Постанова

від 19.02.2025 по справі 909/628/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. Справа №909/628/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖелік М.Б.

суддівОрищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-проект від 07.01.2025 (вх. №01-05/82/25 від 07.01.2025)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2024 (повний текст складено 18.12.2024, суддя Малєєва О.В.)

у справі №909/628/24

за позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-проект

до відповідача - Фізична особа - підприємець Проскурняк Ірина Степанівна

про розірвання договору підряду від 04.03.2024 № 2 та стягнення 207 135, 99 грн., з яких 130 000 грн. - авансовий платіж, 77 135, 99 грн. - неустойка

за участю представників сторін:

від позивача: Рущак В.І. (в режимі відеоконференції).

від відповідача: не з`явився.

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2024 у справі №909/628/24 позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Проскурняк Ірини Степанівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-проект 82 000,00 грн. авансового платежу; відмовлено в частині позовних вимог про розірвання договору підряду від 04.03.2024 №2 та стягненні 125 135, 99 грн., з яких 48 000 грн. - авансовий платіж та 77 135, 99 грн. - неустойка.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2024 у справі №909/628/24 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги по стягнення неустойки у сумі 77 135,99 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи підприємця Проскурняк І.С. на користь ТзОВ Будівельна компанія Еліт-проект грошові кошти в сумі 77 135,99 грн. неустойки; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір 1388,45 грн., сплачений за подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-проект від 07.01.2025 (вх. №01-05/82/25 від 07.01.2025) у справі №909/628/24 залишено без руху та встановлено апелянту строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору в розмірі 2 245,15 грн.

23.01.2025 апелянт подав заяву про усунення недоліків скарги, до якого додано платіжну інструкцію №816 від 22.01.2025 про сплату судового збору на суму 2 245,15 грн. Зарахування сплаченого судового збору в розмірі 2 245,15 грн. до спеціального фонду державного бюджету підтверджується випискою, сформованою в Автоматизованій системі діловодства суду 23.01.2025.

27.01.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 12.02.2025; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 07.02.2025.

06.02.2025 представник скаржника Рущак В.І. подав суду клопотання про участь в судовому засіданні 12.02.2025 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 задоволено.

12.02.2025 представник скаржника подав суду клопотання (вх. №01-04/361/25) про стягнення судових витрат.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 19.02.2025 о 12 год. 00 хв. Судове засідання вирішено провести в режимі відеоконференції за участі представника позивача Рущака В.І.

В судове засідання 19.02.2025 скаржник участь уповноваженого представника забезпечив, який навів свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови. Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причин явки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про його поінформованість про розгляд апеляційної скарги у межах даної справи в суді апеляційної інстанції.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представником скаржника доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Івано-Франківської області скасуванню, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-проект звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи підприємця Проскурняк Ірини Степанівни з позовними вимогами про розірвання договору підряду від 04.03.2024 №2 та стягнення 207 135, 99 грн., з яких 130 000 грн. - авансовий платіж, 77 135, 99 грн. - неустойка .

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 82 000 грн. сплаченого авансового платежу, та відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог господарський суд виснував наступне:

-відповідно до п. 2.5. укладеного між сторонами договору позивач зобов`язаний був сплатити відповідачці авансовий платіж у розмірі 182 211 грн. протягом п`яти робочих днів з дня підписання договору, тобто до 11.03.2024. Однак, не сплатив аванс в установлені строки і в установленому розмірі. Натомість, 80 000 грн. сплатив 14.03.2024, 50 000 грн. - 12.04.2024; решта суми обумовленого сторонами у договорі авансу у сумі 52 211 грн. - не сплатив.

-кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України). Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

-з огляду на зазначене судом висновано, що виконання відповідачкою зобов`язання було відстрочене на час прострочення кредитора, тобто до повної сплати авансу. Тому відсутні підстави вважати, що відповідачка прострочила виконання зобов`язання, що згідно з ч.1 ст. 230 ГК України є підставою для стягнення неустойки.

-відповідачка направила позивачу лист - звернення про розірвання договору, а позивач 23.04.2024 розглянув вказаний лист - звернення, за наслідками чого направив претензію про повернення авансового платежу у сумі 150 000 грн та сплату неустойки. Після цього сторони жодних дій, які б свідчили про продовження договірних відносин не вчиняли. Викладене свідчить про те, що договір 23.04.2024 був розірваний за згодою сторін, а тому він не підлягає розірванню в судовому порядку.

-оскільки договірні відносини між сторонами були припинені, а відповідачка виконала роботи тільки на суму 48 000 грн., то 82 000 грн. як різниця між авансом у розмір 130 000 грн. та вартістю виконаних робіт є безпідставно набутим майном, яке належить до повернення.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-проект в оскарженій частині щодо відмови у задоволені позовної вимоги про стягнення неустойки у сумі 77 135,99 грн., обґрунтовані тим, що оскаржене рішення в цій частині не відповідає обставинам справи, у зв`язку з чим є таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт наводить наступні доводи:

-одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

-пунктом 6.1. укладеного між сторонами спору договору визначено право позивача у разі прострочення супідрядником строку виконання робіт вимагати сплату неустойки в розмірі 0,1 відсоток від вартості робіт за кожен день прострочення. Строки передачі результатів робіт позивачу встановлені п.3.1. договору, а саме до 14.03.2024, відтак прострочення боржника має місце з 15.03.2024, і саме з цього моменту позивачем здійснено нарахування неустойки.

-судом не враховано, що згідно положень ст. 616 ЦК України якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Слід звернути увагу, що суду надано право саме зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.

-на переконання апелянта відсутні причиново-наслідкові зв`язки між відмовою відповідача від зобов`язань за договором та сплатою авансу, оскільки авансування робіт апелянтом здійснювалося у достатньому розмірі і не залежало від суті зобов`язання з виконання будівельно-монтажних робіт.

-судом не враховано, що саме апелянтом порушено перед судом питання розірвання договору, стягнення авансу та неустойки з відповідача за невиконання ним зобов`язань за договором.

-суд здійснюючи розгляд вимоги про стягнення неустойки позбавлений права на власний розсуд здійснювати її кореляцію з діями учасників правовідносин. Відповідач не заперечив щодо стягнення неустойки у заявленому розмірі, свідченням чого є неподання відзиву на позовну заяву чи зустрічного позову, окрім того не вимагав в порядку положень ст. 321 ГК України виплати авансу, не обґрунтовував свою позицію щодо неможливості виконати взяті на себе зобов`язання у зв`язку з невчасним чи неповним перерахуванням позивачем авансового платежу.

-навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання залишаються чинними для такої сторони боржника і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом часу, коли існує відповідне зобов`язання .

-судом порушено норми процесуального права щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності що проявилося у тому, що суд перебрав на себе роль адвоката відповідача та відмовив позивачу у стягнення неустойки. Вказане на думку скаржника спричинили не рівні умови для сторін спору.

Відповідач не скористався своїм правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом за результатами оцінки доказів.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-проект як підрядником та Фізичною особою підприємцем Проскурняк Іриною Степанівною як субпідрядником укладено договір підряду від 04.03.2024 № 2 за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим договором підрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами виконати будівельно-монтажні роботи згідно з додатком 1 до цього договору за адресою: Одеська область, Одеський район, Нерубайська територіальна громада, земельна ділянка з кадастровим номером 5121084200:01:002:0951 і здати роботи підряднику в строк, визначений цим договором, а підрядник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх вартість у порядку та строки визначені цим договором (п. 1.1.).

Перелік, об`єми, характеристики та вартість робіт, що виконуються субпідрядником згідно договору визначені у додатку 1 до цього договору (п. 1.2.). Додатком 1 до договору є специфікація, у якій вказано найменування робіт, кількість, ціна і сума. Зокрема, передбачено виконання таких робіт: улаштування монолітних пілонів (2, 7 м3), улаштування бетонної плити (150мм) під підлогу з поверхню під вертоліт (46 м3), улаштування кладки стін із цегли (М100 повнотіла або 2НФ) (114 м3), кладка парапетів (23м3), кладка перегородок 120 мм із рядової цегли (236 м3), влаштування перекриття із плит ПК на розчин із перев`язкою арматурою (391 м3), влаштування монолітного пояса (36,4 м3), влаштування монолітних конструкцій покриття Пм-2, Пм-3 (13,1 м3), укладка утеплювача на підлогу 50 мм (440 м3), укладка утеплювача на покрівлю 160 мм в 2 шари (500 м3), укладка ухилоутворюючої стяжки 50 мм (500 м3); всього на суму 607 370 грн, аванс 30 % 182 211 грн.

Вартість робіт за цим Договором становить 607 370 грн. згідно з Додатком 1 до цього Договору (п. 2.1.). Розрахунки здійснюються відповідно до актів виконаних робіт (п. 2.4.).

Сторонами погоджено, що протягом п`яти робочих днів з дня підписання цього договору підрядник виплатить субпідряднику аванс у сумі 182 211 грн., що становить 30 відсотків вартості, зазначеної у п. 2.1 цього договору (п. 2.5.).

Матеріали справи місять докази, які свідчать про те, що позивач перерахував відповідачці авансовий платіж за договором у розмірі 130 000 грн. (платіжна інструкція від 14.03.2024 №322 на суму 80 000 грн. та платіжна інструкція від 12.04.2024 № 385 на суму 50 000 грн.), тобто поза межами строків визначених п.2.5 договору.

Сторони також погодили, що замовник оплачує виконані роботи протягом п`яти робочих днів з дня підписання актів приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.6.). Розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України гривні шляхом перерахування підрядником коштів на поточний рахунок субпідрядника (п. 2.7.).

Умовами п.3.1. договору визначено строки виконання робіт, зокрема, субпідрядник зобов`язується виконати роботи, передбачені цим Договором, та передати результати робіт підряднику до 14.03.2024.

