Ухвала від 27.01.2025 по справі 752/23717/20

Справа № 752/23717/20 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/766/2025 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар - ОСОБА_5

за участю:

прокурора - ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7

захисника - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві об`єднане кримінальне провадження № 12020100010003680за апеляційною скаргою прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Остер Козелецького району Чернігівської області, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, працюючого зі слів різноробочим у ГБК «Либідь», не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який до затримання проживав за місцем роботи у приміщені за адресою: АДРЕСА_2 , раніше одноразово судимого, останній раз 16.06.2021 вироком Козелецького районного суду Чернігівської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, шляхом часткового складання покарань за попереднім вироком від 19.11.2020, остаточно до покарання у виді 5 років позбавлення волі,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, 27.06.2020, приблизно о 23 годині 45 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Набережна-Печерська, 10, неподалік від станції метро «Видубичі», побачив ОСОБА_9 , яка при собі мала жіночу сумку. Маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, повторно, ОСОБА_7 наблизився ззаду до ОСОБА_9 , після чого відкрито шляхом ривка викрав сумку, в якій знаходився мобільний телефон вартістю 2500 грн., чим спричинив потерпілій матеріальних збитків у вказаному розмірі.

Крім того, 28.07.2020 в проміжок часу з 00 години 00 хвилин по 07 годину 40 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Деміївська, 37, неподалік кафе «Гніздечко», маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, шляхом зламу замка вхідних дверей, проник до приміщенні кафе «Гніздечко», звідки таємно з касової стійки викрав грошові кошти у розмірі 11 000 гривень та відеокамеру, вартістю 2500 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальних збитків на загальну суму 13 500 гривень.

Крім цього, 04.08.2020, приблизно о 12 годині ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 128, побачив ОСОБА_11 , яка мала на шиї ювелірні вироби із золота - ланцюжок вагою 1,76 г вартістю 3800 грн. та підвіску у виді хрестика вагою 2 г вартістю 700 грн. Маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, повторно, ОСОБА_7 наблизився ззаду до ОСОБА_11 , після чого відкрито шляхом ривка зірвав із шиї потерпілої ланцюжок із хрестиком, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальних збитків на загальну суму 4 500 гривень.

Крім того, 06.08.2020, приблизно о 09 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи на внутрішньо-квартальному проїзді на Столичному шосе у м. Києві неподалік зливної станції каналізації, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, підійшов до зливної каналізаційної станції, з якої витягнув дві чавунні решітки зливоприймачів та чавунну кришку каналізаційного люка, чим спричинив Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «Магістраль» матеріальних збитків у розмірі 3125 гривень.

Крім цього, 12.08.2020, приблизно о 12 годині ОСОБА_7 перебуваючи на перехресті вул. Заболотного та проспекту Академіка Глушкова у м. Києві, побачив чотири чавунні решітки зливоприймачів. Маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, підійшов до зливної каналізаційної станції, з якої витягнув чотири чавунні решітки зливоприймачів вартістю 1 660 гривень кожна, чим спричинив Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району матеріальних збитків на загальну суму 6 640 гривень.

Крім того, 17.08.2020 о 08 годині, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: вул. Заболотного, 1 у м. Києві, побачив дві чавунні решітки дощоприймачів. Маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, підійшов до зливної каналізаційної станції, з якої витягнув дві чавунні решітки дощоприймачів вартістю 1660 гривень кожна. Після чого з викраденим майном ОСОБА_7 прослідував за адресою: АДРЕСА_3 , де також побачив чавунну решітку дощоприймача вартістю 1620 грн., яку також витягнув та викрав, чим спричинив Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району матеріальних збитків на загальну суму 4 940 гривень.

Крім цього, 18.08.2020, приблизно о 05 годині 15 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 45, побачив ОСОБА_12 , яка мала в руках мобільний телефон. Маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, повторно, ОСОБА_7 наблизився до ОСОБА_12 , після чого відкрито шляхом ривка із рук потерпілої викрав мобільний телефон, чим завдав потерпілій ОСОБА_12 матеріальних збитків в розмірі 10 300 гривень.

Крім того, 01.09.2020 о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Якубовського, 2, де побачив ОСОБА_13 , який тримав в руках сумку з особистими речам. Маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, повторно, ОСОБА_7 наблизився до ОСОБА_13 , після чого розпилив в обличчя останнього речовину невідомого походження, тим самим спричинив фізичний біль потерпілому, після чого ОСОБА_13 втратив координацію, а ОСОБА_7 відкрито шляхом ривка із рук потерпілого викрав сумку, в якій знаходився ноутбук вартістю 3 000 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_13 матеріальних збитків у вказаному розмірі.

Крім того, 03.09.2020 о 23 годині 50 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, про-т Глушкова, 31-А, побачив ОСОБА_14 , який тримав у руці мобільний телефон. Маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, повторно, ОСОБА_7 наблизився ззаду до ОСОБА_14 , який сидів на лавці, після чого відкрито шляхом ривка із рук потерпілого викрав мобільний телефон, чим спричинив потерпілому матеріальних збитків у розмірі 8 200 гривень.

Крім того, 10.09.2020 в проміжку часу з 00 години по 09 годину 10 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 7 неподалік від офісного приміщення ТОВ «Стенд-Маркет», маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, шляхом віджиму віконної рами, проник до офісного приміщенні ТОВ «Стенд-Маркет», звідки таємно викрав ноутбук марки «Asus» вартістю 8 127 гривень та ноутбук марки «Samsung» вартістю 5 000 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_15 матеріальних збитків на загальну суму 13 127 гривень.

Органом досудового розслідування зазначені дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.

В обґрунтування мотивів прийнятого рішення, місцевий суд зазначив, що частина з наданих стороною обвинувачення доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_7 є недопустимими, а інша - такими, що не є достатніми та переконливими доказами винуватості обвинуваченого у вчинені у поставлених йому вину дій.Інших доказів, тобто фактичних даних, отриманих у визначений КПК України спосіб, які би доводили винуватість ОСОБА_7 у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень, стороною обвинувачення суду не надано.

В апеляційній скарзі прокурор указала на незаконність вироку у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги указала, що місцевим судом безпідставно була надана однобічна та суб`єктивна оцінка доказам сторони обвинувачення та беззаперечно прийнято показання обвинуваченого щодо його непричетності до пред`явленого обвинувачення, незважаючи на їхню неузгодженість та суперечливість. Крім цього, прокурором зазначено про те, що суд в оскаржуваному вироку не зазначив чому показання одних учасників кримінального провадження, ним були прийняті, а інших відхилені. Також прокурор вважала безпідставним посилання місцевого суду на порушення слідчим вимог ст. 228 КПК України щодо проведення впізнання безпосередньо, адже положеннями ч. 6 ст. 228 КПК України передбачено, що впізнання за необхідності може проводитись за фотознімками, а тому слідчий, керуючись своїм внутрішнім переконанням, а також оцінюючи великий обсяг проведення слідчих дій з урахуванням кількості поставлених у вину ОСОБА_7 епізодів, визнав нагальною необхідність в проведенні впізнання свідками особи саме за фотознімками, що ніяк не порушило права учасників процесуальної дії, оскільки слідчі дії проведено за участі понятих, жодних зауважень або доповнень від учасників не надійшло. Також прокурор вважала, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про незаконність проведення 10 слідчих експериментів за участю ОСОБА_7 з тих підстав, що обвинувачений на момент проведення слідчих дій перебував у статусі затриманого в іншому кримінальному провадженні та утримувався в слідчому ізоляторі, що є певним психологічним тиском. Так, апелентом зауважено про те, що згідно протоколів проведення слідчих експериментів, вони проводились із залученням двох понятих, під відеофіксацію, а ОСОБА_7 надавались пояснення добровільно, без жодного примусу щодо обставини кожного епізоду кримінального правопорушення. Вважала, що судом безпідставно було залишено поза увагою, що достовірність та добровільність відомостей наданих ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту, засвідчено участю в слідчих діях двома понятими, від яких будь-яких зауважень або доповнень, згідно відеозапису слідчих дій та письмових протоколів, не надійшло, як і не було жодних зауважень від самого ОСОБА_7 . Поряд з цим, прокурор вважала показання ОСОБА_7 , які були враховані судом щодо тиску на нього з боку працівників поліції до початку та під час проведення слідчогоексперименту такими, що не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, оскільки стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вказаної обставини. Прокурор також вважала і безпідставними посилання місцевого суду на ту обставину, що право ОСОБА_7 на захист було порушено внаслідок набуття ним статусу затриманого в іншому кримінальному провадженні, оскільки будь-яких клопотання від ОСОБА_7 щодо залучення йому захисника не надходило, а з огляду на тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, обов`язкова участь захисника не потребувалась. Між тим, прокурор указала, що місцевим судом було залишено поза увагою те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось групою слідчих, до якої включено і слідчого ОСОБА_16 , що не суперечить вимогам до проведення досудового розслідування кількома слідчими, які входять до складу групи слідчих, а відтак висновки суду про те, що слідчий ОСОБА_16 не брав участь у слідчих діях щодо пред`явлення особи до впізнання за фотознімками, зокрема для участі свідка ОСОБА_17 за епізодами, де потерплими є ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 є безпідставними. Також прокурор не може погодитись з висновками місцевого суду щодо «різких відмінностей у віці та зовнішності» на фотознімках, які були пред`явлені до впізнання свідкам, оскільки такі висновки місцевого суду в сукупності з іншими доказами, не спростовують вини обвинуваченого. Разом з тим, прокурор зазначила про те, що суд при визнанні ряду письмових доказів недопустимими посилається серед іншого на ненадання стороною обвинувачення постанови про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень№ 12020100010003680та № 12020100010004416, повідомлення про підозру ОСОБА_7 та відсутності зазначення про об`єднання в реєстрі, доданому до обвинувального акту. Відтак, суд автоматично зробив висновок, що такий процесуальний перебіг подій взагалі не мав місце в ході досудового розслідування, що не узгоджується з матеріалами кримінального провадження. Так, стороною обвинувачення на стадії долучення доказів, надаються суду для дослідження лише ті докази, які прокурор вважає такими, що підтверджують винуватість особи у вчиненні кримінальних правопорушень. Тож, враховуючи, що жодною зі сторін не ставився під сумнів факт повідомлення ОСОБА_7 про підозру в об`єднаному кримінальному провадженні, як не оспорювався і факт самого об`єднання вказаних проваджень в одне, стороною обвинувачення також не ставився під сумнів процесуальний перебіг подій та не було долучено вказані процесуальні документи, оскільки за своїм змістом вони не можуть підтвердити або спростувати факт вчинення ОСОБА_7 пред`явлених кримінальних правопорушень, та не являються доказами в розумінні ст. 84 КПК України. Більш того, до матеріалів провадження долучено витяг з ЄРДР в об`єднаному кримінальному провадженні, що свідчить про факт їхнього об`єднання на стадії досудового розслідування. Також, в провадженні містяться відомості про дату повідомлення ОСОБА_7 про підозру 29.10.2020, а саме - в реєстрі, доданому до обвинувального акта. Одночасно сторона обвинувачення наголошує на тому, що процесуальні дії щодо повідомлення про підозру та об`єднання проваджень на стадії судового розгляду не оспорювались жодною стороною кримінального провадження, у зв?язку з чим не підлягали доказуванню та безпосередньому дослідженню в суді. За наведених обставин просила вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавленні волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі та задовольнити цивільний позов.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачений ОСОБА_7 вказав про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора, посилаючись на правильну оцінку доказів, яку зробив суд першої інстанції, зокрема в частині недопустимості доказів. Також звернув увагу на те, що під час проведення слідчих експериментів за його участю, він вже перебував під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», а тому слідчі здійснювали на нього психологічний тиск, вимагаючи виконувати їхні вказівки та говорити на камеру те, що вони скажуть. Крім того, обвинувачений вказав, що в місцях, куди його возили слідчі, ніколи не був, назв вулиць не знає, потерпілих та свідків не бачив, заявити будь-які клопотання під час досудового розслідування не міг, оскільки не розумів, що відбувається, а на його клопотання про залучення захисника, повідомили, що він йому не потрібний. Зазначив, що стороною обвинувачення не доведено його винуватість у вчиненні інкримінованих йому дій, а тому вирок суду є законним та обґрунтованим. Просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Водночас згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, як це визначено у ст. 86 КПК України, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умови усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.

Положеннями ст. 373 КПК України визначені умови ухвалення обвинувального вироку, якими є: неможливість обґрунтування вироку припущеннями та доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 373 КПК України). При недотриманні цих умов наслідком чого є: не доведення вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведення того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, а також не доведення того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 373 КПК України) судом ухвалюється виправдувальний вирок.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку про те, що у ході судового розгляду вказані вище вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повному обсязі. Судом досліджені усі докази, що були надані сторонами кримінального провадження, ці докази були проаналізовані та оцінені відповідно до вимог ст. 94 КПК України, за результатами чого суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про не доведення того, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України вчинені обвинуваченим ОСОБА_7 .

Так, з показань обвинуваченого ОСОБА_7 , наданих як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції вбачається, що він заперечував свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, посилаючись на те, що у місцях, де відбувалися інкриміновані йому діяння ніколи не бував, крадіжок та грабежів не вчиняв. 25.09.2020 його було затримано за обвинуваченням у вчинені умисного вбивства та з того часу він тримається під вартою. Під час того, як він вже був затриманий, працівники поліції шляхом обману примусили визнати винуватість у крадіжках та грабежах, які він не вчиняв, записавши все це на відео. У жовтні 2020, коли він вже утримувався у СІЗО, працівники поліції возили його по місту у місцях, де він ніколи не був та не знав назви вулиць. Поліцейські самі вказували адреси та коли приїздили на місце говорили, що саме слід казати на камеру. Він виконував їх вимоги, оскільки був під вартою, а йому сказали, що нічого не відбудеться, якщо він візьме не себе «висяки», оскільки йому сидіти за вбивство. Слідчий його не допитував за вказаними епізодами, підозру не вручав. Він ніколи не бачив потерпілих та свідків, не продавав речі свідкам. Він не міг заявляти ніяких заяв та клопотань під час досудового розслідування, оскільки не розумів, що відбувається. Його навіть не допитували, а лише раз возили по Києву. У зв`язку з викладеним, він не міг навіть заявити клопотання про призначення захисника та поскаржитися на незаконні дії працівників поліції, які вручили обвинувальний акт у жовтні 2020 року.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на обґрунтування доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень сторона обвинувачення посилалась на показання потерпілих, свідків, протоколи огляду місця події, протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та протоколи слідчих експериментів за участі обвинуваченого ОСОБА_7 .

При цьому, як вбачається з показів потерпілої ОСОБА_12 (епізод № 7 від 18.08.2020), наданих в суді першої інстанції, потерпіла дуже добре роздивилася нападника та вказала, що це був чоловік, на зріст 175 см, з грубим голосом, чорним густим волоссям, говорив із нею на російській мові. В обвинуваченому ОСОБА_7 особу грабіжника категорично не визнала, а також вказала, що надавала показання слідчому, але впізнання із нею не робили.

З показів потерпілої ОСОБА_9 (епізод № 1 від 27.06.2020), наданих в судовому засіданні, вбачається, що не пам`ятає жодних ознак нападника, обличчя його не бачила. Припускає, що це був чоловік, разом з тим у обвинуваченому грабіжника не впізнає.

Потерпілий ОСОБА_13 (епізод № 8 від 01.09.2020) в своїх показах, які він надав суду першої інстанції, вказав, що нападник був один, нижче за нього. Вважає, що обвинувачений наглядно схожий зі нападником.

Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу на те, що свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які були безпосередніми очевидцями грабежу ОСОБА_13 , в суді першої інстанції надали суду показання, в яких вказали, що в обвинуваченому не впізнають чоловіка, який здійснив грабіж, адже той мав густе волосся, зростом був 1,75 м, мав кавказьку зовнішність.

Як вбачається з показів потерпілого ОСОБА_10 (епізод № 2 від 28.07.2020), наданими в суді першої інстанції, зранку його співробітниця повідомила, що пропала відеокамера та 11 тис. грн. з каси, сигналізацією приміщення обладнане не було, двері були віджаті, так і потрапили до приміщення, тобто особу-злочинця він безпосередньо не бачив.

Потерпіла ОСОБА_11 (епізод № 3 від 04.08.2020) подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляді справи за її відсутності, вказавши, що обличчя нападника не бачила (а.с. 137, том 1).

В своїх показаннях в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_14 (епізод № 9 від 03.09.2020) зазначив, що біля метро «Теремки» невідомий чоловік, який був у капюшоні, вирвав з його правої руки мобільний телефон. Він побіг за грабіжником, але не наздогнав його та звернувся до поліції. Обличчя грабіжника не бачив. За ростом та статурою обвинувачений схожий на нападника. Йому для впізнання надавалися фотознімки та він впізнавав у них чоловіка, чиє зображення більше за всіх підходило під нападника. Проте обвинуваченого бачить вперше.

Потерпілий ОСОБА_15 (епізод № 10 від 10.09.2020) на виклик суду не з`явився, заяви та клопотання до суду не подавав, а тому судом першої інстанції за погодженням із сторонами ухвалено рішення про проведення судового розгляду за відсутності потерпілого. Разом з тим, суд першої інстанції допитав свідка ОСОБА_21 , який повідомив суду, що 10.09.2020 зранку не зміг потрапити до робочого місця, оскільки на вході до приміщення офісу він зустрів ОСОБА_22 , який повідомив, що він виявив відчинені двері до офісу та викликав поліцію. По приїзду поліції з`ясували, що до офісу проникли шляхом пошкодження вікна. Пригадує, що були викрадені речі також у ОСОБА_23 . У нього викрали особисті речі - акустичну систему, старі мобільні телефони, безпровідний зарядний пристрій, шліфувальну машинку. У Поповича ноутбук, можливо марки Dell, тобто особу-злочинця він також безпосередньо не бачив.

Представник потерпілого КП «Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «Магістраль» (епізод № 4 від 06.08.2020) ОСОБА_24 подала позовну заяву про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди в розмірі 3750 грн., яка є вартістю двох решіток зливоприймачів та чавунної кришки каналізаційного люку. (а.с. 141-171, 110-111, том 1).

Представник потерпілого КП «ШЕУ у Голосіївському районі» (епізоди № 5,6 від 12.08.2020 та від 17.08.2020) ОСОБА_25 в своїх показах, наданих в суді першої інстанції, зазначила, що у 2020 відбулося викрадення чотирьох решіток на вул. Заболотного та пр-ті Глушкова, проте особу, яка перевозила решітки у колясці було затримано неподалік від місця злочину та він особисто приїздив на місце злочину. Дані решітки було повернуто та встановлено на відповідні місця. Також показав, що він особисто бачив особу, яку затримали на місці крадіжки люків, що відбувалося 12.08.2020, та не впізнає у обвинуваченому того чоловіка.

Аналізуючи вищевказані показання, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному вироку не зазначив чому показання одних учасників кримінального провадження, ним були прийняті, а інших відхилені, оскільки судом в оскаржуваному вироку зазначено, чому він критично ставиться до показань потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та вказав чому прийняв як належні покази свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наслідками допиту свідків та потерпілих суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що показання потерпілих та свідків не дають однозначну, ствердну відповідь про причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за обставин, вказаних у обвинувальному акті, крім того, деякі потерпілі та свідки взагалі вказували про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не являється тією особою, яка скоїла кримінальні правопорушення, а враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом, то суд першої інстанції обґрунтовано врахував покази вказаних осіб як такі, що спростовують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду про недопустимість протоколів впізнання за фотознімками за участі свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_17 , оскільки вони отримані у порушення порядку, встановленого КПК України.

Так, статтею 228 КПК України встановлено вимоги до проведення такої слідчої дії, як пред`явлення особи для впізнання. За змістом вказаної статті, а саме частини 2, особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. При цьому, відповідно до положень частини 6 ст. 228 КПК України, за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання.

Як вбачається з матеріалів провадження, всі впізнання обвинуваченого за участю свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_17 відбувались за фотознімками. При цьому, необхідність проведення впізнання саме за фотознімками, з урахуванням того факту, що обвинувачений ОСОБА_7 на час проведення такого впізнання і складання відповідних протоколів перебував під вартою у Київському СІЗО, тобто був під контролем держави, стороною обвинувачення не наведено. Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що слідчий прийняв вказане рішення, керуючись своїм внутрішнім переконанням, а також оцінюючи великий обсяг проведення слідчих дій з урахуванням кількості поставлених у вину ОСОБА_7 епізодів, колегія суддів не вважає обґрунтованим, адже закон хоч і допускає впізнання за фотознімками в разі необхідності, проте за реальної неможливості забезпечення присутності особи, яка підлягає впізнанню, тоді як ОСОБА_7 25.09.2020 був затриманий та утримувався у слідчому ізоляторі, тобто жодних перешкод у проведенні впізнання безпосередньо за його участю не було. До того ж, великий обсяг проведення слідчих дій з урахуванням кількості поставлених у вину ОСОБА_7 епізодів не завадив слідчим провести слідчі експерименти за участю обвинуваченого, а відсутність жодних зауважень або доповнень від учасників слідчої дії не свідчить про те, що таку слідчу дію було проведено з дотриманням встановленої законом процедури.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, або за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складається протокол. Проте, як вбачається з протоколів слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, то вони не містять опису про зовнішній вигляд, прикмети або сукупність ознак, за якими свідки могли впізнати особу, в якого вони придбали речі. Ті ознаки, які вказані в протоколах (колір волосся, форма обличчя, зачіска, широка лобна частина голови тощо), мають лише загальний характер та не містять вказівки на конкретні ознаки, за якими свідки впізнали саме ОСОБА_7 . Також обґрунтованими колегія суддів вважає і висновки суду першої інстанції про те, що фотознімок ОСОБА_7 здійснений поруч з розміткою, на фоні якої зазвичай проводять фотографування затриманих, що могло суттєво вплинути на сприйняття його зображення свідками та викликати певну упередженість.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений як в ході розгляду справи судом першої інстанції так і під час апеляційного розгляду вказував на те, що жодних речей нікому не продавав, та свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_17 ніколи не бачив і вказані особи йому не відомі. Натомість, від допиту свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_17 для з`ясування вказаних обставин прокурор відмовився, що було пов`язано з неможливістю забезпечення їх явки до суду.

Відповідно до вимог п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23, статей 91, 94 КПК України суд надає оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для підтвердження обвинувачення лише на підставі їх безпосереднього дослідження.

Хоча суд дійсно повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їх прав і обов`язків, але це не означає, що саме на суд покладено безумовний обов`язок забезпечити участь потерпілого та/або свідків, показання яких є ключовими доказами обвинувачення, оскільки доказування вини особи, а отже надання відповідних доказів суду за законом є обов`язком сторони обвинувачення.

Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у тому числі шляхом неодноразового виконання доручень прокурора у порядку ст. 36 КПК України щодо сприяння у забезпеченні явки свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_17 (а.с. 77-78, 109, 162, 183, 195, 200, 208, 225, 240 том 2, а.с. 16 том 3), неодноразового відкладення розгляду справи для забезпечення прокурором явки як потерпілого, так і свідків, винесення ухвали про привід свідків (а.с. 235-236 том 2), однак сторона обвинувачення, на яку відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК України покладено обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, явку заявлених ними свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_17 в судові засідання не забезпечила.

Натомість суд першої інстанції вжив усіх можливих та необхідних заходів для повідомлення свідків і забезпечення їх явки до суду, а також надав стороні обвинувачення можливість забезпечити явку свідків до суду, однак через їх неодноразову неявку та не доставлення до суду, місцевий суд був позбавлений можливості провести їх допит для встановлення обставин події та причетності обвинуваченого до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема в частині безпосереднього сприйняття показів свідків щодо фактів купівлі ними речей та предметів саме у ОСОБА_7 .

Крім цього, на думку колегії суддів, є обґрунтованими і висновки суду про недопустимість протоколів слідчих експериментів, проведених за участю ОСОБА_7 , а також висновки суду про не встановлення реальної вартості предметів крадіжок та грабежів, які є обставинами, які підлягають обов`язковому доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України. Жодних обґрунтованих доводів на спростування вказаних висновків апеляційна скарга прокурора не містить.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які у їх сукупності поза розумним сумнівом доводять ту обставину, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України було вчинено обвинуваченим ОСОБА_7 та на законних підставах ухвалив щодо нього виправдувальний вирок, належним чином мотивувавши своє рішення.

Апеляційна скарга прокурора не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення.

Зважаючи на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що усі висновки суду, які викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, закон України про кримінальну відповідальність застосований правильно, порушень вимог кримінального процесуального закону у ході розгляду кримінального провадження, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення колегією суддів не встановлено, а тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва залишити без задоволення.

ВирокГолосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4