Постанова

від 18.02.2025 по справі 163/1927/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 163/1927/24 пров. № А/857/33657/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Гуляка В. В., Шевчук С. М.;

за участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 04 грудня 2024 року у справі № 163/1927/24 (головуючий суддя Павлусь О. С., м. Любомль, повний тест судового рішення складено 09.12.2024) за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про зміну заходу стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2024 року Любомльським районним судом Волинської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської митниці про зміну визначеного постановою Волинської митниці від 14 серпня 2024 року в справі № 0192/20500/24, складеної за ознаками ч.2 ст.471 МК України, заходу адміністративного стягнення у вигляді штрафу із 134459,05 гривень на 41281,32 гривень.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що факт вчинення передбаченого ч.2 ст.471 МК України порушення митних правил позивач не оспорює, однак не згідний із розміром накладеного на нього стягнення, що пов`язано із неприйняттям відповідачем наданих позивачем документів про фактурну вартість переміщуваних товарів. Позивач вважав, що відповідач безпідставно не прийняв копії наданих ним фактури та чеків, оскільки ці платіжні документи на запити митниці підтверджені продавцями в Республіці Польща та відповідають вимогам ст.368 МК України. Загальна вартість товару за еквівалентом української гривні згідно офіційного курсу валют станом на дату переміщення товару 29.05.2024 становить 137604,39 грн. Висновок Держмитслужби, яким керувався відповідач при накладенні стягнення, не є належним і допустимим доказом, оскільки зазначена установа в силу своєю діяльності не має повноважень на проведення експертиз, а експерт при проведенні експертизи не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім цього, відповідач не врахував наданих позивачем документів про його особу та матеріальний стан.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 04 грудня 2024 року постанову заступника начальника управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Волинської митниці Тарнавського Юрія Михайловича від 14 серпня 2024 року в справі про порушення митних правил № 0192/20500/24 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.471 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 134459,05 грн залишено без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської митниці про зміну заходу накладеного стягнення за цією постановою без задоволення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано ті самі доводи, що і в обгрунтування позовних вимог. Крім того, вказано про надмірно тривалий строк встановлений судом першої інстанції для подання відзиву відповідачем.

Учасники справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належно повідомлені про дату, місце і час судового засідання.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що 20 травня 2024 року інспектор Волинської митниці склав щодо ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 0192/20500/24 за ознаками ч.2 ст.471 МК України.

Відповідно до змісту протоколу, ОСОБА_1 слідуючи 29.05.2024 через митний пост «Устилуг» Волинської митниці з Республіки Польща в Україну, як водій автомобіля «RENAULT TRAFIC», в порушення вимог ст.ст. 257, 366, 374 Митного кодексу України не задекларував товари, що переміщувались ним через митний кордон України, які підлягають письмовому декларуванню, та оподаткуванню митними платежами, а саме: 1) електрокабель марки Elpar маркування YDYpzo 450/750V 3*2,5 mm2 у кількості - 7 шт., без ознак використання, загальною вагою брутто - 96 кг.; 2) електрокабель марки Elpar маркування YDYpzo 450/750V 3*1,5 mm2 у кількості - 7 шт., без ознак використання, загальною вагою брутто 71,9 кг.; 3) електрокабель марки Elpar без маркування у кількості - 4 шт., без ознак використання, загальною вагою брутто 50,9 кг.; 4) підкрильники автомобільні без маркування у кількості - 10 шт., без ознак використання, загальною вагою брутто - 8,4 кг.; 5) частини захисту до автомобіля без маркування, у кількості - 6 шт., без ознак використання, загальною вагою брутто - 2,9 кг.; 6) 4G модеми/роутери марки 4G Mobile WiFi Pro (Gat 4, 150 Mbps I Wi-Fi 2.4GHz) M8-E у кількості 191 шт., без ознак використання, загальною вагою брутто 20,5 кг.

У письмових поясненнях від 29 травня 2024 року ОСОБА_1 вказав, що вищевказаний товар перевозив на прохання знайомого, мав намір заробітку, документів на товар і їх вартість не мав.

Постановою інспектора Волинської митниці від 04.06.2024 призначено товарознавчу експертизу з метою визначення вартості переміщуваного товару, виконання якої доручено Спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі - СЛЕД Держмитслужби).

Згідно з висновком СЛЕД Держмитслужби від 13.06.2024 №142000-3301-0365, загальна вартість товарів становить 448 196,84 грн.

19 червня 2024 року Волинською митницею зареєстрована заява ОСОБА_1 , до якої він додав документи: замовлення клієнта №2228/05/2024 від 28.05.2024 на товар: кабель3х2,5-750V, кабель YDYp 3х1,5-750V на суму 2872,05 польських злотих (замовлення виставлене компанією «Technik Krzysztof Garbacz»); рахунок-фактуру від 28.05.2024 на товар «Роутери 4G M8-E», 200 шт., вартістю 8300 польських злотих (рахунок виставлений компанією «Textrans Sp. z.o.o.»); фіскальний чек № 000004765 від 05.06.2024 на автомобільні підкрилки в кількості 16 штук з доставкою загальною вартістю 2130 польських злотих, з яких доставка 50 польських злотих (виданий «Inspired Kamil Olikiewicz»).

На запити Волинської митниці від 10.07.2024 року по зазначених документах компанії «Technik Krzysztof Garbacz» та «Textrans Sp. z.o.o.» підтвердили купівлю громадянином України ОСОБА_2 товару по замовленню клієнта №2228/05/2024 від 28.05.2024 та за рахунком-фактурою від 28.05.2024, відповідно.

По фіскальному чеку № 000004765 суб`єкт господарської діяльності «Inspired Kamil Olikiewicz» підтвердив продаж товару за цим чеком, однак зазначив, що товар був закуплений і висланий у м. Сребрище в Польщі, а особові дані отримувача посилки відрізняються від особових даних, зазначених у запиті митниці. Чек на території Польщі видається без особових даних, тому чи є ОСОБА_3 фактичним покупцем товару, їм невідомо.

28 червня 2024 року Волинською митницею зареєстрована заява ОСОБА_1 , у якій він висловив своє непогодження із вартістю товару, визначеною у висновку експертизи, з причин придбання товару за значно меншими цінами. До заяви також додав довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 745014 про встановлення йому третьої групи інвалідності довічно за загальним захворюванням, копію пенсійного посвідчення, медичну виписку (огляд хірурга) про наявність пухлини в ділянці голови, довідку про отримувану пенсію по інвалідності, довідку про перебування на обліку в управлінні соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, документи про здійснення перевезення гуманітарної допомоги.

14 серпня 2024 року начальник управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Волинської митниці Тарнавський Ю.М. розглянув справу за складеним протоколом № 0192/20500/24 та виніс постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товару, що становить 134459,05 грн.

При накладенні стягнення посадова особа митниці взяла до уваги висновок СЛЕД Держмитслужби від 13.06.2024 №142000-3301-0365, відхиливши надані позивачем документи.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 471 МК України недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Норми Митного кодексу України не містять спеціальних положень, які б використовувались для визначення вартості товару для накладення стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, вартість товару повинна бути підтверджена доказами у відповідності до ст.495 МК України, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності і достатності.

Згідно ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 74 КАС України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.76 КАС України).

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним або другорядним методом. Основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Частиною 1 статті 368 МК України передбачено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.

Згідно доводів апеляційної скарги, вартість переміщуваного позивачем товару слід визначати на підставі наданих ним документів - замовлення клієнта, рахунку-фактури, фіскального чеку, відповідно до яких загальна вартість товару становить 13302,05 польських злотих, що за курсом НБУ становить 137604,39 гривень.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що у письмових поясненнях від 29.05.2024 позивач вказав, що товар йому не належить, документи про його вартість у нього відсутні, товар перевозив на прохання знайомого з метою заробітку.

Ці пояснення були відібрані у позивача безпосередньо по факту виявлення правопорушення, надані ним добровільно без будь-якого тиску, примушувань чи маніпуляцій, у зв`язку із чим є першоджерелом доказів, що відповідає вимогам ст.495 МК України, і які об`єктивно відтворюють фактичні обставини справи.

У цих поясненнях позивач не зазначав, що особисто купував товар, за яку ціну та у яких продавців, як і не зазначав, що на його ім`я видавались фінансові документи.

Апелянт не навів пояснень того, що видані на його ім`я 28 травня 2024 року замовлення клієнта №2228/05/2024 та рахунок-фактура у нього були відсутні на момент перетину кордону 29 травня 2024 року.

У рахунку-фактурі зазначено, що товар оплачений готівкою, а це вимагало фізичної присутності позивача у продавця товару компанії «Textrans Sp. z.o.o.».

Незважаючи на видачу цих документів на ім`я позивача, у письмових поясненнях він навіть не обмовився про їх існування та їх надання додатково.

Стосовно фіскального чека № 000004765 на автомобільні підкрилки, то він датований 05 червня 2024 року, тобто після дати переміщення позивачем товару (29 травня 2024 року), а тому не може бути взятий до уваги.

Враховуючи наведене, сам факт підтвердження видачі цих фінансових документів суб`єктами господарської діяльності не дає підстав для застосування ч.1 ст.368 МК України до вказаних документів.

Отже, посадова особа митного органу підставно не прийняла до уваги надані позивачем документи про вартість товару.

Відповідно до ч.1 ст.515 МК України експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Частина 2 ст.515 МК України встановлює, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Проведена в справі про порушення митних правил товарознавча експертиза відповідає наведеним вимогам закону.

Передбаченим ч.2 ст.515 МК України правом на проведення незалежної експертизи позивач не скористався.

Проведення експертиз у справах про порушення митних правил експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади визначено на законодавчому рівні у ч.2 ст.515 МК України, тому посилання апелянта на коди КВЕД Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що санкція ч.2 ст.471 МК України передбачає штраф в розмірі 30 відсотків вартості ввезених товарів, тобто не містить альтернативи та мінімальної/максимальної межі, через що надані позивачем документи про його особу, сімейний та матеріальний стан не впливають на обсяг його відповідальності за вчинене правопорушення.

Посадова особа Волинської митниці як суб`єкт владних повноважень під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови, у тому числі накладення на позивача адміністративного стягнення, діяла у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, та підставно за основу накладеного стягнення взяла висновок СЛЕД Держмитслужби від 13.06.2024 №142000-3301-0365.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення про відмову в позові з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 04 грудня 2024 року у справі № 163/1927/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя С. П. Нос судді В. В. Гуляк С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 18.02.2025