Рішення

від 17.02.2025 по справі 911/3023/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3023/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Київського управління механізації № 519 Дочірнє підприємство Акціонерного товариства фірми «Сантехмонтаж-1»

до Приватного підприємства «Норд Інвест Плюс»

про стягнення 33 200, 00 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське управління механізації № 519 Дочірнє підприємство Акціонерного товариства фірми «Сантехмонтаж-1» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Норд Інвест Плюс» про стягнення 33 200, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було сплачено на користь відповідача кошти без достатньої правової підстави, а договірні та/або первинні бухгалтерські документи не укладались. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 33 200, 00 грн безпідставно набутих коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі № 911/3023/24 позовну заяву Київського управління механізації № 519 Дочірнє підприємство Акціонерного товариства фірми «Сантехмонтаж-1» залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: - доказів сплати у встановлених законом порядку, суму судового збору в розмірі 2 422, 40 грн; - належним чином засвідчену копію рахунку № 1/24/09 від 24.09.2024 або письмові пояснення у разі його відсутності; докази направлення відповідачу.

27.11.2024 та 28.11.2024 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Сокуренко Л.В. з 01.12.2024 по 08.12.2024 у відрядженні, питання про відкриття провадження у справі № 911/3023/24 було вирішено після повернення судді з відрядження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2024 було відкрито провадження у справі № 911/3023/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив. Зобов`язано Київське управління механізації № 519 Дочірнє підприємство Акціонерного товариства фірми «Сантехмонтаж-1» та Приватне підприємство «Норд Інвест Плюс» надати суду копію рахунку № 1/24/09 від 24.09.2024.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого «Електронного» кабінету ЄСІТС, Приватне підприємство «Норд Інвест Плюс» не має зареєстрованого «Електронного кабінету» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.12.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 32, м. Бориспіль, Київська обл., 08301.

Однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 06.01.2025 із відміткою працівника поштової установи на довідці про причини повернення/досилання (Ф.20) «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на зазначене, судом було повторно направлено ухвалу суду про відкриття провадження по справі адресу-місцезнаходження відповідача із позначкою «Судова повістка», проте поштове відправлення також повернулось на адресу Господарського суду Київської області з відміткою працівника поштової установи на довідці про причини повернення/досилання (Ф.20) «за закінченням терміну зберігання».

Наразі суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною 11 ст. 242 ГПКУ України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пп. 3-5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Поштові картки, листи з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (п. 8 та п. 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 101, 102 Правил надання послуг поштового зв`язку, уразі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення «EMS» 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати». Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно. Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.

Виходячи з аналізу положень ст. 120, 242 ГПК України, пунктів 8, 15, 83, 101, 102 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти або відомостей про зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі Електронного суду, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий документ повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.12.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

13.12.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про неможливість подати доказ, який витребовує суд, в якій позивач повідомив суд про неможливість подати витребуваний ухвалою від 12.12.2024 доказ, оскільки витребуваний судом доказ був створений відповідачем в односторонньому порядку та у паперовій формі позивачу не надавався. Водночас електронного документа, складеного відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства у сфері довірчих електронних послуг, відповідач на адресу позивача не надсилав. Відтак позивач позбавлений можливості виконати вимогу суду про надання доказів з об`єктивних підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

24.09.2024 Київське управління механізації № 519 Дочірнє підприємство Акціонерного товариства фірми «Сантехмонтаж-1» (далі позивач) перерахувало на рахунок Приватного підприємства «Норд Інвест Плюс» (далі відповідач) грошові кошти в сумі 33 200, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 124 від 24.09.2024 на суму 33 200, 00 грн із призначенням платежу: «Проведення інженерно-геодезичних вишукувань, оплата згідно рахунку № 1/24/09 від 24.09.2024 р., у т.ч. ПДВ 20% = 5 533, 33 грн».

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що між позивачем та відповідачем не укладений договір або інший правочин у розумінні статті 638 ЦК України, статті 181 ГК України з дотриманням положень Глави 16 ЦК України, передача товарно-матеріальних цінностей не відбулась.

За ствердженням позивача, платіжною інструкцією № 124 від 24.09.2024 позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в сумі 33 200, 00 грн без достатньої правової підстави, оскільки товарно-матеріальні цінності відповідачем не передавались, послуги не надавались, роботи не виконувались, договірні та/або первинні бухгалтерські документи між сторонами не складались. Позивач твердить, що грошові кошти перераховано на користь відповідача безпідставно, які протягом тривалого часу використовувались відповідачем всупереч чинному законодавству без достатньої правової підстави.

Отже, як зазначив позивач, грошові кошти сплачені позивачем на користь відповідача без жодної правової підстави, а відповідач набув перераховані кошти безпідставно.

При цьому позивач повідомив суд про неможливість подати витребуваний ухвалою від 12.12.2024 доказ, оскільки витребуваний судом доказ (рахунок № 1/24/09 від 24.09.2024) був створений відповідачем в односторонньому порядку та у паперовій формі позивачу не надавався. Водночас електронного документа, складеного відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства у сфері довірчих електронних послуг, відповідач на адресу позивача не надсилав.

З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 33 200, 00 грн як безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі ГК України), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За змістом ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частина 3 статті 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, та Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі № 910/13814/17.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору (постанова Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

У разі, якщо між сторонами у справі існують договірні відносини, договір, на підставі якого виникли між сторонами такі відносини, не розірваний ні в судовому порядку, ні в односторонньому порядку однією із сторін та після закінчення строку його дії залишилися невиконаними зобов`язання сторін, кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, є такими, що набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 910/9072/17, від 16.09.2022 року у справі № 913/703/20, у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначав, що ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Отже, набуття однією зі сторін зобов`язання майна (грошей) за рахунок іншої сторони в порядку договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у даній справі підлягають встановленню підстави набуття відповідачем таких коштів, тобто в порядку виконання договірного зобов`язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Судом було встановлено вище, 24.09.2024 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 33 200, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 124 від 24.09.2024 на суму 33 200, 00 грн із призначенням платежу: «Проведення інженерно-геодезичних вишукувань, оплата згідно рахунку № 1/24/09 від 24.09.2024 р., у т.ч. ПДВ 20% = 5 533, 33 грн».

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі (ст. 843, 844 ЦК України).

За змістом ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Аналіз наведених вище норм Цивільного кодексу України діє підстави до висновку, що до істотних умов договору підряду відноситься, зокрема, вид роботи, яку підрядник повинен виконати за завданням замовника, її ціна, яка може бути визначена у кошторисі, а також строк виконання даної роботи або окремих її етапів.

Суд зазначає, що матеріали справи не мітять та сторонами до суду не надано копії рахунку № 1/24/09 від 24.09.2024, виставленого відповідачем позивачу на оплату проведення інженерно-геодезичних вишукувань.

Також суд враховує, що в платіжній інструкції № 124 від 24.09.2024 хоча і міститься посилання на рахунок № 1/24/09 від 24.09.2024, проте відсутні відомості щодо конкретної суми вказаного рахунку, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості встановити ціну проведення інженерно-геодезичних вишукувань, про які зазначено в платіжній інструкції.

Крім того суд враховує пояснення позивача, що рахунок № 1/24/09 від 24.09.2024 був створений відповідачем в односторонньому порядку та у паперовій формі позивачу не надавався. Водночас електронного документа, складеного відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства у сфері довірчих електронних послуг, відповідач на адресу позивача не надсилав.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 12.12.2024 було, серед іншого, зобов`язано Приватне підприємство «Норд Інвест Плюс» надати суду копію рахунку № 1/24/09 від 24.09.2024. Проте відповідач вимоги ухвали суду не виконав, витребуваний судом рахунок № 1/24/09 від 24.09.2024 до суду не подав.

Зі змісту наявної в матеріалах справи платіжної інструкції № 124 від 24.09.2024 на суму 33 200, 00 грн із призначенням платежу: «Проведення інженерно-геодезичних вишукувань, оплата згідно рахунку № 1/24/09 від 24.09.2024 р., у т.ч. ПДВ 20% = 5 533, 33 грн», за відсутності в матеріалах справи зазначеного рахунку № 1/24/09 від 24.09.2024, не вбачається за можливе дійти висновку про досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо істотних умов договору.

Крім того суд зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем до суду не надано доказів замовлення Київським управлінням механізації № 519 Дочірнє підприємство Акціонерного товариства фірми «Сантехмонтаж-1» у відповідача проведення інженерно-геодезичних вишукувань, про які зазначено у платіжній інструкції № 124 від 24.09.2024.

Наявна в матеріалах справи платіжна інструкція № 124 від 24.09.2024 на суму 33 200, 00 грн не дає можливості з`ясувати предмет договору (в тому числі укладеного у спрощений спосіб), погодження сторонами вартості таких вишукувань, строку їх надання, порядку прийняття та здійснення оплати; узгодження умов щодо виконання договору особисто виконавцем або можливість передачі цього обов`язку третій особі тощо.

У свою чергу відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів надсилання/вручення позивачу рахунку № 1/24/09 від 24.09.2024, який зазначений в призначенні платежу в платіжній інструкції № 124 від 24.09.2024.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідачем не надано доказів того, що ним були проведені інженерно-геодезичних вишукування, а відповідні роботи були прийняті позивачем.

Інших доказів, які б підтверджували укладення між сторонами відповідного договору на проведення інженерно-геодезичних вишукувань у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами тощо в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не надано.

Враховуючи вказане, суд зазначає, що наявна в матеріалах справи платіжна інструкція № 124 від 24.09.2024 на суму 33 200, 00 грн не є належним доказом укладення між сторонами договору на проведення інженерно-геодезичних вишукувань у спрощений спосіб, оскільки є одностороннім правочином, який не може підтвердити факт виникнення відповідних зобов`язань сторін.

З урахуванням усього зазначеного вище, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача відповідно до положень ст. 1212 ЦК України безпідставно отриманих коштів у розмірі 33 200, 00 грн за платіжною інструкцією № 124 від 24.09.2024.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 91 постанови від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 зазначила, що статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Враховуючи наведені вище висновки суду щодо наявності правових підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України та з огляду на зазначений вище висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що строк повернення відповідачем безпідставно набути грошових коштів за платіжною інструкцією № 124 від 24.09.2024 на суму 33 200, 00 грн є таким, що настав.

Станом на дату розгляду даної справи доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 33 200, 00 грн матеріали справи не містять та сторонами до суду не надано.

Згідно із частинами 1, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 33 200, 00 грн безпідставно набутих коштів нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Суд наголошує на тому, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн судового збору.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Норд Інвест Плюс» (місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 32, м. Бориспіль, Київська обл., 08301; код ЄДРПОУ 42277708) на користь Київського управління механізації № 519 Дочірнє підприємство Акціонерного товариства фірми «Сантехмонтаж-1» (місцезнаходження: вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7-А, м. Київ, 03148; код ЄДРПОУ 01414146) 33 200, 00 грн безпідставно набутих коштів та 2 422, 40 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 17.02.2025.

Суддя Л.В. Сокуренко