Постанова

від 06.02.2025 по справі 910/9867/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2025 р. Справа№ 910/9867/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін:

від позивача: Федоров А.П.

від відповідача: Іванчихін С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слабоуса Ігоря Вікторовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024

у справі № 910/9867/24 (суддя - Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Еко»

до Фізичної особи-підприємця Слабоуса Ігоря Вікторовича

про стягнення 333 900,00 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Еко» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Слабоуса Ігоря Вікторовича про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 333 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 10.07.2024.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/9867/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Слабоуса Ігоря Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Еко» суму попередньої оплати у розмірі 267 120,00 грн., штраф у розмірі 66 780,00 грн. та судовий збір у розмірі 5 008,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено наявність між сторонами правовідносин, що виникли на підставі договору поставки від 10.07.2024 та порушення з боку відповідача взятих на себе договірних зобов`язань.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Слабоус Ігор Вікторович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/9867/24, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та покласти судові витрати на позивача.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9867/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Слабоуса Ігоря Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/9867/24.

23.12.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9867/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Слабоуса Ігоря Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 та призначено на 06.02.2025.

04.02.2025 до канцелярії суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:

- ФОП Слабоус І.В. жодного договору поставки з позивачем, а також рахунки-фактури не підписував та не виписував, видаткових накладних не існує та позивачем до позовної заяви видаткові накладні не були додані;

- відповідно до пп. 12.1. п. 12 Договору від 10.07.2024 року «Договір укладений у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін....», також до позовної заяви додано рахунок-фактуру № 01-10/07 від 10 липня 2024 року з підписом відповідача, однак за доводами відповідача такі підписи підроблені;

- відповідач звертався до суду про витребування оригіналів вказаних письмових доказів від позивача, однак судом було проігноровано вказане.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на наступне:

- судом задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів ухвалою від 17.09.2024, а тому твердження апелянта про ігнорування його клопотання є безпідставними;

- відсутність у позивача оригіналу договору не вказує на факт його неукладання, при цьому слід враховувати презумпцію правомірності правочину;

- відповідачем не надано доказів того, що підписи на наявних в матеріалах справи документах є підробленими;

- якби між сторонами підписувалась видаткова накладна, то це було б підтвердженням факту поставки замовленого товару, що у свою чергу вказувало б на виконання умов договору щодо поставки та свідчило б про відсутність предмету спору.

2.4. явка в судове засідання

У судове засідання 06.02.2025 з`явилися представники учасників справи, надали свої пояснення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

10.07.2024 між Фізичною особою-підприємцем Слабоусом Ігорем Вікторовичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамар Еко» (покупець) укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) на умовах, вказаних в цьому договорі іншій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, відповідно до умов цього договору.

Предметом поставки є будівельні матеріали в асортименті, зазначеному у видатковій накладній, яка має юридичну силу специфікації та яка є невід`ємною частиною цього договору з моменту підписання сторонами. Факт передачі товару підтверджується підписом повноважених осіб сторін видаткової накладної. Датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної. (п. 1.2, 2.3 договору).

Згідно з п. 4.1 договору товар поставляється протягом 3 календарних днів від дня оплати покупцем його вартості згідно п. 7.1 договору.

Відповідно до п. 6.1, 7.1 договору ціни на товар, що постачається постачальником, є вільними і відпускними та зазначається в рахунках-фактурах, а також у видаткових накладних. Покупець здійснює оплату вартості замовленого товару на умовах повної попередньої оплати його вартості протягом 3 календарних днів від дня отримання відповідного рахунку-фактури від постачальника.

Відповідно до п. 10.1 договору договір вступає в дію з дати його підписання, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2024.

Відповідач виставив рахунок-фактуру № 01-10/07 від 10.07.2024 на оплату товару на суму 267120,00 грн за плити дорожні (аеродромні) Паг 14 розмір 6000/2000/140 мм у кількості 20 штук.

Відповідно до банківської виписки з особового рахунку позивача, ним було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 267120,00 грн 09.07.2024, як оплату за товар згідно рахунку № 01-10/07 від 10.07.2024.

У зв`язку з не поставкою оплачено товару, позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення коштів за попередньо сплачений товар з повідомленням про розірвання договору від 16.07.2024 № 16-07/24. У вимозі позивач вказував про здійснення ним попередньої оплати та не поставку відповідачем товару у строки обумовлені договором від 10.07.2024. В зв`язку з зазначеним позивач просив повернути йому кошти, сплачені як передоплата. Докази направлення в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму коштів не повернув.

Як встановлено судом першої інстанції, у п. 4.1 договору сторони обумовили, що поставка товару має бути здійснена протягом 3 календарних днів з дати оплати покупцем товару.

Оскільки оплата з боку позивача була здійснена 09.07.2024, то товар на суму 267120,00 грн мав бути поставлений у строк до 12.07.2024 (включно).

Таким чином, відповідач з 13.07.2024 прострочив поставку товару, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом, наданим ст. 693 ЦК України та 16.07.2024 звернувся з вимогою про повернення суми попередньої оплати.

Однак, відповідач не виконав вимогу позивача, суму попередньої оплати не повернув.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що ФОП Слабоус І.В. жодного договору поставки з позивачем, а також рахунки-фактури не підписував та не виписував, а видаткових накладних не існує та позивачем до позовної заяви видаткові накладні не були додані.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія договору поставки від 10.07.2024, підписана обома сторонами такого правочину.

Судова колегія, враховуючи презумпцію правомірності правочину, наголошує, що відповідачем належними доказами не доведено факт не підписання ним договору.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було оглянуто роздруковану переписку в месенджері «Вайбер», яка вірогідно підтверджує укладення між сторонами спірного правочину та виникнення взаємних зобов`язань на підставі нього.

Разом з цим, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідачем не спростовано твердження позивача, що договір з підписом відповідача був відсканований та направлений йому у месенджері, у зв`язку з чим у позивача відсутній оригінал договору. Крім того, відповідачем не спростовано, що рахунок-фактура був виставлений саме ним і саме за договором від 10.07.2024, як і не спростовано отримання коштів від позивача у сумі 267120,00 грн як оплату за договором від 10.07.2024 на підставі рахунку-фактури № 01-10/07 від 10.07.2024. Докази поставки товару на суму попередньої оплати чи докази повернення суми попередньої оплати суду надані відповідачем не були, в зв`язку з чим заперечення відповідача не впливають на обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, відповідач не оспорював обставин щодо укладення між сторонами спірного правочину до моменту звернення позивача з позовом до суду.

Також, як зауважив суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем грошових коштів від позивача, а тому, якщо відповідач вважав, що договірні відносини між сторонами відсутні і він безпідставно отримав грошові кошти, то зобов`язаний був їх повернути, а не користуватись ними.

Суд звертає увагу, що в даному випадку позивачем заявлено позов з підстав невиконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару, за результатами якої була би підписана видаткова накладна, натомість як позивачем доведено, а відповідачем не спростовано того факту, що товар за договором поставлено не було, а відповідно до умов договору й видаткові накладні не могли бути підписані за відсутності поставки товару.

За викладених обставин у їх сукупності, вимоги позивача в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 267120,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 66780,00 грн.

Відповідно до п. 8.3 договору сторони погодили, що прострочення постачальником терміну поставки товару, який зазначено в п. 4.1 договору є також неналежним виконанням обов`язку постачальника за договором. В такому випадку постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 25% від вартості замовленого та сплаченого покупцем товару, який постачальник не передав у строки, встановлені п. 4.1 договору.

Судом першої інстанції перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем та визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а суму штрафу у розмірі 66780,00 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, з чим погоджується судова колегія.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення з огляду на доведеність позивачем більш вірогідними доказами наявність порушеного права з боку відповідача, яке підлягає захисту судом.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

За визначенням статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи

Судова колегія, враховуючи презумпцію правомірності правочину, наголошує, що відповідачем належними доказами не доведено факт не підписання ним договору, натомість як позивач більш вірогідними доказами вказаний факт доведено.

Суд звертає увагу, що позивачем заявлено позов з підстав невиконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару, за результатами якої була би підписана видаткова накладна, натомість як позивачем доведено, а відповідачем не спростовано того факту, що товар за договором поставлено не було, а відповідно до умов договору й видаткові накладні не могли бути підписані за відсутності поставки товару, а тому посилання на ненадання позивачем до матеріалів такого доказу визнаються юридично неспроможними.

Твердження відповідача про ігнорування судом першої інстанції його клопотання про витребування оригіналів доказів (договору та рахунку-фактури) не відповідають матеріалам справи, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 було зобов`язано позивача надати оригінали документів, на що позивачем надано пояснення про те, що оригінали витребуваних у нього документів відсутні, оскільки вони пересилались між сторонами у відсканованому вигляді через месенджер, у зв`язку з чим судом першої інстанції було оглянуто роздруковану переписку в месенджері «Вайбер».

Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/9867/24 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Слабоуса Ігоря Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/9867/24 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слабоуса Ігоря Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/9867/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/9867/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9867/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 17.02.2025.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.А. Кравчук

А.І. Тищенко