Ухвала

від 17.02.2025 по справі 462/6397/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/6397/24

Номер провадження 2-о/462/89/25

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

17 лютого 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Городоцький відділ реєстрації актів цивільного стану у Львівській області Львівського району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства,

встановив:

І. Рух справи.

ОСОБА_1 , 09.08.2024 року (вх. № 18598) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова із письмовою заявою про встановлення факту батьківства, у якій просить суд:

-встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, що проживав у с. Велика Калинка Львівського р-ну Львівської обл., відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-внести зміни до актового запису № 12 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного виконавчим комітетом Завидовицької сільської ради Городоцького р-ну Львівської обл., зазначивши у відомостях про батька дитини ОСОБА_2 та видати нове свідоцтво про народження (а.с. 1-4).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Галайко Н. М. (а.с. 21).

Ухвалою Залізничногорайонного судум.Львова від12.08.2024року у відкритті провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Городоцький відділ реєстрації актів цивільного стану у Львівській області Львівського району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства відмовлено (а.с. 22-23).

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.01.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12.08.2024 року скасовано. Постановлено справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Городоцький відділ реєстрації актів цивільного стану у Львівській області Львівського району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства направити до Залізничного районного суду м. Львова для вирішення питання про відкриття провадження у справі (а.с. 71-73).

Супровідним листом Львівського апеляційного суду № 462/6397/24/2527/2025 від 28.01.2025 року стверджується, що вказана справа надійшла у Залізничний районний суд м. Львова 12.02.2025 року (вх. № 3457).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.02.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Галайко Н. М.

ІІ. Щодо можливості прийняття заяви до розгляду.

Перевіривши заяву та додані до неї документами, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ст. 175, 177, 318 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст.293ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

ІІІ. Щодо недоліків заяви.

Так, згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у заінтересованої особи.

IV. Щодо долучення доказів на підтвердження наведених у заяві обставин.

Так,ст. 130 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування ст. 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Як вказано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі № 361/2653/15-ц (провадження № 61-2239св21), доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).

Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства є лише одним із засобів доказування, який підлягає оцінці у сукупності із іншими доказами у справі (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі № 367/4662/22 (провадження № 61-15826св23)).

Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв`язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі № 367/4662/22 (провадження № 61-15826св23)).

До матеріалів справи не долучено доказів, які б підтверджували факт визнання померлим себе батьком ОСОБА_3 .

При цьому, зміст положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України не свідчить, що суд в справах окремого провадження про встановлення факту має повністю замінювати заявника в доказовій діяльності та на власний розсуд визначати та збирати докази (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.02.2024 року у справі № 953/6430/22 (провадження № 61-7980св23)).

V. Щодо прохальної частини заяви.

Так, у частині вимоги зави щодо: «внесення змінидо актовогозапису № 12 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного виконавчим комітетом Завидовицької сільської ради Городоцького р-ну Львівської обл., зазначивши у відомостях про батька дитини ОСОБА_2 та видачі новогосвідоцтво про народження», суд звертає увагу на те, що відповідна вимогане може бути предметом розгляду в межах окремого провадження в порядку розгляду заяви про встановлення факту.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

VІ. Підсумки.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене, заяву слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст. 175, 185, 254, 259-261, 294 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Городоцький відділ реєстрації актів цивільного стану у Львівській області Львівського району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства залишити без руху.

Роз`яснення суду.

Заявнику надається п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений строк, заяву ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Городоцький відділ реєстрації актів цивільного стану у Львівській області Львівського району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства вважати неподаною та повернути заявникам з усіма доданими до неї документами.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко