Ухвала

від 11.02.2025 по справі 405/6200/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 405/6200/23

провадження № 61-1424ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства «Східний

гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 13 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за час затримки при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Ленінський районний суду м. Кіровограда рішенням від 26 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ДП «СхідГЗК» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за час затримки при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди задовольнив частково.

Стягнув з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 38 740,20 грн та компенсацію за невикористані ним дні відпустки

в сумі 10 960,39 грн.

Стягнув з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11 099,68 грн.

Стягнув з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Стягнув з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Інші позовні вимоги залишив без задоволення.

Стягнув з ДП «СхідГЗК» на користь держави судові витрати по справі в сумі

3 220,80 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ДП «СхідГЗК» подало апеляційну скаргу, в якій просило поновити строк на подання апеляційної скарги.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 23 грудня 2024 року визнав наведені ДП «СхідГЗК» причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2024 року неповажними.

Апеляційну скаргу ДП «СхідГЗК» на рішення Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 26 квітня 2024 року залишив без руху.

Запропонував відповідачу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали звернутися до Кропивницького апеляційного суду з заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.

Роз`яснив, що в разі, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнанні неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку встановленому статтею 358 ЦПК України.

07 січня 2025 року на виконання вищезазначеної ухвали ДП «СхідГЗК» подало до Кропивницького апеляційного суду заяву, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 13 січня 2025 року визнав наведені ДП «СхідГЗК» причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2024 року неповажними.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП «СхідГЗК»

на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2024 року відмовив.

29 січня 2025 року ДП «СхідГЗК» засобами поштового зв`язку надіслало

до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького

апеляційного суду від 13 січня 2025 року у вказаній справі, у якій

просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Заявник вказує, що апеляційний суд належним чином не оцінив причини пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE,

№ 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається

ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст,

форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів

цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява

№ 32053/13 від 29 жовтня 2015 року) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення).

Право на апеляційний перегляд справи, яке гарантовано Конституцією України, реалізується у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску

з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій

статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Ленінський районний суд м. Кіровограда рішенням від 26 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ДП «СхідГЗК» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за час затримки при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди задовольнив частково.

Стягнув з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 38 740,20 грн та компенсацію за невикористані ним дні відпустки в сумі 10 960,39 грн.

Стягнув з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11 099,68 грн.

Стягнув ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Стягнув з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Інші позовні вимоги залишив без задоволення.

Стягнув з ДП «СхідГЗК» на користь держави судові витрати по справі в сумі

3 220,80 грн.

Повний текст рішення складено 07 травня 2024 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ДП «СхідГЗК» подало апеляційну скаргу, в якій просило поновити строк на подання апеляційної скарги.

Клопотання заявник мотивував тим, що після ухвалення оскаржуваного рішення 17 вересня 2024 року відповідачем була подана до суду першої інстанції заява про виправлення описки в рішенні.

Ленінський районний суд м. Кіровограда ухвалою від 26 вересня 2024 року задовольнив заяву ДП «Схід-ГЗК» про виправлення описки в рішенні суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «СхідГЗК» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за час затримки при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди.

Другий абзац резолютивної частини рішення Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 26 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «СхідГЗК» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за час затримки при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди виклав в такій редакції:

«Стягнути з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 27 779,81 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень вісімдесят одна копійка) та компенсацію за невикористані ним дні відпустки в сумі 10 960,39 грн (десять тисяч дев`ятсот шістдесят грн 39 коп)».

Кропивницький апеляційний суд постановою від 06 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 26 вересня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення в справі, яким в задоволенні заяви представника ДП «СхідГЗК» про виправлення описки в абзаці другому резолютивної частини рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2024 року по справі № 405/6200/23, відмовив.

Повний текст вказаної постанови відповідач отримав на свою електронну адресу 09 грудня 2024 року.

