Рішення

від 11.02.2025 по справі 914/3022/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025 Справа № 914/3022/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, за участю секретаря судового засідання Дарії Мандюк, розглянувши матеріали заяви представника Підприємства об`єднання громадян Ювінбест громадської організації Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України про поновлення строку для подання доказів понесення судових витрат та долучення таких доказів

у справі № 914/3022/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-3, Рівненська область, Рівненський район, с. Верхівськ,

до відповідача: Підприємства об`єднання громадян Ювінбест громадської організації Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України, м. Львів,

предмет позову: стягнення 619 930, 94 грн,

підстава позову: порушення зобов`язань за договором поставки,

за участю представників:

позивача: Гольонко Маргарита Миколаївна (в режимі відеоконференції);

відповідача: Кенц Роман Іванович (в режимі відеоконференції).

встановив:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала заява Підприємства об`єднання громадян Ювінбест громадської організації Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України про визнання виконавчого документа у справі № 914/3022/23 таким, що не підлягає виконанню, та про стягнення безпідставно одержаних Товариством з обмеженою відповідальністю Маяк-3 коштів в сумі 159 764,00 грн.

У судовому засіданні 29.01.2025 суд задовольнив заяву відповідача (боржника) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в частині вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 159 764,00 грн на користь відповідача з позивача залишив заяву без розгляду.

30.12.2024 відповідач подав заяву про стягнення з позивача 25 000,00 грн витрат на надання правничої допомоги, до якої долучив договір № 21/10-24 про надання правової допомоги від 21.10.2024.

В ухвалі від 29.01.2025 суд вказав, що оскільки на момент прийняття судового рішення за результатом розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню заявник (відповідач) не подав доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд не вирішував питання про розподіл таких витрат.

30.01.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява відповідача, сформована в підсистемі 29.01.2025, про поновлення строку для подання доказів понесення судових витрат та долучення до матеріалів справи таких доказів (акту надання послуг та рахунку на оплату). У заяві представник відповідача просив суд розглянути заяву про стягнення судових витрат, що була подана 30.12.2024, з врахуванням поданих разом із цією заявою доказів; стягнути з позивача на користь відповідача 25 000, 00 грн витрат на надання правничої допомоги.

Ухвалою суду від 30.01.2025 суд призначив до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення на 11.02.2025.

Ухвала суду доставлена в електронні кабінети представника позивача та відповідача 31.01.2025, що підтверджується довідками з автоматизованої системи документообігу суду.

У судовому засіданні 11.02.2025 представник позивача заперечив стосовно задоволення заяви про стягнення витрат, зазначаючи, що відповіадч не реалізувавв своїх процесуальних прав при розгляді справи, не подавав відзиву чи інших клопотань, не брав участі в розгляді справи. Представник заявника наголосив на тому, що заявлена до стягнення сума витрат є вартістю наданих послуг в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні 11.02.2025 проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000, 00 грн; поновити строк для подання доказів понесення судових витрат, оскільки відповідно до договору акт приймання передачі наданих послуг міг бути підписаний після прийняття судом рішення за результатом розгляду заяви відповідача.

Позивач, розцінюючи заяву як таку, що стосується розподілу витрат за розгляд справи в суді першої інстанції до прийняття рішення суду, у заяві від 21.01.2025 просив заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду у зв`язку із пропуском процесуального строку на звернення до суду із такою заявою.

ВИСНОВКИ СУДУ

Розглянувши заяву відповідача про стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Щодо клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесення витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідач, обґрунтовуючи необхідність поновлення строку, встановленого законом на долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що акт приймання передачі послуг від 29.01.2025 було підписано після прийняття судом процесуального рішення за результатом розгляду заяви.

Згідно з положеннями ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд бере до уваги позицію відповідача та дотримуючись принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ст. 2 Господарського процесуального кодексу України), вважає, що акт приймання передачі наданих послуг із професійної правничої допомоги не міг бути поданий відповідачем швидше, ніж 29.01.2025, оскільки такий акт складено саме 29.01.2025. Також суд враховує п. 5.9 договору про те, що складення акту приймання передачі наданих послуг допускається після виконання доручення клієнта. Тому визначені відповідачем обставини суд визнає об`єктивними, а клопотання про поновлення строку на подання доказів таким, що підлягає задоволенню.

Щодо твердження позивача про те, що заява стосується розподілу витрат на правову допомогу за весь час розгляду справи судом першої інстанції, суд зазначає таке.

Підставою заяви, що розглядається, є договорі № 21/10-24 про надання правової допомоги від 21.10.2024, укладений між адвокатом Кенц Романом Івановичем та Підприємством об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України. Предметом такого договору є надання правової допомоги позивачу щодо стягнення в судовому порядку надміру перерахованих коштів, сплачених на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-3 в рахунок погашення заборгованості за договором поставки № 60 від 20.09.2021 та пов`язаних з цим питань.

Суд зауважує, що рішення суду, яке підлягало примусовому виконанню, постановлене у цій справі до укладення вказаного договору, а саме 13.12.2023. На його виконання 14.05.2023 видано наказ, виконавче провадження по якому закінчено 07.06.2024.

Так, п. 5.1 договору про надання правової допомоги містить неоднозначно сформульовану умову про стадію судового процесу «гонорар адвоката за надання правової допомоги в суді першої інстанції становитиме 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 коп». Однак враховуючи диспозитивність господарського процесу та відсутність волевиявлення та обґрунтувань відповідача щодо заявлення до стягнення витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи до постановлення рішення у справі (до 13.12.2023), враховуючи усні пояснення представника відповідача в судовому засіданні 11.02.2025, а також враховуючи повноваження суду як суду першої інстанції щодо судового контролю за виконанням судових рішень, суд зазначає, що подана відповідачем заява стосується провадження за заявою про визнання виконавчого документа у справі № 914/3022/23 таким, що не підлягає виконанню.

Як наслідок безпідставною є заява позивача від 21.01.2025 про залишення такої без розгляду з підстав порушення абз. 3 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість суд зауважує, що відповідач із заявою про стягнення витрат на правову допомогу звернувся 30.12.2024, тобто до закінчення розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Крім цього, суд вище поновив строк на подання доказів, отриманих 30.01.2025.

Щодо суті заяви суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 129 Господарського процесуального кодексу України регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) залежно від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

При вирішенні заяви відповідача про розподіл судових витрат суд враховує принцип господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, враховуючи, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (позиція Верховного Суду у постанові від 30.11.2021 у cправі № 910/21182/15).

Як зазначено вище, 29.01.2025 суд задовольнив заяву відповідача (боржника) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а в частині вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 159 764,00 грн на користь відповідача з позивача залишив заяву без розгляду. Основна підстава такого судового рішення сплата позивачем 159 764,00 грн під час розгляду заяви.

Враховуючи такі результати вирішення заяви в суді першої інстанції, досягнення позитивного результату для відповідача внаслідок роботи адвоката сторони, відповідач має право на заявлення про відшкодування витрат і після стадії розгляду справи по суті.

Так, договором про надання правової допомоги (п. 5.1) визначено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар розраховується відповідно до кількості годин, витрачених адвокатом на надання правової допомоги клієнту.

У п. 5.2. договору сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правової допомоги в суді першої інстанції становитиме 25 000, 00 грн. А в п. 5.9. договору про надання правової допомоги сторони погодили, що факт надання правничої допомоги в повному обсязі підтверджується підписанням акту приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами після виконання доручення клієнта.

Відповідно до акта приймання передачі наданих послуг від 29.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 21.10.2024 за дорученням клієнта адвокатом було правову допомогу щодо стягнення в судовому порядку надміру перерахованих коштів, які були сплачені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк - 3» в рахунок погашення заборгованості за договором поставки № 60 від 20.09.2021 року шляхом звернення до Господарського суду Львівської області з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк -3» грошових коштів, які отримані за виконавчим документом (п. 1).

Відповідно до п. 2 акта конкретизовано, що гонорар становитиме 25 000,00 грн і що представництво в суді першої інстанції завершилось постановленням ухвали суду від 29.01.2025 у справі № 914/3022/23.

За надання правової допомоги у справі № 914/3022/23, враховуючи добровільне виконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-3» обов`язку з повернення надміру отриманих коштів за виконавчим документом до моменту проголошення рішення за заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, Сторони визначили що розмір гонорару Адвоката за надані послуги становить 25 000, 00 грн (п. 3).

Підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного та в повному обсязі надання послуг адвокатом відповідно до положень договору (п. 5).

Надаючи правову оцінку обґрунтуванням заявленої до стягнення суми, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 1 - 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, відступаючи від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, вказала, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Отже суд вважає, що відсутність детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за умови визначення у договорі фіксованого розміру гонорару не позбавляє позивача можливості обґрунтувати невідповідність заявленого до відшкодування розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу наданим адвокатом послугам в межах розгляду справи.

Суд розуміє та не має сумнівів у тому, що фактично представництво інтересів відповідача під час розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, здійснював адвокат Кенц Роман Іванович на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АМ №1064021.

Суд враховує, що поданий відповідачем акт наданих послуг, підписаний клієнтом і адвокатом, є підтвердженням надання послуг з професійної правничої допомоги в повному обсязі і що роботи прийняті клієнтом.

Суд також враховує позицію Об`єднаної Палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Тому відсутність доказів оплати витрат на правову допомогу не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

Щодо фіксованої суми гонорару, визначеної в договорі про надання правової допомоги, суд зауважує, що не має повноважень втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обґрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.

Так, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (постанова Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19). А Верховний Суд у постанові від 09.07.2019 у справі № 923/726/18 роз`яснив, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Однак виказана правова позиція не нівелює прямих вказівок ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відповідних доказів про погодження, надання і прийняття послуг на відповідну суму.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат позивач не заявляв.

Водночас Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України (розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи). Вказана норма ЦПК України відповідає приписам ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи, суд зазначає, що з огляду на визначений у п. 5.2 договору про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги в суді першої інстанції 25 000, 00 грн, заявлений до відшкодування під час розгляду Господарським судом Львівської області заяви відповідача (боржника) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, розмір судових витрат відповідача є завищеним.

Суд не залишає поза увагою неточності в оформленні документів на підтвердження понесених відповідачем витрат, некоректні формулювання в п. 5.2 договору, повторно зазначене в акті від 29.01.2025, процесуальної поведінки адвоката при поданні доказів, пропуску ним строк на подання вагомого документа на підтвердження понесення стороною витрат акта, неповідомлення ним в судовому засіданні 29.01.2025 про подання такого.

Суд з урахуванням поданих доказів, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю заяви, що розглядалась, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг, доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Суд вважає, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачем в розмірі 15 000,00 грн, що відповідає критеріям фактичності, реальності, розумності, обґрунтованості та необхідності в межах заяви, що розглядалась судом.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 170, 221, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Поновити строк для подання доказів понесення судових витрат відповідно до клопотання від 29.01.2025, заявленого у заяві про долучення доказів відповідача.

2.Заяву представника Підприємства об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/3022/23 задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-3» (ідентифікаційний код юридичної особи 33521351, 35336, Рівненська обл., Рівненський район, село Верхівськ, вулиця Шевченка, будинок 81) на користь Підприємства об`єднання громадян «Ювінбест» громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» (ідентифікаційний код юридичної особи 36967396, 79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Пасічна, будинок 127) 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складене 17.02.2025.

Суддя Матвіїв Р.І.