Постанова

від 16.04.2025 по справі 910/7939/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/7939/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025

за заявою ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

до Управління справами Апарату Верховної Ради України

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі № 910/7939/17

за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/7939/17 за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про банкрутство Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України.

2. До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

3. Зокрема, заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника в сумі 8 327 093,67 грн. на Управління справами апарату Верховної Ради України. Стягнути з Управління справами апарату Верховної Ради України на користь Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України грошові кошти в розмірі 8 327 093,67 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 відмовлено у задоволенні позову про покладення субсидіарної відповідальності на Управління справами апарату Верховної Ради України за зобов`язаннями боржника.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/7939/17 залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

6. До Верховного Суду від ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі №910/7939/17 та ухвалити нове рішення, яким заяву ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника задовольнити повністю та стягнути з Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України грошові кошти в розмірі 8 327 093,67 грн, що складають різницю між сумою вимог кредиторів у справі про банкрутство №910/7939/17, яка затверджена господарським судом, і ліквідаційною масою.

7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

7.1. Судами порушено засади верховенства права, які забезпечують захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів суспільства та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, а саме: ст. 8 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 10 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

7.2. При ухвалені оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 924/1277/20.

7.3. Судом не прийнято до уваги докази надані боржником та звіт по проведеній роботі в процедурі розпорядження майном розпорядника майна ТОВ "ПРАВДА" Штельманчука М.С., чим порушено ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиви

8. Від Управління справами Апарату Верховної Ради України надійшов відзив на касаційну скаргу.

Інші заяви та клопотання

9. Відсутні.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з скасуванням оскаржуваних судових рішень і направлення справи у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

11. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

Постановою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 по справі № 910/7939/17 Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

На виконання приписів норм частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення активів банкрута для подальшого погашення грошових вимог кредиторів Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, ліквідатором банкрута у ліквідаційній процедурі вчинялися дії для виявлення майна та активів товариства задля їх подальшої реалізації.

Так, у ході ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено майно банкрута. На підставі Договору на проведення оцінки № 2361/19 від 03.06.2019, укладеного між суб`єктом оціночної діяльності ПП «Ажіо» та Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, ПП «Ажіо» здійснено оцінку майна банкрута, а саме: тренажер (ТМ «InterAtletika»), який складається з 4 складових: 1. Лавка для пресу «Еліт», 2. Турнік «Еліт», 3. Навіс для пресу з упором на руки до драбини «Еліт», 4. Драбина Еліт ST-001.1. Згідно з висновком ПП «Ажіо» вартість указаного майна банкрута становить 4 350,00 грн.

Таким чином, ліквідатором арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. сформовано ліквідаційну масу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України в сумі 4 350,00 грн.

19.03.2020 на офіційному сайті ДП «Прозорро.Продажі» опубліковано оголошення про проведення другого повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості продажу майна в процедурі банкрутства Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України. Початкова ціна продажу - 2 610,00 грн. Кінцевий строк на подання цінових пропозицій - 30.03.2020. Дата проведення аукціону - 30.03.2020. Аукціон відбувся, майно Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України було реалізовано за 2 526,10 грн.

09.04.2020 між Управлінням житловими будинками Управління справами Верховної Ради України та ТОВ «ПОНА-Україна» (покупець) було складно акт про придбання майна на аукціоні.

У зв`язку з тим, що будь-яких інших активів, які би могли бути включені до ліквідаційної маси Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України та реалізовані, ліквідатором виявлено не було, останній звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Управління справами Апарату Верховної Ради України та стягнення з відповідача на користь банкрута грошових коштів у розмірі 8 327 093,67 грн., що складають різницю між сумою вимог кредиторів у справі про банкрутство № 910/7939/17 та ліквідаційною масою.

13. Суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні дійшов висновку про те, що проаналізувавши наявні у матеріалах справи про банкрутство № 910/7939/17 документи, зазначає, що арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. не було вжито усіх можливих заходів у ліквідаційній процедурі Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Управління справами Апарату Верховної Ради України подана ліквідатором передчасно.

14. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції вказано про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. не було вжито усіх можливих заходів у ліквідаційній процедурі Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, а тому заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Управління справами Апарату Верховної Ради України була подана ліквідатором передчасно.

15. Відповідно до абзацу 1 ч.2 ст.61 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023р. №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

16. Абзацом 2 ч.2 ст.61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому КУзПБ.

17. Колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) відповідно до яких:

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

18. Щодо розміру субсидіарної відповідальності Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) вказав наступне.

19. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

20. Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

21. Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).

22. Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Судова палата зазначила про таке.

23. Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

24. Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

25. Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

26. Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

27. Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

28. Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі (п. 9.34. постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21)).

29. Суди попередніх інстанцій встановили, що ліквідатором арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. сформовано ліквідаційну масу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України в сумі 4 350,00 грн.

30. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.03.2020 на офіційному сайті ДП «Прозорро.Продажі» опубліковано оголошення про проведення другого повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості продажу майна в процедурі банкрутства Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України. Початкова ціна продажу - 2 610,00 грн. Кінцевий строк на подання цінових пропозицій - 30.03.2020. Дата проведення аукціону - 30.03.2020. Аукціон відбувся, майно Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України було реалізовано за 2 526,10 грн.

31. Підставою для звернення з заявою ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника стало те, що у зв`язку з тим, що будь-яких інших активів, які би могли бути включені до ліквідаційної маси Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України та реалізовані, ліквідатором виявлено не було, останній звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Управління справами Апарату Верховної Ради України та стягнення з відповідача на користь банкрута грошових коштів у розмірі 8 327 093,67 грн., що складають різницю між сумою вимог кредиторів у справі про банкрутство № 910/7939/17 та ліквідаційною масою.

32. Суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. не було вжито усіх можливих заходів у ліквідаційній процедурі Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, зазначені обставини, свідчать, що заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Управління справами Апарату Верховної Ради України подана ліквідатором передчасно, не вказали конкретних не вжитих ліквідатором заходів, з посиланням на відповідні докази, які саме б свідчили, що заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Управління справами Апарату Верховної Ради України подана ліквідатором передчасно.

33. Окрім того, суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що проаналізувавши наявні у матеріалах справи про банкрутство № 910/7939/17 документи, дійшли висновку, що арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. не було вжито усіх можливих заходів у ліквідаційній процедурі Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, не вказали які конкретно документи свідчать про невжиття ліквідатором усіх можливих заходів у ліквідаційній процедурі банкрута.

34. Відповідно до положень пунктів 1- 5 частини 4 статті 238 ГПК України, У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі;

2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;

4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

35. Суд касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які закріплені у положеннях ст. 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

35. Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням того, що аналіз змісту оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не вказали конкретних не вжитих ліквідатором заходів, з посиланням на відповідні докази, які б свідчили, що заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Управління справами Апарату Верховної Ради України подана ліквідатором передчасно, а також зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій не вказано, які конкретно документи свідчать про невжиття ліквідатором усіх можливих заходів у ліквідаційній процедурі банкрута, беручи до уваги доводи касаційної скарги, дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

37. З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі положень п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича та про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 910/7939/17 і направлення вказаної справи в частині розгляду заяви ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева М.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 910/7939/17 скасувати.

3. Справу № 910/7939/17 в частині розгляду заяви ліквідатора Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України арбітражного керуючого Звєздічева М.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік