Постанова

від 18.02.2025 по справі 420/32440/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32440/23

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Коблова А.О.,

за участі представника апелянта Порохової А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеського митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И Л А:

22 листопада 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/0006227/2 від 28.09.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей. Зокрема, наголошено, що вартість упаковки товару входить до вартості товару, витрати на транспортування підтверджуються наданими документами, відсутність посилання на договір перевезення у транспортних документах не впливає на митну вартість товару, розбіжності в умовах оплати є безпідставними, адже оплата за поставку була здійснена в повному розмірі.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, відсутні всі відомості щодо ціни та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішень відмовлено повністю.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.07.2024 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року скасовано, справу №420/32440/23 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 14 листопада 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України.

Аргументуючи свою позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- до митного оформлення надано довідки про транспортні витрати, в яких відсутнє посилання на договір перевезення;

- сума передплати не відповідає умовам зазначеним у контракті.

Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

Між GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (покупцем) укладено контракт №8-10/01/18 від 10.01.2018 року, відповідно до якого продавець зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. контракту орієнтована сума контракту складає 990000,00 доларів США. Ціна на товар встановлюється в доларах США на кожну партію товару та вказується в рахунках-фактурах до цього контракту. У вартість товару входить вартість пакування, маркування, доставки до порту та завантаження на борт судна.

За умовами п.п. 3.2., 3.3. контракту покупець зобов`язаний переказати авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок продавця. Покупець перераховує другу частину оплати у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок продавця, залишок суми перераховує на розрахунковий рахунок продавця після отримання коносаменту по факсу або електронній пошті.

Пунктом 3.5. Контракту визначено, що сторони можуть змінити умови оплати, ціни і дати відвантаження, шляхом підписання додаткової угоди до контракту.

Додатковою угодою №9 від 01.09.2022 року внесено зміни до пункту 3.2., 3.3. Контракту № 8-10/01/18 від 10.01.2018 р. та викладено в наступній редакції: 3.2. Покупець зобов`язаний внести авансовий платіж у розмірі 45% від суми рахунку-фактури (проформи) банківським переказом на рахунок продавця. Покупець проводить остаточний розрахунок на банківський рахунок Продавця за комерційним рахунком-фактурою протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати письмового повідомлення продавцем про готовність продукції до відвантаження.

19 травня 2023 року продавцем сформовано рахунок-проформу №RTGL-DNP2304, згідно якого загальна вартість обсягу продукції, що підлягає поставці становить 201240,82 доларів США.

В подальшому, продавцем виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №RTGL-DNP2304 від 10.07.2023 року на загальну вартість товару 201240,82 доларів США.

Відповідно до вищевказаного контракту та інвойсів позивач сплатив на розрахунковий рахунок контрагента 201240,82 доларів США:

у розмірі 83 592,19 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №160 від 24.05.2023 року,

та у розмірі 117 648,63 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №163 від 07.07.2023 року.

З метою митного оформлення імпортованого товару 28.09.2023 року представником ТОВ «Дніпроресурс» до Одеської митниці подано митну декларацію №23UA500500034379U9 на електродвигуни асинхронні, змінного струму та частини, призначені виключно для електродвигунів, нові.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи: пакувальний лист №б/н від 10.07.23; рахунок-проформа №RTGL-DNP2304 від 19.05.23; рахунок-фактура (iнвойс) №RTGL-DNP2304 від 10.07.23; Коносамент №WMSS23071793 від 01.08.23; автотранспортна накладна №б/н від 26.09.23; Декларація про походження товару №RTGL-DNP2304 від 10.07.23; банківський платіжний документ, що стосується товару №160 від 24.05.23; банківський платіжний документ, що стосується товару №163 від 07.07.23; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №25/09/23 від 25.09.23; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №10 від 29.12.22; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №8 від 01.06.22; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №8-10/01/18 від 10.01.18; Договір про надання послуг митного брокера №476/2021 від 16.12.21; вагова HASU1396510 від 28.09.23; вагова MRKU6868494 від 28.09.23; вагова MRKU9589359 від 28.09.23; вагова MSKU5883259 від 28.09.23; лист від декларанта №б/н від 28.09.23; список контейнерів №б/н від 10.07.23; копія митної декларації країни відправлення №223120230002604537 від 28.07.23.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте у наданих до митного оформлення довідках про транспортні витрати від 25.09.2023 відсутнє посилання на договір перевезення;

3) сума передплати за банківським платіжним документом № 160 від 24.05.2023 не відповідає умовам зазначеним у п.3 контракту №8-10/01/18 від 10.01.2018.

3 огляду на вищевикладене з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митницею відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

28.09.2023 декларантом ПП «Трейд Бізнес Сервіс» надіслано лист б/н від 28.09.2023 року, яким, повідомлено митний орган, що інших додаткових документів в десятиденний термін надати немає можливості.

Так, 28.09.2023 року Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000627/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом. Одеської митницею було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС, та встановлено, що рівень митної вартості більшим та становить: по товару № 1 4,52 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893), ніж заявлено декларантом 2,23590 дол. США/кг; по товару № 2 4,98 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893), ніж заявлено декларантом 2,3832 дол. США/кг.; по товару № 4 5,23 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893), ніж заявлено декларантом 2,2881дол. США/кг.; по товару № 5 5,13 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893),ніж заявлено декларантом 2,1133дол. США/кг.;. по товару № 6 8,07 дол. США/кг (МД від 28.11.2022 № UA403020/2022/025417), ніж заявлено декларантом 1,3461 дол. США/кг.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001251.

Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення..

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Щодо вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2. у вартість товару входить вартість пакування, маркування, доставки до порту та завантаження на борт судна.

Також в інвойсах зазначено умови поставки: FOB SHANGHAI.

Як вбачається з Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів, в національній та міжнародній торгівлі) FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) - термін інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

З огляду на зазначене, саме на продавця покладається обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані та з відповідною упаковкою на морський транспорт.

Також, з митної декларації №23UA500500034379U9 від 28.09.2023 року вбачається, що в ній в графі 37 вказано процедуру постачання «ZZ00» (т.1 а.с. 59).

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митних декларацій поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вартість пакування була включена в ціну товару та не мала окремо підтверджуватись під час митного оформлення товару.

Отже посилання відповідача на відсутність відомостей про вартість пакувальних матеріалів та робіт не є підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Оцінюючи доводи митного органу про те, що надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 25.09.2023 року не містить посилання на договір перевезення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження надання послуг з міжнародної доставки вантажу ТОВ «Посейдон Групп» позивач надав довідку про транспортні витрати №25/09/23 від 25.09.2023 року, згідно якої, вартість транспортних витрат з міжнародної доставки вантажу в контейнерах НАSU1396510, MSKU5883259, MRKU6868494, MRKU9589359 за коносаментом WMSS23071793 по маршруту порт Shanghai (Китай) порт Рені (Україна), становлять: 535860,00 грн. Страхування вантажу не проводилося.

Доводи митного органу щодо відсутності в довідці посилання на договір перевезення нівелюються тим фактом , що у ній зазначено вартість перевезення, номери контейнерів, які перевозяться та номер коносаменту.

Вказане відповідає відомостями зазначеними у коносаменті № WMSS23071793 від 01.08.2023 року, міжнародних ТТН (CMR) б/н від 26.09.2023 року та іншим товаросупровідним документам, що не спростовано відповідачем.

Стосовно посилання митного органу у апеляційній скарзі на зазначення різних суден, а саме в коносаменті вказано судно MSC MICHELLE 329W, а в митній декларації T-MOON-54, вказане пояснюється п.2.1 договору про надання транспортно-експедиторських послуг №2312/21 від 23.12.2021 року, згідно з яким до прав виконавця відноситься, зокрема, укладати від свого імені договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим договором; залучати від свого імені до виконання своїх обов`язків за договором інші організації та особи.

Відповідно до п. 3.1. договору, послуги виконавця, а також витрати та інші платежі, здійснені виконавцем в інтересах замовника і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються замовником на підставі виставленого виконавцем рахунку за фактом митного оформлення вантажу та вивантаження вантажу на складі замовника.

Крім того. до суду першої інстанції позивач надав: рахунок на оплату № 274 від 11.09.2023 р., на суму 547860,00 грн., (компенсація витрат морського перевезення за межами митної території України (фрахт) - 4 конт. - 535 860,00 грн.; транспортно-експедиторські послуги, послуги третіх осіб на території України 1 посл. - 10 000,00 грн.; всього із ПДВ: 547 860,00); платіжну інструкція №8502 від 15.09.2023 р. на суму 547 860,00 грн., в призначенні: Оплата комп. витрат морськ. перевез. за межами України, тран.-експед. послуги на території України інвойс 2304,зг.рах.№274 від 11.09.2023р., в т.ч.ПДВ 20% 2000,00 грн.; акт наданих послуг №238 від 11.09.2023 року.

Також, суду надано рахунок на оплату № 298 від 29.09.2023 року, на суму 79 231,97 грн (транспортно-експедиторські послуги, послуги третіх осіб на території України - 1 посл. - 79 231,97 грн.; всього із ПДВ: 95 078,36); платіжна інструкція №8567 від 02.10.2023 р. на суму 95 078,36 грн., в призначенні: Оплата тран.-експед. послуги на території України, інвойс 2304,зг.рах.№298 від 29.09.2023р., в т.ч. ПДВ 20% 15846,39 грн.; Акт наданих послуг №259 від 29.09.2023 року.

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МКУ, до переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 58 МКУ, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Оскільки експедитором розподілені витрати на транспортно-експедиційні послуги, до та після перетину митного кордону України, тому до митної вартості оцінюваних товарів включаються транспортні витрати понесені до перетину кордону України, а саме 535 860,00 грн.

Таким чином, позивачем надано належні та достатні докази щодо оплати послуг з транспортування товару, які відповідають задекларованим витратам.

Оцінюючи доводи митного органу, що відповідні докази не були надані позивачем під час процедури митного оформлення товару, колегія суддів наголошує, що відповідні документи існували на час подання митної декларації, тому повинні бути досліджені судом для спростування сумніву митного органу щодо заявлених позивачем суми витрат на транспортування.

Також колегією суддів досліджено доводи митного органу щодо невідповідності суми передплати за банківським платіжним документом № 160 від 24.05.2023 року, умовам зазначеним у п.3 контракту №8-10/01/18 від 10.01.2018 року.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається учасниками справи, позивач сплатив на розрахунковий рахунок контрагента 201 240,82 доларів США, згідно інвойсу №RTGL-DNP2304 від 10.07.2023 року, а саме: 83 592,19 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №160 від 24.05.2023 року та 117 648,63 доларів США, відповідно до платіжної інструкції №163 від 07.07.2023 року.

Відповідач посилається на невідповідність сплачених сум положенням контракту, п.п. 3.2, 3.3 якого передбачено, що покупець зобов`язаний переказати авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок продавця. Покупець перераховує другу частину оплати у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок продавця, залишок суми перераховує на розрахунковий рахунок продавця після отримання коносаменту по факсу або електронній пошті.

Отже, на думку відповідача, неспростовним є факт того, що між сторонами договору здійснено повний розрахунок згідно інвойсу №RTGL-DNP2304 від 10.07.2023 року, однак розподіл сплачених частин не відповідає умовам контракту, що, в свою чергу, надавало відповідачу право витребувати додаткові документи.

Судова колегя враховує, що додатковою угодою №9 від 01.09.2022 року внесено зміни до пункту 3.2., 3.3. контракту № 8-10/01/18 від 10.01.2018 року та викладено в наступній редакції: 3.2. Покупець зобов`язаний внести авансовий платіж у розмірі 45% від суми рахунку-фактури (проформи) банківським переказом на рахунок продавця. Покупець проводить остаточний розрахунок на банківський рахунок продавця за комерційним рахунком-фактурою протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати письмового повідомлення продавцем про готовність продукції до відвантаження.

Вказана додаткова угода не надавалась позивачем під час процедури митного оформлення, однак надана під час судового розгляду даної справи, що обумовлює обов`язок суду її дослідити для повного та об`єктивного встановлення обставин даної справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за вказаною поставкою товару сформовано два рахунка-проформи, у зв`язку із збільшенням кількості та, відповідно вартості товару, №RTGL-DNP2304 від 19.05.2023 на суму 185760,42 доларів США та №RTGL-DNP2304 від 10.07.2023 на суму 201240,82 доларів США.

За платіжним дорученням № 160 від 24.05.2023 року передплата у сумі внесена за рахунком-проформою №RTGL-DNP2304 від 19.05.2023 на суму 185760,42 доларів США, що становить 45% від загальної суми рахунку-проформи.

Таким чином, встановлена митним органом невідповідність обумовлена збільшенням кількості товару після первинного виставлення контрагентом позивача інвойсу №RTGL-DNP2304 від 19.05.2023 року та жодним чином не впливає на числові показники митної вартості товару.

Резюмуючи наведе вище, колегія судів зазначає, що митний орган дійсно встановив певні формальні невідповідності у поданих декларантом позивача документах, тому мав право на витребування додаткових документів. Однак досліджені під час судового розгляду даної справи документи, які надавались під час процедури митного оформлення та додатково подані документи, відповідають умовам укладених договорів, не місять суперечностей між собою та не мають формальних недоліків, як б спростували їх дійсність, а отже підтверджують заявлену митну вартість.

В той же час, відповідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.07.2024 року у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки доводам позивача щодо обраного митним органом методу визначення митної вартості товарів, а саме застосування одразу резервного методу.

Зважаючи, що висновки Верховного Суду є обов`язковими при врахуванні при новому розгляді справи, колегія суддів зазначає, що норми МКУ чітко визначають, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Така процедура застосування методів визначення митної вартості прямо визначена нормами митного законодавства, щодо застосування яких є усталена позиція Верховного Суду.

Одним з доводів позивача щодо послідовності застосування митницею методів митної вартості товару, не встановили і не перевірили обставини щодо інформації, на підставі якої визначена митна вартість за резервним методом. Зокрема, позивач під час судового розгляду справи наголошував на тому, що відповідач використав інформацію щодо ціни товару, зазначену в митних деклараціях від 04 вересня 2023 року №UA209150/2023/030893, від 28 листопада 2022 року № UA403020/2022/025417. При цьому, відповідач до суду надав іншу митну декларацію №23UA5005000030893U5 від 04 вересня 2023 року, а в митній декларації від 28 листопада 2022 року №UА403020/2022/025417 обов`язкові графи взагалі не заповнені та не містять законодавчо встановлених відомостей згідно наказу Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 щодо порядку заповнення митних декларацій.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні вказано, що у митного органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, наявна інформація щодо вартості подібних (аналогічних) товарів, тому саме вона врахована при визначенні митної вартості. Для товарів 1, 2, 4, 5 (електродвигуни асинхронні АИР) застосовано інформацію щодо ціни товару, зазначену в митній декларації від 04 вересня 2023 року №UA209150/2023/030893, для товару 6 (частини призначені включно до електродвигунів АИР) - з митної декларації від 28 листопада 2022 року №UА403020/2022/025417.

Дослідивши митну декларацію №23UA5005000030893U5 від 04 вересня 2023 року (яка і є декларацією від 04 вересня 2023 року №UA209150/2023/030893), надану відповідачем до відзиву на позовну заву від 28.12.2023 року (міститься в електронній формі судової справи), колегія суддів звертає увагу, що імпортовано товар - електродвигуни МТНУ (МТКНУ), виробництва Wuxi Chaoqi Electric Motor CO., LTD, в той час як по митній декларації №23UA500500034379U9 від 28 вересня 2023 року, за якою скорегована митна вартість, товар - електродвигуни АИР, виробництва Guanglu Electrical CO., LTD.

Відповідно до інформації з відкритих джерел: електродвигуни АИР -загальнопромисловий асинхронний трифазний двигун, в той час як електродвигуни МТНУ (МТКНУ) це електродвигун крановий із короткозамкнутим ротором. Тому очевидним є факт, що електродвигуни серії АИР та електродвигуни МТНУ (МТКНУ) мають зовсім інші характеристики та показники, які впливають на рівень митної вартості.

Також колегія суддів з відкритих джерел в мережі інтернет встановила, що рівень вартості електродвигунів МТНУ (МТКНУ), враховуючи конструктивну особливість, є значно більшим ніж вартість електродвигунів серії АИР.

Дослідивши митну декларацію від 28 листопада 2022 року №UА403020/2022/025417, товар «частини призначені виключно для встановлення в електродвигунах», колегія суддів зауважує, що відсутні інші відомості стосовно: виробника товару, характеру самих частин, виду електродвигунів, що впливає на рівень вартості товару.

Судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для визначення митної вартості за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами застосування резервного методу, в той час як у поданих позивачем документах відсутні розбіжності, ознаки підробки, підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Вказане свідчить про правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору.

При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, спростовують виявлені митним органом формальні невідповідності та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів. До того ж, наявні у матеріалах справи докази жодним чином не спростовані митним органом.

Крім того відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості без належного дослідження використаної митної інформації, наявної у інформаційних базах даних, яка очевидно не відповідає характеристикам імпортованого позивачем товару.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/0006227/2 від 28.09.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 20 вересня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,320,322,325,328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений та піджписаний колегією суддів 18 лютого 2025 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко