Ухвала

від 11.02.2025 по справі 912/469/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11 лютого 2025 рокуСправа № 912/469/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши заяву від 03.02.2025 Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" (вул. Липська, 10, м. Київ, 01021).

до: Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" (вул. Молодіжна, б. 53, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552).

про стягнення 13 059 281,59 грн,

секретар судового засідання Коваленко Т.А.

представники сторін:

від позивача (стягувача) - Гарбовська І.О.юрисконсульт, довіреність №1904/01 від 01.01.25;

від відповідача (заявника) - Квашук О.М., адвокат, ордер серія ВА №1097466 від 31.01.25, в режимі відеконференції,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" до Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" про стягнення 13 059 281,59 грн, з яких: 11 981 783,00 грн - основний борг, 860 794,11 грн - пені, 84 569,38 грн - 3 % річних, 132 135,10 грн - інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судового збору.

Рішенням від 04.06.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" (вул. Молодіжна, б. 53, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552, ідентифікаційний код 13749739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" (вул. Липська, 10, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 43222436) 11 981 783,00 грн основного боргу, 860 794,11 грн пені, 84 569,38 грн 3 % річних, 132 135,10 грн інфляційних втрат та 195 889,31 грн судового збору.

31.12.2024 на виконання рішення суду від 04.06.2024 видано відповідний наказ.

03.02.2025 відповідачем через підсистему "Електронний суд" подано заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в якій також міститься клопотання про зупинення виконання за наказом від 31.12.2024 у даній справі.

Ухвалою від 05.02.2025 у задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" про зупинення виконання за наказом Господарського суду Кіровоградської області від 31.12.2024 у справі № 912/469/24 відмовлено та призначено судове засідання для розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню на 11.02.2025.

В обґрунтування поданої заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню зазначено таке.

17.01.2025 заявником було надіслано цінним листом з описом вкладення на адресу позивача заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за вих. № 34 від 16.01.2025 (т. 2 а. с. 189-190), яка отримана позивачем (за довіреністю) 22.01.2025 (т. 2 а. с. 191).

Товариство з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" (далі-ТДВ "Світловодське кар`єроуправління") зазначає, що вказаною заявою заявник повідомив позивача про зарахування наступних зустрічних однорідних вимог станом на 16.01.2025, а саме:

- ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" має грошове зобов`язання перед ТОВ "Українська добувна компанія" у розмірі 13 255 170,90 грн, яке випливає з Договору поставки гранітного щебеню та відсіву № 03-09-19 від 18.09.2019 та стягнуто з ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" за рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.06.2024 у справі № 912/469/24 (з урахуванням судового збору);

- ТОВ "Українська добувна компанія" має зобов`язання перед ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" у розмірі 13 322 470,90 грн за Договором оренди № 01-2019 від 01.08.2019.

Заявник зазначає, що відповідно до закону, зазначені зобов`язання припиняються шляхом зарахування у розмірі меншого, що тягне за собою повне припинення зобов`язання ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" перед ТОВ "Українська добувна компанія" за рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.06.2024 у справі № 912/469/24 на загальну суму 13 255 170,90 грн. Грошові зобов`язання ТОВ "Українська добувна компанія" перед ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" зі сплати орендної плати за Договором оренди № 01-2019 від 01.08.2019 в розмірі 13 322 470,90 грн припиняються частково у розмірі 13 255 179,90 грн. Залишок боргу ТОВ "Українська добувна компанія" перед ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" складає 67 291,00 грн. Станом на 02.02.2025 від позивача на адресу заявника не надходило жодних повідомлень/листів з приводу заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог", що, на думку заявника, свідчить про сприйняття останньої позивачем.

28.01.2025 заявник отримав Постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2025 (т. 2 а. с. 194-195), згідно з якою приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Брандальським Д. С. відкрито виконавче провадження з виконання Наказу Господарського суду Кіровоградської області № 912/469/24 від 31.12.2024.

