Окрема думка

від 12.02.2025 по справі 907/947/22

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка суддів К. М. Пількова, О. О. Банаська та Ю. Л. Власова до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 907/947/22

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12.02.2025 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) для розгляду цю справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (далі - Товариство) до Приватного акціонерного товариства «Берегівський м`ясокомбінат», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України (далі - НБУ) та Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності за касаційною скаргою НБУ на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та за касаційною скаргою Товариства на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024.

У прийнятті цієї ухвали Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що повторна передача справи на її розгляд, у разі якщо вона попередньо поверталася на розгляд колегії касаційного суду, незалежно від обґрунтування підстав такої передачі, є недотриманням положень частини шостої статті 303 ГПК України.

Враховуючи, що 10.09.2024 Велика Палата Верховного Суду своєю ухвалою повернула цю справу на розгляд колегії суддів КГС ВС з огляду на відсутність передбачених частиною четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підстав для прийняття справи до її розгляду, повторна передача 14.01.2025 цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступу від висновку іншого касаційного суду відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суперечить вимогам частини шостої статті 303 ГПК України.

В цілому погоджуємося з рішенням про повернення цієї справи на розгляд до КГС ВС, однак висловлюємо незгоду з мотивами ухвали.

Частиною шостою статті 303 ГПК України передбачено, що якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Наведена норма передбачає обмежене коло підстав, за яких справа не може бути прийнята до розгляду Великою Палатою із зазначенням про неможливість повторної передачі на її розгляд справи, яка вже була повернута для розгляду до суду касаційної інстанції.

Звертаємо увагу на те, що ця справа вдруге передана на розгляд Великої Палати з посиланням на інші підстави для передачі.

Між тим ухвалою від 15.09.2022 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 910/14224/20 з підстав наявності у ній виключної правової проблеми після повернення цієї ж справи ухвалою від 02.02.2022 на розгляд відповідній колегії КГС ВС, вказавши про необґрунтованість твердження про наявність у справі виключної правової проблеми.

Передаючи цю справу № 907/947/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів КГС ВС зазначила, що за аналізом статті 186, частини першої статті 316, статей 328, 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» трансформаторна підстанція є окремим об`єктом, підстанцією закритого або відкритого типу, яка має своє самостійне призначення - розподіл або перетворення електричної енергії та становить єдиний комплекс - об`єкт енергетики. Такий об`єкт енергетики не становить єдине ціле з будинком, який отримує електропостачання через трансформаторну підстанцію та може використовуватися не тільки для обслуговування зазначеного будинку, а тому не підпадає під ознаки приналежності, визначені статтею 186 ЦК України.

За наведених міркувань колегія суддів КГС ВС зазначила про наявність відмінного тлумачення вказаних положень і виснувала про необхідність відступу від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС) у вказаній постанові від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц, за яким «у разі підключення нового об`єкта нерухомого майна до енергомереж через трансформаторну підстанцію, яка вже здійснює розподіл електроенергії до певного об`єкта та, відповідно, є приналежністю такого об`єкта, новий об`єкт має також набувати права власності на трансформаторну підстанцію в порядку статті 186 ЦК України, як і будь-який об`єкт, що приєднається до електромережі через цю трансформаторну підстанцію».

Варто зауважити, що висновок у тому вигляді, який наведений в ухвалі КГС ВС від 14.01.2025, та від якого пропонується відступити, у вказаній постанові КЦС ВС від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц не міститься.

За висновком, сформульованим у вказаній постанові КЦС ВС, «за таких обставин … трансформаторна підстанція призначена для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та становить одне ціле з ним, а тому згідно з статтею 186 ЦК України є приналежністю основної речі (будинку), має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності.».

У тому ж абзаці КЦС ВС виснував, що законом не передбачено самостійне відчуження інженерних споруд, які складають єдине ціле з жилим багатоквартирним будинком, та визнання права власності на такі споруди.

Наведений висновок з посиланням на вказану норму сформульований, виходячи з обставин, встановлених у справі № 369/5240/16-ц, у тому числі з урахуванням того, що спірна трансформаторна підстанція була запроектована та збудована для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та становить одне ціле з ним, замовниками будівництва та власниками земельної ділянки під яким є позивач та відповідач-2.

І як на підставу позову позивач посилався на неправомірність рішення загальних зборів учасників про прийняття відповідача-2 до складу учасників господарського товариства, зокрема щодо збільшення статутного капіталу за рахунок майнового внеску цієї особи, а саме спірної трансформаторної підстанції.

У справі ж, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, позивач - ПАТ «Закарпаттяобленерго» просив витребувати трансформаторну підстанцію як власник, який отримав цей об`єкт у власність в порядку правонаступництва від Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, вказуючи на те, що Відповідач безпідставно включив до складу свого майна спірний об`єкт нерухомості, провівши на земельній ділянці, якою він володіє на праві постійного користування, інвентаризацію об`єктів нерухомого майна та включивши до нового технічного паспорта спірний об`єкт нерухомості, який поіменував будівлею.

Враховуючи наведене, вважаємо, що постанова КЦС ВС від 20.08.2018 у справі № 369/5240/16-ц не містить висновку щодо застосування статті 186 ЦК України, необхідністю відступу від якого обґрунтована передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а обставини цієї справи та справи № 369/5240/16-ц не є подібними за змістом спірних правовідносин, оскільки у тій справі йшлося про визнання права власності на трансформаторну підстанцію, яку, як встановили суди, було запроектовано та побудовано саме для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, про що у справі, переданій на розгляд Великої Палати, не йдеться

З огляду на викладене вважаємо, що Великій Палаті Верховного Суду слід бути послідовною у своїх висновках щодо можливості повторної передачі справи на її розгляд та, надавши оцінку наведеному вище, повернути цю справу на розгляд відповідної колегії КГС ВС з підстав того, що постанова КЦС ВС у вказаній справі не містить висновку щодо застосування норми права, а правовідносини у цивільній справі і справі, переданій на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, не є подібними.

Судді К. М. Пільков О. О. Банасько Ю. Л. Власов