Рішення

від 11.02.2025 по справі 911/638/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/638/24

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши заяву Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» б/н від 29.07.2024 року (вх. №5872 від 29.07.2024) про відшкодування витрат на правову допомогу у справі №911/638/24

за позовом Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», Київська обл., смт. Козин

про стягнення заборгованості

представники:

від позивача не з`явився

від відповідача Я.Гаврись

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням суду від 23.07.2024 у справі №911/638/24 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» 1440000 грн. 00 коп. основного боргу, 41311 грн. 48 коп. пені, 8262 грн. 30 коп. 3% річних, 10097 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 17996 грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

29.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/638/24, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 02.08.2024 прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання на 22.08.2024.

19.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представники позивача, відповідача в судове засідання 22.08.2024 не з`явилися, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 22.08.2024 року (суддя Смірнов О.Г.) відкладено розгляд заяви Спільного Українського-Латвійського підприємства «Хімімпекс» за вих. №б/н від 29.07.2024 про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі 911/638/24 до повернення матеріалів справи з суду вищої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 року рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі №911/638/24 залишено без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 року стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Спільного Українського-Латвійського підприємства «Хімімпекс» витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви представника Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» адвоката Копусь Андрія Анатолійовича про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи № 911/638/24 у суді апеляційної інстанції, відмовлено.

13.01.2025 року матеріали справи №911/638/24 повернулися до Господарського суду Київської області.

14.01.2025 року на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2024 року у справі №911/638/24, постанов Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 року та від 19.12.2024 року у справі №911/638/24 видано відповідні накази.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області №04-АР від 21.01.2025 року, відповідно до підпункту 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматичну систему документообігу суду та пункту 4.10. розділу 4 Засад передано заяву від 29.07.2024 вх. №5872 про ухвалення додаткового рішення по справі №911/638/24 для розгляду раніше визначеному складу суду, а саме судді Зайцю Д.Г., в провадженні якого перебуває справа №911/638/24.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.01.2025 року, заяву Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» б/н від 29.07.2024 року (вх. №5872 від 29.07.2024) про відшкодування витрат на правову допомогу у справі №911/638/24 передано для розгляду судді Зайцю Д.Г.

Ухвалою суду від 24.01.2025 року прийнято до розгляду заяву Спільного Українського-Латвійського підприємства «Хімімпекс» б/н від 29.07.2024 року (вх. №5872 від 29.07.2024) про відшкодування витрат на правову допомогу у справі №911/638/24 та призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 11.02.2025 року.

11.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд заяви про відшкодування витрат на правову допомогу у справі №911/638/24 без участі його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.02.2025 року підтримав заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно п. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши у судовому засіданні 11.02.2025 року заяву Спільного Українського-Латвійського підприємства «Хімімпекс» б/н від 29.07.2024 року (вх. №5872 від 29.07.2024) про відшкодування витрат на правову допомогу у справі №911/638/24, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній розрахунок судових витрат становить 40000,00 грн. Таким чином, заявником дотримано вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між Спільним Українсько-Латвійським підприємством «Хімімпекс» (за договором Клієнт) та Адвокатським Об`єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «КОПУСЬ І МУЛЯР» (за договором адвокатське об`єднання) 27.02.2024 укладено Договір про надання правової допомоги №ЮФКМ/127/2024 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого, Клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво Клієнта в Господарському суді Київської області у спорі за позовом Клієнта до ПАТ «Центренерго» про стягнення суми основного боргу, пені, збитків внаслідок інфляції, 3% річних за договором поставки від 28.09.2023 №121/67 з повним обсягом прав та повноважень передбачених відповідно до договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, загальна вартість юридичних послуг (гонорар) є фіксованою та становить 40000,00 грн., включаючи ПДВ 6666,67 грн. Оплата юридичних послуг (гонорару) здійснюється Клієнтом шляхом перерахування авансового платежу в розмірі, визначеному п. 4.1 Договору протягом 10 (десяти) робочих днів від дати підписання цього Договору.

Згідно п. 4.7 Договору, разом з виставленим рахунком Сторони укладають відповідний Акт приймання-передачі наданих послуг. Послуги вважаються прийнятими Клієнтом після підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

В якості доказів надання юридичних послуг та понесених витрат на правову допомогу у сумі 40000,00 грн. до матеріалів справи долучено копію Договору про надання правової допомоги №ЮФКМ/127/2024 від 27.02.2024, акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 24.07.2024, банківської виписки про оплату 40000,00 грн., ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1565938від 11.03.2024, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №3385/10 від 21.02.2008.

Заперечуючи проти стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначив, що позивачем до закінчення дебатів у справі не подано заяви про намір подати докази понесення витрат на правничу правову допомогу в порушення ч. 8 ст. 129 ГПК України, а також, що заява про винесення додаткового рішення подана з порушенням строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України. Крім того, у випадку, якщо суд дійде висновку, що заява подана із дотриманням норм ГПК України, відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн., оскільки, на думку відповідача, їх розмір є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не є співмірним із складністю справи.

Стосовно викладених відповідачем заперечень суд зазначає наступне.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, рішення Господарського суду Київської області у даній справі прийнято 23.07.2024, отже, 5-ти денний строк, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, в межах якого можливо подати заяву про ухвалення додаткового рішення, спливає 28.07.2024, що є вихідним днем, а отже, останнім днем на подання заяви про ухвалення додаткового рішення є 29.07.2024.

Згідно ч.ч. 1 ,2, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою завою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у сумі 40000,00 грн. До позовної заяви додано копію Договору про надання правової допомоги від 27.02.2024 №ЮФКМ/127/2024, в якому передбачено загальну вартість (фіксовану) наданих юридичних послуг на суму 40000,00 грн.

Відтак, заява про стягнення судових витрат була зроблена позивачем у письмовій формі ще у позовній заяві.

Позивачем 29.07.2027 (протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі) подано докази щодо понесення ним витрат на правову допомогу та подано відповідну заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у справі №911/638/24 з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України.

За таких обставин, зазначені заперечення відповідача є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 року у справі №907/746/17 акцентовано увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначено також ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.

Таким чином, беручи до уваги рівень складності правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв розумності розміру адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс», є необґрунтованим та непропорційним до предмета спірних правовідносин.

Судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Викладене, на думку суду, свідчить що покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. є надмірним.

За таких обставин, встановивши невідповідність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, суд дійшов висновку про зменшення цих сум до 25%.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №911/638/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, буд. 18 А, код ЄДРПОУ 14345702) 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу (правову) допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного судового рішення 17.02.2025 року.

Суддя Д.Г. Заєць