Постанова

від 30.01.2025 по справі 910/13760/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа№ 910/13760/20 (910/3119/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Худак А.А. за довіреністю

від відповідача: Меше О.П. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року

у справі №910/13760/20(910/3119/24) (суддя Мандичев Д.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк"

до ОСОБА_1

про визнання права іпотекодержателя

в межах справи №910/13760/20

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/13760/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

У квітні 2024 року АТ "Універсал Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя, в якому просило визнати за ним право іпотекодержателя на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 47,60кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки/нерухомого майна - квартири/ від 20.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В., та зареєстрованого у реєстрі за №453, оскільки іпотека не припинилася та строк дії вказаного договору не закінчився.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року у справі №910/13760/20(910/3119/24) відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про закриття провадження у справі; позов задоволено повністю; визнано за АТ "Універсал Банк" право іпотекодержателя на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 47,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки /нерухомого майна - квартири/ від 20.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. та зареєстрованого у реєстрі за №453; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Універсал Банк" 10377,23 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/13760/20(910/3119/24) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 27.08.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_2., судді: Остапенко О.М., Поліщук В.Ю. поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/13760/20(910/3119/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 14.10.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

08.10.2024 року через систему "Електронний суд" від АТ "Універсал Банк" надійшли додаткові пояснення у справі.

09.10.2024 року через систему "Електронний суд" від скаржника надійшли додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 14.10.2024 року протокольною ухвалою оголошено перерву у справі до 18.11.2024 року.

В судовому засіданні 18.11.2024 року протокольною ухвалою оголошено перерву у справі до 30.12.2024 року.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 року витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 року для розгляду справи №910/13760/20(910/3119/24) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М.,судді: Пантелієнко В.О.,Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 02.12.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/13760/20(910/3119/24) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року та призначено її до розгляду на 30.01.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Представник скаржника в судовому засіданні 30.01.2025 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/13760/20 (910/3119/24) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

30.01.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2008 між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №003-2008-337 строком користування до 10.02.2038 зі сплатою 9,95% річних, та Кредитний договір 003-2008-342 строком користування до 10.02.2028 року зі сплатою 11,45%.

Відповідно до додаткових угод до Кредитного договору №003-2008-337 сторони погодили з 10.07.2009 по 09.07.2010 встановлювалася відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 3,29% річних; з 10.07.2010 по 09.07.2015 року -12,48% річних; з 10.07.2015 року -10,95% річних.

Відповідно до додаткових угод до Кредитного договору №003-2008-342 з 10.07.2009 по 09.07.2010 встановлювалася відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 3,24% річних; з 10.07.2010 по 09.07.2015 -15,49% річних; з 10.07.2015 -13,45% річних.

Згідно Кредитних договорів сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до графіка платежів, а саме: в останній робочий день, що передує 10 числу кожного місяця (п. 2.4 Кредитних договорів).

Пунктом 1.1.1 Кредитних договорів встановлено, що за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується підвищена процентна ставка. Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитами понад встановлені цим Договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника. Нарахування та облік таких процентів Кредитор здійснює відповідно до умов цих Договорів, додатків до нього та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів Національного Банку України. Під терміном "прострочена сума основного боргу" сторони розуміють суму Кредиту, що надана Позичальнику за Договором та станом на певну дату не повернена останнім до кредитора у терміни її погашення згідно умов Договору.

У забезпечення виконання зобов`язань позичальником за Кредитними договорами 20.02.2008 між Банком та ОСОБА_3 укладено договори поруки №003-2008-337-Р та №003-2008-342-Р із додатковими угодами від 27.07.2009 щодо зміни розміру відсоткової ставки.

Поряд із цим, у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №003-2008-337 від 20.02.2008 та Кредитним договором №003-2008-342 від 20.02.2008, між ОСОБА_1 та Банком укладено Договір іпотеки/нерухомого майна - квартири/ від 20.02.2008 (із договорами про внесення змін), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. та зареєстрований у реєстрі за №453.

Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки ОСОБА_1 передав в іпотеку квартиру, загальною площею 47, 60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки станом на дату укладення цього договору заставна вартість предмету іпотеки згідно незалежного суб`єкта оціночної діяльності, становить 691 815,00 грн.

Пунктом 4.2 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі, зокрема, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як погоджено сторонами в пункті 5.1 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки можливе шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку"; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі основного зобов`язання в порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

У разі настання обставин, зазначених у пункті 4.1 договору, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. У повідомленні зазначається який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені Законом України "Про іпотеку", застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог (пункт 5.2 договору іпотеки).

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за Кредитними договорами, банк звернувся до ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 з позовом про солідарне стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09.07.2012 року у справі №2601/7773/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28.01.2014 року, позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" задоволені повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором №003-2008-337 від 20.02.2008 в сумі 100 209,49 шв. франків, що в еквіваленті по курсу НБУ (курс 862,61 грн. за 100,00 шв. франків) становить 864417,08 грн. та заборгованість за Кредитним договором №003-2008-342 від 20.02.2008 в сумі 34 204,00 шв. франків, що в еквіваленті по курсу НБУ (курс 862,61 грн. за 100,00 шв. франків) становить 295047,12 грн., а також судовий збір в сумі 3 219,00 грн.

20.02.2020 приватним виконавцем Лановенко Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61340057 з примусового виконання виконавчого листа №2601/7773/12 від 19.02.2018 Голосіївського районного суду міста Києва.

03.07.2020 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника та про призначення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості описаного майна боржника - двокімнатної квартири, загальною площею 47,6 кв.м., житловою - 30,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколів проведення електронних торгів №496491 від 12.08.2020 та №503943 від 28.09.2020 торги не відбулись, оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.

29.09.2020 року банком до приватного виконавця Лановенко Л.О. та ДП "Сетам" подано заяву щодо наміру залишити за собою нереалізоване майно за початковою ціною, визначеною на початок проведення електронних торгів, у розмірі 1 080 512,00 грн.

Постановою приватного виконавця від 30.09.2020 в межах виконавчого провадження №61340057 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу передано Банку в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №2601/7773/12 від 19.02.2018 Голосіївського районного суду міста Києва наступне майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 47,6 кв.м., житловою - 30,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 1 080 512,00 грн.

На підставі вищезазначених документів, 09.10.2020 року банком отримано свідоцтво, видане приватним нотаріусом Київського МНО Шевченко А.В. та зареєстроване в реєстрі за №3312, а приватним нотаріусом, в свою чергу, було припинено запис про іпотеку.

У зв`язку з викладеним, банком в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №003-2208-337 зараховано загалом 26 916,50 шв. франків, у т.ч.: за тілом кредиту - 25 585,08 шв. франків та за відсотками - 1331,42 шв. франків; та за кредитним договором №003-2208-342 - 8907,70 шв. франків, з яких: за тілом кредиту - 8 341,69 шв. франків та за відсотками - 566,01 шв. франків.

В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/13760/20 АТ "Універсал Банк" визнано кредитором фізичної особи ОСОБА_1 на суму 3 030 500,85 грн., з яких: 4 204,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 3 026 296,85 грн. - вимоги другої черги задоволення. Відмовлено АТ "Універсал Банк" у визнанні кредитором фізичної особи ОСОБА_1 на суму 148 876,52 грн.

Водночас, у межах справи про банкрутство ОСОБА_1 рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 року у справі №910/13760/20 (910/16305/20), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 року, визнано неправомірним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №54515307 від 09.10.2020 року про здійснення реєстрації права власності за АТ "Універсал Банк" квартири загальною площею 47,60кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1 . Визнано недійсним та скасовано Свідоцтво №3312 від 09.10.2020 року, видане Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко А.В. за результатами проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №54515307 від 09.10.2020 року. Скасовано запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності №38602627 від 09.10.2020 року, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко А.В. за результатами проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №54515307 від 09.10.2020 року. Стягнуто з АТ "Універсал Банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4204,00 грн.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на предмет іпотеки - двокімнатної квартири, загальною площею 47,6 кв.м., житловою - 30,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за АТ "Універсал Банк".

Поряд із цим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 задоволено заяву АТ "Універсал Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" про заміну кредитора. Замінено кредитора в справі №910/13760/20 ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" його правонаступником - АТ "Універсал Банк".

При цьому, як установлено судом в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.11.2023, АТ "Універсал Банк" не відступало права вимоги за Договором іпотеки/нерухомого майна - квартири/ від 20.02.2008.

Наведене вище стало підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому АТ "Універсал Банк" просило визнати за ним право іпотекодержателя на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 47,6 кв.м., житловою - 30,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки/нерухомого майна - квартири/ від 20.02.2008, оскільки іпотека не припинилася та строк дії вказаного договору не закінчився.

За наслідками розгляду заявленого позову рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року у справі №910/13760/20(910/16305/20) позовні вимоги банку задоволено у повному обсязі з підстав їх доведеності належними та допустимими доказами.

Відповідач з даним рішенням не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта фактично зводяться до того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, судом безпідставно не закрито провадження у справі у зв`язку із поданням позову до неналежного відповідача, договір іпотеки припинив свою дію 09.10.2020 року у зв`язку із припиненням іпотеки.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити проценти за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до cтатті 572 ЦК України, силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом ч. 1 ст. 584 ЦК України, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За правилами частин першої та другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у межах справи 910/13760/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 11.11.2020 року АТ "Універсал Банк" заявило грошові вимоги за кредитними договорами №003-2208-337 та №003-2208-342 на загальну суму 103 439,32 шв. франків, що станом на 11.11.2020 еквівалентно 3175173,37 грн., та складається з боргу: за кредитним договором №003-2208-337 по тілу кредиту - 63 398,11 шв. франків (еквівалентно 1 946 068,38 грн.), по відсоткам - 13 384,93 шв. франків (еквівалентно 410 863,82 грн.); за кредитним договором №003-2008-342 по тілу кредиту - 20 670,14 шв. франків (еквівалентно 634 490,62 грн.), по відсоткам - 5 986,14 шв. франків (еквівалентно 183 750,55 грн.).

При цьому, після реалізації предмета іпотеки - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АТ "Універсал Банк" зараховано в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами 35 824,20 шв. франків, а саме: 26 916,50 шв. франків за кредитним договором №003-2208-337 та 8 907,70 шв. франків за кредитним договором №003-2208-342.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 року у справі №910/13760/20 АТ "Універсал Банк визнано кредитором фізичної особи ОСОБА_1 , зокрема, "з грошовими вимогами на суму 3 030 500,85 грн., з яких: 4204,00грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 3 026 296,85 грн. - вимоги другої черги задоволення.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно зазначено, що оскільки на час подачі заяви кредитора право власності АТ "Універсал Банк" на предмет іпотеки - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було чинним та не скасованим (у подальшому скасоване на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 у справі №910/13760/20 (910/16305/20), сума вимог кредитора не включала вартість реалізованого банком іпотечного майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 задоволено заяву АТ "Універсал Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" про заміну кредитора. Замінено кредитора у справі №910/13760/20 ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" його правонаступником - АТ "Універсал Банк".

Так, 11.04.2023 між ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (надалі - Клієнт) та АТ "Універсал Банк" (надалі - Фактор) укладено Договір Факторингу №11/04/23 (надалі - Договір).

Відповідно до Акту від 11.04.2023 прийому-передачі Реєстру прав вимоги за Договором факторингу №11/04/23 від 11.04.2023 Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр прав вимоги кількістю 6 шт., після чого, з урахуванням пункту 2.1 Договору факторингу №11/04/23 від 11.04.2023, від Клієнта до Фактора переходять права вимоги боргу від позичальників і Фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх боргів. Реєстр прав вимоги переданий в електронному вигляді на флеш носії в розмірі 46 Кбайт.

У вказаному Акті зазначено, що до Фактора від Клієнта перейшли у тому числі права вимоги за Договорами №003-2008-337 та №003-2008-342, боржником за якими є ОСОБА_1 .

При цьому, як вірно встановлено судом, АТ "Універсал Банк" не відступало права вимоги за Договором іпотеки/нерухомого майна - квартири/ від 20.02.2008.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Припинення зобов`язань за кредитним договором його повним виконанням є підставою для задоволення вимог про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом, а тому згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").

З огляду на те, що за рахунок предмета іпотеки були не в повному обсязі задоволені вимоги кредитора, відповідно основне зобов`язання та іпотека не припинилися.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 06.03.2018 року у справі №910/6968/17, іпотека є дійсною до припинення основного зобов`язання, іпотека не припинається, якщо основне зобов`язання, забезпечене іпотекою, є невиконаним. Зазначений висновок узгоджується з положеннями статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України, ч.5 ст.3 та ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що іпотека за Договором іпотеки/нерухомого майна - квартири/ від 20.02.2008 не припинилася, оскільки строк дії іпотечного договору не закінчився, основне зобов`язання не є припиненим та право власності на предмет іпотеки за Банком скасовано.

Щодо доводів скаржника про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору, вважаючи припиненою іпотеку та припинення дії Договору іпотеки/нерухомого майна - квартири/ від 20.02.2008, а також того, що відповідач не виступає власником спірного нерухомого майна згідно з відомостями з державного реєстру судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Натомість, як установлено судом вище, правові підстави вважати іпотеку та дію договору іпотеки/нерухомого майна - квартири/ від 20.02.2008 припиненими відсутні, відтак предмет спору у справі не припинив своє існування та між сторонами продовжує існувати відповідний спір щодо іпотечного зобов`язання, що спростовує відповідні твердження скаржника.

Судом також взято до уваги, що відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав станом на 24.06.2024 право власності на іпотечне майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ще зареєстровано за АТ "Універсал Банк", тобто відповідач не значиться власником спірного нерухомого майна.

Водночас, наведене не спростовує обставин наявності чинного судового рішення у справі №910/13760/20(910/16305/20) про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності банка на спірне нерухоме майно.

Більш того, оскільки позивачем за таким позовом виступав безпосередньо боржник (відповідач), саме останній, як зацікавлена в поновленні своїх прав особа, мав вчиняти дії із пред`явлення до виконання отриманого на його користь рішення суду.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотань відповідача про закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладені обставини про те, що іпотека за Договором іпотеки/нерухомого майна - квартири/ від 20.02.2008 не припинилася, оскільки строк дії іпотечного договору не закінчився, основне зобов`язання не є припиненим та право власності на предмет іпотеки за банком скасовано, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем праві іпотекодержателя на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 47,6 кв.м., житловою - 30,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки/нерухомого майна - квартири/ від 20.02.2008.

Доводи скаржника про неналежний спосіб захисту також підлягають відхиленню, оскільки згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Даний правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №953/10909/20.

Поряд з наведеним, судова колегія звертає уваги апелянта на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2024 року по справі №910/13760/20, яка прийнята вже після прийняття оскаржуваного наразі рішення суду.

Так, розглядаючи грошові вимоги АТ "Універсал Банк" до боржника ОСОБА_1 , Верховний Суд у даній постанові зробив наступні висновки:

"7.6. У справі, що переглядається, суди встановили, а учасники справи не спростували, що зобов`язання за Кредитними договорами не припинені. При цьому суди не встановили, що строк дії договору іпотеки/нерухомого майна (Квартири) від 20.02.2008 (із договорами про внесення змін), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В., та зареєстрований у реєстрі за №453 (пункт 3.4), закінчився.

Тож, оскільки не припинено основне зобов`язання та не закінчився строк дії зазначеного іпотечного договору, він є дійсним до теперішнього часу (не визнавався недійсним у судовому порядку), передане в іпотеку майно не знищено, Банк як іпотекодержатель не набув право власності на предмет іпотеки, про що ухвалено відповідне судове рішення у справі №910/13760/20 (910/16305/20) (пункт 3.9), а також враховуючи, що не існує інших, передбачених Законом України "Про іпотеку", підстав для припинення іпотеки, то у спірних правовідносинах у цій справі іпотека не є припиненою.

При цьому Суд зазначає, що судове рішення у справі №910/13760/20 (910/16305/20) (пункт 3.9), попри обставини його невиконання в порядку, визначеному положеннями статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 7.3), а саме за відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як відомостей про Боржника як власника Квартири, так і відомостей про Банк як іпотекодержателя Квартири за іпотечним договором від 20.02.2008 (пункт 3.14), фактично відновлює і право Боржника на Квартиру, і забезпечене іпотекою цієї Квартири право вимоги Банку за Кредитними договорами на відповідну частину вимог до Боржника за такими угодами, а також відновлює право іпотеки Банку на Квартиру.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 22.05.2024 у справі №754/8750/19 у спорі щодо визначення належного іпотекодержателя, згідно з якою оцінювати потрібно передусім правову підставу права, а не його формальну реєстрацію у відповідному державному реєстрі, оскільки справедлива правова підстава (justus titulus) має переважне значення під час з`ясування питання належності особі права.