10.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" до суду надійшло клопотання, в якому позивач не погоджується з доводами відповідача та вважає заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог нікчемною з наступних підстав:

- з отриманої позивачем заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.01.2025 №34 не зрозуміло, яким чином з`явилося грошове зобов`язання у ТОВ "Українська добувна компанія" перед ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" в розмірі 13 322 470,90 грн, відсутні будь-які докази існування заборгованості за договором оренди №01-2019 від 01.08.2019 та пред`явлення заявником вимог або претензій з даного приводу позивачу;

- відповідно до витягу з ЄДР від 04.12.2024 (т. 2 а. с. 205-210) та даних про державну реєстрацію ТОВ "Українська добувна компанія" датою державної реєстрації Товариства є 10.09.2019, в зв`язку з чим, Договору оренди №01-2019 від 01.08.2019 не могло існувати;

- заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.01.2025 №34, стягувач не сприймає, так як дана заява складена із застосуванням не підтвердженого зобов`язання.

Позивач зазначає, що 03.02.2025 цінним листом з описом вкладеного на адресу ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" відправлено відповідь від №0302-01 (т. 2 а. с. 211) на заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.01.2025 №34, яку було продубльовано і на електронну пошту заявника, на всі відомі адреси: sku_granit@ukr.net, sku_tdv@ukr.net. У своїй відповіді позивач зазначив, що ТОВ "Українська добувна компанія" не сприймає таку вимогу, так як за даними бухгалтерського обліку у ТОВ "Українська добувна компанія" не існує будь-якої заборгованості перед ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" за будь-яким господарським зобов`язанням.

Позивач вважає, що даний факт спростовує твердження заявника, що на його адресу не надходило жодних повідомлень/листів з приводу заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

10.02.2025 до суду надійшло пояснення ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" на заперечення ТОВ "Українська добувна компанія" щодо заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Заявник вважає заперечення позивача безпідставними, необґрунтованими, невідповідними суті заперечень позивача фактичним обставинам справи та зазначає таке.

Фактично і юридично між сторонами існували відносини з оренди промислового майданчику з розташованими на ньому нежитловими приміщеннями (слюсарна майстерня, мехмайстерня, гараж та промисловий майданчик - кар`єр, відмітка - 14 метрів, вул. Молодіжна, б. 53, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область) з підведеними комунікаціями (надалі - "Об`єкт оренди"). Як зазначає заявник, дані відносини оформлені Договором оренди № 01-2019, на якому стоїть дата - 01.08.2019, хоча в усіх документах, які супроводжували дані відносини, датою Договору є 11.09.2019, тобто на наступний день після проведення державної реєстрації позивача як товариства. Незалежно від дати договору (яка, як вказує відповідач, швидше за все вказана помилково), яка вказана на першій сторінці документу, позивач користувався об`єктом оренди, що підтверджується:

- Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), в яких вказано, що заявником були надані послуги за Договором оренди № 01-2019 від 11.09.2019. В Акті прийому-здачі наданих послуг № 54 від 28.12.2019 йде посилання на Договір № 01-2019 від 01.08.2019;

- Банківськими виписками Ощадбанк, Приватбанк, Кристалбанк, через банківські установи яких позивач здійснював оплату послуг з оренди за Договором оренди № 01-2019 від 11.09.2019 на рахунки заявника;

- Податковими накладними, в яких вказано надання послуги з місячної орендної плати, виписаних заявником, та на підставі яких позивачу було надано право на формування податкового кредиту;

- Обставинами, які встановленні Рішенням суду в даній справі № 912/469/24, а саме, згідно з п. 1.3. Договору оренди мета оренди: використання Об`єкта оренди для розміщення дробарного обладнання та виробництва щебеневої продукції, її зберігання, зважування та відвантаження, стоянки і ремонту транспорту. Рішенням суду від 04.06.2024 у даній справі № 912/469/24 встановлено, що між позивачем та заявником було укладено Договір поставки гранітного щебеню та відсіву № 03-09-19 від 18.09.2019 (через декілька днів після укладання Договору оренди), за яким позивач зобов`язався передати заявнику товар (п. 1.2. Договору - гранітний щебінь та відсів). В рішенні зазначено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем (заявником) отримано за період 2020-2023 р. товар на загальну суму 12 13 807,00 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Заявник зазначає, що позивачем в якості додатку до позову прикладено лише і виключно видаткові накладні, і не надано жодної товарно-транспортної накладної, що в поєднанні з датами договорів (оренди - 01.08.2019/11.09.2019 та поставки гранітного щебеню та відсіву - 18.09.2019) свідчить і підтверджує відсутність транспортування позивачем заявнику гранітного щебеню та відсіву, що свідчить про його дробіння, зважування та відвантаження позивачем заявнику саме на об`єкті оренди за Договором оренди. Заявник зазначає, що вищевказані документи подаються вибірково, з метою спростування позиції позивача про відсутність будь-яких відносин між сторонами за Договором оренди.

