Постанова

від 17.02.2025 по справі 922/3403/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3403/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Стойка О.В., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро", м. Тернопіль, (вх. №2999 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3403/24 (суддя Присяжнюк О.О., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 28.11.2024)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро", м. Тернопіль,

до відповідача: Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш",

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 175131,68грн, з яких: інфляційні в розмірі 166827,35грн., 1% річних в розмірі 8304,33грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на несплату відповідачем заборгованості за договором № 231/26-20 від 10.11.2020, стягнутої згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2022 у справі №922/4895/21.

У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 28.10.2024 відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог через наявність форс-мажорних обставин, які засвідчені листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру інфляційних та 1% річних на 90% від заявлених позивачем, тобто зменшити суми процентів річних до 830,43 грн, а інфляційних до 16682,73грн. Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного клопотання відповідач посилався на скрутне фінансове становище підприємства, та правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3403/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" - заборгованість в сумі 87565,85грн, з яких: інфляційні в розмірі 83413,68грн., 1% річних в розмірі 4152,17грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00грн.; зменшено розмір інфляційних та 1% річних на 50%.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, позивач як кредитор, в силу приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 1% річних та інфляційних суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума не суперечить вимогам чинного законодавства та є арифметично вірною. Водночас, суд врахував клопотання відповідача про зменшення розміру 1% річних та інфляційних, а також правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та задовольнив позовні вимоги частково.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі №922/3403/24 частково задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (Документ сформований в системі "Електронний суд" 02.12.2024, вх.№ 30348/24); стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00грн.; відмовлено в іншій частині заяви про розподіл судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3403/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Також, в прохальній частині апеляційної скарги, скаржник зазначає, що згідно з висновком, Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 05.07.2023 у справі №904/8884/21, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі, а отже у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №925/81/21, від 09.02.2022 у справі №910/17345/20, від 15.02.2023 у cправі №911/956/17(361/6664/20), від 07.03.2023 у cправі №922/3289/21.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо наявності підстав для зменшення 1% річних та інфляційних нарахованих за порушення грошового зобов`язання в порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 задоволено заяву судді Терещенко О.І. про самовідвід у справі №922/3403/24; матеріали апеляційної скарги у справі №922/3403/24 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Терещенко О.І., для розгляду справи №922/3403/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.02.2025) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" на рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3403/24; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" на рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3403/24 ухвалено розпочати з 19.12.2024 без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 19.12.2025.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 10.11.2020 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" (надалі - постачальник) було укладено договір № 231/26-20 (надалі договір т.1 а.с.15-19), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника ванна ковпакова з катодом в комплекті з технічною документацією, в кількості, асортименті та ціні згідно зі специфікацією (додаток № 1), відповідної вимогам технічного завдання (додаток № 2) та креслень (додаток № 3), а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" та АТ "Завод "Електроважмаш" було укладено угоду до договору № 231/26-20 від 10.11.2020 про заміну сторони правонаступником (т.1 а.с.26), відповідно до умов якої у зв`язку з реорганізацією Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121), сторони домовились, що усі права та обов`язки замовника за договором №231/26-20 від 10.11.2020 перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш" з 27.08.2021.

Згідно пункту 2 угоди, з моменту набрання нею чинності, зобов`язання сторін, що виникли з договору поставки продовжують виконуватись у тому ж порядку, як вони мали б виконуватися, якщо реорганізація замовника не відбулася або не відбувалася.

У зв`язку із неналежним виконанням замовником своїх грошових зобов`язань щодо оплати поставленої продукції за договором № 231/26-20 від 10.11.2020, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості за договором №231/26-20 від 10.11.2020 у розмірі 431947,32грн., з яких: 402000,00грн. сума основного боргу, 8074,11грн. інфляційні, 1773,21грн. 1% річних та 20100,00грн. пеня (т.1 а.с.27-31).

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2022 у справі №922/4895/21 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про стягнення заборгованості, стягнуто 402000,00грн. заборгованості за договором №231/26-20 від 10.11.2020; 8074,11грн. інфляційних, 886,61грн. 1% річних; 10050,00грн. пені та 6479,21грн. судового збору; в решті позову відмовлено (т.1 а.с.10-14).

30.05.2022 на виконання вказаного рішення господарським судом Харківської області було видано судовий наказ (т.1 а.с.32).

08.07.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69353687 з виконання наказу №922/4895/21 від 30.05.2022 (т.1 а.с.33).

08.07.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 69353687 до зведеного виконавчого провадження № 67200421, яке веде Відділ примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (т.1 а.с.34).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2024 замінено сторону (боржника) з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269) у виконавчому провадженні № 69353687 (приєднане до зведеного виконавчого провадження № 67200421), яке перебуває на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т.1 а.с.35-37).

14.03.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні № 69353687 з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269) (т.1 а.с.41).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства «Українські енергетичні машини» на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2024 у справі №922/4895/21 (т.1 а.с.38-40).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що станом на день його подання, заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла з договору від 10.11.2020 №231/26-20 внаслідок невиконання зобов`язань АТ "Завод "Електроважмаш", що встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2022 у справі № 922/4895/21, не погашена, що і стало підставою для звернення 26.09.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення інфляційних в розмірі 166827,35грн. та 1% річних в розмірі 8304,33грн. (т.1 а.с.1-47).

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у даній справі позовні вимоги задоволено частково (т.2 а.с.4-16).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 598 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За умовами пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачає, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, вказана норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).

Отже, позивач як кредитор, в силу положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2022 у справі №922/4895/21 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про стягнення заборгованості, стягнуто 402000,00грн. заборгованості за договором №231/26-20 від 10.11.2020; 8074,11грн. інфляційних, 886,61грн. 1% річних; 10050,00грн. пені та 6479,21грн. судового збору.

Вказане рішення набрало законної сили.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17).

Таким чином, наявність грошового зобов`язання відповідача зі сплати позивачу вартості поставленого та не оплаченого товару, яке виникло за договором №231/26-20 від 10.11.2020, підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2022 у справі №922/4895/21 та не потребує повторного доведення.

Матеріалами справи також підтверджується та не заперечується сторонами, що відповідач не здійснив погашення заборгованості, встановленої рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2022 у справі №922/4895/21, що свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання.

Пунктом 10.6. договору №231/26-20 від 10.11.2020 сторони погодили, що за порушення строку оплати продукції, передбачених договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Таким чином, сторонами при укладанні договору, враховуючи принцип свободи договору, змінено розмір річних, що визначений у законі та встановлено нарахування 1% річних замість 3% річних, визначених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та 1% річних, судова колегія погоджується з таким та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 166827,35грн. та 1% річних в розмірі 8304,33грн.

з матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 28.10.2024 було заявлено клопотання про зменшення розміру інфляційних та 1% річних на 90% від заявлених позивачем, тобто зменшити суми процентів річних до 830,43 грн, а інфляційних до 16682,73грн. Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного клопотання відповідач посилався на скрутне фінансове становище підприємства, та правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначає, що правовідносини у даній справі та справі №902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, а тому суд першої інстанції не мав права враховувати її висновки.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що зменшення розміру заявлених до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, що відсотки річних, встановлені відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Дійсно, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернуто увагу на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Велика Палата вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав. При цьому, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме, встановлення такої процентної ставки на рівні сорока відсотків та дев`яносто шести відсотків і її очевидної невідповідності принципу справедливості.

Судова колегія вважає, що в даному випадку також має місце очевидна неспівмірність заявленої до стягнення суми 1% річних в розмірі 8304,33грн. та інфляційних в сумі 166827,35грн., враховуючи стягнуту за рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2022 у справі №922/4895/21 суму заборгованості за договором №231/26-20 від 10.11.2020, на яку нараховано інфляційні та 1% річних.

Отже, стягнення заявленої суми 1% річних та інфляційних в повному обсязі призведе до того, що наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь будуть більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду №902/417/18 можуть бути застосовані в контексті спірних правовідносин.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що в сукупності з об`єктивними обставинами, складною економічною ситуацією в державі у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, обставини, на які посилався відповідач, свідчать про їх винятковість.

У зв`язку із чим, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви відповідача та зменшення загального розміру 1% річних та інфляційних на 50% та стягнення на користь позивача 1% річних в розмірі 4152,17грн. та інфляційні в сумі 83413,68грн.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3403/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3403/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.02.2025

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.В. Стойка

Суддя П.В. Тихий