7.7. Тож належним власником Квартири є Боржник у зв`язку з відновленням його прав на це майно за судовим рішенням у справі №910/13760/20(910/16305/20) (п. 3.9), а відповідно Банк є іпотекодержателем цієї Квартири, оскільки правовий титул як Боржника, так і Банку підтверджений зазначеним судовим рішенням, попри те, що це рішення в частині відновлення запису як про право власності, так і про право іпотеки за Банком поки й не виконане.

Натомість Банк, який має формальну реєстрацію за ним права власності на Квартиру (пункт 3.14), не є належним власником Квартири, оскільки правової підстави для цього немає (пункт 3.9).".

Таким чином, Верховний Суд встановив, що АТ "Універсал Банк" не є належним власником предмета іпотеки, оскільки правової підстави для цього немає.

При цьому, Верховний Суд також встановив, що власником предмета іпотеки є ОСОБА_1 , а АТ "Універсал Банк" виступає іпотекодержателем.

Відповідно, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності є твердження ОСОБА_1 про те, що власником квартири є саме АТ "Універсал Банк" і банк не є іпотекодержателем.

Окрім того, Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 20.08.2024 року по справі №910/13760/20 також зробив наступні висновки:

"Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.2) про ненабуття Кредитором (як правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за грошовими вимогами до Боржника, що виникли за Кредитними договорам, на підставі укладеного між ними договору факторингу від 11.04.2023) права вимоги за іпотечним договором від 20.02.2008, яким забезпечене виконання зобов`язання за Кредитними договорами, із зазначенням скаржником, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не відступало Банку прав щодо боргів за жодним іпотечним договором через його відсутність з підстав припинення 09.10.2020 внаслідок набуття Банком прав на Квартиру у межах відповідного виконавчого провадження, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

По-перше, аргументи про припинення договору іпотеки від 20.02.2008 внаслідок набуття Банком прав на Квартиру спростовані висновками в п. 7.6.

По-друге, відступлене Банку за договором факторингу від 11.04.2023 право вимоги до Боржника за Кредитними договорами ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ухвала від 08.11.2023, пункти 3.12, 3.13) було перед тим набуте вказаним товариством від Банку за договором факторингу, укладеним 30.04.2021 (ухвала від 27.05.2021).

Рішення ж Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/13760/20(910/16305/20) щодо скасування документів, на підставі яких Банк набув та зареєстрував право власності на предмет забезпечення (належну Боржнику Квартиру) у межах задоволення вимог до Боржника за Кредитними договорами, набрало законної сили лише 01.09.2021 (коли апеляційний суд ухвалив постанову про залишення вказаного рішення без змін, пункт 3.9). Отже, до цього моменту, до 01.09.2021, коли право власності Банку на Квартиру було спростовано, право іпотеки вважалось припиненим в силу положень абзацу четвертого частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункту 4 частини першої статті 593 ЦК України, пункт 7.2).

А тому у Банку не було матеріально-правових підстав при укладенні 30.04.2021 з ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" договору факторингу відступати одночасно з правом вимоги до Боржника за Кредитними договорами також і право вимоги за іпотечним договором від 20.02.2008, як того вимагають положення статті 24 Закону України "Про іпотеку". Наведені обставини також були враховані судом при винесені ухвали від 27.05.2021 про заміну Банку як кредитора у цій справі на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".

Враховуючи викладене, а саме ненабуття ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" прав за іпотечним договором від 20.02.2008, у вказаного товариства при укладенні, в свою чергу 11.04.2023 з Банком договору факторингу з відступленням Кредитору права вимоги до Боржника за Кредитними договорами, були відсутні матеріально-правові підстави відступати Банку за правилами статті 24 Закону України "Про іпотеку" те право, яке не було набуте ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", а саме право за іпотечним договором від 20.02.2008.".

Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що Договору іпотеки не існує у зв`язку з не відступленням ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за Договором іпотеки до АТ "Універсал Банк" є безпідставними та необґрунтованими.

Вищенаведені обставини, встановлені судами у справі №910/13760/20 та підтверджені постановою Верховного Суду від 20.08.2024 року, додатково свідчать про правомірність висновків суду першої інстанції, яких він дійшов при прийнятті оскаржуваного наразі рішення.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної ОСОБА_1 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року у справі №910/13760/20 (910/3119/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року у справі №910/13760/20(910/3119/24) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 17.02.2025 року після виходу судді Пантелієнка В.О. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

Б.В. Отрюх