Передача виконаних робіт субпідрядником і приймання їх підрядником оформлюється актами про виконані роботи. Дані документи у 2-х примірниках складає субпідрядник та надає їх підряднику. Підрядник розглядає акти приймання-передачі виконаних робіт протягом двох робочих днів з дати їх отримання (п. 4.1.).

Роботи виконані супідрядником частково, про що свідчить підписання сторонами акту виконаних робіт від 29.03.2024 № 1 на суму 48 000 грн. Докази виконання інших робіт матеріали справи не містять сторонами не заперечується.

Окрім цього, умовами укладеного між сторонами спору договору підряду, а саме п.6.1. визначено, що у разі порушення субпідрядником строку виконання роботи підрядник має право поставити вимогу про сплату неустойки в розмірі 0,1 відсотка від вартості роботи за кожен день прострочення.

У разі порушення підрядником строку оплати виконаних робіт субпідрядник має право поставити підряднику вимогу про сплату неустойки в розмірі 0,1 відсотка від не сплаченої вчасно суми за кожен день прострочення (п. 6.2.).

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами обов`язків згідно з цим договором, включаючи гарантійні зобов`язання субпідрядника. Сторона, яка прострочила виконання свого обов`язку не вправі посилатися на закінчення строку договору, як підставу для звільнення від відповідальності за прострочення (п. 7.1.).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 7.2.).

Матеріали справи також містять скріншот електронної пошти позивача, з якого вбачається надіслання на його електронну адресу листа звернення від ФОП Проскурняк Ірини Степанівни з долученим файлом лист про розірвання договору та безпосередньо лист зверення про розірвання договору супідряду в односторонньому порядку з 19.04.2024. У листі відповідачка вказала, що у зв`язку із систематичним невиконанням позивачем умов договору, визначених пунктом 2.2.1, 2.2.5 та 5.2.4. Договору, відповідно до п. 6.2. договору заявляє вимогу про сплату неустойки в розмір 0,1% від кошторисної вартості робіт, а саме в розмірі 21 280 грн. за протермінування 35 робочих днів.

Колегія суддів зазначає, що долучена до матеріалів справи позивачем (вх.№13292/24 від 20.08.2024) копія листа звернення не містить підпису відповідачки.

В п. 15 позовної заяви вказано, що позивач 23.04.2024 розглянув вказаний лист - звернення, за наслідками чого відповідачці направлено претензію про повернення авансового платежу у сумі 150 000 грн., а також заявлено вимогу про сплату неустойки в розмірі 24 294, 80 грн. за 40 днів прострочення виконання зобов`язання.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

Отже, статтею 625 ЦК України передбачені правові наслідки у разі прострочення боржником виконання своїх грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 ГК України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тотожні приписи містяться в ст. 617 ЦК України.

Приписами частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 851 ЦК України встановлено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Приписами частини 4 статті 612 ЦК України встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як встановлено судом, позивачем в порушення умов п.2.5. договору №2 від 04.03.2024 перерахував відповідачу аванс на суму 130 000,00 грн., згідно платіжної інструкції від 14.03.2024 №322 на суму 80 000 грн. та платіжної інструкції від 12.04.2024 № 385 на суму 50 000 грн.

Решта суми авансу, що підлягала перерахуванню відповідачу позивачем протягом п`яти робочих днів з дня підписання договору підряду, а саме до 11.03.2024 в сумі 52 211,00 грн. так і не була оплачена. Твердження скаржника про відсутність причиново-наслідкових зв`язків між відмовою супідрядника від виконання робіт по договору та сплатою авансу у достатньому розмірі позивачем на рахунок відповідача судом оцінюються критично, з огляду на визначення п. 2.5. договору сталої суми авансового платежу у розмірі 182 211,00грн. та строків його внесення до 11.03.2024.

Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що часткова сплата авансових платежів здійснювалася позивачем вже після встановленого у договорі строку виконання робіт субпідрядником, тобто 14.03.2024.

З огляду на зазначене, місцевим господарським судом правильно встановлено, що прострочення виконання боржником (відповідачем) зобов`язання з виконання робіт за договором було відстроченим на час прострочення кредитора (позивача) щодо сплати авансових платежів, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини 1 статті 230 ГК України та положень пункту 6.1. договору у вигляді застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді неустойки.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні з відповідача неустойки.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2024 у справі № 909/628/24 в оскарженій частині щодо відмови у стягнені неустойки в розмірі 77 135,99 грн. скасуванню.

12.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-Проект подано клопотання (вх. №01-05/361/25) про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 13500,00 грн.

З огляду на те, що судом ухвалено відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржене рішення в цій частині залишити без змін, судовий збір за подання апеляційної скарги та судові витрати понесені позивачем на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в порядку положень статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-Проект від 07.01.2025 (вх. №01-05/82/25 від 07.01.2025) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2024 у справі №909/628/24 в оскарженій частині залишити без змін.

3. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-Проект (вх.№01-05/361/25 від 12.02.2025) про стягнення судових витрат відмовити.

4. Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку положень ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повна постанова складена 19.02.2025.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Н.А.