Рішення

від 24.11.2010 по справі 51/260

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/260

24.11.10

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства «Сінтек-Про»

про стягнення 40 930,17 грн.

                                                                                                                 Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

                                                             ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача попередньої оплати товару у розмірі 40 930, 17 грн. Позовні вимоги  обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо передачі у встановлений строк товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.10.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку у судові засідання представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У дане судове представники сторін не з’явились, причини неявки суду не повідомили.

Приймаючи до уваги, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, зважаючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

19.02.2010 р. приватним підприємством «Сінтек-Про»було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000139 на оплату Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1  товару (проводу в асортименті) на загальну суму 30 678,38 грн.

Позивач оплатив вищезазначений товар, що підтверджується платіжним дорученням №  1016 від 26.02.2010 р. на суму 30 678,38 грн.

12.03.2010 р. відповідач поставив позивачу товар за видатковою накладною № РН -0000250 від 12.03.2010 р.  на суму 6 608,75 грн.

22.03.2010 р. відповідач поставив позивачу товар за видатковою накладною № РН -0000293 від 22.03.2010 р. на суму 19 608,10 грн.

16.04.2010 р. відповідач поставив позивачу товар за видатковою накладною № РН -0000446 на суму 2031, 72 грн.

Крім того, 15.03.2010 р. приватним підприємством «Сінтек-Про»було виставлено рахунок-фактуру  № СФ -0000230 на оплату товару  Фізичною особою-підприємцем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1  (проводу ШВВП 3 х 2,5) на загальну суму  12 694, 00 грн.

Позивач оплатив вищезазначений товар, що підтверджується квитанцією № 30300.222.1. від 17.03.2010 р.

16.04.2010 р. відповідач поставив позивачу товар за видатковою накладною № РН -0000447 від 16.04.2010 р. на суму 10650,79 грн.

Також, 15.04.2010 р. приватним підприємством «Сінтек-Про»було виставлено рахунок –фактуру № СФ-0000410 на оплату товару Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1  (проводу в асортименті)  на загальну суму 44 598,79 грн.

Позивач оплатив вищезазначений товар, що підтверджується квитанцією № 18920.239.1 від 19.04.2010 р. на суму 14 866,27 грн., № 18920.239.3 від 19.04.2010 р.  на суму 14 866,26 грн.,  № 18920.239.4 від 19.04.2010 р. на суму 14 866,26 грн.

22.04.2010 р. відповідач поставив позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною № РН -0000486 від 22.04.2010 р. товар (провід ШВВП 2 х 0,75 ) на суму 277, 74 грн.

07.05.2010 р. відповідач поставив позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною  № РН –0000531 від 07.05.2010 р. товар на суму 1 809,00 грн.

07.05.2010 р. відповідач поставив позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною № РН -0000532 від 07.05.2010 р. товар на суму 6 054,90 грн.

16.11.2010 р. позивачем було направлено  вимогу на адресу ПП «Сінтек-Про»про повернення грошових коштів у розмірі 40 930, 17 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.11.2010 р. та фіскальним чеком № 3422 від 16.11.2010 р.

Проте станом на день розгляду справи відповідач вимоги позивача не виконав, грошові кошти у розмірі 40 930, 17 грн. не повернув.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму попередньої оплати у розмірі 40 930,17 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що відповідачем не поставлено йому товар на загальну суму 40 930,17 грн., а саме: провід ПВ-3 4,0 синій у кількості 0, 150 км. На суму 401,78 грн., провід ПВС 3 х 4,0 у кількості 0,033 км на суму 309,08 грн., провід ШВВП 3 х 4,0 у кількості 0,200 км на суму 1 718,94 грн.; - провід ШВВП 3 х2,5 у кількості 0,352 км на суму 2043,21 грн.; - провід ПВС 2 х 1,5 у кількості 0,028 км на суму 80,12 грн., провід ПВС 2 х 2,5 у кількості 0,0500 км на суму 2 361,12 грн., провід ПВС 3 х 1,5 у кількості 1, 000 км. на суму 6732,78 грн., провід ШВВП 2 х 1,5 у кількості 0, 500 км на суму 2071, 38 грн, провід ШВВП 3 х 1,5 у кількості 2,000 км на суму 7533,98 грн., провід ШВВП 3 х 2,5 у кількості 2, 000 км на суму 12 367,78 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проаналізувавши наявні у матеріалах документи, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб, який, за цивільно-правовими ознаками \ договором поставки.

Таким чином, позивач, уклавши із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав  на меті прийняти товар зазначений в рахунках та сплатити за  нього певну суму, а відповідач  - передати (поставити) зазначений товар.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.  Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.  Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу  України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Беручи до уваги, що 16.11.2010р. позивач направив відповідачеві вимогу про повернення суми попередньої оплати, відповідач в силу положень ст. 530 ЦК України повинен виконати свій обов’язок щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 40 930, 17 грн.  семиденний строк від дня пред'явлення вимоги,  тобто до 23.11.2010 р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з’явився, заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які б спростували заявлені до нього позовні вимоги, не надав.

За таких обставин суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 40 930, 17 грн.  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача  (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва               

 ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Сінтек-Про»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2,  код 32594680) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 суму попередньої оплати в розмірі 40 930  (сорок тисяч дев’ятсот тридцять)  грн. 17 коп.,  409 (чотириста дев’ять) грн. 30 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                       Пригунова А.Б.