Ухвала

від 14.02.2025 по справі 490/4941/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/4941/24

н\п 1-кс/490/725/2025

14.02.2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4941/24

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

14 лютого 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна. Зазначає, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.12.2024 року по справі №490/4941/24 (н/п 1-кс/490/4744/2024) слідчий суддя наклав у кримінальному провадженні №12024120000000435 від 03.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 ККУкраїни,арешт на майно, яке вилучене в ході проведеного 09.12.2024 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_7 .

Зазначає, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_3 ,а томупросить скасуватинакладений наних арешт,а саме: грошові кошти 200 гривень в кількості 3 шт; грошові кошти в загальній сумі 18355 гривень купюрами по 5, 50, 100 та 200 гривень та 18 купюр номіналом по 1000 гривень кожна; грошові кошти в сумі 2000 Євро; грошові кошти в сумі 550 Євро купюрами по 100 Євро в кількості 4 шт., та 50 Євро в кількості 3 шт; грошові кошти в загальній сумі 100 000 гривень купюрами по 500 гривень кожна в кількості 200 купюр; грошові кошти в загальній сумі 890 Доларів США, купюрами 24 купюри по 1 долару США, 9 купюр номіналом по 20 доларів США кожна, 1 купюра номіналом 100 доларів США, 3 купюри номіналом по 2 долари США, 11 купюр номіналом 50 доларів США, 1 купюра номіналом 10 доларів США, 4 купюри по 5 доларів США; грошові кошти в сумі 705 гривень купюрами по 100 гривень в кількості 2 шт., 1 купюра номіналом 500 гривень та 1 купюра номіналом 5 гривень.

Представник скаржника ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив скасувати арешт. Стверджував, що грошові кошти належать ОСОБА_3 , оскільки вона займалася підприємницькою діяльністю та мала дохід.

Слідчий всудовому засіданніпросив відмовитиу задоволенніклопотання,оскільки вказанігрошові коштиє доказамиу кримінальномупровадження тав подальшомуможуть бутиконфісковані яквид покарання.Зазначив,що на даний час є передчасним скасування арешту, оскільки на даний час проводиться комплекс заходів для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, а також збираються докази на підтвердження вини.

Заслухавши доводи учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього письмові документи, вважаю, що в задоволені клопотання слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12024120000000435 від 03.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, за фактом вчинення ОСОБА_7 шахрайства в особливо великих розмірах.

09.12.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України.

09.12.2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , виявлено та вилучено майно підозрюваного ОСОБА_7 .

10.12.2024 року постановою слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_8 , вилучене майно визнано речовим доказом.

24.12.2024 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва за результатами розгляду клопотання слідчого, погодженого прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні №22023150000000275, накладено арешт, в тому числі, на грошові кошти, які зазначені представником в клопотанні. Крім того, доводи представника ОСОБА_3 щодо належності їй грошових коштів, були перевірені в судовому засіданні та слідчим суддею було встановлено факт вилучення грошових коштів у безпосереднього їх власника - ОСОБА_7 .

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23.01.2025, апеляційні скарги ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та представника третьої особи, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 залишено без задоволення. Мотивами прийняття такого рішення слугувало те, що клопотання слідчого містить достатнє обґрунтування щодо необхідності арешту тимчасово вилученого майна, а накладення арешту сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування. Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності колегія суддів не вбачає.

В судовому засідання слідчий також вважав передчасним скасування арешту з грошових коштів, оскільки вони є речовими доказами у кримінальному провадженні та на даний час проводиться комплекс заходів для встановлення і виявлення обставин вчинення кримінального правопорушення, а також збираються докази на підтвердження вини. Крім того, вказане майно в подальшому може бути конфіскованим як вид покарання, оскільки санкція ч.5 ст.190 КК України передбачає додаткове покарання конфіскацію майна.

Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що із клопотанням про скасування арешту майна, окрім сторони кримінального провадження, а саме підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, може звернутися інший власник або володілець такого майна.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Так, у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Згідно зі ст.7,16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, майно на яке накладено арешт, відповідає визначеним у ч. 2, 3 ст.170 КПК України критеріям та має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

А тому є достатні підстави вважати, що арешт накладений на грошові кошти, має суттєве значення для кримінального провадження, з метою збереження речових доказів та можливої конфіскації як виду покарання.

Інші доводи, на які посилається в клопотанні представник, не можуть бути підставою для скасування арешту майна, та підлягають перевірці під час досудового розслідування.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, таке клопотання про скасування арешту може бути подано підозрюваним, їх захисником, інший власником або володільцем майна, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна.Однак в цьому провадженні підозрюваний ОСОБА_7 та третя особа, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт ОСОБА_3 знали про вилучення майна, були повідомлені про розгляд справи про накладення арешту майна, скористалися правом захисту як в суді 1-ї інстанції так і в апеляційному суді, а тому безпідставно звертаються з вказаним клопотанням.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

З огляду на вищевикладене слідчий суддя дійшов висновку, що на даний час досудове розслідування ще триває, проводяться слідчі (розшукові) дії, що в свою чергу свідчить про те, що потреба у застосуванні арешту цього майна на час розгляду клопотання ще не відпала, в зв`язку з чим клопотання про скасування арешту задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.117, 170-173, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту накладеного ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.12.2024 року по справі №490/4941/24 (н/п 1-кс/490/4744/2023) у кримінальному провадженні №12024120000000435 від 03.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 ККУкраїни, яке вилученев ходіпроведеного 09.12.2024року обшукуза адресою: АДРЕСА_1 ,за місцемпроживання ОСОБА_7 відмовити.

Відповідно до ст.309 КПК України, ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1