Постанова

від 17.02.2025 по справі 910/7939/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Справа№ 910/7939/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Остапенка О.М.

Сітайло Л.Г.

секретар судового засідання Дюкарєва І.М.

за участю представників згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

на рішення господарського суду м.Києва від 09.09.2024р.

(повний текст складено 22.11.2024р.)

у справі №910/7939/17 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

до Управління справами Апарату Верховної Ради України

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі №910/7939/17

за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 09.09.2024р. по справі №910/7939/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 17.12.2024р. ліквідатор Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражний керуючий Звєздічев М.О. подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 09.09.2024р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким заяву ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника задовольнити повністю та стягнути з Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України грошові кошти в розмірі 8 327 093,67 грн., що складають різницю між сумою вимог кредиторів у справі про банкрутство №910/7939/17, яка затверджена господарським судом, і ліквідаційною масою.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Управління справами Апарату Верховної Ради України просить відмовити ліквідатору Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражному керуючому Звєздічеву М.О. у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва від 09.09.2024р. по справі №910/7939/17 залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева М.О. на рішення господарського суду м.Києва від 09.09.2024р. по справі №910/7939/17 та призначено її розгляд на 17.02.2025р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.2 та ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України).

Постановою господарського суду м.Києва від 10.10.2018р. по справі №910/7939/17 Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

07.06.2021р. до господарського суду м.Києва ліквідатором Звєздічевим М.О. було подано заяву від 01.06.2021р. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, в якій заявник просив: покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника в сумі 8 327 093,67 грн. на Управління справами Апарату Верховної Ради України; стягнути з Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України грошові кошти в розмірі 8 327 093,67 грн.

Починаючи з 2021 року розгляд вказаної заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника неодноразово відкладався.

Ухвалою місцевого суду від 16.10.2023р. було призначено розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у судовому засіданні на 04.12.2023р.

Ухвалою місцевого суду від 25.12.2023р. було постановлено здійснювати розгляд заяви ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева М.О. до Управління справами Апарату Верховної Ради України про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою місцевого суду від 12.02.2024р. було закрито підготовче провадження у справі №910/7939/17 за заявою ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева М.О. до Управління справами Апарату Верховної Ради України про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника; призначено справу №910/7939/17 до розгляду по суті.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання приписів норм ч.1 ст.61 КУзПБ, з метою виявлення активів банкрута для подальшого погашення грошових вимог кредиторів Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, ліквідатором банкрута у ліквідаційній процедурі вчинялися дії для виявлення майна та активів товариства задля їх подальшої реалізації.

У ході ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено майно банкрута. На підставі Договору на проведення оцінки №2361/19 від 03.06.2019р., укладеного між суб`єктом оціночної діяльності ПП "Ажіо" та Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, ПП "Ажіо" було здійснено оцінку майна банкрута, а саме: тренажер (ТМ "InterAtletika"), який складається з 4 складових: 1. Лавка для пресу "Еліт", 2. Турнік "Еліт", 3. Навіс для пресу з упором на руки до драбини "Еліт", 4. Драбина Еліт ST-001.1. Згідно з висновком ПП "Ажіо" вартість указаного майна банкрута становить 4 350,00 грн.

Таким чином, ліквідатором арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. було сформовано ліквідаційну масу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України в сумі 4 350,00 грн.

19.03.2020р. на офіційному сайті ДП "Прозорро.Продажі" було опубліковано оголошення про проведення другого повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості продажу майна в процедурі банкрутства Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України. Початкова ціна продажу - 2 610,00 грн. Кінцевий строк на подання цінових пропозицій - 30.03.2020р. Дата проведення аукціону - 30.03.2020р. Аукціон відбувся, майно Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України було реалізовано за 2 526,10 грн.

09.04.2020р. між Управлінням житловими будинками Управління справами Верховної Ради України та ТОВ "ПОНА-Україна" (покупець) було складно акт про придбання майна на аукціоні.

У зв`язку з тим, що будь-яких інших активів, які б могли бути включені до ліквідаційної маси Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України та реалізовані, ліквідатором виявлено не було, останній звернувся до місцевого суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Управління справами Апарату Верховної Ради України та стягнення з відповідача на користь банкрута грошових коштів у розмірі 8 327 093,67 грн., що складають різницю між сумою вимог кредиторів у справі про банкрутство №910/7939/17 та ліквідаційною масою.

Відповідно до абзацу 1 ч.2 ст.61 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023р. №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом 2 ч.2 ст.61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому КУзПБ.

У справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч.1 ст.1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст.61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Місцевим судом правильно зазначено, що визначена в абзаці 1 ст.61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення ч. 2 ст.61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №924/669/17, від 07.10.2021р. у справі №914/3812/15, від 14.09.2023р. у справі №908/2414/21, від 15.02.2024р. у справі №908/2538/22, від 14.03.2024р. у справі №34/5005/4591/2012 тощо).

Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор банкрута, право на звернення якого передбачено також ч.2 ст.61 КУзПБ (згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023р. №2971-IX), то такий позов слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми субсидіарної відповідальності стягуються не на користь кредитора, а до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок коштів від продажу якої зазначені вимоги задовольняються.

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо факт доведення до банкрутства боржника є підтвердженим доказами у справі, але за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ, п.9.5).

Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація суб`єкта господарювання (абз.2 ч.5 ст.65 КУзПБ, положення якого визначають умови для продовження господарської діяльності юридичною особою, що звільнилась від боргів за результатами застосованих до неї процедур банкрутства (ліквідаційної процедури у справі про банкрутство) за правилами цього Кодексу).

У разі ліквідації суб`єкта господарювання в результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів, негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб`єктів.

Тому, в разі виникнення спору внаслідок доведення боржника до банкрутства та ліквідації суб`єкта господарювання, відповідні (зацікавлені) особи (особа) не позбавлені права заявити до особи (осіб), винної в доведенні боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією, вимоги про відшкодування шкоди (збитків). У такому разі всі елементи шкоди (збитків) через доведення боржника до банкрутства досліджуються, оцінюються та встановлюються у відповідному спорі, що має розглядатися за правилами ст.7 КУзПБ (у межах справи про банкрутство).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.09.2021р. у справі №761/45721/16-ц (провадження №14-122цс20), якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника зменшилася (зокрема через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення ринкової вартості тощо) на певну суму, то відповідно до ст.ст.22, 1166 ЦК України, у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. У цьому і проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму компенсується виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює майно потерпілого.

Тому місцевим судом правильно зазначено, що навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства, достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами ч. 2 ст.61 КУзПБ.

Ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності. Тому апеляційний суд вважає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінка яких прямо визначені КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п.3 ч.2 ст.12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (ч.10 ст.39 КУзПБ);

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (ч.3 ст.44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023р. №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Місцевий суд дійшов правильного висновку, що: відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство; діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство; відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення (пункти 9.4, 9.11, 9.12, 9.20, 9.21).

Отже, апеляційний суд вважає, що висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023р. №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства, абзац 5 ч.1 ст.61 КУзПБ).

За змістом ч.2 ст.61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів місцевим судом правильно зазначено, що на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (ч.2 ст.47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора, а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (ч.4 ст.45, ч.ч.3, 5 ст.59 , ч.4 ст.60 КУзПБ).

У положеннях КУзПБ визначено об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Місцевим судом правильно зазначено, що розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що: балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п.5 ч.2 ст.12, ч.1 ст.61 КУзПБ), оціночна вартість (ч.1 ст.63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізнятися; склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (ч.2 ст.42, ч.1 ст.61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 ч.2 ст.61 КУзПБ).

Враховуючи правову природу субсидіарної відповідальності (пункт 9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

Отже, розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст.64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника викладений Верховним Судом у постановах від 10.06.2020р. у справі №911/3513/16, від 17.06.2020р. у справі №923/590/18, від 14.07.2020р. у справі №904/6379/16, від 24.02.2021р. у справі №902/1129/15(902/579/20), від 07.11.2023р. у cправі №908/3468/13.

Апреляційний суд вважає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог, заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024р. по cправі №906/1155/20 (906/1113/21).

Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що ліквідатор/кредитор можуть звернутися до господарського суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на відповідну особу (осіб) лише після вжиття ліквідатором усієї повноти дій, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі, реалізації ліквідаційної маси банкрута та погашення за рахунок таких коштів кредиторських вимог.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №903/975/14).

Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок про застосування норм права, який викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018р. у справі №Б-39/134-10, від 26.07.2018р. у справі №904/9631/15).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. не було вжито усіх можливих заходів у ліквідаційній процедурі Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, а тому заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Управління справами Апарату Верховної Ради України була подана ліквідатором передчасно.

Місцевий суд законно і обґрунтовано повністю відмовив ліквідатору Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражному керуючому Звєздічеву М.О. у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 і ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева М.О. залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 09.09.2024р. у справі №910/7939/17 - без змін.

Справу №910/7939/17 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.02.2025р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді О.М. Остапенко

Л.Г. Сітайло