Постанова

від 14.02.2025 по справі 381/3004/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 381/3004/23

провадження № 61-16243св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дорогинська гімназія Томашівської сільської ради, відділ освіти, культури, молоді спорту та туризму Томашівської сільської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Томашівська сільська рада Фастівського району Київської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2023 року у складі судді Соловей Г. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 рокуу складі колегії суддів:

Музичко С. Г., Олійника В. І., Сушко Л. П.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дорогинської гімназії Томашівської сільської ради, відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради, про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що працювала з 01 вересня 2015 року в Дорогинській гімназії Томашівської сільської ради на посаді вчителя географії та вчителя фізичної культури.

3. Згідно з наказом № 32-к/тр від 12 серпня 2022 року її було звільнено з роботи з 14 серпня 2022 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

4. Вважала її звільнення незаконним оскільки відповідачем було порушено порядок звільнення. Зокрема, зауважувала, що їй не було запропоновано усі наявні посади, звільнено до спливу двох місяців попередження та не використано переважне право на залишення на роботі. Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року скасовано рішення виконавчого комітету Томашівської сільської ради № 14/12 від 06 червня 2022 року, яке стало підставою для прийняття наказу про її звільнення.

5. Посилалася на те, що у зв`язку незаконним звільненням вона перебувала у вимушеному прогулі, а тому з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за період з 14 серпня 2022 року по день винесення рішення у справі.

6. З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог,

ОСОБА_1 просила суд:визнати незаконним та скасувати накази про звільнення; поновити її на посаді вчителя Дорогинської гімназії; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток на час вимушеного прогулу.

7. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області

від 11 вересня 2023 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено Томашівську сільську раду Фастівського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області

від 13 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

9. Визнано незаконним та скасовано наказ від 12 серпня 2022 року № 32-к/тр Дорогинського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області про звільнення ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури з 14 серпня 2022 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

10. Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя фізичної культури Дорогинського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області з 14 серпня 2022 року.

11. Стягнуто з відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 175 521,20 грн.

12. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачки було здійснено з порушенням норм трудового законодавства: рішення виконавчого комітету Томашівської селищної ради від 06 червня 2022 року

№ 14/12 «Про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів у 2022-2023 навчальному році», яке стало підставою для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з роботи, було скасоване; їй не було запропоновано переведення на іншу посаду/роботу, як і не було надано доказів про неможливість надання такої роботи; звільнення було проведене в день перебування позивачки у щорічній оплачуваній відпустці.

14. Звільнення позивачки без законної підстави є підставою для поновлення її на роботі та виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

15. В контексті оцінки доводів відповідача про пропуск позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що позивачка звернулася до суду з позовом 12 липня 2023 року, а тому, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на період дії карантину, позовна давність не пропущена.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

16. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено ОСОБА_2 .

17. Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради залишено без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2023 року залишено без змін.

18. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 . Доводи заявника щодо наявності підстав для зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та застосування наслідків пропуску позовної давності судом відхилено.

Узагальнені доводи касаційної скарги

19. 06 грудня 2024 року Томашівська сільська рада через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

20. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18,від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року в справі № 638/14165/21, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року в справі № 757/7498/15-ц,від 05 серпня 2020 року у справі № 686/20491/18, від 03 серпня 2023 року у справі № 683/1256/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах при звільненні працівника (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не залучив до участі у справі правонаступника Дорогинської гімназії Томашівської сільської ради- Дідівщинський ліцей Томашівської сільської ради, а також вийшов за межі доводів і вимог апеляційної скарги (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували надані відповідачем докази неможливості переведення позивачки на іншу роботу у навчальному закладі, доведення до відома позивачки зазначеного, а також позицію самої ОСОБА_1 щодо відсутності претензій до керівника закладу та факту її працевлаштування після звільнення.

22. Томашівська сільська рада вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно, без відповідних доводів апеляційної скарги та дослідження фактичних обставин, встановив, що реорганізація відповідача була здійснена без правових підстав.

23. Крім того, посилається на те, що судовими рішеннями в адміністративній справі № 320/5934/22 було визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Томашівської селищної ради від 06 червня 2022 року №14/12 «Про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів у 2022-2023 навчальному році» з підстав того, що таке рішення повинна була приймати Томашівська сільська рада, з проведенням громадського обговорення та попереднього опублікування. Водночас, зазначене рішення безпосередньо не стосувалося трудових прав позивачки, оскільки таким рішенням вирішувалось питання діяльності Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів як юридичної особи, засновником якого є Томашівська сільська рада. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради від 09 червня 2022 року №20 «Про попередження і вивільнення працівників Дорогинського ЗЗСО» (в редакції наказу відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради від 15 червня 2022 року №21) судами адміністративної юрисдикції було відмовлено.

24. Зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій того, що належним способом захисту прав позивачки є зміна дати звільнення

(на 15 серпня 2022 року), а не поновлення на роботі. Також помилковим є визначення середньоденної заробітної плати та періоду, за який він стягується.

25. Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо обов`язку вручення роботодавцем при звільненні працівника, якщо його неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу на підприємстві, установі, під розписку повідомлення про неможливість виконання роботодавцем обов`язку щодо працевлаштування. Також вважає необхідним формулювання правового висновку щодо врахування при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу отримання заробітної плати звільненим працівником за новим місцем роботи, що є співмірним з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

27. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 381/3004/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Зупинено до закінчення касаційного провадження виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2023 року у частині стягнення з відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі, що перевищує виплати за один місяць.

28. 28 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. ОСОБА_1 була призначена на посаду вчителя географії та вчителя фізичної культури з 01 вересня 2017 року на постійній основі (наказ Дорогинського закладу загальної середньої освіти 1-3 ступенів № 41-к

від 17 вересня 2018 року).

30. 15 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про заплановане вивільнення (повідомлення № 01 від 15 червня 2022 року), про що свідчить її підпис на повідомленні.

31. Наказом № 32-к/тр від 12 серпня 2022 року Дорогинського закладу загальної середньої освіти І-Ш ступенів Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку було звільнено з посади вчителя фізичної культури з 14 серпня 2022 року, у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

32. Підставою для винесення зазначеного наказу стало прийняття рішення виконавчого комітету Томашівської сільської ради від 06 червня 2022 року 14/12 «Про призупинення діяльності на базі середньої освіти Дорогинського ЗЗСО І-Ш ступенів у 2022/2023 навчальному році у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників» та наказу ОКМСТ Томашівської сільської ради від 09 червня 2022 року № 20 «Про попередження і вивільнення працівників Дорогинського ЗЗСО».

33. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня

2022 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Томашівської селищної ради

від 06 червня 2022 року № 14/12 «Про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів у 2022-2023 навчальному році».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

35. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

38. Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

39. Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

40. За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах

від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня

2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі

№ 201/6689/19).

41. Разом із тим, суд вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.

42. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

43. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

44. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).

45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зазначено, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

46. У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі

№ 6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

47. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

48. Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

49. Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

50. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

51. В постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі

№ 761/36220/17 зазначено, що системний аналіз та тлумачення положень статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.

52. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

53. Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

54. Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

55. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16).

56. Працевлаштування позивача після звільненні відповідачем в іншому місці не є підставою для зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Аналогічний правовий висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 754/13157/19, від 21 серпня 2024 року у справі

№ 760/23694/18, від 05 лютого 2025 року у справі № 757/3526/20-ц).

57. Встановивши, що рішення виконавчого комітету Томашівської селищної ради від 06 червня 2022 року № 14/12 «Про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів у

2022-2023 навчальному році», яке було підставою для звільнення позивачки, скасовано в судовому порядку, ОСОБА_1 повідомлено про заплановане вивільнення 15 червня 2022 року, а звільнено 14 серпня 2022 року у період перебування її у відпустці, водночас не надано жодної пропозиції щодо вакантних посад, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з порушенням норм трудового законодавства.

58. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказам виконання відповідачем вимог частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України, що з огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

59. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

60. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

61. Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року

№ 3933-XII, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

62. За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

63. Суди попередніх інстанцій належним чином встановили фактичні обставини справи, врахували підставу для винесення наказу про звільнення позивачки, яка була скасована в судовому порядку з урахуванням порушення процедури прийняття рішення про призупинення діяльності закладу освіти, відсутність жодного письмового повідомлення ОСОБА_1 про відсутність вакантних посад і роботи, яку б могла вона виконувати з урахуванням її кваліфікації, як і її відмови від переведення на такі посади, а також надані відповідачем докази неможливості перевести працівника на іншу роботу у їх сукупності, та дійшли загалом обґрунтованого висновку про порушення відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу від 12 серпня 2022 року.

64. Доводи касаційної скарги щодо залишення у штаті відповідача лише педагогів молодших класів, технічного персоналу та відсутності інших вакансій, у зв`язку із чим такі посади не пропонувалися позивачці, не спростовують факту невиконання роботодавцем вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України при звільненні останньої.

65. Колегія суддів звертає увагу на те, що як у рішенні виконавчого комітету Томашівської сільської ради від 06 червня 2022 року 14/12 «Про призупинення діяльності на базі середньої освіти Дорогинського ЗЗСО І-Ш ступенів у 2022/2023 навчальному році у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників», яке згодом було скасовано, так і в наказі відділу ОКМСТ Томашівської сільської ради

від 09 червня 2022 року № 20 «Про попередження і вивільнення працівників Дорогинського ЗЗСО» було зазначено про зобов`язання директора ЗЗСО працевлаштувати працівників в опорному закладі, запропонувати переведення на іншу роботу у Вільнянській гімназії та Дідівщинському НВК.

66. Доказів виконання відповідачем зазначеного обов`язку, як умови вивільнення працівників Дорогинського ЗЗСО, матеріали справи не містять.

67. В аспекті наявності вакансій у зазначених навчальних закладах, колегія суддів звертає уваги на позицію відповідача, який у відзиві на позовну заяву зауважував, що позивачка була усно проінформована про наявність вакансій в інших закладах освіти, у тому числі вакансії вчителя фізичної культури у Вільненській гімназії. Однак, доказів зазначеного відповідач, з урахуванням специфіки доказування у справах про визнання звільнення незаконним, не надав.

68. Прийняття Томашівською сільською радою рішення № 04-36-ХVIII «Про реорганізацію Дорогинської гімназії Томашівської сільської ради з 2023-2024 навчального року» та надання інформації позивачці у листі від 19 липня 2023 року про відсутність вакантної посади вчителя фізичної культури у Дорогинському ЗЗСО та наявність вакансії у Вільненській гімназії Томашівської сільської ради не впливає на законність винесення оспорюваного у справі, що переглядається в касаційному порядку, наказу про звільнення позивачки від 12 серпня 2022 року.

69. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного за період з дати звільнення та по дату винесення судового рішення про поновлення позивачки на роботі.

70. Посилання касаційної скарги на неправильний обрахунок судами попередніх інстанцій середньоденного заробітку позивачки колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена сума встановлена судами на підставі виданої роботодавцем довідки про середньомісячну заробітну плату № 3 від 26 червня 2023 року.

71. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, а також поведінці сторін спору, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

72. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

73. При цьому слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц).

74. Посилання касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема в частині виходу за межі вимог апеляційної скарги при встановленні відсутності законної підстави для реорганізації відповідача, а також не залучення правонаступника Дорогинської гімназії Томашівської сільської ради- Дідівщинський ліцей Томашівської сільської ради, колегія суддів відхиляє.

75. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

76. Зі змісту оскарженого судового рішення суду першої інстанції вбачається, що судом було встановлено факт скасування рішення виконавчого комітету Томашівської сільської ради від 06 червня 2022 року 14/12 «Про призупинення діяльності на базі середньої освіти Дорогинського ЗЗСО І-Ш ступенів у 2022/2023 навчальному році у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників», яке було зазначено у оспорюваному наказі про звільнення позивачки, як підстава для його винесення. З урахуванням наведеного, безпідставними є доводи касаційної скарги про встановлення судом апеляційної інстанції нових обставин справи поза межами доводів апеляційної скарги.

77. Не залучення судом апеляційної інстанції правонаступника Дорогинської гімназії Томашівської сільської ради - Дідівщинський ліцей Томашівської сільської ради, з огляду на те, що таке правонаступництво відбулося після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, яке було залишено апеляційним судом без змін, не впливає на правильність вирішення спору. Крім того, Дорогинська гімназія Томашівської сільської ради не подавала апеляційну скаргу, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору було присуджено з відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради. Відповідна заміна сторони у справі може бути проведена на стадії виконання судового рішення.

78. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

79. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у справі обставин, наявних у матеріалах справи доказів та наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки таким доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

80. Крім того, безпідставними є посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах.

81. Характер доводів касаційної скарги Томашівської сільської ради Фастівського району Київської областісвідчить про необхідність здійснення переоцінки обставин справи та наданих сторонами доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України виходить за межі касаційного перегляду справи.

82. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

83. З урахуванням доводів касаційної скарги Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

84. Клопотання Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області про залучення правонаступника Дорогинської гімназії Томашівської сільської ради - Дідівщинського ліцею Томашівської сільської ради, з огляду на стадію судового розгляду та вирішення судом першої інстанції спору у справі, яка переглядається в касаційному порядку, виходячи з суб`єктного складу його учасників, який існував на момент розгляду справи, а також того, що судове рішення у частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню, слід залишити без задоволення. Це питання, за необхідності, може бути вирішено на стадії виконання судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Томашівської сільської ради Фастівського району Київської областізалишити без задоволення.

2. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 рокузалишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2023 року у частині стягнення з відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі, що перевищує виплати за один місяць.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович