Постанова від 01.09.2025 по справі 926/2224/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2025 р. Справа №926/2224/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Марчука Валерія Трофімовича б/н від 20.02.2025 (вх. № 01-05/870/25 від 25.03.2025)

на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2025 (повний текст додаткового рішення складено 03.03.2025, м. Чернівці, суддя С.О. Миронюк)

у справі № 926/2224/24

за позовом фізичної особи-підприємця Марчука Валерія Трофімовича, с. Перебиківці Дністровського району Чернівецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Буд-2020», м. Чернівці

про стягнення пені в сумі 32 047, 95 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.02.2025 позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Буд-2020» на користь фізичної особи-підприємця Марчука Валерія Трофімовича пеню в сумі 32047,95 грн та судовий збір в сумі 3028,00 грн.

В подальшому, 07.02.2025 до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу від 07.02.2025.

Судом першої інстанції, з матеріалів справи встановлено, що позивачем не надано суду договір про надання правової допомоги №05/06 від 05.06.2024.

Відтак, місцевий суд вказав, що за відсутності у матеріалах справи укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги, позбавлений можливості визначити обсяг повноважень адвоката, які йому надані довірителем, перевірити порядок обчислення гонорару, оцінити обсяг наданих послуг на відповідність договору та встановити обґрунтованість та співрозмірність заявлених витрат.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованим, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Не погодившись з додатковим рішенням суду фізична особа-підприємець Марчук Валерій Трофімович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 20.02.2025 (вх. № 01-05/870/25 від 25.03.2025) у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 26 лютого 2025 року по справі №926/2224/24 та ухвалити нове, яким клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу від 07.02.2025 року задовольнити повністю.

Апелянт вказує, що в матеріалах справа наявний ордер про надання правової допомоги № 1093030 в якому чітко зазначено, що ордер виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 05.06.2024 року. У ордері зазначено, що договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Разом з тим, скаржником належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги від 05.06.2024 року надано суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Окрім того, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що реальні відносини між адвокатом та Клієнтом були, адвокат готував та подавав позовну заяву, подавав відповідні заяви та клопотання, брав участь у судових засіданнях - таким чином реальні та фактичні послуги адвокатом були надані, а отже мають бути стягнені з відповідача.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При винесенні постанови суд виходить з таких мотивів.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18).

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2018 у справі №910/23210/17 зазначено: «Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування»

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі №910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і ГПК України.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 06.02.2025 між адвокатом Гончаруком В.В. (представник позивача, адвокат) та фізичною особою-підприємцем Марчуком Валерієм Трофімовичем (позивач, клієнт) укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №05/06 від 05.06.2024.

Згідно умов додаткової угоди адвокат, відповідно до умов договору про надання правової допомоги, відповідно до додаткової угоди, та видів адвокатської діяльності, передбачених чинним законодавством України, надає такі основі види юридичної (правової) допомоги: підготовка та подання до Господарського суду Чернівецької області позовної заяви про стягнення заборгованості, пені; участь у судових засіданнях у Господарському суді Чернівецької області у справі про стягнення заборгованості, пені; консультації та роз`яснення правових питань, шо стосуються розгляду справи у Господарському суді Чернівецької області у справі про стягнення заборгованості, пені.

06.02.2025 між адвокатом Гончаруком В.В. та фізичною особою-підприємцем Марчуком Валерієм Трофімовичем підписано Акт виконаних робіт згідно якого адвокат виконав та надав наступні послуги: підготовка, складання та подання позовної заяви; участь у судовому засіданні 14.11.2024; участь у судовому засіданні 16.12.2024; участь у судовому засіданні 05.02.2025; юридичні консультації клієнта під час розгляду справи.

Підписанням цього Акту сторони підтверджують, що адвокат надав послуги в повному обсязі у відповідності до умов договору. Претензій чи зауважень до виконаних робіт немає.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду договір про надання правової допомоги №05/06 від 05.06.2024.

Керуючись принципом змагальності сторін, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, а отже і ризик не дотримання порядку або обсягу подання доказів до суду, несе також сторона, що подає такі докази.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та вказану судову практику, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що за відсутності у матеріалах справи укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги, суд позбавлений можливості визначити обсяг повноважень адвоката, які йому надані довірителем, перевірити порядок обчислення гонорару, оцінити обсяг наданих послуг на відповідність договору та встановити обґрунтованість та співрозмірність заявлених витрат.

Разом з тим, наявність в матеріалах справи Ордеру про надання правової допомоги не надає суду можливості перевірити порядок обчислення гонорару, оцінити обсяг наданих послуг на відповідність договору та встановити обґрунтованість та співрозмірність заявлених витрат.

Щодо надання скаржником належним чином засвідченої копії договору про надання правової допомоги від 05.06.2024 року з апеляційною скаргою, колегія суддів вказує наступне.

Згідно із ч. 1-5, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи зазначене, а також те, що договір про надання правової допомоги від 05.06.2024 не був предметом розгляду в суді першої інстанції, а позивачем не обґрунтована неможливість подання таких до суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до розгляду наданий разом з апеляційною скаргою договір про надання правової допомоги від 05.06.2024.

За таких обставин справи, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованим, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу додаткового рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2025 у справі №926/2224/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Марчука Валерія Трофімовича б/н від 20.02.2025 (вх. № 01-05/870/25 від 25.03.2025) залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2025 у справі №926/2224/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяО.І. Матущак

Суддя Н.М. Кравчук