Постанова

від 17.02.2025 по справі 260/1493/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 260/1493/24 пров. № А/857/12399/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах дочки, особи з інвалідністю першої «А» групи ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року про повернення позовної заяви, прийняту суддею Гаврилко С.Є. в м. Ужгороді, у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах дочки особи з інвалідністю першої «А» групи ОСОБА_2 до Обласного центру медико-соціальної експертизи в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася з адміністративним позовом до Обласного центру медико-соціальної експертизи в Закарпатській області (надалі відповідач) про визнання протиправною бездіяльність, оформлену актом огляду № 484/13 від 20 квітня 2023 в частині порушення процедури щодо не проведення огляду ОСОБА_2 з метою зміни причини інвалідності із загального захворювання по неврології на інвалідність з дитинства по психіатрії; зобов`язання повторно провести огляд ОСОБА_2 з метою зміни причини інвалідності із загального захворювання по неврології на інвалідність з дитинства по психіатрії, за результатами огляду якого прийняти обґрунтоване експертне рішення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2023 позовну заяву було залишено без руху, надано термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали, позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої зазначив, що ним не пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Зазначено, що позивач звернувся із даним позовом за захистом своїх прав щодо оскарження акту огляду Обласного центру медико-соціальної експертизи в Закарпатській області № 484/13 від 20 квітня 2023, який був отриманий листом Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 по іншій справі № 260/7754/23 (а.с.26-29).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 повернуто позовну заяву.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 05 липня 2023 позивачу було відомо про існування оскаржуваного акта огляду № 484/13 від 20 квітня 2023. І такий акт позивач просив визнати протиправним та скасувати відповідно до позовної заяви від 06 вересня 2023 справа № 260/7754/23.

Посилання позивача на те, що строк звернення до суду розпочинається виключно з моменту отримання листа Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 по справі № 260/7754/23, суд відхилив, оскільки отримання позивачем листа у відповідь на його заяву не змінює моменту, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 23.06.2023 позивач зверталася із заявою до відповідача, в якій просила надати рішення акт огляду МСЕК від 20.04.2023 №484/13. На дану заяву відповідач надав лише формальну відписку лист №Т-64/01-51 від 05.07.2023.

Позивач хоча і знала про існування такого акта, однак, повний текст отримала лише з листом Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №260/7754/23 у відповідь на свою скаргу.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про повернення позовної заяви, в силу приписів ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до частини 1статті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленомуКАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

За змістом ч.1ст.45 КАС Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1ст.122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другоїстатті 122 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами частини третьоїстатті 122 КАС Українивизначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 № 340/1019/19).

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Апеляційний суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Апеляційний суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Судом із КП «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що 06.09.2023 позивач звернулася до Обласного центру медико-соціальної експертизи із позовом про визнання протиправним та скасування рішення обласного центру медико-соціальної експертизи в Закарпатській області, оформлене актом огляду № 484/13 від 20.04.2023 про встановлення ОСОБА_2 першої «А» групи інвалідності загального захворювання по психіатрії відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертизи серії 12 ААГ № 294493 від 20.04.2023; просив зобов`язати провести повторний огляд ОСОБА_2 та прийняти нове рішення щодо встановлення їй першої «А» групи інвалідності з дитинства по психіатрії з урахуванням вимог статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005, «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 та обставин наведених її законним представником батьком ОСОБА_1 у заяві від 10.04.2023 та у позовній заяві.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 260/7754/23 у задоволенні позову відмовлено (ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у даній справі).

Судовим рішенням встановлено, що відповідно до листа Обласного центру медико-соціальної експертизи від 05 липня 2023 ОСОБА_2 повторно оглянута 27.12.2011 Хустською міжрайонною МСЕК. Рішенням останню визнано особою з інвалідністю першої «Б» групи загального захворювання, без терміну переогляду. Позивач повторно оглянута 20 квітня 2023 спеціалізованою психоневрологічною МСЕК (акт огляду № 484/13). Рішення її визнано особою з інвалідністю першої «А» групи загального захворювання без терміну переогляду, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 294493 від 20 квітня 2023.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачу було відомо про існування оскаржуваного акта огляду ще з липня 2023, тобто значно раніше, ніж позивач отримав лист із Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 по справі № 260/7754/23.

Невжиття позивачем активних дій починаючи з липня 2023 свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду позивача упродовж встановленого законом строку, а наведені позивачем обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, носять суб`єктивний характер, а отже не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Відповідно дост.123 КАС Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов`язаний повернути позовну заяву позивачу (залишити таку без розгляду).

За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, оскільки така подана з пропуском строку, а наведені причини не є поважними.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно дост.316 КАС Україниапеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. 243, 308,312,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах дочки, особи з інвалідністю першої «А» групи ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 260/1493/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар