Ухвала

від 10.02.2025 по справі 511/522/23

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/522/23

Номер провадження: 1-кп/511/40/25

10.02.2025 року колегія суддів Роздільнянського районного суду Одеської області в складі:

судді -доповідача - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарясудового засідання ОСОБА_4 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Роздільна Одеської областіклопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022162390000096 від 27.02.2022 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево Закарпатської області, українця, громадянина України, військовослужбовця, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст.115 та ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.2023 року до Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12022162390000096 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.02.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст.115 та ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

Строк застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою спливає 21.02.2025 року.

10.02.2025 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 на 60 днів, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1ст.177 КПК України, які були встановлені судом при обранні запобіжного заходу, на даний час не відпали та не зменшилися.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки клопотання бездоказове, прокурор не забезпечує явку своїх свідків, докази вини ОСОБА_6 відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судове засідання не прибули на підставі наданих суду заяв про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Згідно з ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду від 02.03.3022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» при розгляді клопотань органів досудового розслідування суд використовує всі наявні документи і матеріали справи, зокрема і судові рішення у формі, в якій вони внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

Суд зазначає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не є покаранням за злочин, а його мета дійсно забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.

Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду, процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій демократичній країні, де панує верховенство права, а саме: презумпція невинуватості; презумпція свободи та імператив поваги до людської гідності.

Водночас слід звернути увагу, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції»).

Таким чином, слід вважати, що запобіжний захід має бути обрано/продовжено із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненому.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Доводи захисника про відсутність доказів невинуватості ОСОБА_6 , що, на його думку, слугує беззаперечною підставою для звільнення ОСОБА_6 з-під варти є передчасними.

На думку суду, обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м`яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов`язків.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується/продовжується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів проти життя п`ятьох осіб,за вчиненняяких законом передбаченепокарання увиді позбавленняволі настрок до15років абодовічне позбавленняволі,не проживаєза місцемреєстрації,офіційно неодружений,є військовослужбовцем,будучи навійськовій службі,обвинувачується увчиненні злочинівз застосуваннямслужбової вогнепальноїзброї протицивільних осіб, щостановить підвищену суспільну небезпеку кримінального правопорушення, що може свідчити про те, що обвинувачений може переховуватись від суду, чинити вплив на свідків, потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що сторона обвинувачення не довела, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки є припущенням прокурора, суд вважає необґрунтованими з огляду на вищевказане. ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення, зокрема у низці особливо тяжких злочинів, за які може бути призначене покарання, у разі визнання винуватою особо, понад 10 років позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може планувати втечу на території, які тимчасово не контролюються українською владою чи за кордон з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

ОСОБА_6 не одружений, зареєстрований в м.Мукачево Закарпатської області (межує з чотирма європейськими країнами) , за місцем реєстрації не проживає, військовослужбовець, усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винним, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, а отже в даному випадку наявний ризик, передбачений ч.1 п.1 ст.177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та інших учасників процесу у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та іншими учасниками процесу кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК, враховуючи той факт, що не всі свідки допитані.

Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків та інших учасників процесу, оскільки покази учасників процесу, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на учасників, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

ОСОБА_6 не визнає своєї причетності до вчинення злочинів, показання суду не надає, тому суд позбавлений можливості заслухати та перевірити його версію подій.

Судом не допитано три свідка сторони обвинувачення, оскільки встановлюється їх місце знаходження, а також не надали роз`яснення щодо наданих висновків експерти, про виклик та допит яких заявлено клопотання стороною захисту (10 експертів), тому обвинувачений ОСОБА_6 на теперішній час володіє (або може володіти) інформацією щодо місця проживання свідків та потерпілих, а відтак, є підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою схилення їх до зміни показів на свою користь або відмови від показів, оскільки частина свідків перебуває в дружніх або службових стосунках з обвинуваченим, та на потерпілих стосовно їх позиції щодо призначення судом покарання в разі визнання його винним. (п.3 ч.1 ст.177 КПК).

Крім того,існуєризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки будучи на свободі і маючи бажання повернутись на військову службу, про що неодноразово заявляв захисник обвинуваченого, ОСОБА_6 не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки. (п.4 ч.1 ст. 177 КПК України)

Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи.

Не виключається також існування ризику вчиненні іншого кримінального правопорушення, з урахуванням обставин кримінального провадження та з огляду на обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому злочинів.

ОСОБА_6 хоча і раніше не судимий, однак обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, є військовослужбовцем, за родом занять має навички володіння зброєю та доступ до неї, а тому є достатні підстави вважати, що він, будучи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення. (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

Суд вважає,що даніризики невідпали таіснують натеперішній час,тому наданій стадіїпроцесу саме запобіжнийзахід увиді триманняпід вартою відповідаєхарактеру татяжкості діяння,яке інкримінуєтьсяобвинуваченому ізокрема підчас слуханнясправи усуді ненадасть можливості перешкоджати обвинуваченому інтересам правосуддя шляхом ухилення від явки до суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого судом не встановлено.

Встановлені судом ризики свідчать, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, можуть негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного судового розгляду, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин обвинуваченого, застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Стороною захисту суду не надавалось будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Суд приймає до уваги посилання сторони захисту на дані про особу обвинуваченого, наявність місця проживання та його сімейний стан, проте зауважує, що такі обставини не свідчать про зменшення або відсутність вищезазначених ризиків, при цьому, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення.

За наведених вище обставин, доводи захисника про наявність підстав для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту або застави, суд визнає необґрунтованими.

За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.

Враховуючи вищевикладене, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Однак, з огляду на характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , які вчинено із застосуванням насильства, керуючись правилами п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.Керуючись ст ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурорапро продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 10 квітня 2025року(включно), зутриманнямйогов Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», місцезнаходження юридичної особи: Люстдорфська дорога, 11, місто Одеса, Одеська область, 65059.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому.

Копію ухвалинаправити Державнійустанові "Одеськийслідчий ізолятор"-для виконання.

Ухвала можебути оскарженабезпосередньо доОдеського апеляційногосуду протягомп`ятиднів здня їїпроголошення.

Суддя:доповідач ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3