Щодо несприйняття позивачем заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.01.2025 № 34 заявник зазначає, що заява про припинення зобов`язання надіслана позивачу 17.01.2025, отримана 22.01.2025 та з даної дати і до 03.02.2025 (11 днів) позивач не вважав дану заяву про припинення зобов`язання "несприйнятою", не вживав жодних заходів для повідомлення заявника з такою думкою. Після отримання 03.02.2025 заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, позивач відреагував на неї повідомивши про відсутність будь-якої заборгованості перед заявником за даними бухгалтерського обліку.

Заявник вважає, що наведені у клопотанні позивача підстави для відмови у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 31.12.2024, жодним чином не спростовують позиції заявника.

Розглядаючи заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №912/469/24 Господарським судом враховано таке.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частина 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" закріплений виключний перелік рішень, які підлягають примусовому виконанню на підставі відповідних виконавчих документів. Пунктами 1, 2 ч. 1 даної статті зазначається, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").

На виконанні приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Д. С. перебуває виконавчій документ, а саме наказ №912/469/24 від 31.12.2024, виданий Господарським судом Кіровоградської області на виконання рішення від 04.06.2024: про стягнення 13 059 281,59 грн, з яких: 11 981 783,00 грн - основний борг, 860 794,11 грн - пені, 84 569,38 грн - 3 % річних, 132 135,10 грн - інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судового збору.

По даному виконавчому документу відкрито виконавче провадження № 76938408, про що приватним виконавцем винесено відповідну постанову.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (п. 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яка кореспондується зі ст. 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Розділом V ГПК України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву, подану в порядку, визначеному вищевказаною статтею, в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника, про що постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 року у справі № 910/8665/17, підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц.

Отже, даною нормою права передбачено дві підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Перша, коли виконавчий документ виданий помилково, тобто не повинен був видаватися і, друга, коли зобов`язання боржника за виконавчим документом припинилося з будь-яких причин, тобто, боржник перестав бути зобов`язаним.

Враховуючи імперативні приписи ст. 129-1 Конституції України, ст. 18, 326 ГПК України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення ст. 328 ГПК України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Отже, дослідженню, в даному випадку, підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Під час вирішення спору господарським судом встановлено факт заборгованості 13 059 281,59 грн, з яких: 11 981 783,00 грн - основний борг, 860 794,11 грн - пені, 84 569,38 грн - 3 % річних, 132 135,10 грн - інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судового збору.

Заявник надає до суду на підтвердження своїх доводів Договір оренди № 01-2019 від 01.08.2019 (т. 3 а.с. 115-118). У розділі договору "Реквізити сторін" у графі "Покупець" зазначено: ТОВ "Українська добувна компанія", код ЄДРПОУ 42545194, такі самі ідентифікуючі реквізити зазначено на відтиску печатки, якою скріплено договір.

Суд зазначає, що позивач ТОВ "Українська добувна компанія" має відмінний від зазначеного у наданому заявником договорі та на відтиску печатки, а саме ЄДРПОУ 43222436. В матеріалах справи наявний витяг з ЄДР від 04.12.2024 (т. 2 а. с. 205-210), згідно з яким датою державної реєстрації ТОВ "Українська добувна компанія" є 10.09.2019. Відповідно до вищезазначених фактів існують суперечності як щодо дати укладання даного договору, так і до факту самого укладання зазначеного договору саме з ТОВ "Українська добувна компанія" (ЄДРПОУ 43222436).

Згідно з п. 2.1 Договору оренди № 01-2019 від 01.08.2019 строк оренди починається з дня підписання даного договору і припиняється 31.12.2020. Отже станом на дату подання заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню строк оренди за договором закінчився. Доказів продовження строку даного договору суду надано не було.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди № 01-2019 від 01.08.2019 місячна орендна плата визначається відповідно до калькуляції, яка є невід`ємним додатком до даного договору у гривнях і включає у себе ПДВ. В матеріалах справи відсутній додаток із зазначенням ціною договору, розрахунку орендної плати. Заявником також не подано розрахунку по відповідним періодам заборгованості.

ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" на заперечення ТОВ "Українська добувна компанія" щодо заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню ( т. 3 а.с. 1-5) зазначено що, незалежно від дати договору (як вказує відповідач, швидше за все вказана помилково), яка вказана на першій сторінці документу, позивач користувався об`єктом оренди. Так заявник вказує, що датою договору оренди є 11.09.2019 але до суду, на підтвердження своїх доводів, договору із зазначеною датою підписання не надав.

В якості доказів та на підтвердження своїх доводів заявник подав до суду податкові накладні (т. 3 а.с. 67-112), в яких не вказано, за якими зобов`язаннями та за які послуги відбувалися оплати.

Суд зазначає, що до матеріалів справи заявником не долучено доказів наявності заборгованості позивача перед відповідачем. Натомість до матеріалів справи подано докази оплати, зокрема акти прийому-здачі наданих послуг (т. 3 а. с. 114, 119-135), з яких вбачається розрахунок, який складається з нарахування "орендної плати та розміру комісійної винагороди" та "плати за користування вагонами та розмір комісійної винагороди". Підставою для здійснення нарахувань в актах прийому-здачі наданих послуг №38 від 31.10.2019, №47 від 01.12.2019, №50 від 28.12.2019, №54 від 28.12.2019 зазначено "Згідно з договором оренди № 01-2019 від 01.08.2019". Підставою для здійснення нарахувань в актах №17 від 31.01.2021, №20 від 26.02.2021, №31 від 31.03.2021, № 58 від 30.04.2021, №32 від 31.03.2021, №95 від 31.05.2021, №128 від 30.06.2021, №167 від 30.07.2021, № 201 від 31.08.2021, №254 від 30.09.2021, № 203 від 29.10.2021, №192 від 31.12.2021, №61 від 31.07.2021 зазначено "Згідно з договором оренди № 01-2019 від 11.09.2019", в акті прийому-здачі наданих послуг №154 від 26.07.2021 взагалі не зазначені відомості щодо номеру та дати договору. Щодо походження, підстав та розміру нарахувань комісійної винагороди заявником пояснень надано не було.

Як зазначено у ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Отже, підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та правочини. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у ст. 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Відповідно до ст. 601 ЦК України вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, аборжник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Не всі зобов`язання можуть бути припиненні зарахуванням зустрічних вимог. Стаття 602 ЦК України містить обмеження для зарахування зустрічних вимог. Так, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; а також в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, господарський суд вважає безпідставними доводи ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" щодо того, що у ТОВ "Українська добувна компанія" перед ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" є заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди №01-2019 від 01.08.2019 в розмірі 13 322 470,90 грн, оскільки заявником не надано доказів, які могли бути підставою для здійснення зустрічного зарахування. Заявник не надав доказів на підтвердження існування вказаного зобов`язання, строків виконання даного зобов`язання та його розміру.

У зв`язку з вищезазначеним у суду відсутні підстави зазначені у ст. 328 ГПК України щодо визнання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 31.12.2024 у справі №912/469/24 таким, що не підлягає виконанню, тому у задоволенні заяви б/н від 03.02.2025 Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. 3, 12, 232-235, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви б/н від 03.02.2025 Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар`єроуправління" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Копії ухвали надіслати сторонам через систему "Електронний суд".

Повний текст ухвали складено 17.02.2025.

Суддя М.С. Глушков