Рішення

від 18.02.2025 по справі 541/2385/24

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2385/24

Номер провадження 2/541/83/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 лютого 2025 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі: головуючої судді - Шатілової Л.Г., за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргороді в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комишнянської селищної ради Полтавської області про встановлення факту спільного проживання, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування ,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жага Е.Г. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати факт спільного проживання більше п`яти років ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 4,603 га, з кадастровим номером 5323255400:00:002:0106, що розташована на території Комишнянської селищної ради Миргородського району Полтавської області, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ№0036054 від 24.12.1996 року за №634 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

На підтвердження позовних вимог вказував , що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті залишилася спадщина, зокрема на право на земельну частку (пай) розміром 4,603 га, з кадастровим номером 5323255400:00:002:0106, що розташована на території Комишнянської селищної ради Миргородського району Полтавської області згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ№0036054 від 24.12.1996 року за №634 . ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був батьком позивача і проживав разом з ОСОБА_2 однією сім`єю з 1969 року і до дня його смерті. З 1982 року позивач постійно проживала разом із своїм батьком ОСОБА_3 та мачухою ОСОБА_2 , проте зареєструвалася за даною адресою лише 15.10.1999 року. Після смерті батька позивач залишилася проживати з ОСОБА_2 , допомагала їй по господарству, піклувалася.

Після смерті ОСОБА_4 позивач не має можливості оформити спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували, що вона є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 , а саме, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю в незареєстрованому шлюбі, а позивач проживала із ОСОБА_2 після смерті батька більше п`яти років. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 і оформити спадщину нотаріально вона не має можливості оскільки не може документально підтвердити спільне проживання із спадкодавцями однією сім`єю не менше ніж 5 років, а тому змушена для захисту своїх прав звертатися до суду.

В судовому засіданні 26.11.2024 року адвокат Жага Е.Г. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. В судове засідання 18.02.025 позивач не з`явилася, її представник- адвокат Жага Е.Г. надав заяву, в якій просив судове засідання провести за їх відсутності, позовну заяву задовольнити (а.с.92).

Представник відповідача Комишнянської селищної ради Миргородського району в судове засідання не з`явився. Установа надіслала заяву, в якій просила справу розглянути без участі їхнього представника (а.с.66).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши пояснення представника позивача, показання свідка, дослідивши наявні у матеріалах письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був батьком позивача ОСОБА_1 (а.с. 8-11,13). ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14). З 1969 року ОСОБА_2 проживала в с.Шульги Миргородськго району однією сім`єю з ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . З липня 1982 року з ними почала проживати дочка ОСОБА_5 , а після смерті батька продовжила проживати з ОСОБА_2 за вказаною адресою до 15.10.1999 року (а.с.44). ОСОБА_2 була зареєстрована з 14 жовтня 2000 року по день смерті по АДРЕСА_1 і проживала разом з ОСОБА_1 (а.с.15). За життя ОСОБА_2 отримала сертифікат на земельну частку (пай) серії ПЛ 0036054 від 24.12.1996 року на території Комишнянської селищної ради Миргородського району Полтавської області, державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався (а.с.12,16).

Згідно копії спадкової справи №102/2024 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_1 (а.с.84-90).Постановою приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Драної Л.А. від 13.09.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Прогрес», розташованого на території смт.Комишня Миргородського району Полтавської області, сертифікат ПЛ № 0036054 виданий Миргородською РДА Полтавської області від 24.12.1996 року , що належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , у зв`язку із відсутністю документального підтвердження родинних та інших відносин спадкоємця зі спадкодавцем (а.с.51).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що знає позивача та знав її батька і мачуху. Батько помер в 1983 року, ОСОБА_1 почала проживати з батьками з 1982 року по 1983 р. в с.Шульги, потім проживала в м.Світловодську куди і забрала ОСОБА_2 , в останньої дітей не було.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права.

При вирішенні спору, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в п. 6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї", окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб`єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів заявник ОСОБА_1 дійсно проживала з ОСОБА_7 з 1983 року до дня смерті спадкодавця однією сім`єю, разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31.03.95 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

У роз`ясненнях, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.1 листа від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. Лише якщо спадщина відкрилась після 1 липня 2003 року та не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування на підставі ЦК УРСР, право спадкування виникає також у спадкоємців за законом третьої, четвертої та п`ятої черг ("нових черг") відповідно до статей 1263 - 1265 ЦК України.

Аналіз положень Розділу VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до пункту 4, абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Враховуючи, що правовідносини щодо спадкування спірного майна виникли до набрання чинності ЦК України та те, що визначений у статті 549 ЦК Української РСР шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 закінчився в січні 2002 року , тобто до 01.01.2004 року, до вказаних спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 548 ЦК Української РСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно зі статтею 530 ЦК Української РСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та баба померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

На відміну від ЦК України, ЦК Української РСР не було передбачено інших черг спадкоємців, окрім зазначених у статтях 529 та 530 цього Кодексу, за змістом яких падчерка спадкодавця до спадкування за законом не закликалися.

Право спадкування особами, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю нормами ЦК УРСР не передбачалося.

Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була заведена 13.09.2024 року (а.с.89), після звернення до суду з позовною заявою. Відомостей про прийняття спадщини спадкоємцями шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном матеріали справи не містять.

Тлумачення ст. 5 та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі спрямована на майбутнє - акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування таких актів до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень передбачено виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки на момент набрання законної сили Цивільним кодексом України в редакції 2003, закінчився строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то до даних правовідносин положення п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не застосовуються.

Системне тлумачення частини другої статті 549, частини першої статті 555 ЦК УРСР та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що: в ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися; оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою; з урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другою статті 1277 ЦК України та в абзаці 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року.

Вказаний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 24.05.2021 року у справі № 671/22/19.

На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 діяли положення ЦК УРСР щодо спадкування, які не передбачали можливість спадкування особами, які протягом 5 років постійно проживали з спадкодавцем однією сім`єю.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження доводів заявника про те, що вона є родичкою (падчеркою) спадкодавця ОСОБА_2

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки за нормами чинного на час відкриття спадщини законодавства ЦК Української РСР ОСОБА_1 не мала права на спадкування за законом майна померлої у 2001 році ОСОБА_2 , так як не відносилася до кола спадкоємців, відсутні підстави для задоволення позову в частині встановлення факту спільного проживання більше п`яти років. Оскільки ОСОБА_8 не є спадкоємцем, тому не може вважатися особою, яка прийняла спадщину відповідно до вимог статті 549 ЦК Української РСР (постанова Верховного Суду від 21.03.2023 року у справі №547/23/21), тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 524-526, 529, 530, 548, 549, 555 ЦК УРСР 321, ст.ст. 5, 15, 1277 ЦК України, ст.ст. 76, 78, 80, 89, 81, 258, 263-265, 268, 315, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до Комишнянської селищної ради Полтавської області про встановлення факту спільного проживання, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Жага Едуард Григорович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2203 від 26.06.2018 року, видане Радою адвокатів Полтавської області на підставі рішення №11 від 26 червня 2018 р, адреса 37600 Полтавська область, м.Миргород. вул. Незалежності, 15.

Відповідач: Комишнянська селищна рада Миргородського району Полтавської області, юридична адреса: смт.Комишня Миргородський район Полтавська область, вул. Миру, 84, код ЄДРПОУ 04381536.

Суддя: Л. Г. Шатілова