Рішення

від 11.02.2025 по справі 924/1163/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"11" лютого 2025 р. Справа № 924/1163/24

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кучеревич М.А., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРС", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця Мот Олега Олександровича, м. Хмельницький

про стягнення 2 358,75грн - пені, 1 084,51грн - 12% річних, 1 433,87грн - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Спиридонов О.В. - згідно довіреності від 30.12.2024 (поза межами суду (в режимі відеоконференції))

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

30.12.2024 року на адресу Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРС", м. Київ до Фізичної особи - підприємця Мот Олега Олександровича, м. Хмельницький про стягнення (із врахуванням заяви про зменшення) 2 358,75грн - пені, 1 084,51грн - 12% річних, 1 433,87грн - інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконанням умов договору №21431-24/2023 від 25.04.2023.

Ухвалою суду від 18.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/846/24 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 28.01.2025 судом постановлено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою відповідно до ст. 42, 46, 197, 216 ГПК України, прийнято заяву позивача, в якій він просить стягнути зменшені позовні вимоги, а саме: 2 358,75грн - пені, 1 084,51грн - 12% річних, 1 433,87грн - інфляційних втрат, та також витрати у зв`язку із розглядом справи: 2 422,40 - судового збору та 16 625,00грн - витрат на професійну правничу допомогу; відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.02.2025.

Представник позивача - ТОВ "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРС", в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 2 358,75грн - пені, 1 084,51грн - 12% річних, 1 433,87грн - інфляційних втрат, а також витрати у зв`язку із розглядом справи у сумі 2 422,40 - судового збору та 16 625,00грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач - ФОП Мот О.О., відзив на позовну заяву не подав, своїм процесуальним правом участі у провадженні справи не скористався, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Ухвали суду були направлені за адресою реєстрації відповідача згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними права.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Мот Олег Олександрович зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

25.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" (надалі - постачальник) та Мот Олегом Олександровичем, який зареєстрований як фізична особа - підприємець, про що містяться відомості в ЄДР від 10.10.2018 за № 2 673 000 0000 065926 (надалі - покупець, боржник) був укладений договір за №21431-24/2023 (надалі по тексту - договір), згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали (надалі по тексту - товар), а боржник, як покупець, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його (п.1.1. договору).

За умовами пунктів 1.2., 1.3. та 1.4. договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару. Загальна сума договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного договору.

Поставка товару здійснюється за погодженням сторін на умовах пункту 2.3. договору:

EXW (франко-завод; назва місця: склад постачальника (правила „ІНКОТЕРМС" в редакції 2020 року) - товар переходить у власність покупця з моменту його передачі покупцю на складі постачальника. Доказом передачі товару постачальником у власність покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна;

FCA (франко-перевізник) (правила „ІНКОТЕРМС" в редакції 2020 року) - товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару постачальником перевізнику на складі постачальника. Вибір перевізника здійснюється покупцем на власний розсуд. З моменту передачі товару перевізнику обов`язки постачальника перед покупцем вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином, а ризики загибелі, втрати пошкодження або знищення товару переходять до покупця. Доказом передачі товару перевізнику є належним чином оформлених товарної (видаткової) накладної та товарно-транспортної накладної, що разом засвідчують факт передачі постачальником товару покупцю.

Згідно з пунктами 2.4., 2.5. договору, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних і рахунках на оплату, що являються невід`ємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника, у тому числі перевізника, покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

За домовленістю сторін датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника (п.2.6. договору).

Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків. Так, за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту (п.3.2. договору).

У випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (п.3.3. договору).

Якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (п.3.4. договору).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець крім обов`язкових реквізитів, повинен зазначити у документах на оплату номер та дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, за яким здійснюється оплата (п.3.5. договору).

Зобов`язання покупця за цим договором щодо оплати поставленого товару вважається виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника (п.3.6. договору).

Сторони домовились, що в разі прострочення платежу з боку покупця постачальник має право припинити подальші відвантаження товару покупцю до отримання повної оплати за відвантажені товари, а також перейти до роботи з покупцем на умовах 100% попередньої оплати (п.3.7. договору).

За умовами пункту 4.3. договору покупець зобов`язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з розділом 3 даного договору.

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. договору за порушення грошового зобов`язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Згідно з пунктами 8.2. та 8.4. сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2023 року з можливістю його пролонгації, оскільки якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Договір скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох сторін.

На виконання умов договору ТОВ "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРС", м. Київ згідно видаткових накладних від 27.09.2024 № SI0004913864; від 01.10.2024 №№SI0004921813, SI0004921900; від 03.10.2024 №SI0004926386 та від 04.10.2024 №SI0004929300 відвантажило ФОП Мот О.О. товар на загальну суму 41 753,34грн.

Згідно змісту даних видаткових накладних товар ФОП Моту О.О. поставлений на умовах відстрочення платежу. Так строк оплати товару встановлений:

- до 02.10.2024 за ВН №SI0004913864 від 27.09.2024;

- до 06.10.2024 за ВН №№SI0004921813, SI0004921900 від 01.10.2024;

- до 08.10.2024 за ВН №SI0004926386 від 03.10.2024;

- до 09.10.2024 за ВН №SI0004929300 від 04.10.2024.

Відповідно до умов договору ТОВ "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" виставило та разом з названими вище видатковими накладними вручило ФОП Моту О.О. рахунки на оплату отриманого товару від 26.09.2024 №S0009395756; від 01.10.2024 №№S0009409067, S0009407505; від 03.10.2024 №S0009414292 та від 04.10.2024 №S0009421083, відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, відвантажений товар був прийнятий ФОП Мот О.О. без зауважень і заперечень, а видаткові накладні прийняті та підписані Мот Олегом Олександровичем.

ФОП Мот О.О. здійснив часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 8 000,00грн. Згідно матеріалів справи, отримані від відповідача оплати від 15.10.2024 за ПІ №372 у сумі 3 000,00грн; 06.12.2024 за ПІ №403 у сумі 2 000,00грн та від 16.12.2024 за ПІ №404 у сумі 1 000,00грн ТОВ "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" розподілив в рахунок погашення виниклої заборгованості в хронологічному порядку.

Під час розгляду справи, позивач здійснив погашення основного боргу у зв`язку із чим позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача: 2 358,75грн - пені, 1 084,51грн - 12% річних, 1 433,87грн - інфляційних втрат, та також витрати у зв`язку із розглядом справи: 2 422,40грн - судового збору та 16 625,00грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №21431-24/2023 від 25.04.2023 відповідно до якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу товар - запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до аналізу умов договору, судом враховано, що між сторонами виникли правовідносини, які врегульовані нормами закону щодо договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно п.п. 3.2, 3.3 договору сторони визначили, що за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту. У випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату.

Відповідно до п. 34 договору, якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Згідно видаткових накладних, які у згоджені та підписані сторонами, позивач та відповідач визначили порядок розрахунків, згідно якого було відтерміновано сплату по кожній видатковій накладній, а саме по накладній: ВН №SI0004913864 від 27.09.2024 - до 02.10.2024; ВН №№SI0004921813, SI0004921900 від 01.10.2024 - до 06.10.2024; ВН №SI0004926386 від 03.10.2024 - до 08.10.2024; ВН №SI0004929300 від 04.10.2024. - до 09.10.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 41 753,34грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток видатковими накладними.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов`язок відповідача своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений товар у встановлений видатковими накладними строк.

Оплату за отриманий згідно з договором поставки товар, відповідач здійснив до подання позову частково на загальну суму 8 000,00грн.

Під час розгляду справи відповідачем було здійснено погашення основного боргу, що підтверджується самим позивачем та поданою ним заявою від 27.01.2025, згідно з якою ТОВ "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРС", м. Київ до стягнення з відповідача заявлено 2 358,75грн - пені, 1 084,51грн - 12% річних, 1 433,87грн - інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконання умов договору поставки №21431-24/2023 від 25.04.2023.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення.

Як вбачається із поданого розрахунку, судом звернуто увагу, що позивачем розраховано пеню з кінцевою датою розрахунку по всіх видаткових накладних - 30.12.2024 включно та із врахуванням здійснених до подання позову відповідачем проплат, а саме від 15.10.2024 за ПІ № 372 у сумі 3 000,00грн; 06.12.2024 за ПІ № 403 у сумі 2 000,00грн та від 16.12.2024 за ПІ № 404 у сумі 1 000,00грн, які було розподілено ТОВ "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРС" в рахунок погашення виниклої заборгованості в хронологічному порядку.

З огляду на зазначене, суд, здійснивши (за допомогою системи „Законодавство") перерахунок пені за періоди визначені позивачем згідно наданого розрахунку, встановив, що арифметично вірною до стягнення буде пеня в розмірі 2 352,09грн.

Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст.3, частині третій ст.509 та частинах першій, другій ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).

Приписами ст.233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, приймаючи до уваги сплату відповідачем заборгованості згідно договору поставки, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема у визначеному договором розмірі 12% річних, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50%, тобто до 1 176,05грн.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 договору поставки, сторони визначили, що, на підставі статті 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 12% річних (за допомогою системи „Законодавство"), суд, врахувавши часткові сплати по видатковій накладній ВН №I0004913864 від 27.09.2024 (до подання позову), прийшов до висновку, що обґрунтованою, за зазначені позивачем у розрахунку періоди, буде сума 1 077,51грн, яка підлягає задоволенню. В решті стягнення 12% річних слід відмовити.

Стосовно нарахувань втрат від інфляції в сумі 1 433,87грн за період: жовтень-листопад 2024, судом враховано наступне.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство") вважає, що відповідно до заявленого позивачем періоду жовтень-листопад 2024 та суми основного боргу - 38 753,94грн, арифметично вірними та правомірними будуть інфляційні втрати в межах розміру визначеного позивачем, тобто в сумі 1 433,87грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом враховано, що матеріали справи не містять підтверджуючих документів про наявність обставин, що звільняють покупця (відповідача по справі) від відповідальності за невиконання зобов`язання. Таких документів, як всупереч вимог законодавства та і п. 7.2 договору, відповідачем до суду надано не було.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 1 176,05грн - пені, 1 077,51грн - 12% річних, 1 433,87грн - інфляційних втрат, а в решті суми позовних вимог належить відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому в частині стягненої пені та штрафу у визначеному судом розмірі судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування їх зменшення. Також на відповідача покладено судовий збір в частині недоплаченого судового збору відповідно до ціни позову.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача його витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 625,00грн.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).

Як вбачається з матеріалів справи 26.12.2024 між адвокатом Спиридоновим О.В. (надалі -адвокат) та ТОВ "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" (надалі - клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №26/12/2024-1ПД, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надавати комплекс послуг правової допомоги клієнту щодо захисту прав та законних інтересів у Господарських судах всіх інстанцій відносно ФОП Мота О.О. щодо стягнення з останнього дебіторської заборгованості та штрафних санкцій, а клієнт приймати та оплачувати їх.

Додатковою угодою від 27.12.2024 до договору, сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (винагороди), встановили (п. 1.1 додаткової угоди), що винагорода за підготовку документів та подання позовної заяви становить 16 625,00грн та сплачується на умовах 100% попередньої оплати.

Адвокат Спиридонов О.В. надавав послуги на підставі договору про надання правової допомоги №26/12/2024-1ПД від 26.12.2024 та довіреності від 28.02.2024.

Згідно опису від 30.12.2024 наданих послуг за договором №26/12/2024-1ПД від 26.12.2024 сторонами погоджено вартість послуг адвоката в розмірі 16 625,00грн, які було оплачено згідно платіжної інструкції від 30.12.2025 №2111.

Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу були надані позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до положень ч.4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Судом враховано, що поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Згідно із ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як передбачено ст.15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, судом вважаються обґрунтованими витрати ТОВ "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС", м. Київ у розмірі 3 500,00грн.

За наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3 500,00грн витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мот Олега Олександровича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16; код ЄДРПОУ 37141112) 1 176,05грн (одну тисячу сто сімдесят шість гривень 05 коп.) пені, 1 077,51грн (одну тисячу сімдесят сім гривень 51 коп.) 12% річних, 1 433,87грн (одну тисячу чотириста тридцять три гривні 87 коп.) інфляційних втрат, 2 422,40грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору, 3 500,00грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 17.02.2025.

Суддя С.І. Крамар