Рішення

від 05.02.2025 по справі 926/2224/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2224/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю помічника судді Боднарчука В.В., який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Чернівецька обл.

до товариства з обмеженою відповідальністю Універсал Буд-2020, м. Чернівці.

про стягнення пені в сумі 32047,95 грн

представники сторін:

від позивача Гончарук В.В., ордер серія СЕ №1093030 від 29.08.2024

від відповідача Штефанчук С.В., ордер серія СЕ №1098373 від 14.11.2024

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Універсал Буд-2020 про стягнення заборгованості за договором №99 про надання послуг екскаватора та спецтехніки від 11.11.2023 в сумі 249000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з врахуванням додаткової угоди до договору №99, відповідач зобов`язаний був розрахуватися за надані послуги до 02.02.2024.

Проте, відповідачем здійснено повний розрахунок 03.05.2024.

Як наслідок, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог від 05.12.2024, заяву про зміну предмету позову від 16.12.2024 та заяву про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення інфляційних втрат від 16.12.2024, позивач у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором просить стягнути пеню в сумі 32047,95 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 справу №926/2224/24 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 05.09.2024 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу строк 10 днів з дня отримання цієї ухвали для усунення названих в ній недоліків шляхом надання до Господарського суду Чернівецької області доказів сплати судового збору в розмірі 3735,00 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

17.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків до якої додано докази сплати судового збору в розмірі 3735,00 грн.

Ухвалою від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2024.

Ухвалою від 17.10.2024 відкладено підготовче засідання на 14.11.2024.

14.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що 03.05.2024 здійснив оплату за надані послуги згідно договору №99 від 11.11.2023, натомість позивач безпідставно утримує в себе кошти в сумі 840000,00 грн згідно договору субпідряду від 27.11.2023.

Окрім того, відповідач звертає увагу, що додатковою угодою до договору №99 передбачена сплата штрафних санкцій в твердій грошовій сумі виключно за одну добу в розмірі 3000,00 грн.

Як наслідок, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 14.11.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 05.12.2024.

05.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої сума позовних вимог становить 32047,95 грн пені та 4709,85 грн інфляційних втрат.

У судовому засіданні 05.12.2024 оголошено перерву до 16.12.2024.

16.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно якої предметом позову є стягнення 32047,95 грн пені та 4709,85 грн інфляційних втрат.

У судовому засіданні 16.12.2024 оголошено перерву до 20.12.2024.

16.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення інфляційних втрат. Таким чином, остаточними вимогами позивача є стягнення пені в сумі 32047,95 грн.

18.12.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з перебуванням представника відповідача за межами України.

19.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про закриття підготовчого провадження та проведення засідання без участі представника позивача.

Ухвалою від 20.12.2024 відкладено підготовче засідання на 14.01.2025.

Ухвалою від 14.01.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 05.12.2024, заяву позивача про зміну предмету позову від 16.12.2024 та заяву позивача від 16.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення інфляційних втрат, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 05.02.2025.

В судовому засіданні 05.02.2025 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти обґрунтованості позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

11.11.2023 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Універсал Буд-2020 (замовник, відповідач) укладено договір №99 про надання послуг екскаватора та спецтехніки.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов`язується на свій ризик своїми силами та засобами надавати послуги екскаватора замовнику в строки та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти їх та оплатити.

Обов`язки виконавця:

- якісно та вчасно надавати передбачені у п. 1.1. договору послуги замовнику (п. 2.1.);

- у разі виникнення обставин, які перешкоджають належному виконанню своїх обов`язків за цим договором, негайно повідомити про це замовника (п. 2.2.);

- вживати будь яких інших необхідних заходів, потрібних для належного виконання своїх зобов`язань за договором (п. 2.3.);

- підписувати і надавати замовнику акти про надані послуги (п.2.4.).

Обов`язки замовника:

- надати виконавцю на його вимогу всю інформацію, яка потрібна йому для належного виконання зобов`язань з надання передбачених цим договором послуг (п. 3.1.);

- за потреби забезпечити виконавця всім необхідним для виконання своїх обов`язків за цим договором належним чином (п. 3.2.);

- оплачувати надані виконавцем послуги на умовах та в порядку, визначеному цим договором (п.3.3.).

Згідно п. 4.1., 4.2. договору вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання і фіксується в актах про надані послуги. Замовник зобов`язаний розрахуватись за надані послуги з виконавцем впродовж 10 календарних днів після здачі актів виконаних робіт.

Сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 4.2. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2024 (п. 6.3. договору).

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Універсал Буд-2020 укладено додаткову угоду до договору №99 про надання послуг екскаватора та спецтехніки.

Згідно зазначеної додаткової угоди сума боргу становить 490250,00 грн., замовник зобов`язаний розрахуватися до 02.02.2024, в разі несвоєчасного розрахунку з 10.02.2024 штрафні санкції 3000,00 грн за добу.

Між сторонами складено та підписано акт передачі актів виконаних робіт, згідно якого сума до сплати відповідачем становить 490250,00 грн., замовник зобов`язаний розрахуватися до 02.02.2024.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, відповідач здійснив оплату послуг за договором в наступному порядку: 30.03.2024 в сумі 100000,00 грн (платіжна інструкція №1394) та 03.05.2024 в сумі 390250,00 грн (платіжна інструкція №1455).

Таким чином, з врахуванням умов додаткової угоди, відповідач прострочив термін здійснення розрахунків, який настав 02.02.2024, оскільки повністю оплатив заборгованість 03.05.2024.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.08.2024, в якій просив у зв`язку з несвоєчасним розрахунком за надані послуги сплатити заборгованість в сумі 249000,00 грн., яка відповідачем залишена без реагування.

Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогою (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог від 05.12.2024, заяву про зміну предмету позову від 16.12.2024 та заяву про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення інфляційних втрат від 16.12.2024) про стягнення пені в сумі 32047,95 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати боргу в сумі 490250,00 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

За частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 статті 627 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною 1 статті 628 Цивільного кодеку України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги за договором №99 про надання послуг екскаватора та спецтехніки на загальну 490250,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, відповідач здійснив оплату послуг за договором в наступному порядку: 30.03.2024 в сумі 100000,00 грн (платіжна інструкція №1394) та 03.05.2024 в сумі 390250,00 грн (платіжна інструкція №1455).

Таким чином, з врахуванням умов додаткової угоди, відповідач прострочив термін здійснення розрахунків, який настав 02.02.2024, оскільки повністю оплатив заборгованість в сумі 490250,00 грн 03.05.2024.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Така правова позиція щодо застосування статті 614 Цивільного кодексу України висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.02.2013 у справі №6-170цс12, та Верховним Судом у постановах від 14.09.2021 у справі №910/7256/20, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність обставин, що унеможливили своєчасне виконання взятих на себе зобов`язань за договором та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої договором.

Матеріалами справи підтверджується, що у встановлений договором строк заборгованість за надані послуги в розмірі 490250,00 грн відповідачем сплачена не була.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2. договору за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 4.2. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснено вчасно сплату заборгованості за договором в сумі 490250,00 грн.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 22302,36 грн за період з 03.02.2024 (початок прострочення оплати відповідачем) по 29.03.2024 (30.03.2024 здійснено часткову сплату заборгованості в сумі 100000,00 грн) на суму основного боргу 490250,00 грн.

Окрім того, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 9745,59 грн за період з 01.04.2024 (30.03.2024 здійснено часткову сплату заборгованості в сумі 100000,00 грн) по 02.05.2024 (останній день прострочення відповідачем, оскільки 03.05.2024 здійснена повна оплата за договором) на суму основного боргу 390250,00 грн.

Таким чином, позивач заявляє до стягнення пеню в загальному розмірі 32047,95 грн.

За результатами здійсненої перевірки нарахування пені в сумі 32047,95 грн, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору та чинному законодавству, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Руїз Торіха проти Іспанії вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача пені в сумі 32047,95 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 складає 3028,00 грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3735,00 грн (квитанція до платіжної інструкції №149929806 від 17.09.2024).

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.12.2024, заяви про зміну предмету позову від 16.12.2024 та заяви про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення інфляційних втрат від 16.12.2024, ціна позову складає 32047,95 грн., а тому, позивач зобов`язаний був сплатити судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом позов задоволено та визнано обгрунтованими позовні вимоги на загальну суму 32047,95 грн.

Відповідно, судовий збір, що припадає на обгрунтовані позовні вимоги, складає 3028,00 грн і покладається на відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернення до суду з клопотанням про повернення внесеного судового збору в сумі 707,00 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Універсал Буд-2020 (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 75, код ЄДРПОУ 43373313) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пеню в сумі 32047,95 грн та судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О., яка тривала з 13.02.2025 по 17.02.2025, повний текст рішення складено та підписано 18.02.2025.

Суддя С.О.Миронюк