Рішення

від 17.02.2025 по справі 754/14814/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1037/25

Справа №754/14814/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2025 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Донець Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

Історія справи та суть спору

1.23.09.2024 до Київського апеляційного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, разом з заявою про визначення підсудності справи, у порядку визначеному статті 26 ЦПК України.

2.27 вересня 2024 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, якою визначив Деснянський районний суд м. Києва (надалі - Суд) для забезпечення розгляду цієї позовної заяви.

3.21 жовтня 2024 року Суд постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі в частині вимог до Печерського районного суду міста Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а і відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

4.Ця ухвала була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року.

5.У цій справі Позивач стверджує, що йому було завдано майнової шкоди у розмірі 29,90 грн та моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн внаслідок прийняття незаконної ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2022 у справі № 757/3345/22-к, що була скасована в апеляційному порядку, про відмову у задоволенні його скарги на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

6.Позивач вказує, що скасуванням ухвали слідчого судді підтверджується порушення суддею Конституції України та норм КПК України, оскільки судді відомо, що в КПК України відсутні норми, які надають право Офісу Генерального прокурора не вносити відомості до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення, однак, суддя, зловживаючи своїм службовим становищем незаконно відмовив йому у задоволенні скарги, чим спричинив йому матеріальну шкоду, яка полягає в оплаті поштової кореспонденції. Вказує, що моральна шкода полягала у приниженні честі, гідності та ділової репутації, а також моральних переживаннях, які він зазнав через порушення нормальних ділових зв`язків та стосунків з оточуючими людьми, які глузують з нього, стверджуючи, що він не знає чинного законодавства, а відтак, не веде свою діяльність в межах закону. Вважає, що для відновлення попереднього стану та компенсації завданої йому моральної шкоди справедливим буде стягнення на його користь з держави відшкодування в розмірі 1 000 000 грн.

7.ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

8.09 червня 2020 року на адресу Державного бюро розслідувань (надалі - ДБР) Позивач направив заяву про кримінальне правопорушення щодо можливих протиправних дій судді Червоноградського міського суду Львівської області Кріля М.Д.

9.Це звернення направлено для розгляду в межах чинного законодавства до ТУ ДБР, розташованого у місті Львові.

10.ТУ ДБР, що розташоване у місті Львові, листом від 26.06.2020 року вих. №Б-3638/12-03/1-20 повідомило Позивача, що у зверненні порушено питання про вчинення суддею Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбачених статтями 366 та 375 КК України. Однак, у звернені не наведено достатньо відомостей про обставини, які б свідчили про факт вчинення зазначеного злочину вказаним суддею. З наданих відомостей підстав для вжиття заходів передбачених статті 214 КПК не вбачається.

11.Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 761/18275/20 скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано уповноважену особу ДБР виконати вимоги частини першої статті 214 КПК України та невідкладно, але не пізніше 24 годин, внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві від 09.06.2020, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.

12. ОСОБА_1 у справі 761/2792/23-ц заявив позовні вимоги до держави про відшкодування моральної шкоди. Він вважав, що у зв`язку з грубим порушенням норм статей 40, 55, 56 Конституції України та норм КПК України з боку ДБР щодо внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, викладені у заяві від 09.06.2020, що підтверджується ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року у справі № 761/18275/20, він не зміг захистити свої права в короткі терміни, в результаті чого йому було спричинено моральну шкоду, яка полягала у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з порушенням прав, погіршення стосунків з оточуючими людьми.

13.Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року у справі 761/2792/23-ц , в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

14.Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач не довів наявність завданої йому шкоди, на заподіяння якої він посилався, причинний зв`язок між шкодою та діями відповідача.

15.Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у вказаній вище справі 761/2792/23-ц відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення до Конституційного Суду України із конституційним поданням, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року залишено без змін.

16.У цій справі Верховний Суд погодився з висновками судів, і звернув увагу на те, що сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал не тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлено зазначену позивачем у касаційній скарзі ухвалу слідчого судді, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій слідчого ДБР і притягнення його до цивільно-правової відповідальності (пункт 61 постанови).

17.Водночас, 06 січня 2022 року ОСОБА_1 також звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України, з викладенням в ній обставин діяння, які мають ознаки кримінального правопорушення, з визначенням попередньої правової кваліфікації.

18.Як встановлено із змісту цієї заяви, у ній заявник повідомляв про те, що службовими особами ДБР не було виконано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року у справі № 761/18275/20, якою зобов`язано уповноважених осіб Державного бюро розслідувань внести до ЄРДР відомості, викладені в заяві ОСОБА_1 від 09 червня 2020 року та розпочати досудове розслідування, тому вважає, що в діях вказаних осіб наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого статті 382 КК України.

19. ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора (далі - прокурор), яка полягає у не внесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

20.04 лютого 2022 року слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від постановив ухвалу у справі 757/3345/22-к, якою відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).

21.Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_1 в обґрунтування доводів скарги не надав доказів одержання уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора його заяви про вчинення кримінального правопорушення. Відтак, слідчий суддя вважав, що у Офісу Генерального прокурора не виникло обов`язку внести відомості до ЄРДР.

22.Також слідчий суддя вказав те, що із заяви ОСОБА_1 , з якою він звернувся до Офісу Генерального прокурора, не встановлено відомостей, які могли б об`єктивно свідчити про ймовірність вчинення кримінального правопорушення та слугували б підставою для початку досудового розслідування.

23.18 квітня 2023 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі 757/3345/22-к.

24.Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року у справі 757/3345/22-к й постановив нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 було задоволено і зобов`язано уповноважену особу Офісу Генерального прокурора внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 06 січня 2022 року про вчинення кримінального правопорушення.

25.У цій справі спір стосується відшкодування шкоди, завданої Позивачеві скасуванням ухвали слідчого судді.

Суд вирішив, що Позивач не довів підстав для цього відшкодування.

26.Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені у статтях 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України.

27.Так, за загальним правилом, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

28.Водночас, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів та посадової або службової особи (статті 1174, 1175 ЦК України).

29.Так само, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

30.Зокрема, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади якщо, зокрема, шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт (частина друга статті 1167 ЦК України).

31.Особливості відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені у статті 1176 ЦК України.

32.Так, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини, зокрема, суду (частина перша статті 1176 ЦК України).

33.У такому разі право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями, зокрема, суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина шоста статті 1176 ЦК України).

34.Суд зауважує, що скасування судом апеляційної інстанції ухвали слідчого судді за результатами скарги на невнесення до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, не є вказаним вище випадком, тому застосовується норма частини шостої статті 1176 ЦК України, яка визначає шкода, завдана фізичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення суду, відшкодовується на загальних підставах.

35.При цьому, застосування частини шостої статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не пов`язані із здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акта органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.

36.Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 757/25713/16-ц (провадження № 61-18012св18), від 10 січня 2018 року у справі № 454/1642/16-ц (провадження № 61-1091св17), від 03 лютого 2021 року у справі № 454/192/17 (провадження № 61-14315св19), від 04 червня 2024 року у справі № 757/3597/22 (провадження № 61-18496св23).

37.Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

38.Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

39.Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

40.Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У разі коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

41.Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

42.Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

43.Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

44.Суд, установивши, що Позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв`язок між скасуванням ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року у справі та настанням тих негативних наслідків, про які вказує Позивач, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

45.Аргументи Позивача про те, що бездіяльність слідчого судді підтверджена ухвалою суду апеляційної інстанції про задоволення скарги, не спростовують про недоведеність заподіяної шкоди Позивачу.

46.Суд, вирішуючи спір у цій справі, враховує висновки Верховного Суду у постанові від 26 червня 2023 року у справі № 454/2858/22 (провадження № 61-5316св23) у подібних правовідносинах за участю Позивача.

47.Суд також враховує висновки Верховного Суду у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 454/2287/23 (провадження № 61-8754св24) у справі, що витрати, понесені Позивачем у зв`язку із направленням на адресу суду апеляційної скарги на ухвалу засобами поштового зв`язку у розмірі 29,00 грн, не є майновою шкодою, завданою Позивачу у розумінні закону, а виключно способом реалізації останнім своїх процесуальних прав. При цьому, останній мав можливість звернутися до суду з апеляційною скаргою із застосуванням функціоналу системи «Електронний суд», а не засобами поштового зв`язку, оскільки позивач вільний у виборі способу реалізації права на судовий захист, закріпленого в статті 55 Конституції України.

48.Суд окремо зауважує, що відповідно до частин першої, другої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

49.Рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц (провадження № 14-90цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14- 399цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19).

50.З огляду на вищевикладене, Суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та на цій підставі відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 263-265, 268 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не булл вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 17 лютого 2025 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО