Постанова

від 12.02.2025 по справі 442/7905/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 442/7905/21

провадження № 61-11841св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Залокотський заклад загальної середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фризи Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області,

третя особа - Відділ освіти Східницької селищної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Змислою Мартою Русланівною, на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Грицай М. М. від 12 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В. від 11 липня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Змисла М. Р. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою, в якій просила відкрити провадження про перегляд рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2021 року у справі № 442/7905 за виключними обставинами, а саме у зв`язку із ухваленням рішення Конституційним Судом України від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020 (118/20); скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2021 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 442/7905/21 задовольнити в повному обсязі, а саме: визнати незаконним, дискримінаційним та скасувати наказ Залокотського закладу середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фризи Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 04 серпня 2021 року за № 1, яким звільнено ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів 04 серпня 2021 року у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору 30 червня 2021 року згідно пункту 2 у статті 36 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів у Залокотському закладі середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фризи Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області; стягнути із Залокотського закладу середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фризи Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 серпня 2021 року до дня поновлення її на роботі та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Мотивує свою заяву тим, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у справі № 442/7005/21 за позовом ОСОБА_1 до Залокотського закладу загальної середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фризи Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, третя особа - Відділ освіти Східницької селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, у задоволенні позову відмовлено.

Вважає, що підставою для перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі є рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року, ухвалене у справі № 5/2020 (118/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 462-ІХ. Беручи до уваги те, що спірні правовідносини, як були предметом розгляду у справі № 442/7905/21, виникли на підставі скасованого Конституційним Судом України положення закону, на даний час наявна необхідність у перегляді рішення про поновлення порушених трудових прав.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 березня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв ОСОБА_3 , про перегляді рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2021 року за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Залокотського закладу загальної середньої освіти І-ІІ рівнів імені Миколи Фризи Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, третя особа - Відділ освіти Східницької селищної ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судовими рішеннями у цій справі було відмовлено у задоволенні позовних вимог, а тому за принципом res judicata визначені судовими рішеннями юридичні наслідки настали для сторін з моменту набрання ними законної сили, відповідно судові рішення не підлягали до виконання, відтак заява про перегляд рішення суду за виключними обставинами є необґрунтованою.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Змисли М. Р., залишено без задоволення. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 березня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення місцевого суду за виключними обставинами, зазначивши при цьому, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Змисла М. Р. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що застосування судами норми, яка не відповідає Конституції України, однак на момент вирішення справи не була визнана Конституційним Судом України неконституційною та обмеження в перегляді у зв`язку із тим, що судове рішення вже є виконаним значно обмежує право особи на захист, чим порушується ряд основоположних принципів здійснення правосуддя.

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

У жовтні 2024 року Залокотський заклад загальної середньої освіти І-ІІ рівнів ім. М. Фриза подав до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких просить в задоволенні зазначеної касаційної скарги відмовити. Зазначає, що задоволення вимоги позивачки про застосування зворотної дії в часі рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) буде несправедливим, призведе до порушення прав інших людей, що прямо заборонено Конституцією України і навпаки, не зможе забезпечити ефективне поновлення в правах.

Узагальнені доводи письмових пояснень

У жовтні 2024 року представник Відділу освіти Східницької селищної ради Львівської області - адвокат Манькут А. Ю. подав до Верховного Суду письмові пояснення по справі, у яких вказує на те, що твердження ОСОБА_1 щодо дискримінації та незаконного звільнення з підстав досягнення нею пенсійного віку, а також те, що трудові відносини з нею тривали на підставі безстрокового трудового договору не відповідають дійсності та є безпідставними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 442/7905/21 з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 425 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 423 ЦПК України, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи, при умові якщо рішення суду ще не виконане.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Залокотського закладу загальної середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фриза Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, відмовлено в позові ОСОБА_1 до Залокотського закладу загальної середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фриза Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, за участю третьої особи - Відділ освіти Східницької селищної ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що безстроковий трудовий договір позивачці, як педагогу, який отримує пенсію за віком та у відповідності до пункту 2 частини третьої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» замінено на строковий, на що позивачка надала свою згоду і вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах даної цивільної справи доказами. Тому звільнення позивачки відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору є таким, що відповідає вимогам закону та умовам договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішення Конституційний Суду України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний принципу верховенства права, закріплений в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і на чому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема у § 58 рішення у справі «Маркс проти Бельгії» від 13 червня 1979 року, заява № 6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (див. § 58 рішення у справі «Маркс проти Бельгії»).

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Таким чином судовим рішенням, за яким вирішено спір та яке не потребує виконання, встановлено стан правової визначеності у відносинах між сторонами, і такий стан та наслідки, передбачені таким судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили.

За вказаних обставин, враховуючи те, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 423 ЦПК України суперечитиме принципу res judicata.

Суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2021 року, про перегляд якого у зв`язку з виключними обставинами заявлено у цій справі та яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, не може бути переглянуте у зв`язку із виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини третьої статті 423 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Змислою Мартою Русланівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов