Постанова

від 19.05.2025 по справі 924/1163/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19 травня 2025 року Справа № 924/1163/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.02.2025, повний текст якого складено 17.02.2025 у справі № 924/1163/24 (суддя Крамар С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн

Карго Партс» м.Київ

до Фізичної особи підприємця Мот Олега Олександровича м.Хмельницький

про стягнення 42 358,75 грн пені, 1 433,87 грн інфляційних втрат, 1 084,51 грн річних

В грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (надалі в тексті Товариство) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця Мот Олега Олександровича (надалі в тексті Підприємець) з урахуванням заяви Позивача про зменшення позовних вимог: 2 358,75грн пені, 1433,87грн інфляційних втрат та 1 084,51грн -12% річних у зв`язку з неналежним виконанням умов укладеного договору №21431-24/2023 від 25.04.2023.(арк.справи 1-7).

За наслідками розгляду справи №924/1163/24 рішенням від 11.02.2025 Господарський суд Хмельницької області позов задоволив частково, присудивши до стягнення з Підприємця на користь Товариства 1 176,05 грн пені, 1 433,87 грн інфляційних втрат, 1 077,51 грн -12% річних та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору та 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.(арк.справи 88-92).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції взяв до уваги повне погашення ФОП Мот О.О. основного боргу під час розгляду справи. Водночас, здійснивши перерахунок сум пені, інфляцій-них втрат та 12% річних, місцевий господарський суд визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги Товариства про стягнення з Підприємця 1 176,05 грн пені, 1 433,87 грн інфляційних втрат та 1 077,51 грн -12% річних та відмовив у задоволенні 7,00 грн -12% річних за безпідставністю та 1 182,70 грн пені, зменшивши її після перерахунку на 50% на підставі ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 3 500,00 грн витрат на професійну правову допомогу, у стягненні 13 125,00 грн відмовив за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 11.02.2025 у даній справі в частині стягнення пені, 12% річних та витрат на професійну правову допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги про стягнення 2 358,75грн пені, 1 084,51грн -12% річних та 16 625,00 грн витрат на професійну правову допомогу. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судові витрати понесені Товариством у зв`язку з розглядом апеляційної скарги покласти на Підприємця.(арк.справи 103-111).

На думку Скаржника, визначений судом першої інстанції розмір пені та 12% річних після перерахунку є необґрунтованим, оскільки не підтверджений контррозрахунком. Крім того, Товариство вважає, що зменшення судом першої інстанції розміру пені на 50% є неправомірним, оскільки розмір заявленої пені не перевищує розміру завданих збитків. Позивач також звертає увагу суду, що Відповідач не оскаржував розміру пені, як і не заявляв клопотання про її зменшення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №924/1163/24. Відповідачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії відзиву, а також вирішено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.(арк.справи 137).

Відповідач своїм правом для подання відзиву не скористався.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та про-цесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджено матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Автодис-триб`юшн Карго Партс»-постачальник та Фізична особа-підприємець Мот Олег Олександрович-покупець уклали 25.04.2023 Договір №21431-24/2023 (надалі в тексті Договір), згідно з п.1.1 якого, постачальник, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, постав-ляти покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали (надалі по тексту товар), а покупець, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.

За умовами пунктів 1.2., 1.3. та 1.4. Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за Договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару. Загальна сума договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного договору.

Поставка товару здійснюється за погодженням сторін на умовах пункту 2.3. Договору:

EXW (франко-завод; назва місця: склад постачальника (правила «Інкотермс» в редакції 2020 року) товар переходить у власність покупця з моменту його передачі покупцю на складі постачальника. Доказом передачі товару постачальником у власність покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна;

FCA (франко-перевізник) (правила «Інкотермс» в редакції 2020 року) товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару постачальником перевізнику на складі постачаль-ника. Вибір перевізника здійснюється покупцем на власний розсуд. З моменту передачі товару перевізнику обов`язки постачальника перед покупцем вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином, а ризики загибелі, втрати пошкодження або знищення товару переходять до покупця. Доказом передачі товару перевізнику є належним чином оформлених товарної (видатко-вої) накладної та товарно-транспортної накладної, що разом засвідчують факт передачі поста-чальником товару покупцю.

Згідно з пунктами 2.4., 2.5. Договору, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксу-ється у товарних (видаткових) накладних і рахунках на оплату, що являються невід`ємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи товарну (видат-кову) накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповнова-жуючи певну особу на прийняття товару від постачальника, у тому числі перевізника, покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

За домовленістю сторін датою поставки товару вважається дата підписання уповноваже-ними представниками сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника (п.2.6. Договору).

Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків. Так, за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку постачальник може поста-вити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту (п.3.2. Договору).

У випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з під-твердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (п.3.3. Договору).

Якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (п.3.4. договору).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець крім обов`язкових реквізитів, повинен зазначити у документах на оплату номер та дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, за яким здійснюється оплата (п.3.5. Договору).

Зобов`язання покупця за цим договором щодо оплати поставленого товару вважається виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника (п.3.6. Договору).

Сторони домовились, що в разі прострочення платежу з боку покупця постачальник має право припинити подальші відвантаження товару покупцю до отримання повної оплати за відвантажені товари, а також перейти до роботи з покупцем на умовах 100% попередньої оплати (п.3.7. Договору).

За умовами пункту 4.3. Договору покупець зобов`язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з розділом 3 Договору.

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Договору за порушення грошового зобов`язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим дого-вором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2023 року з можливістю його пролонгації, оскільки якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком. (п.8.2., 8.4. Договору).

Договір скріплено підписами уповноважених осіб та відбитками печаток сторін.(арк.справи 16-18).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Товариство відвантажило Підприємцю товар на загальну суму 41 753,34 грн, що стверджується видатковими накладними №SI0004913864 від 27.09.2024; №№SI0004921813, SI0004921900 від 01.10.2024; №SI0004926386 від 03.10.2024 та №SI0004929300 від 04.10.2024.(арк.справи 22-24).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується жодною із сторін, товар для ФОП Мота О.О. поставлений на умовах відстрочення платежу. Таким чином, строк оплати товару встановлений:

- до 02.10.2024 за ВН №SI0004913864 від 27.09.2024;

- до 06.10.2024 за ВН №№SI0004921813, SI0004921900 від 01.10.2024;

- до 08.10.2024 за ВН №SI0004926386 від 03.10.2024;

- до 09.10.2024 за ВН №SI0004929300 від 04.10.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору, Товариство виставило та разом з названими вище видатковими накладними вручило Підприємцю рахунки на оплату отриманого товару від 26.09.2024 №S0009395756; від 01.10.2024 №№S0009409067, S0009407505; від 03.10.2024 №S0009414292 та від 04.10.2024 №S0009421083.(арк.справи 28-30).

Судом першої інстанції встановлено, що відвантажений товар був прийнятий Підприємцем без зауважень і заперечень, а видаткові накладні прийняті та підписані Мот О.О.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Мот О.О. здійснив часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 8 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №372 від 15.10.2024 у сумі 3 000,00грн; №403 від 06.12.2024 на суму 2 000,00 грн та №404 від 16.12.2024 на суму 1 000,00 грн. В свою чергу, Товариство розподілило плату за товар в рахунок погашення виниклої заборгованості в хронологічному порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується жодною з сторін, під час розгляду справи, Відповідач здійснив повне погашення основного боргу, у зв`язку з чим Позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з Відповідача: 2 358,75грн пені, 1 433,87 грн інфля-ційних втрат, 1 084,51грн -12% річних, а також витрати у зв`язку із розглядом справи: 2 422, 40грн судового збору та 16 625,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.02.2025 позов Товариства задоволено частково.(арк.справи 88-92).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Господарський договір, відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов-язання у ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України).

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що Товариство оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені, 12% річних та витрат на професійну правничу допомогу і просить залишити в решті рішення суду першої інстанції без змін. Зазначені обставини зумовлюють необхідність перегляду рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені, 12% річних та витрат на професійну правничу допомогу.

Предметом даного спору є заборгованість та штрафні санкції за договором постачання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виг-ляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій зако-ном не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.(ч.1 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошо-вого зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Колегія суддів зауважує, що підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать, що п.5.2 Договору передбачено, що за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

Як встановлено судом першої інстанції, несвоєчасна оплата за отриманий згідно Договору №21431-24/2023 від 25.04.2023 товар зумовив утворення у Відповідача 35 753,34 грн заборго-ваності.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем заявлено до стягнення 2 358,75 грн пені та 1084,51 грн -12% річних.

Переглядаючи рішення в частині стягнення 12% річних в сумі 1 084,51 грн, колегія суддів бере до уваги положення ст.625 ЦК України, відповідно до якої, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, пунктом 5.3 Договору встановлено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Колегією суддів перевірено здійснені Позивачем та місцевим судом нарахування суми 12% річних на заборгованість за 5 видатковими накладними та встановлено, що вірним є розрахунок 12% річних здійснений судом першої інстанції.

Таким чином, обґрунтованою є вимоги про стягнення з ФОП Мот О.О. 1077,51 грн -12% річних, тоді як у стягненні 7,00 грн 12 % річних належить відмовити.

Здійснивши перевірку суми пені нарахованої Позивачем та обчисленої судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що правильною нарахованою сумою пені по 5 видаткових накладних є 2 352,26 грн.(розрахунок долучено до матеріалів справи).

Водночас, визначена судом першої інстанції сума пені в розмірі 2 352,09 грн, на переконання апеляційного суду не є такою, що може бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в цій частині.

Крім того, переглядаючи оскаржуване рішення на предмет правомірності зменшення судом пені, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст.233 ГПК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських від-носин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідпо-відності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, уста-новлених в кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст.86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Також, Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 у справі №905/1677/16 констатував, що застосоване у ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обста-вини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Крім того, колегія судді враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Апеляційний суд також звертає увагу, що господарський суд вправі і без заяви сторони застосувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

Матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, ФОП Мот О.О. повністю погасило основний борг в сумі 35 753,34 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Товариство не повідомило і не ствердило доказами настання для нього негативних наслідків внаслідок несвоєчасного погашення заборго-ваності.

Колегія суддів відхиляє доводи щодо незначного розміру пені відносно суми основного боргу, чим Скаржник вмотивовує відсутність підстав для зменшення пені, адже як стверджено матеріалами справи розмір відповідальності за прострочення виконання зобов`язання було погоджено обома сторонами у Договорі.

Апеляційний суд бере до уваги, що за прострочення виконання грошового зобов`язання, окрім штрафних санкцій, Позивач також застосував до боржника відповідальності в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема у визначеному договором розмірі 12% річних.

Тому, з урахуванням конкретних обставин в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на викладені обставини в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.

Водночас, обчислена судом першої інстанції сума пені 2 352,09 грн, на переконання апеля-ційного суду не є такою, що може бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в цій частині. Тому, враховуючи правильний розмір пені в сумі 2 352,26 грн, колегія суддів вважає правомірним зменшення пені з 2 352,26 грн до 1 176,05 грн, що становить 50% від заявленої суми. Тому у стягненні 1 176,21 грн пені належить відмовити.

Переглядаючи рішення в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу, колегія судів зауважує, що судові витрати, відповідно до приписів статті 123 ГПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допо-могу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаход-женням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою ад-воката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання прав-ничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як стверджено матеріалами справи, інтереси ТОВ «Автодистриб`юшн Карго Партс» у справі №924/1163/24 представляв адвокат Спиридонов О.В., що стверджується договором про надання правової (правничої) допомоги №26/12/2024-1ПД від 26.12.2024, додатковою угодою до Договору про надання правової допомоги від 27.12.2024, описом наданих послуг віл 30.12.2024, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК №001709 від 08.11.2019, електронною довіреністю від 28.02.2024, довіреністю від 30.12.2024, платіжною інструкцією №2111 від 30.12. 2024.(арк.справи 9, 13, 14-15, 19-21).

26.12.2024 Адвокат Спиридонов О.В. адвокат та ТОВ «Автодистриб`юшн Карго Партс»- клієнт уклали Договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п.1.1. якого адвокат зобов`язався надавати комплекс послуг правової допомоги клієнту щодо захисту прав та законних інтересів у Господарських судах всіх інстанцій відносно ФОП Мота О.О. щодо стягнення з останнього дебіторської заборгованості та штрафних санкцій, а клієнт приймати та оплачувати їх.

Відповідно до п.1.2. Договору, правова допомога включає:

вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, а також підготовку та подання до суду заяв по суті справи, передбачених Господарським процесуальним кодексом України;

від імені клієнта здійснювати представництво його процесуальних прав та обов`язків в процесуальному статусі позивача, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України .

У розділах 2 та 3 Договору містяться обов`язки адвоката та клієнта.

У пункті 4.1 Договору, сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену пунктом 1.2. Договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначену в додаткових угодах до цього Договору за наступними розрахунковими ставками:

- за представництво клієнта та ведення справи в Господарському суді першої інстанції в тому числі підготовку та подання заяв по суті справи та з процесуальних питань, участь у судових засіданнях - 3 500,00 грн за 1 годину витраченого часу адвоката;

- за представництво клієнта та ведення справи в Господарському суді апеляційної інстанції в тому числі підготовку та подання апеляційної скарги та інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях - 4 500,00 грн за 1 годину витраченого часу адвоката

- за представництво клієнта та ведення справи в Господарському суді касаційної інстанції в тому числі підготовку та подання касаційної скарги та інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях

- 6 000,00 грн за 1 годину витраченого часу адвоката 4.2 В розмір правової допомоги не включаються фактичні витрати, пов`язані з виконанням адвокатом зобов`язань за цим Договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним.(п.9.1. Договору).(арк.справи 14-15).

Матеріалами справи стверджено, що Додатковою угодою від 27.12.2024 до Договору, сторо-ни визначили порядок оплати юридичних послуг (винагороди), встановили:

1.1. за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законо-давства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для про-ведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви 16 625,00 грн (згідно опису наданих послуг, що додається);

1.2. за представництво клієнта та ведення справи у Господарському суді Хмельницької області в процесуальному статусі позивача, тому числі участь у судових засіданнях 3 500,00 грн за 1 годину витраченого часу адвоката.

2. Винагорода, згідно з пунктом 1.1. Додаткової угоди сплачується клієнтом на умовах 100% попередньої оплати. А винагорода, що передбачена пунктом 1.2. Додаткової угоди, сплачується клієнтом після виконання всіх умов основного Договору на підставі акту приймання-передачі.

3. Додатково до винагороди, зазначеної у пункті 1 Додаткової угоди, клієнт компенсує адвокату за його вимогою додаткові витрати, необхідні для виконання зобов`язань за основним Договором (вартість проведення експертиз та висновків фахівців поштові транспортні витрати, витрати, пов`язані із прибуттям у судове засідання, та інші витрати необхідні для виконання адвокатом зобов язань за основним Договором) Облік всіх витрат по виконанню основного Договору покладається на адвоката.

4 За згодою сторін, у разі задоволення судом позову у справі, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5-ти процентів від суми, присудженої судом на користь клієнта.

5 Оплата передбаченого пунктом 4 Додаткової угоди «гонорару успіху» здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня отримання клієнтом наказу про примусове виконання судового рішення.(арк.справи 15-зворот).

Матеріали справи містять детальний опис послуг від 30.12.2024, наданих адвокатом для клієнта згідно Договору №26/12/2024-1ПД від 26.12.2024, відповідно до якого вартість послуг становить:

1. Вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору 0,25 год затраченого часу вартість послуг 875,00 грн;

2. Вивчення та аналіз чинного законодавства України, якими врегульовані спірні право-відносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи. Вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні право-відносин. Підготовку та узгодження з Клієнтом правової позиції по справі, збір доказів. 0,25 год затраченого часу вартість послуг 875,00 грн;

3. Опрацювання стратегії захисту інтересів клієнта і правових підстав позову; написання (набрання) тексту позовної заяви; сформування матеріалів позовної заяви, підготовка та подання до суду позовної заяви (на 11 аркушах) з розрахунками сум що стягуються (на 3 аркушах) додатками (22 найменування), в електронному вигляді через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а також направлення матеріалів позовної заяви з додатками на адресу ФОП Мот О.О. 4,25 год затраченого часу вартість послуг 14 875,00 грн.

Всього 4.75 год. на загальну вартість послуг 16 625,00 грн.(арк.справи 20).

З матеріалів справи вбачається, що клієнтом було повністю оплачено адвокату вартість за надану правову допомогу у справі №924/1163/24, що стверджується платіжною інструкцією №2111 від 30.12.2024.(арк.справи 19).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений договором у вигляді фіксова-ної суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунто-ваним; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Колегія суддів також враховує що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотри-мання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, колегія суддів, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на профе-сійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторо-ни, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/ 20.

Крім того, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05. 2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції задоволив заяву Товариства частково, присудивши до стягнення 3 500,00 витрат на професійну правничу допомогу та відмовив в частині 13 125,00 грн. Ухвалюючи рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив зі змісту прийнятого рішення, складності справи, принципу співмірності, критеріїв пропорційності та розумності.

Натомість, як вбачається з тексту апеляційної скарги, Позивач вважає, що надав суду належні докази суду на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи в сумі 16 625,00 грн.

Надаючи оцінку присудженому до стягнення розміру витрат на професійну правову допо-могу в розмірі 3 500,00, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вартість послуг адвоката є завищеною. Адже, з урахуванням кількість сторін, предмет та підстави спору, обсяг доказів, ступінь складності справи, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Відтак, надання адвокатом клієнту послуг, що перелічені в описі наданих послуг, не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей з огляду на складність справи та правовий об`єм наявних в матеріалах справи документів.

Крім того, апеляційний суд ще раз зауважує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд оцінює витрати не як ті, що сплачені клієнтом адвокату за надані послуги, а як такі, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони.

При цьому посилання Скаржника на незазначення судом апеляційної інстанції критерію за яким було визначено розмір витрат на правову допомогу в сумі 3500,00 грн відхиляються апеляційним судом, як необґрунтовані.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження наданої Позивачу правової допомоги та її обсягу. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, враховуючи обставини справи та реальність об`єму наданих послуг адвокатом апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що 3 500,00 грн становлять співмірні і розумні витрати Позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Розглянуто всі доводи та вимоги апеляційних скарг, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, на переконання суду апеляційної інстанції, рішення господ-дарського суду Хмельницької області від 11.02.2025 є вмотивованим та обґрунтованим, а тому його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 34,86,126,129,233,240,269,270,275,276,282,284,287 Господарського проце-суального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.02.2025 у справі № 924/1163/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №924/1163/24 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.