VII, 2-го поверху № II, 3-го поверху № II, площею 62,4 кв.м., загальною площею 130,7 кв.м., розташовані за адресом: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 58-А, літ. "А-3", господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що ці вимоги є похідними та, відповідно, не підлягають задоволенню через відмову у задоволенні позову в частині скасування пункту 40 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 року № 1008/18 та визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2018 року № 5599-В-С.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі № 752/11904/17, де, між іншим, вказано, що відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі та від 15.04.2020 року у справі № 373/1810/16-ц, де, зокрема, вказано, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, не приймаються, з огляду на таке.

Так, у справі №752/11904/17 підставою позову прокурор визначає, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом відчуження його особою, яка не мала права відчужувати спірне майно; у справі №373/1810/16-ц предметом позову є визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г.

Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається апелянт та обставини вказаних справ №752/11904/17 та №373/1810/16-ц , не є подібними до правовідносин у справі №922/5248/21, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у позові відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2024 року у справі №922/5248/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.02.2025 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя І.А. Шутенко