Таким чином, враховуючи, що спір переглядався судами першої та апеляційної інстанції відносно виправлення описки в судовому рішенні, де відповідач довідався про правомірність рішень тільки з постанови Кропивницького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року, ДП «СхідГЗК» вважало, що строк на апеляційне оскарження рішення підлягає поновленню.

Дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційний суд встановив, що в судовому засіданні суду першої інстанції, призначеному на 26 квітня 2024 року проголошувалась тільки вступна та резолютивна частини оскаржуваного рішення Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 26 квітня 2024 року.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2024 року, відповідач посилався на те, що спір переглядався судами першої та апеляційної інстанції відносно виправлення описки в судовому рішенні, де відповідач довідався про правомірність рішень тільки з постанови Кропивницького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року.

При цьому, згідно довідки Ленінського районного суду м. Кіровограда про доставку електронного листа оскаржуване рішення в електронному вигляді було доставлено до електронної скриньки ДП «СхідГЗК» 07 травня 2024 року, а із заявою про виправлення описки відповідач звернувся 13 вересня 2024 року.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду відповідач не зазначає поважні причини неподання апеляційної скарги в період з 07 травня 2024 року по 13 вересня

2024 року.

У зв`язку з чим Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 23 грудня 2024 року визнав наведені ДП «СхідГЗК» причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2024 року неповажними.

Апеляційну скаргу ДП «СхідГЗК» на рішення Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 26 квітня 2024 року залишив без руху.

Запропонував відповідачу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали звернутися до Кропивницького апеляційного суду з заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.

Роз`яснив, що в разі, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнанні неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку встановленому статтею 358 ЦПК України.

07 січня 2025 року на виконання вищезазначеної ухвали до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява ДП «СхідГЗК», в якій відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Заяву мотивував тим, що підприємство має складне фінансове становище та не має відповідного грошового забезпечення для сплати судового збору, а апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана після того як підприємство накопичило на своєму рахунку відповідні кошти для його сплати.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що наведені заявником причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2024 року є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.

Згідно довідки Ленінського районного суду м. Кіровограда про доставку електронного листа оскаржуване рішення в електронному вигляді було доставлено до електронної скриньки відповідача 07 травня 2024 року.

Оскільки повний текст складено 07 травня 2024 року, тому строк на його оскарження закінчився 06 червня 2024 року, а апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду подано 10 грудня 2024 року, про що свідчить відмітка поштового відділення, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 354 ЦПК України.

Посилання відповідача на те, що підприємство має складне фінансове становище та не має відповідного грошового забезпечення для сплати судового збору, а апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана після того як підприємство накопичило на своєму рахунку відповідні кошти для його сплати, не можуть визнаватися поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не свідчать про існування об`єктивно непереборних, таких, що не залежать від волевиявлення заявника, обставин, які б перешкоджали своєчасному, у межах встановлених строків зверненню із апеляційною скаргою.

В свою чергу, відповідач не був позбавлений можливості відповідно до статті

136 ЦПК України разом з апеляційною скаргою подати клопотання про відстрочення сплати судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення

у справі.

З огляду на наведене, апеляційний суд встановив відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.

Оцінивши наведені ДП «СхідГЗК» у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини, період пропуску, який становить більше 7 місяців, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки такі обставини не є об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення заявника чи пов`язаними із перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а заявником не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало йому подати належно оформлену апеляційну скаргу у строки, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

ЄСПЛ зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня

1989 року в справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).

Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення у справі «МПП «Голуб» проти України» (MPP Golub v. Ukraine), № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками апеляційного суду, неправильного тлумачення заявником норм процесуального права. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Для цілей перевірки дотримання особою, яка бере участь у справі, процесуальних строків, визначених законом, суди мають керуватися нормами процесуального права та враховувати фактичні обставини справи.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ДП «СхідГЗК» своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на виконання своїх процесуальних обов`язків щодо оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, заявник не надав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом вимог пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, а тому у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 13 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за час затримки при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров