Постанова

від 11.02.2025 по справі 521/1175/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1385/25

Справа № 521/1175/22

Головуючий у першій інстанції Мирончук Н.В

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Волкової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,правонаступником якогоє ОСОБА_2 на ухвалуМалиновського районногосуду м.Одеса від08лютого 2022року (в частині вимоги скарги щодо скасування арешту та заборони відчужень у будь-який спосіб, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 ), постановлену під головуванням судді Мирончук Н.В., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: ТОВ «ОТП Факторинг Україна, -

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавцяпершого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна), якій просив:

скасувати постанову Першого Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт майна ОСОБА_1 про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 50856036 від 26 квітня 2016 року;

скасувати постанову Першого Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ВП № 50856036 від 08 листопада 2018 року;

скасувати арешт та заборону відчужень у будь-який спосіб, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 , номер обтяження 20694831;

скасувати арешт та заборону відчужень у будь-який спосіб, накладений на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , номер обтяження 28822659.

Скарга обґрунтована тим, що31 травня 2017 року на підставі постанови Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 50856036 від 26 квітня 2016 року було зареєстровано обтяження: арешт його нерухомого майна.

08 листопада 2018 року першим Малиновським відділом державної виконавчої служби було накладено арешт на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва, адреса: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № 50856036.

Вказував, що 30 грудня 2021 року йому стало відомо, що 09 листопада 2018 року відкрите на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/428/15-ц про стягнення боргу на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі 932 852,04 грн. виконавче провадження № 50856036 було завершено на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача.

Разом з тим, як вказав стягувач, в 2016 році ОСОБА_1 виконав самостійно зобов`язання за кредитним договором, на підтвердження чого надав довідку від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк». Станом на сьогоднішній день виконавчі провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в АСВП відсутні.

Зазначав, що при завершенні ВП № 50856036, 08 листопада 2018 року державним виконавцем Шапоренко Д. В. було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу та скасування всіх арештів, але 09 листопада 2018 року своєю ж постановою виконавець скасував постанову від 08 листопада 2018 року та виніс нову, якою виконавчий лист повернув стягувачу, але про скасування арештів всупереч статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» не зазначив.

Посилався на те, що ним самостійно виконано зобов`язання за кредитним договором у 2016 році, а арешти накладено державними виконавцями в 2017 та 2018 роках, тобто державний виконавець проводив виконавчі дії щодо забезпечення примусового виконання виконавчого листа, але фактично не звернув стягнення на майно боржника та не стягнув суму в рахунок погашення боргу, у зв`язку з чим у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2022 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що посилання суду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання боржником самостійно рішення суду в 2016 році спростовується матеріалами справи, адже в них містяться довідки від ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про відсутність фінансових та майнових претензій до ОСОБА_1 , окрім того, від представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на адресу суду надходила заява, в якій вони повідомили суд про добровільне виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2022 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду (а.с. 127 -131 т. 1).

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки скаржником пропущено десятиденний строк на звернення до суду із відповідною скаргою, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження причин поважності пропуску такого строку, скарга підлягає залишенню без розгляду.

Постановою ВСвід 10квітня 2024року, постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року в частині вимоги скарги щодо скасування арешту та заборони відчужень у будь-який спосіб, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 , номер обтяження 20694831, та скасування арешту та заборони відчужень у будь-який спосіб на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , номер обтяження 28822659, скасовано, справу у вказаній частині направо на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року залишено без змін (а.с. 199-204 т. 1).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 травня 2024 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду у судове засідання (а.с. 208 т. 1).

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 219 т. 1).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року залучено правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 (а.с. 249 т. 1).

В судове засідання, призначене на 11 лютого 2025 року учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 30-31 т. 2).

На адресу суду від адвоката Царюк М.З., представника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю (а.с. 32-33 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в частині вимоги скарги щодо скасування арештів та заборон відчужень підлягає задоволенню, а ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення суду у повному обсязі зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що посилання боржника на той факт, що ним у 2016 році самостійно погашена заборгованість перед кредиторами, на підтвердження чого ним надані відповідні довідки, суд першої інстанції до уваги не взяв, оскільки зі змісту вказаних довідок не вбачається, коли саме ОСОБА_1 погасив заборгованість.

При цьому суд роз`яснив ОСОБА_1 , що він не позбавлений права звернутися до суду в порядку позовного провадження щодо зняття арешту з майна.

Однак, з таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, за наступних підстав.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, Закону України «Про державну виконавчу службу», Закону України «Про виконавче провадження», іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 11 вказаного Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави зняття арешту з майна, у якій, серед іншого, зазначено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 15 квітня 2016 року державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження зі стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси № 521/428/15-ц про стягнення боргу у розмірі 936 506,04 грн. (а.с. 10 т. 1).

Згідно Витягу з ЄДРРП на нерухоме майно від 31 травня 2017 року на підставі постанови Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 50856036 від 26 квітня 2016 року було зареєстровано обтяження № 20694831 арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (а.с. 15 т. 1).

08 листопада 2018 року Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби було накладено арешт на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № 50856036, зареєстрована за № 28822659 (а.с. 16 т. 1).

Постановою державного виконавця від 08 листопада 2018 року по ВП №50856036 виконавчий лист № 521/428/15-ц повернуто стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 21 т. 1).

Проте, згідно з постановою про скасування процесуального документу від 09 листопада 2018 року вищевказану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 08 листопада 2018 року було скасовано (а.с. 23 т. 1).

Того ж дня 09 листопада 2018 року виконавчий документ № 521/428/15-ц, виданий 19 червня 2015 року, повернуто без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача (а.с. 22 т. 1).

Відповідно до довідки від 18 серпня 2021 року у ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 відсутні майнові та фінансові претензії (а.с. 24 т. 1).

Також відповідно до довідки, виданої ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останнє не має будь-яких претензій до ОСОБА_1 (а.с. 25 т. 1).

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

04 січня 2022 року адвокатом Земщук О.С., в інтересах ОСОБА_1 , начальнику Першого Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) направлено заяву про скасування арештів та постанови про стягнення виконавчого збору (а.с. 13 т. 1).

18 січня 2022 року представнику ОСОБА_1 ОСОБА_3 надано відповідь на заяву від 04 січня 2022 року, у якій вказано, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 58611293 з примусового виконання виконавчого листа № 521/428/15-ц, виданого 19 червня 2015 року Малиновський районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у розмірі 936 506,04 грн. Вказане виконавче провадження на підставі частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» завершене та виконавчий документ повернуто стягувачу (а.с. 71-72 т. 1).

Також вказано, що на момент завершення виконавчого провадження виконавчий збір в розмірі 93 650,60 грн. не сплачено.

Згідно з відомостями, наявними в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, виконавче провадження №50856036 завершено (а.с. 120-126 т. 1, а.с. 32 т. 2).

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить висновку про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги, не врахував, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у виконавчому провадженні, відомості щодо якого відсутні в органу виконавчої служби, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження на час звернення заявника із вказаною скаргою, відсутність фактичний майнових претензій стягувача, що підтверджується листами стягувача про відсутність жодних майнових та фінансових претензій (а.с. 24,25 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що відносно боржника ОСОБА_1 є інше відкрите виконавче провадження № №58611293 з примусового виконання постанови від 08 листопада 2018 року №50856036 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 93650,60 грн. на користь держави, однак колегія суддів звертає увагу, що арешти, які просить скасувати ОСОБА_1 накладені саме в межах завершеного виконавчого провадження №50856036.

На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом скасування арешту з майна боржника.

Відмовляючи узадоволенні скаргипро скасуванняарештів тазаборон,суд першоїінстанції прийшоввисновку проте,що скаржникмає правозвернутися зпозовом прозвільнення майназ підарешту,однак колегіясуддів зтаким висновкомсуду непогоджується,з підставтого,що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у справіза позовом про звільнення майна з під арешту.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19, у Постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня2021 року у справі № 201/6486/20

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність заявником порушення його прав, а тому судове рішення підлягають скасуванню, а скарга ОСОБА_2 (правонаступника ОСОБА_1 ) - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Малиновськогорайонного судувід 08лютого 2022року в частині вимоги скарги щодо скасування арешту та заборони відчужень у будь-який спосіб, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 , номер обтяження 20694831, та скасування арешту та заборони відчужень у будь-який спосіб на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , номер обтяження 28822659 скасувати.

Ухвалити постанову.

Скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 в частині вимоги скарги щодо скасування арешту та заборони відчужень у будь-який спосіб, накладений на все нерухоме майно - задовольнити.

Скасувати арешт та заборону відчужень у будь-який спосіб, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 , номер обтяження 20694831.

Скасувати арештта заборонувідчужень убудь-якийспосіб,накладений наземельну ділянкуплощею 0,067га дляведення садівництваза адресою: АДРЕСА_1 ,що належить ОСОБА_1 , номер обтяження 28822659.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17 лютого 2025 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова