Постанова

від 11.02.2025 по справі 906/621/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року Справа № 906/621/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 23.10.24р. суддею Кудряшовою Ю.В. о 15:52 у м.Житомирі, повний текст складено 04.11.24р. у справі №906/621/24

за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс"

про стягнення 444 140, 18 грн (згідно заяви за вх. № г.с. 01-44/2402/24 від 21.08.2024 про зменшення розміру позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 545 396,09 грн заборгованості з оплати 3% генпідряду та вартості матеріальних ресурсів, 34 561,68 грн 3% річних, 118 350,95 грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання субпідрядником ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" умов договору субпідряду № 20/04/СП1 від 20.04.2021 в частині сплати генпідряднику ПП "Автомагістраль" 3% від вартості виконаних робіт, а також вартості матеріальних ресурсів, переданих субпідряднику.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.10.24 у справі №906/621/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" 140 601,89 грн заборгованості, 3 721,13 грн - 3% річних, 8 940,52 грн інфляційних, а також 2 298,95 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 509, 530, 838 ЦК України, ст. 173 ГК України, умови договору субпідряду №20/04/СП1 від 20.04.2021, рішення господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі №911/2409/22, ст.ст. 74, 75, 79 ГПК України, стандарт доказування вірогідності доказів, постанову Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №904/1017/20, докази наявні в справі, вказав, що суд у справі №911/2409/22 дійшов висновку, що 2 917 916,39 грн є повною вартістю послуг, наданих відповідачем позивачу згідно Договору субпідряду № 20/04/СП1 від 20.04.2021. Дана обставина не підлягає повторному доказуванню при розгляді цієї справи. Крім того, зазначив, що позивач подав суду докази проведення оплати ним в січні 2022 року на загальну суму 1 768 813,39 грн наданих послуг, з яких слід відрахувати 3% вартості генпідрядних послуг у відповідності до п.п. 4.19. договору. А тому суд прийшов до висновку, що вимоги в частині стягнення 140 601,89 грн обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також, суд з посиланням на ст.530 України, п.п.2.9., 4.8. договору субпідряду, претензію від 12.09.2023, вказав, що строк оплати вартості переданих матеріальних цінностей договором не встановлено. Претензія, що направлялася позивачем відповідачу 12.09.2023, не містить чіткого переліку матеріальних ресурсів, за які позивач просить повернути грошові кошти. З наявних матеріалів справи суму 792 094,95 грн визначену в претензії, як послуги генпідряду та вартість матеріалів і їх доставки ідентифікувати в частині переліку таких матеріалів не є можливим, а тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги щодо стягнення вартості переданих відповідачу матеріальних ресурсів згідно видаткових накладних № 732 від 08.12.2021 та № 767 від 28.12.2021.

Разом з тим, суд з посиланням на ст.ст. 530, 625 ЦК України, докази наявні в матеріалах справи, обрахувавши 3% річних та інфляційні за період прострочення виконання зобов`язання зі сплати 140 601,89 грн послуг генпідряду (з 26.09.2023 до 12.08.2024) вважає обґрунтованими до стягнення 3 721,13 грн 3% річних та 8 940,52 грн інфляційних, а в задоволенні вимоги щодо стягнення 17 177,99 грн 3% річних та 63 453,56 грн інфляційних слід відмовити.

Таким чином суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2024 у справі №906/621/24 в частині стягнення на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" 140 601,89 грн заборгованості, 3 721,13 грн - 3% річних, 8 940,52 грн інфляційних, а також 2 298,95 грн витрат по сплаті судового збору.

З посиланням на ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказує, що фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, однак в справі відсутні будь-які документи, що підтверджують факт надання ПП «Автомагістраль» послуг генерального підряду, договір - лише намір.

Вказує, що на особу, яка хоче довести факт надання послуг, покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а саме - надання послуг замовнику на виконання умов договору.

З посиланням на ст.ст. 612, 613 ЦК України, вказує, що ПП "Автомагістраль" не було складено на адресу ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" жодного акту надання послуг генпідряду та відповідно не виставлялися рахунки на оплату даних послуг для ТОВ "Укр-Дор-Сервіс".

Крім того, вказує, що умовами договору не передбачено строк надання генпідрядних послуг та термін оплати генпідрядних послуг.

Зауважує, що ПП «Автомагістраль» було надіслано на адресу ТОВ «Укр-Дор-Сервіс» претензію щодо оплати генпідрядних послуг. У відповідь на претензію ТОВ «Укр-Дор-Сервіс» було надано відповідь, відповідно до якої для врегулювання вищезазначених питань товариство просить надати чіткий розрахунок розрахованих зобов`язань із наданням первинних документів, на підставі яких здійснюється розрахунок.

Відповідно до ст.222 Господарського кодексу України, документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Вимоги претензії повинні бути законодавчо обґрунтованими.

При цьому, в подальшому ПП «Автомагістраль» не надано підтверджуючі документи.

Вважає, що Господарським судом Житомирської області визнано встановленими обставин, які недоведені ПП «Автомагістраль» та неповністю встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2024 року по справі № 906/621/24 залишити без змін.

Крім того, від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

В судове засідання сторони не з`явилися про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь та належним чином, ухвала про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду від 03.01.2025 надіслана до їх електронних кабінетів.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

20.04.2021 між Приватним підприємством "Автомагістраль" (генеральний підрядник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" (субпідрядник/відповідач) укладено договір субпідряду № 20/04/СП1 93710000-9 Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 107,7 км), відповідно до якого субпідрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги: 637100009-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту. (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 107,3 км), за рахунок коштів державного бюджету та в обумовлений цим договором термін. Генеральний підрядник зобов`язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів, передбачених на ці цілі на його рахунок (п.п. 1.1. договору).

Ціна цього договору є договірною і становить 1 733 854, 48 грн з ПДВ (п.п. 3.1. договору).

Згідно п.п. 4.1. договору розрахунки проводяться генеральним підрядником субпідряднику після підписання сторонами "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) і "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма № КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних стандартів з ціноутворення, які складаються субпідрядником і подаються для підписання генеральному підряднику не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця, або поетапної оплати генеральним підрядником наданих послуг. Генеральний підрядник може здійснювати подекадно проміжні платежі за надані послуги. Представник генерального підрядника протягом п`яти робочих днів, відповідно до погодженого сторонами графіку здачі виконаних обсягів послуг, перевіряє надання послуг згідно представленого акту і підписує його в частині фактично наданих послуг, в межах виділених бюджетних асигнувань.

Також п.п. 4.8. договору передбачено, що при наявності матеріальних ресурсів, отриманих від розбирання конструкцій, знесення будівель та споруд або отриманих шляхом добування попутно наданню послуг, оформляється акт визначення обсягів та вартості вищевказаних матеріалів за підписами комісії відповідно до листа Генерального підрядника від 18.03.2015 №08с/633 та МВ 03450778-736:2014. При взаєморозрахунках за обсяги наданих послуг вартість матеріальних ресурсів, отриманих від розбирання конструкцій, знесення будівель і споруд та придатних для подальшого використання, залишаються у субпідрядника, а генеральному підряднику повертається їх вартість зворотними сумами.

Відповідно до п.п. 4.19. договору субпідрядник сплачує генеральному підряднику генпідрядні послуги у розмірі 3 % (три відсотки) від вартості виконаних робіт.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 20.04.2022 включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.п. 11.1. договору).

На виконання умов Договору, ПП "Автомагістраль" оплатило ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" субпідрядні роботи наступними платежами:

- 794 596,14 грн що підтверджується платіжною інструкцією № 8803 від 02.07.2021;

- 1 638 275,59 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10532 від 02.08.2021;

- 616 049,57 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 11247 від 13.08.2021;

- 1 047 707,01 грн що підтверджується платіжною інструкцією № 12907 від 13.09.2021

- 625 128,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15044 від 21.10.2021;

- 943 908,16 грн що підтверджується платіжною інструкцією № 16606 від 23.11.2021;

- 819 307,47 грн що підтверджується платіжною інструкцією № 17827 від 14.12.2021.

Як зазначив позивач та підтвердив відповідач у відзиві на позов (а.с. 62-68) зазначені вище платежі вже враховували різницю в оплаті з Актами виконаних робіт у розмірі 3% генпідрядних послуг.

Водночас, як зазначив позивач, платежі від 06.01.2022 на суму 234 917,34 грн (платіжна інструкція № 154), на суму 1 000 000,00 грн (платіжна інструкція № 159) та від 02.02.2022 на суму 533 896,05 грн (платіжна інструкція № 1311) (а.с. 24-25), не враховували необхідність відрахування 3% генпідрядних послуг, які і відповідачем не були відраховані.

Також позивач відзначив, що при виконанні рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22 (а.с. 26-31), ПП "Автомагістраль" сплачено 3 420 220,65 грн (а.с. 32), з яких 2 917 916,39 грн сума основного боргу за надані послуги згідно Договору субпідряду № 20/04/СП1 від 20.04.2021. Такий платіж здійснено ПП "Автомагістраль" також без відрахування 3% генпідрядних послуг. Отже, ПП "Автомагістраль" сплатило на користь ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" кошти за виконані роботи (надані послуги) за Договором та не отримало 3% генпідрядних послуг з суми коштів 4 686 729,78 грн.

Крім наведеного вище, позивач зазначив, що згідно з видатковою накладною № 732 від 08.12.2021 ним передано ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" сіль для промислового перероблення на суму 207 691,44 грн з ПДВ, а також згідно з видатковою накладною № 767 від 28.12.2021 передано ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" металобрухт на суму 2 553,60 грн з ПДВ (а.с. 33-34).

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині приписами п.п. 4.8. договору позивач вважає, що вартість переданих матеріалів в сумі 210 245,04 грн (207 691,44 грн + 2 553,60 грн) має бути повернута ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" на користь ПП "Автомагістраль".

12.09.2023 позивач скерував на адресу відповідача претензію, відповідно до якої просить протягом 7 днів з дня отримання цієї претензії в порядку досудового врегулювання спору, сплатити на користь ПП "Автомагістраль" заборгованість за договором субпідряду №20/04/СП1 від 20.04.2021 (послуги генпідряду та вартість отриманих матеріальних ресурсів) в сумі 792 094,95 грн (а.с. 35-37).

Відповідач дану претензію залишив без реагування.

За наведених обставин, позивач в метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

У ч. 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 838 ЦК України визначено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами у справі укладено договір субпідряду № 20/04/СП1 від 20.04.2021.

Як зазначалося вище, п.п. 4.19. договору субпідрядник сплачує генеральному підряднику генпідрядні послуги у розмірі 3 % (три відсотки) від вартості виконаних робіт.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Виходячи з наведених норм, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22 (а.с. 26-31), яке набрало законної сили згідно даних ЄДРСР 31.07.2023, 2 917 916,39 грн основного боргу за надані послуги згідно Договору субпідряду № 20/04/СП1 від 20.04.2021 обраховані судом на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, а саме:

- за період з 16.12.2021 по 31.12.2021: за грудень 2021 року на загальну суму 8 645, 56 грн; за грудень 2021 року на загальну суму 164 938, 13 грн; за грудень 2021 року на загальну суму 60 164, 00 грн; за грудень 2021 року на загальну суму 822 025, 69 грн; за грудень 2021 року на загальну суму 313 945, 93 грн; за грудень 2021 року на загальну суму 113 617, 26 грн;

- за період з 01.01.2022 по 18.01.2022: за січень 2022 року на загальну суму 199 079, 87 грн; за січень 2022 року на загальну суму 19 030, 55 грн; за січень 2022 року на загальну суму 360 873, 24 грн; за січень 2022 року на загальну суму 855 596, 16 грн.

Як убачається із вищевказаного рішення, то воно не містить жодних посилань щодо відрахування з даної суми вартості генпідрядних послуг згідно п.п. 4.19. договору.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що 2 917 916,39 грн є повною вартістю послуг, наданих відповідачем позивачу згідно Договору субпідряду № 20/04/СП1 від 20.04.2021. Дана обставина не підлягає повторному доказуванню при розгляді цієї справи.

Вартість послуг, оплачених позивачем в січні 2022 року на загальну суму 1 768 813,39 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 154 від 06.01.2022, № 159 від 06.01.2022, №1311 від 02.02.2022 (а.с. 24-25) здійснена за субпідрядні роботи згідно договору №20/04/СП1 від 20.04.2021, що зазначено в графі "призначення платежу".

Тобто, позивач подав суду докази проведення оплати наданих послуг, з яких слід відрахувати 3% вартості генпідрядних послуг у відповідності до п.п. 4.19. договору.

Відповідач, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції заперечуючи правомірність нарахування 3% вартості генпідрядних послуг, посилався на відсутність актів приймання виконаних робіт, однак колегія суддів не бере до уваги вказані доводи з огляду на таке.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс ймовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №904/1017/20.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що вимоги в частині стягнення 140 601,89 грн заборгованості 3% вартості генпідрядних послуг обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача вартості переданих згідно з видатковою накладною № 732 від 08.12.2021 солі для промислового перероблення на суму 207 691,44 грн з ПДВ, а також згідно з видатковою накладною № 767 від 28.12.2021 металобрухту на суму 2 553,60 грн з ПДВ, судова колегія зазначає наступне.

В обґрунтування даної вимоги позивач посилається на приписи п.п. 2.9. та 4.8. договору.

Згідно п.п. 2.9. договору генеральний підрядник має право надати субпідряднику необхідні для виконання послуг матеріали, в тому числі матеріали від розбирання (демонтажу), а Субпідрядник зобов`язаний їх використати у встановлений спосіб. Передача матеріалів оформлюються актом приймання-передачі, у якому відображають найменування, кількість та вартість матеріалів, що передаються.

Пункт 4.8. договору передбачає, що при наявності матеріальних ресурсів, отриманих від розбирання конструкцій, знесення будівель та споруд або отриманих шляхом добування попутно наданню послуг, оформляється акт визначення обсягів та вартості вищевказаних матеріалів за підписами комісії відповідно до листа Генерального підрядника від 18.03.2015 №08с/633 та МВ 03450778-736:2014. При взаєморозрахунках за обсяги наданих послуг вартість матеріальних ресурсів, отриманих від розбирання конструкцій, знесення будівель і споруд та придатних для подальшого використання, залишаються у субпідрядника, а генеральному підряднику повертається їх вартість зворотними сумами.

Виходячи з наведеного, судова колегія відзначає, що сіль для промислового перероблення, поставлена відповідачу на підставі видаткової накладної № 732 від 08.12.2021, не є ресурсом отриманим від розбирання конструкцій, знесення будівель та споруд або отриманих шляхом добування попутно наданню послуг, за який генпідряднику повертається його вартість у відповідності до п.п. 4.8. договору.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що строк оплати вартості переданих матеріальних цінностей договором не встановлено. Претензія, що направлялася позивачем відповідачу 12.09.2023 (а.с.35-37), не містить чіткого переліку матеріальних ресурсів, за які позивач просить повернути грошові кошти. З наявних матеріалів справи суму 792 094,95 грн визначену в претензії як послуги генпідряду та вартість матеріалів і їх доставки ідентифікувати в частині переліку таких матеріалів не є можливим.

Тому виходячи з положень ст. 530 ЦК України, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що вимога щодо стягнення 210 245,04 грн є такою, що пред`явлена до суду передчасно, оскільки строк виконання такої не настав, а тому в задоволенні вимоги щодо стягнення вартості переданих відповідачу матеріальних ресурсів згідно видаткових накладних № 732 від 08.12.2021 та № 767 від 28.12.2021 слід відмовити.

Крім того, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 561,68 грн 3% річних, 118 350,95 грн інфляційних слід вказати таке.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається із матеріалів справи, строк оплати 3% послуг генпідряду не визначений.

Згідно ч. 2 ст. 530 ГПК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, позивачем направлено на адресу відповідача претензію з проханням сплатити заборгованість за послуги генпідряду протягом 7 днів з дня отримання такої претензії.

Претензія згідно трекінгу "Укрпошти" отримана адресатом 19.09.2023.

Тобто граничним строком для виконання такого зобов`язання є 25.09.2023 (з урахуванням дня отримання 19.09.2023).

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційні за період прострочення виконання зобов`язання зі сплати 140 601,89 грн послуг генпідряду (з 26.09.2023 до 12.08.2024) погоджується із судом першої інстанції, що обґрунтованими є стягнення 3 721,13 грн 3% річних та 8 940,52 грн інфляційних, а в задоволенні вимоги щодо стягнення 17 177,99 грн. 3% річних та 63 453,56 грн інфляційних слід відмовити.

За наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про часткове задоволення позову.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.24 у справі №906/621/24 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.10.24 у справі №906/621/24 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 23.10.24 у справі №906/621/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 906/621/24 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "13" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.