Рішення

від 17.02.2025 по справі 640/11526/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 року справа №640/11526/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Підприємство з іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва у червні 2019 року звернулось Підприємство із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» (далі - позивач, ПІК «ААЗ Трейдінг Ко») з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві; далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2019 № 00003421402 та № 00003441402 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27 104 374,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з висновками, викладеними в акті перевірки в частині оподаткування податку на додану вартість та частково щодо оподаткування податком на прибуток, не погоджується та вважає їх такими, що суперечать законодавству України. Усі господарські операції з контрагентами мають реальний характер та підтверджені необхідними первинними документами, які надавались контролюючому органу до перевірки.

ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. На думку позивача, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки, вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.08.2019 № 0047191404 та № 0047201404.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.12.2023 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача надано пояснення, в яких викладено свої аргументи з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.12.2023.

Ухвалою суду від 09.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони прибули у судове засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 06.12.2018 №17762, проведено документальну планову виїзну перевірку ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» (код ЄДРПОУ 21622958) з питань дотримання податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 08.02.2019 №90/26-15-14-02-02/21622958.

В ході проведення перевірки встановлено:

- позивачем занижено доходи в результаті невключення до складу доходу суму дисконту по ліцензійним договорам, по яким виникла довгострокова заборгованість;

- позивачем зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік у сумі 6 882 422 грн, однак при дослідженні податкової звітності з податку на прибуток за 2016, 2017 та ІІІ квартал 2018 рр ним не відкориговано (не зменшено) від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік;

- у перевіряємому періоді позивач декларував придбання у ТОВ «ГУД ВІЛЛ КОРП» (код 41741230) дизельного палива ДТ - 3-К-5 на загальну суму 1 491 845 грн, у т.ч. ПДВ - 248 640,80 грн;

- у перевіряємому періоді позивач декларував придбання у ТОВ «Технологічна Паливна Компанія» (код 39102316) дизельного палива на загальну суму 974 715,90 грн, в т.ч. ПДВ 162 452,65 грн.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення, зокрема:

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 411 095,00 грн, в тому числі за вересень 2017 року у сумі 83372 грн, за грудень 2017 року у сумі 79080 грн, за лютий 2018 року 795556 грн, за березень 2018 року у сумі 169087 грн;

п.44.1, п.44.2 статті 44, пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 30 361 152,00 грн зв ІІІ квартал 2018 року.

Не погоджуючись із такими висновками акт №90/26-15-14-02-02/21622958 від 08.02.2019 ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» подано заперечення від 04.03.2019 вих №11826 разом з первинними документами.

За результатами розгляду заперечень та з урахуванням поданих додаткових документів стосовно ТОВ «Технологічна Паливна Компанія», відповідач листом від 14.03.2019 №47465/10/26-15-14-02-04 змінив висновки акту перевірки та викладено їх у наступній редакції:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 248 642,00 грн, в тому числі за лютий 2018 року 79555 грн, за березень 2018 року у сумі 169087 грн;

- п.44.1, п.44.2 статті 44, пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 30 361 152,00 грн зв ІІІ кв. 2018 року.

Після розгляду заперечень позивача на акт відповідачем проаналізовано подані позивачем первинні документи по господарським операціям з ТОВ «Технологічна Паливна Компанія» та встановлено, що пункт навантаження відповідає адресі паливного складу постачальників, код УКТЗЕД відповідає сертифікату та паспорту нафтопродукту, походження та наявність товару підтверджено.

Отже, контролюючим органом підтверджено, що господарські операції позивача з ТОВ «Технологічна Паливна Компанія» оформлені первинними документами належним чином.

На підставі вказаних висновків акта перевірки відповідачем 19.03.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 00003421402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 372 964,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 248 642,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 124 322,00 грн;

№ 00003441402, яким товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 30 361 152,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.05.2019 № 24146/6/99-99-11-04-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 19.03.2019 № 00003421402, від 19.03.2019 № 00003441402, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 00003421402 та № 00003441402 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27 104 374,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо дисконтування кредиторської заборгованості платника за договором позики від 12 квітня 2010 року № 1/2010, укладеним з компанією «DRIZZLE CLOUD LIMITED», суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

За приписами пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (далі - П(С)БО 13), фінансовий актив - це:

а) грошові кошти та їх еквіваленти;

б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;

в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах;

г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання:

а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Пунктом 6 П(С)БО 13 передбачено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Пунктом 10 П(С)БО 13 визначено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Отже, видана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом для отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов`язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

Пунктом 31 П(С)БО 13 визначено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817 (далі - П(С)БО 28), теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Згідно з пунктом 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

З матеріалів справи встановлено, що між Підприємством із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» та компанією «DRIZZLE CLOUD LIMITED» укладено договір позики № 1/2010 від 12.04.2010, згідно умов якого Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику у власність грошові кошти під процент в сумі 1 500 000,00 грн доларів США, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю суму позики зі сплатою процентів в розмірі та порядку передбаченому цим Договором.

Позикодавець надає позику шляхом перерахування окремих сум, необхідних для ведення поточної господарської діяльності Позичальника, в межах загальної суми позики (п.4.1).

Згідно п.5.1 Договору Позичальник зобов`язаний повернути надану позику до 01 травня 2015 р., п.5.3 визначено, що Позичальник зобов`язується сплачувати Позикодавцю проценти згідно цього договору у розмірі 10,9% річних.

Всі платежі Позичальника щодо повернення суми Позики та сплати процентів за Позикою повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті Позики.

В подальшому, сторонами укладено Додаткову угоду №1/2015 від 12.04.2015 до Договору позики № 1/2010 від 12.04.2010, якою внесено зміни та викладено п.5.1 у новій редакції, а саме: Позичальник зобов`язаний повернути надану позику до 01 травня 2020 р., та внесено зміни до п.5.3, згідно з яким розмір процентів за користування позикою складає 0,1% річних.

За період, що перевірявся ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» згідно вказаного договору кошти не отримувало.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган кваліфікував наявну кредиторську заборгованість за договором позики № 1/2010 від 12.04.2010 як довгострокові зобов`язання, що не заперечується позивачем, та, одночасно, як «фінансовий актив»/«фінансову інвестицію» товариства, та здійснив дисконтування такої заборгованості, шляхом вирахування різниці (дисконту) між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання із застосуванням Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 (далі - П(С)БО 11).

З наведеною в акті перевірки позицією контролюючого органу суд не погоджується у зв`язку з наступним.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 П(С)БО11, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Судом встановлено, що отримана позивачем позика у сумі 1 500 000,00 грн доларів США за умовами договору підлягає поверненню позикодавцю разом з нарахованими процентами 01.05.2020. Кредиторська заборгованість в іноземній валюті за вказаним договором позики не прощена нерезидентом і підлягає погашенню позивачем 01.05.2020. З вказаних підстав вказана позика не підлягає включенню до складу доходу позивача у звітному періоді. До того ж отримана позивачем позика, виходячи з положень п.4 П(С)БО 13 є «фінансовим зобов`язанням», а не «фінансовим активом» товариства, оскільки, договором позики передбачено зобов`язання позивача повернути (передати) підприємству-нерезиденту отримані грошові кошти з нарахованими процентами за користування позикою у валюті грошового зобов`язання.

Пунктом 1 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затверджені наказом Міністерства фінансів України №91 від 26.04.2000 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за №284/4505, встановлено, що Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності.

Суд відхиляє посилання відповідача в обґрунтування своїх доводів на приписи П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», оскільки в ході судового розгляду відповідачем не доведено, що відображені позивачем в бухгалтерському обліку фінансові зобов`язання за договором позики є фінансовою інвестицією.

В розумінні П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом пунктів 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 вбачається, що зобов`язання, які виникли на підставі договору позики № 1/2010 від 12.04.2010, за своєю суттю відносяться до довгострокових зобов`язань.

Отже, такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються за теперішньою вартістю, а не за сумою погашення. При цьому, для погашення зобов`язання за позикою позивач повинен сплатити позикодавцю відповідно до умов договору суму основного боргу і нараховані відсотки.

Водночас, з висновків акта перевірки вбачається, що відповідачем при визначенні теперішньої вартості заборгованості по позиці застосовано формулу для одноразового платежу в кінці строку дії договору, без урахування необхідності погашення відсотків за отриманою позивачем позикою в іноземній валюті, а також урахування курсової різниці.

Для визначення теперішньої вартості (дисконтування) податковим органом пропонується наступна формула: PV = FV : (1 + i) n де: FV- майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування Національного банку України; n - строк (число періодів).

Відповідачем не надано суду правове обґрунтування застосування ним вказаної вище формули визначення теперішньої вартості заборгованості із використанням середньої облікової ставки рефінансування НБУ, яка застосовується для розрахунків у національній валюті.

Застосована відповідачем формула дисконтування заборгованості наведена лише у листі ДФС України від 18.06.2018 № 18311/7/99-99-14-03-03-17 «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості».

При цьому, варто зазначити, що позивач веде бухгалтерський облік на підставі національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку, а не міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таким чином, оскільки висновки акта перевірки про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у вказаній частині спростовуються нормами чинного законодавства та наявними матеріалами справи, суд приходить до висновку, що висновки про порушення позивачем норм підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та податкове повідомлення рішення № 00003441402 в цій частині є необґрунтованими та протиправними.

Поряд з цим, як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» в порушення пп. 140.4.2 п. 140.4 статті 140 Податкового кодексу України завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6 882 422,00 грн.

Зокрема, зазначено, що при дослідженні податкової звітності з податку на прибуток за 2016 рік, 2017 рік та ІІІ квартал 2018 року позивачем не відкориговано (не зменшено) від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік у розмірі 6 882 422,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем дане порушення було визнано та 04.04.2019 подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року, якою виправлено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6 882 422,00 грн.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Згідно із пп. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Позивач, подавши уточнюючу податкову декларацію, якою відкоригував (зменшив) суму від`ємного від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік у розмірі 6 882 422,00 грн, у такий спосіб погодився із висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішення № 00003441402 в цій частині, внаслідок чого оскаржуване рішення в цій частині є відкликаним, відповідно, не створює для позивача обов`язків із сплати податкового зобов`язання та не породжує інших правових наслідків, а відтак і не порушує прав позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що в даному випадку прийняття окремого рішення про відкликання податкового повідомлення-рішення контролюючим органом Податковий кодекс не передбачає.

Отже, з урахуванням наведеного підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 19.03.2019 № 00003441402 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 882 422,00 грн відсутні.

Щодо висновків акта перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 248 642,00 грн через непідтвердження здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ГУД ВІЛЛ КОРП», суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Перевіркою встановлено, що ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» декларувало придбання у ТОВ «ГУД ВІЛЛ КОРП» (код 41741230) дизельного палива ДТ - 3-К-5 на загальну суму 1 491 845 грн, у т.ч. ПДВ - 248 640,80 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» укладено з ТОВ «ГУД ВІЛЛ КОРП» договір №0102181 від 01.02.2018 поставки нафтопродуктів, а саме дизельного палива ДТ-3-К-5.

Позивачем зазначено, що замовлення певної кількості дизпалива з обговорення умов поставки відбувалось в усному режимі, після чого Постачальником було виставлено рахунки від 14.02.2018 №25, від 01.03.2018 №76, від 06.03.2018 №102.

Поставка та отримання дизельного палива підтверджується видатковими накладними від 15.02.2018 №21, від 01.03.2018 №82, від 02.03.2018 №85, від 02.03.2018 №86, від 07.03.2018 №119 та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 15.02.2018 №00000000611, від 01.0.2018 №00000000564, від 02.03.2018 №00000000566, від 02.03.2018 №00000000567, від 07.03.2018 №00000000586.

Також, постачальником надавались сертифікати відповідності та паспорти на паливо.

Порядок транспортування паливно-мастильних матеріалів передбачений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 (далі Інструкція).

Відповідно до п. 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованій до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках. Форма ТТН № 1- ТТН затверджена цією ж Інструкцією в додатку 3.

Виписані, на виконання умов договору поставки №0102181 від 01.02.2018, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН містили відомості про перевізників ( ОСОБА_1 ; ТОВ «Ергос Груп»), транспортні засоби (ТЗ № НОМЕР_1 , причіп № НОМЕР_2 ; ТЗ № НОМЕР_3 ; ТЗ № НОМЕР_4 ), ПІБ водіїв ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), пункт навантаження: м. Київ, вул. Козелецька, 24-К та м. Київ, вул. Бориспільська, 181; пункт розвантаження: м. Київ, вул. Чистяківська, 30.

Як пояснив позивач, у товарно-транспортних накладних замовником вказано постачальника ТОВ «ГУД ВІЛЛ КОРП», оскільки всі замовлення по дизельному паливу робилися з доставкою до пункту зберігання на території ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» для подальшого використання для власних потреб. У зв`язку з цим вартість нафтопродуктів була вищою, оскільки до ціни включались послуги поставки.

Поставку нафтопродуктів позивачем оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.02.2018 №4615, від 15.02.2018 №4616, від 15.02.2018 №4620, від 15.02.2018 №4624, від 02.03.2018 №4660, від 03.03.2018 №1116, від 03.03.2018 №4668, від 05.03.2018 №4670, від 06.03.2018 №4671, від 12.03.2018 №4679, від 13.03.2018 №4684, від 14.03.2018 №4682.

ТОВ «ГУД ВІЛЛ КОРП» виписано податкові накладні податкові накладні від 15.02.2018 №29, від 01.03.2018 №17, від 02.03.2018 №24, від 02.03.2018 №25, від 07.03.2018 №51 на загальну суму 1 491 845,00 грн, у т.ч. ПДВ - 248 640,80 грн, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень за №9030849156, №9049340680, №9049237821, №9049212123, № 9052299935.

Як вбачається з акту перевірки, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту постачальника у березні та лютому 2018 року в сумі 248 640,80 грн.

Поряд з цим, судом встановлено, що ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» закуплено 67 688 л (або дм) у ТОВ «ГУД ВІЛЛ КОРП» за оптовими цінами з метою використання дизельного пального в своїй господарській діяльності, а саме для заправки вантажного транспорту, який здійснює перевезення вантажів на території України.

На території центрального офісу ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» (м. Київ, вул. Чистяківська, 30) розташовувався паливний модуль МТМ з колонкою та індикатором рівня ОСІО, куди відвантажувалися поставлені партії дизельного палива, де воно зберігалося для використання власних потреб, та з якого здійснювалася заправка вантажного транспорту.

Даний паливний модуль обліковувався на балансі ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» як основний засіб, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 00000000053 від 26.11.2014, яким паливний модуль був введений в експлуатацію, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 1091 за лютий 2018р. березень 2018 р. (період здійснення поставок за договором з ТОВ «ГУД ВІЛЛ КОРП») та бухгалтерською довідкою від 30.12.2020 (а.с.6-10 т.3).

При заправці вантажного транспорту, дані щодо норм використання та фактичного використання дизельного палива вносилися до подорожніх листів, які відкривалися при виїзді автомобіля в рейс та закривалися при поверненні з нього.

Подорожні листи містять також іншу інформацію щодо транспортних засобів, які здійснювали рейси, водійського екіпажу, відмітки щодо проходження передрейсового медичного огляду та проходження передрейсового техогляду, показники одонометра при виїзді та при поверненні, пройдений фактичний кілометраж, маршрут руху, тощо.

Копії вказаних подорожніх листів долучено до матеріалів справи (т.3-8) та досліджено судом.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, первинні документи по взаємовідносинах із ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» та ТОВ «ГУД ВІЛЛ КОРП» мають всі необхідні та достатні дані для визначення виду послуг, об`єму наданих послуг, їх вартість, підтверджують транспортування нафтопродуктів, чітко зазначено економічну доцільність укладання господарського договору із зазначеним суб`єктом господарювання, характер та об`єм наданих послуг, а також підтверджують реалізацію отриманого товару і використання у господарській діяльності.

Водночас, в акті перевірки контролюючий орган посилається на те, що взаємовідносини ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» та ТОВ «ГУД ВІЛЛ КОРП» не мають реального характеру по ланцюгу постачання та встановлено неможливість реалізації ТОВ «ГУД ВІЛЛ КОРП» позивачу нафтопродуктів.

Висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового обліку за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів по ланцюгу постачання.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Твердження податкового органу, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей у інших суб`єктів господарювання, відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання факту наявності трудових ресурсів необхідних для ведення господарської діяльності є безпідставними та не беруться судом до уваги, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо безпосередніх постачальників платника та дослідження відповідних первинних документів.

Таким чином, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Отже, контролюючим органом всупереч Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які свідчили б, про наявність фактів допущення позивачем порушень вимог чинного податкового законодавства.

Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про безтоварність безпосередньо операцій, здійснених позивачем. Фактично, податковий орган посилається виключно на недоліки господарських операцій, у яких позивач не брав участь та оподаткування яких не є предметом даного спору.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі (наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а).

Відповідачем також не наведено обставин та доказів, які свідчили б про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а також подальшої реалізації товару.

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента..

Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Контролюючий орган при розгляді справи не обґрунтовував позицію щодо неправомірного заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 248 642,00 грн безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних і допустимих доказів.

В той час, суд, на підставі з`ясованих обставин та досліджених доказів у справі, вважає, що операції позивача з вказаним контрагентом, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення від 19.03.2019 № 00003421402 винесене відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про та наявність підстав для частково задоволення.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 30, код ЄДРПОУ 21622958) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.03.2019 № 00003421402.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.03.2019 № 00003441402 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 23 478 730 грн.

4 .У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 30, код ЄДРПОУ 21622958) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.