Ухвала

від 19.02.2025 по справі 201/5191/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

19.02.2025 Єдиний унікальний номер 201/5191/24

Провадження № 2/205/425/25

У Х В А Л А

19 лютого 2025 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Мадьонової Я.М.,

представника позивача Петренко І.В.,

представника відповідача Дячкіної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про передачу за підсудністю цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.

03 лютого 2025 року представник відповідача Дячкіна Т.О. сформувала в системі «Електронний суд» клопотання про передачу вказаної цивільної справи за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, оскільки відповідач ОСОБА_2 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 23 червня 2022 року № 1205-5001787090. Вказує про те, що провадження в справі було відкрито з порушенням правил підсудності, і судовий розгляд по ній не розпочато, а тому вважає за необхідне направити справу на розгляд за територіальною підсудністю за місцезнаходженням відповідача.

Представник позивача Петренко І.В. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю з підстав зазначених у письмових запереченнях на вказане клопотання та просила відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача Дячкіна Т.О. у судовому засіданні просила задовольнити вищевказане клопотання та передати справу за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, оскільки відповідач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра.

Заслухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи і клопотання представника відповідача про направлення справи за підсудністю, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до позовної заяви представник АТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», звернулася до суду, в якій просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошові кошти у розмірі 87500,45 грн., отже предметом зазначеної позовної заяви є стягнення грошових коштів за договором позики.

Частиною 1 статті 27ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

У позовній заяві позивач вказав місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Приморського району м. Маріуполя Донецької області.

Також, відповідно до матеріалів цивільної справи, через систему «Електронний суд» отримано відповідь № 580881 від 07 травня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23 грудня 2011 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Розпорядженням Верховного Суду від 06 березня 2022 року за № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ саме Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Отже, відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2024 року вищезазначена цивільна справа була передана до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська за підсудністю.

Частиною 2 статті 32 ЦПК України передбачено, що справа, передана з одного суду до іншого в порядку встановленому ст. 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Більш того, відповідно до ч. 1 ст.32ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року було прийнято вказану справу до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, звертаючись до суду із вказаною позовною заявою, представник позивача керувалася саме ч. 1 ст. 27 ЦПК України, подаючи позов за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Посилання представника відповідача у клопотанні про передачу справи за підсудністю з підстав проживання відповідача як внутрішньо переміщеної особи у іншому районі міста Дніпра не приймаються до уваги, оскільки згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01 жовтня 2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (в редакції, яка була чинна до 15 серпня 2017 року включно) передбачено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно із додатком 1.

Проте, 09 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 579 Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, якою внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».

Отже, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що надана представником відповідача довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки підтверджує лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття її на облік. Також ні відповідачем, ні його представником не було надано суду будь-яких інших належних та достовірних доказів проживання відповідача за вищевказаною адресою, крім довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, вимогами ЦПК України чітко визначено, що позови можуть пред`являтися позивачем за зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача, а відповідно до наданої суду інформації встановлено зареєстроване місце проживання відповідача в АДРЕСА_3 , що за територіальною підсудністю відноситься до Приморського району м. Маріуполя Донецької області.

Більш того, відповідно до постанови Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Згідно із Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст. 378 ч. 1 ЦПК України).

Отже, виходячи із правил підсудності, встановлених ст. 27 ЦПКУкраїни вказана позовна заява підсудна Ленінському районному суду м. Дніпропетровська, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Керуючись ст.ст.4,27,187,260,353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про передачу за підсудністю цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Т.П. Терещенко

.

.