Постанова

від 13.02.2025 по справі 910/10725/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10725/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Ємця А.А. і Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Мегабанк" - Бериндя О.О. - адвокат (довіреність від 18.12.2024 № 4),

відповідача - приватного підприємства "Колома" -Черкасов І.Р. - адвокат (ордер від 19.09.2024 АХ № 1209837),

третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кустова Т.В. - адвокат (довіреність від 26.12.2024 № 60-13150/24),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - Банк)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024

(суддя Бондарчук В.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Скрипка І.М. та Козир Т.П.)

у справі № 910/10725/24

за позовом Банку

до приватного підприємства "Колома" (далі - Підприємство)

про стягнення 200 000 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до суду з позовом до Підприємства про стягнення 200 000 грн. заборгованості за кредитним договором від 26.11.2021 №20-08в2021/ГД-03/2021 (далі - Договір).

Від Підприємства 19.09.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на те, що між Підприємством і Банком підписано договір, в якому міститься третейське застереження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, позовну заяву Банку залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

За доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункт 7 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки наведеною нормою передбачено саме компетенцію господарського суду встановлювати дійсність, чинність та виконуваність третейської угоди.

Скаржник зазначає, що з тексту третейської угоди взагалі не вбачається, за якою адресою має розглядатися справа третейським судом, тобто відсутня вказівка на місце проведення арбітражу, що в огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в справі № 906/493/16, є доказом неможливості виконання третейської угоди.

Підприємство у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про законність і обґрунтованість рішення судів попередніх інстанцій, і просить оскаржувані ухвалу і постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу зазначає про неможливість виконання третейської угоди і просить касаційну скаргу Банку задовольнити.

Так, судами попередніх інстанцій у розгляді даної справи встановлено таке.

Банком (кредитодавець) та Підприємством (позичальник) укладено Договір, відповідно до якого кредитодавець надає грошові кошти позичальнику у розмірі 2 400 000 євро з конвертуванням кредитних коштів в національну валюту в строк з 26.11.2021 до 25.11.2031, на придбання основних засобів, в т.ч. нерухомого та рухомого майна та інші поточні виробничі потреби, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити 4,8% річних, на умовах, передбачених договором. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована процентна ставка (пункт 1.1).

Згідно з умовами пункту 10.1 даного договору всі спори, що виникають за цим договором між сторонами, підвідомчі третейським судам та не заборонені чинним законодавством України на момент підписання цього договору, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації "Слобожанська Перспектива" у відповідності з його Регламентом. Сторони погоджуються, що розгляд спорів у Третейському суді буде здійснюватись одноособово. Сторони доручають Голові Третейського суду призначити суддю зі списку суддів Третейського суду. Сторони ознайомлені з Регламентом Третейського суду.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Доказів визнання недійсним частини або Договору в цілому матеріали справи № 910/10725/24 не містять.

Постійно діючий Третейський суд при Асоціації "Слобожанська Перспектива" (ідентифікаційний код 35475082) зареєстрований 18.01.2008, номер запису: 14801020000039273.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ) стосовно названого третейського суду відсутній запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи та його місцезнаходженням є: 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8.

У матеріалах справи немає доказів відсутності названого третейського суду чи помилки в його назві. Сама лише відсутність у третейському застереженні (угоді) конкретної адреси (місця розгляду спору) не свідчить про неможливість виконання такої угоди.

Крім того, матеріали справи також не містять доказів неможливості звернення позивача із позовом, який є предметом розгляду у даній справі, до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива", а також у матеріалах справи відсутні докази припинення або зупинення роботи названого третейського суду на момент звернення Банку з позовом до суду.

Судами попередніх інстанцій не встановлено обставин недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання угоди сторін про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Щодо посилань Банку на те, що на даний час в країні введено режим воєнного стану та триває збройна агресія російської федерації проти України, зокрема агресор здійснює постійне бомбардування місцевості Харківського регіону, у т.ч. м. Харкова, у якому територіально розташовано третейській суд, з огляду на що вказаний суд не працював з початку запровадження воєнного стану і лише нещодавно почав функціонувати, суд апеляційної інстанції зазначив, що доказів на підтвердження звернення позивача до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" з позовною заявою не надано, а у матеріалах справи відсутні докази припинення або зупинення роботи вказаного третейського суду на момент звернення позивача з позовом до суду. Перебування третейського суду на території, на яку здійснюється бомбардування, в розумінні положень чинного законодавства, не свідчить про те, що така угода має бути визнана судом такою, що не може бути виконана. До того ж, з огляду на збройну агресію російської федерації проти України вся територія України, в тому числі і місто Київ, перебувають в зоні загрози ракетних обстрілів.

Оскільки між сторонами укладено третейську угоду, яка є чинною і яка не визнавалася судом недійсною та може бути реально виконаною, а також враховуючи те, що від відповідача до подання ним першої заяви по суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для залишення позов Банку без розгляду.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Банку з залишенням позов Банку без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За приписами статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи, а також адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про третейські суди": третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (частина перша); третейська угода укладається у письмовій формі; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (частина четверта); посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору (частина шоста); третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом частина дев`ята).

У пункті 7 частини першої статті 226 ГПК України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Скаржник в обґрунтування своїх вимог посилається на невиконуваність третейської угоди, викладеної в пункті 10.1 Договору, через незазначення в ній (угоді) вказівки на місце проведення арбітражу, - адреси Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Слобожанська перспектива".

Закон України "Про третейські суди" визначаючи вимоги щодо третейської угоди (розділ ІІ названого Закону), не встановлює обов`язкового визначення в ній адреси третейського суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів неможливості звернення позивача з позовом, який є предметом розгляду у даній справі, до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива", а також у матеріалах справи відсутні докази припинення або зупинення роботи названого третейського суду на момент звернення Банку з позовом до суду.

У даному випадку сторонами було чітко визначення найменування третейського суду, на розгляд якому передаються спори стосовно укладеного договору, а саме - Постійно діючому Третейському суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива", який знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Донця- Захаржевського, буд. 6/8. Будь-які докази щодо відсутності згаданого третейського суду чи помилки у назві суду, в матеріалах справи відсутні.

Отже, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються жодними доказами є доводи Банку, що третейське застереження, яке передбачене в пункті 10.1 Договору, є таким, що не може бути виконано.

Судами попередніх інстанцій встановлена наявність сукупності умов, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України для залишення позову без розгляду.

Що ж до посилання скаржника на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, то, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, обставини у вказаній справі не є релевантними щодо обставин у справі, яка розглядається. Зокрема, в пункті 30 відповідної постанови Великої Палати Верховного Суду визначено, що неможливість виконання арбітражної угоди у відповідній справі викликана істотною помилкою у назві арбітражу, до якого передається спір; у справі ж, що розглядається, жодних доводів стосовно неправильного зазначення в третейській угоді назви арбітражу не заявлялося.

Доводів та доказів, які слугували б безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, скаржником не наведено.

Суд погоджується з доводами Підприємства, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові, а доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, наведені у відзиві на касаційну скаргу, спростовані наведеним у даній постанові.

Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів порушення ними норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у цій справі - без змін.

Понесені Банком у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати зі сплати судового збору покладаються на Банк, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Мегабанк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/10725/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок