Ухвала

від 12.02.2025 по справі 907/947/22

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 907/947/22

провадження № 12-1гс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи

за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 (суддя ПригузаП. Д.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (головуючий суддя Скрипчук О. С., судді Матущак О. І., Плотніцький Б. Д.)

та за касаційною скаргоюПриватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 (головуючий суддя Скрипчук О. С., судді Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д.) у справі

за позовомПриватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго»

до Приватного акціонерного товариства «Берегівський м`ясокомбінат»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України та Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності,

УСТАНОВИЛА:

1. Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» (далі - Позивач, ПАТ «Закарпаттяобленерго») звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Берегівський м`ясокомбінат» (далі - Відповідач, ПАТ «Берегівський м`ясокомбінат»), в якому просило:

- витребувати на свою користь з незаконного володіння Відповідача будівлю (трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, літера «Ж», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна: «комплекс», який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., місто Берегове, вул. Сільвая, буд. 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 54071821102 (далі - Будівля);

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 2103792, від 30.04.2013 в частині державної реєстрації права власності Відповідача на Будівлю;

- припинити право власності Відповідача на Будівлю (номер запису про право власності 858053).

Позов мотивовано порушенням права власності Позивача на закриту трансформаторну підстанцію № 28г (далі - ЗТП № 28г), яку Відповідач перейменував на Будівлю та зареєстрував за собою на праві власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр).

2. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, позов задоволено.

Судові рішення мотивовано тим, що ЗТП № 28г вибула з володіння Позивача без законних підстав та незаконно була зареєстрована як власність Відповідача. З посиланням на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС), викладені у постановах від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18 та від 14.06.2022 у справі № 910/9381/20, суди виснували, що з моменту державної реєстрації ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (31.08.1995) всі активи та пасиви Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, зокрема ЗТП № 28г, стали власністю ДАЕК «Закарпаттяобленерго», правонаступником якого є Позивач; відсутні будь-які правовстановлюючі документи, за якими Будівля могла б правомірно перебувати у ПАТ «Берегівський м`ясокомбінат». Відповідач включив до складу свого майна спірний об`єкт нерухомості, провівши на земельній ділянці, якою він володіє на праві постійного користування, інвентаризацію об`єктів нерухомого майна та включив до нового технічного паспорта спірний об`єкт нерухомості, який поіменував Будівлею.

3. Додатковою постановою Західний апеляційний господарський суд від 10.01.2024 відмовив Позивачу в задоволенні заяви про стягнення з Відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Мотивуючи додаткову постанову, апеляційний суд зазначив, що ініціатором апеляційного перегляду справи є Національний банк України (далі - Банк), а Відповідач не подавав до суду жодних пояснень і не підтримував доводів його апеляційної скарги. Під час апеляційного перегляду цієї справи Позивач отримав адвокатські послуги, зокрема з підготовки відзиву на апеляційну скаргу та пояснень на відзив Банку. Вказані витрати Позивача були неминучі з огляду на безпідставно ініційований Банком апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції. Тому відсутні підстави для покладення адвокатських витрат за розгляд апеляційної скарги Банку на ПАТ «Берегівський м`ясокомбінат».

4. 22.12.2024 до КГС ВС надійшла касаційна скарга Банку, у якій він просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, повністю відмовити у задоволенні позову ПАТ «Закарпаттяобленерго».

5. Касаційна скарга Банку обґрунтована такими доводами:

- суд першої інстанції у судовому засіданні по суті, яке відбулося 06.07.2023, попри заперечення Банку залучив нові недопустимі докази, подані Позивачем разом із клопотанням від 06.07.2023, та поклав їх в основу оскаржуваного рішення, чим порушив положення частини восьмої статті 80 та статей 177, 181, 182, 194, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також не врахував висновків КГС ВС, викладених у постанові від 11.04.2019 у справі № 924/270/18;

- суди неправильно застосували статтю 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не врахували висновків КГС ВС, викладених у постановах від 11.07.2023 у справі № 916/1457/19 та від 22.08.2018 у справі № 906/420/17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц та від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, адже витребували спірне майно на користь ПАТ «Закарпаттяобленерго», у якого відсутні відповідні правовстановлюючі документи. При цьому наказ Міністерства енергетики та електрифікації України від 14.07.1995 № 123 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Закарпаттяобленерго» та затверджений ним акт оцінки цілісного майнового комплексу, на які посилався Позивач, не є правовстановлюючими документами, що підтверджують його право власності на спірне нерухоме майно, оскільки не містять такої інформації;

- Позивач не надав будь-яких доказів неправомірного набуття Відповідачем права власності на Будівлю або протиправної реєстрації такого права в Реєстрі. Висновок судів про те, що Відповідач включив до складу свого майна спірний об`єкт нерухомості за результатами інвентаризації з включенням до нового технічного паспорта спірного об`єкта нерухомості з перейменуванням його на Будівлю, суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.11.2019 у справі № 910/9834/18, про те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях;

- трансформаторна підстанція призначена для обслуговування майнового комплексу Відповідача та становить одне ціле з ним, отже згідно зі статтею 186 ЦК України є приналежністю основної речі та має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності. Це підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц та від 25.07.2019 у справі № 907/442/18;

- суди порушили принцип правової певності (визначеності), оскільки не врахували, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2018 у справі № 907/628/17, яке набрало законної сили 12.02.2019 та є обов`язковим до виконання в силу статті 129-1 Конституції України, встановлено наявність права власності у Відповідача на спірне майно та звернено на нього стягнення на користь Банку. Отже, зазначене право власності Відповідача більше як 17 років визнавалося та підтверджувалося державою, що зумовило довіру учасників цивільного обороту;

- суди дійшли помилкових висновків, що ЗТП № 28г та Будівля є однією будівлею, а також не дослідили зібрані у справі докази, зокрема технічний паспорт Мукачівського БТІ, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2018 у справі № 907/628/17, та висновок експерта, наданий Позивачем у справі № 907/416/21, який містить відповіді на ті ж питання, що і висновок експерта у цій справі, що зумовило порушення статей 236 та 237 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.12.2023 у справі № 924/498/23 та від 23.01.2020 у справі № 918/36/19;

- оскільки у позовній заяві відсутня вимога про визнання іпотеки спірної будівлі припиненою, суд першої інстанції це питання не вирішував, тому з огляду на норми статті 17 Закону України «Про іпотеку» та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2019 у справі № 756/15538/15-ц, є достатні підстави стверджувати, що у разі набрання чинності рішенням суду в цій справі, яким буде задоволено позовні вимоги у повному обсязі, іпотека спірної будівлі залишиться чинною, що не забезпечить реального поновлення прав Позивача та вимагатиме повторного звернення до суду з окремим позовом.

6. 02.02.2024 до КГС ВС надійшла касаційна скарга ПАТ «Закарпаттяобленерго», у якій з урахуванням заяви про усунення недоліків від 22.02.2024 воно просить скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, ухвалити нове рішення про задоволення Заяви та вирішити питання про розподіл судових витрат за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

7. Вказана касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд порушив пункт 12 частини третьої статті 2 та частину четверту статті 129 ГПК України, не поклавши на Відповідача витрати, понесені Позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неврахування цим судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.02.2022 у справі № 910/389/21, від 13.10.2020 у справі № 911/2115/19, від 19.04.2023 у справі № 904/4736/21, а також додаткових постановах цього суду від 12.07.2023 у справі № 915/1406/21 та від 05.07.2022 у справі № 923/447/15.

На думку Позивача, апеляційний господарський суд безпідставно застосував частину дев`яту статті 129 ГПК України, з огляду на відсутність у цій справі підстав та умов для здійснення розподілу судових витрат у порядку, визначеному зазначеною нормою, отже суд ухилився від виконання вимог частини четвертої статті 129 цього Кодексу щодо здійснення розподілу судових витрат, не врахувавши висновків Верховного Суду щодо застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 18.07.2023 у справі № 910/110/21, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21 та додатковій постанові від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.

8. Ухвалами від 07.02.2024 та від 11.03.2024 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за скаргами Банку та ПАТ «Закарпаттяобленерго» відповідно, а ухвалою від 02.07.2024 на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України передала цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від її висновку про застосування статей 126, 129 ГПК України, викладеного у пункті 286 постанови від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, за яким витрати, пов`язані з розглядом справи за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору.

9. Ухвалою від 10.09.2024 Велика Палата Верховного Суду цю справу повернула відповідній колегії КГС ВС для розгляду за відсутністю передбачених частиною четвертою статті 302 ГПК України підстав для прийняття справи до розгляду.

10. Ухвалою від 14.01.2025 колегія суддів КГС ВС передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, оскільки вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові КЦС ВС від 20.06.2021 у справі № 369/5240/16-ц щодо застосування статті 186 ЦК України, на неврахування якого також посилається у своїй касаційній скарзі Банк.

11. В цій ухвалі колегія суддів КГС ВС зазначає, що за аналізом статті 186, частини першої статті 316, статей 328, 331 ЦК України та статті 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» трансформаторна підстанція є окремим об`єктом, підстанцією закритого або відкритого типу, яка має своє самостійне призначення - розподіл або перетворення електричної енергії та становить єдиний комплекс - об`єкт енергетики.

Такий об`єкт енергетики не становить єдине ціле з будинком, який отримує електропостачання через трансформаторну підстанцію та може використовуватися не тільки для обслуговування зазначеного будинку, а тому не підпадає під ознаки приналежності, визначені статтею 186 ЦК України.

12. За наведених міркувань, колегія суддів КГС ВС вказала про наявність відмінного тлумачення зазначених положень, у зв`язку з чим є необхідність відступити від висновку КЦС ВС у вказаній постанові від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц, за яким «у разі підключення нового об`єкта нерухомого майна до енергомереж через трансформаторну підстанцію, яка вже здійснює розподіл електроенергії до певного об`єкта та, відповідно, є приналежністю такого об`єкта, новий об`єкт має також набувати права власності на трансформаторну підстанцію в порядку статті 186 ЦК України, як і будь-який об`єкт, що приєднається до електромережі через цю трансформаторну підстанцію».

13. Втім Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого провадження з огляду на таке.

14. Положеннями статті 302 ГПК України визначено обмежений перелік підстав, за яких справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою цієї статті суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

15. Відповідно до частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

16. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що згідно з частиною шостою статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

17. Наведене дає підстави для висновку, що повторна передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у разі якщо вона попередньо поверталася на розгляд колегії касаційного суду, незалежно від обґрунтування підстав такої передачі, є недотриманням положень частини шостої статті 303 ГПК України.

18. Оскільки 10.09.2024 Велика Палата Верховного Суду своєю ухвалою повернула цю справу Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду з огляду на відсутність передбачених частиною четвертою статті 303 ГПК України підстав для прийняття справи до свого розгляду, повторна передача 14.01.2025 цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступу від висновку іншого касаційного суду відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суперечить вимогам частини шостої статті 303 ГПК України.

19. З огляду на викладене ця справа не може бути прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, враховуючи положення частини шостої статті 303 ГПК України, тому підлягає поверненню відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 907/947/22 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К. М. ПільковСудді:О. О. БанаськоО. В. Кривенда О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваС. О. Погрібний М. І. ГрицівО. В. Ступак О. А. ГубськаІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук Л. Ю. КишакевичВ. Ю. Уркевич В. В. КорольЄ. А. Усенко С. І. КравченкоН. В. Шевцова