Постанова

від 11.02.2025 по справі 908/437/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025 року м. Дніпро Справа № 908/437/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжпромобладнання 2000

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Проскуряков К.В.) від 22.07.2024 р. у справі № 908/437/24

за позовом Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжпромобладнання 2000 (вул. Хортицьке шосе, буд. 32-А, кв. 74, м. Запоріжжя, 69124; код ЄДРПОУ 31230091)

про стягнення 735 655,95 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 р. Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжпромобладнання 2000 заборгованість за договором оренди землі у сумі 735 655,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача перед позивачем заборгованості по орендній платі за користування земельною діяльною за договором оренди землі № 201702000100415 від 28.08.2017.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 р. у справі № 908/437/24:

-позов задоволено;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжпромобладнання 2000 на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі № 201705000100415 від 28.08.2017 за період з 01.01.2022 по 30.11.2023 в розмірі 735 655 (сімсот тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн 95 коп.;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжпромобладнання 2000 на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви в розмірі 8 827 (вісім тисяч вісімсот двадцять сім) грн 88 коп.

Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжпромобладнання 2000, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 р. у справі № 908/437/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема зазначає наступне:

-незаконність оскаржуваного рішення вбачає у тому, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин спеціальні норми абзаців 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, пункту 1 Постанови № 1364 та підпункту 2.3. пункту 2 розділу І Переліку № 309, якими врегульовано тимчасове звільнення орендарів відповідних земельних ділянок від сплати орендної плати за землю. Так, апелянт стверджує, що оскільки місто Запоріжжя входить до Запорізького району, то на нього розповсюджуються норми щодо звільнення від орендної плати, які є імперативними та мають бути застосовані незалежно від наслідків такого застосування;

-вважає, що в основу оскаржуваного рішення покладено необґрунтований розрахунок заборгованості, оскільки наданий позивачем розрахунок є неналежним доказом у справі.

Представником Запорізької міської ради подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 р. у справі № 908/437/24 без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема зазначає наступне:

-зауважує на тому, що між сторонами існують договірні відносини, а не податкові, тож предметом спору у цій справі виступає заборгованість відповідача у зв`язку з неповною сплатою орендної плати за користування земельною ділянкою, і в спірних правовідносинах має застосовуватись пріоритетність норм земельного законодавства та Закону України Про оренду землі;

-зазначає, що орендована відповідачем земельна ділянка розташована безпосередньо у місті Запоріжжя, на території якого ніколи позичаючи з 24.02.2022 р. не велися і не ведуться активні бойові дії, отже у відповідача відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за договором оренди землі у заявлений позивачем період;

-вказує на те, що сума заборгованості розрахована відповідно до повідомлення Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 01.02.2024 за № 06.1-14/164.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжпромобладнання 2000 на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 р. у справі № 908/437/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.02.2025р.

Позивач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Апелянт не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку свого представника, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Від представника апелянта засобами електронного зв`язку (з КЕП) до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що мотивоване неможливістю взяти участь у судовому засіданні.

Щодо зазначеного клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін цього спору, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а відповідач не був позбавлений права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача, одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 28.08.2017 між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжпромобладнання 2020 було укладено договір оренди землі № 201705000100415 від 28.08.2017, про що у Державному реєстрі речових прав вчинено запис № 36954908 від 07.09.2017.

Згідно з п. 1 Договору орендодавець, відповідно до рішення сімнадцятої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради № 57/77 від 31 травня 2017 р., надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничої бази, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 16. Власником земельної ділянки загальною площею 1,1582 га, кадастровий номер 2310100000:05:013:0086 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 16 є територіальна громада міста Запоріжжя, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 365149453 від 09.02.2024.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 364811052 від 07.02.2024 адміністративно - побутова будівля зі складськими приміщеннями літера "Б", що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Виборзька, 16, і розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:013:0086 належить відповідачу на праві власності, про що у Державному реєстрі речових прав вчинено запис № 48238440 від 14.08.2019.

Відповідно до Рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 14 вулиця Виборзька була перейменована на вулицю Автоклубну.

Відповідно до п. 11 договору, договір укладено до 31 травня 2036 року.

Пунктом 6 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 14 664 201 грн 84 коп. (чотирнадцять мільйонів шістсот шістдесят чотири тисячі двісті одна грн 84 коп.), в цінах 2017 року.

Відповідно до п. 12 договору оренда плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 439 926 грн. 06 коп. (чотириста тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість грн. 6 коп.), що складає 3% від нормативної грошової оцінки в цінах 2017 року.

Відповідно до п. 14 договору орендна плата вноситься в порядок і спосіб передбачений Податковим кодексом України на розрахунковий рахунок: УК у м. Запоріжжя (Вознесенівський район), номер рахунку 33215812700007 отримувач: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ:38025409, код 18010600.

Відповідно до п. 34.6. Договору орендар зобов`язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 365149453 земельна ділянка за кадастровим номером 2310100000:05:013:0086 міститься запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжпромобладнання 2020 іншого речового права за № 22212461, а саме права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі № 201705000100415 від 28.08.2017 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36954908 від 07.09.2017р. Земельна ділянка площею 1,1582 га, орендна плата 439 926,06 грн.

Згідно з положеннями ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою; податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до абзацу 1 п. 288-1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За таких умов, у орендаря за результатами підписання договору виник обов`язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату.

18 січня 2024 року Позивач направив Відповідачу претензію № 07/02-11/0222 претензію про сплату заборгованості з орендної плати, яка станом на 01.12.2023 р. становить 114 460,87 грн. Вказана претензія залишена Відповідачем без виконання, доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до повідомлення Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 01.02.2024 за № 06.1-14/164 ТОВ Запоріжпромобладнання 2000:

- протягом 2021 року в цілому сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 Орендна плата з юридичних осіб 440 266,12 грн;

- протягом 2022 року в цілому сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 Орендна плата з юридичних осіб 36 660,51 грн;

- з 01.01.2023 по 30.11.2023 сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 Орендна плата з юридичних осіб 126 503,19 грн.

Згідно ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних з офіційного сайту Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/print-553960.html) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2021 роки. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2021 роки (2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,1) = 1,1.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (по тексту - НГО) і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік.

Таким чином розмір річної орендної плати за 2021 рік, відповідно до умов Договору становить: 14 664 201,84 грн (НГО2017-2021) * (К2017-2020) * 3% = 439 926,06 грн.

Позивач, враховуючи повідомлення Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 01.02.2024 за № 06.1-14/164 щодо сум перерахувань орендної плати за земельні ділянки до загального фонду бюджету Запорізької міської територіальної громади по окремих юридичних особах з 01.01.2021 року по 30.11.2023 року, розрахував розмір заборгованості орендної плати:

- за період 01.01.2021-31.12.2021, відповідно до умов Договору наступним чином: 439 926,06 грн 440 266,12 грн (сума сплачена орендарем до місцевого бюджету м. Запоріжжя за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р.) = - 340,06 грн (переплата). Таким чином розмір річної орендної плати за 2022 рік, відповідно до умов Договору становить: 14 664 201,84 грн (НГО2021) * (К2021) * 3% = 16 130 622,02 (НГО2022) * 0,03 = 483 918,66 грн;

- за період 01.01.2022-31.12.2022, відповідно до умов Договору наступним чином: 483 918,66 грн 36 660,51 грн (сума сплачена орендарем до місцевого бюджету м. Запоріжжя за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р.) = 447 258,15 грн.

Відповідно до даних з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi otsinky-zemel-za-2022-rik/) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) 1,15, що також підтверджується листом Державної Податкової Служби України від 16.01.2024 №1294/7/99-00-04-01-02-07 з додатками.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить 1,15, тому розмір річної орендної плати за 2023 рік, відповідно до умов Договору становить: 16 130 622,02 грн (НГО2022) * 1,15 (К2022) * 3% = 18 550 215,32 грн (НГО2023) * 3% = 556 506,45 грн.

Позивач розрахував розмір заборгованості орендної плати за період 01.01.2023-30.11.2023, наступним чином: (556 506,45 грн / 12 * 11) 126 503,19 грн (сума сплачена орендарем до місцевого бюджету м. Запоріжжя за період з 01.01.2023 р. по 30.11.2023 р.) = 383 627,72 грн.

Таким чином, оскільки Відповідач у 2021-2023 роках у повному обсязі не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою, загальний розмір заборгованості що підлягає стягненню з Відповідача становить за період з 01.01.2021 по 30.11.2023 становить: 447 258,15 грн + 383 627,72 грн 340,06 грн = 830 545,81 грн.

Разом з тим, згідно із заявою Позивача від 10.06.2024 р. про зменшення суми позовних вимог розмір заборгованості Відповідача, з урахуванням його зауважень, з орендної плати за спірний період визначений ним наступним чином:

- розмір річної орендної плати за 2022 рік, який враховуючи вищевикладене відповідає розміру заборгованості за 2022 рік, оскільки платіж Відповідача від 28.01.2022 №24 зараховується відповідно до умов Договору у розрахунковий період 2021 року - за грудень 2021 р., відповідно до умов Договору становить: 14 664 201 грн 84 коп. (НГО в цінах 2017 року) * 1.1 (К2017-2021) * 3% = 16 130 622,02 грн (НГО в цінах 2022 року) * 3% = 483 918,66 грн;

- розмір річної орендної плати за 2023 рік, відповідно до умов Договору становить: НГО(в цінах 2023 року) * 3% = 16 130 622,02 грн (НГО2022) * 1,15 (К2022) * 3% = 18 550 215,32 грн * 3% = 556 506,45 грн.

Таким чином, розмір оренди у 2023 році / 12 * 11 (поділити на кількість місяців у році та помножити на кількість місяців щодо яких нараховується оренда плата відносно річної орендної плати) сума сплачена Відповідачем з 01.02.2023 по 31.12.2023 (згідно умов Договору, а саме: п. 14, враховуючи лист департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 27.05.2024) = 556 506,45 грн / 12 * 11 - 258 393,62 грн, = 510 130,91 грн 258 393,62 грн = 251 737,29 грн.

Отже Позивач визначив розмір заборгованості орендної плати Відповідача за період 01.01.2022-30.11.2023, відповідно до умов Договору та наявних вищевказаних відомостей і розрахунків, наступним чином: 483 918,66 грн (розмір орендної плати за 2022 рік) + 510 130,91 грн (розмір орендної плати за січень-листопад 2023 року) 258 393,62 грн (загальна сума, сплачена Відповідачем з 01.02.2022 по 31.12.2023, враховуючи п. 14 Договору щодо строків оплати і періоду зарахування орендної плати) = 735 655,95 грн, яка заявлена позивачем до стягнення в межах цієї справи.

В оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом встановлений факт нездійснення відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе відповідно до Договору оренди землі обов`язків щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, внаслідок чого за 2022 і 2023 роки у відповідача виникла заборгованість за цим договором, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсягу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України Про оренду землі, Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

У ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ Податок на майно) об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві з користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно положень ст. 21 Закону України Про оренду землі та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Україні орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користуванню земельною ділянкою.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 36 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Доказів внесення змін до договору оренди землі № 201705000100415 від 28.08.2017 щодо звільнення Відповідача від сплати орендних платежів у 2022 році матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою за договором.

Отже, не сплативши орендну плату у спірному періоді 2022-2023 років Відповідач в односторонньому порядку ухилився від виконання покладених на нього договором зобов`язань.

Відповідно до п. 34.4. Договору Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Судова колегія звертає увагу, що оренда плата є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже існуюча заборгованість відповідача з орендної плати за землю порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

Проте, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати заборгованості з орендних платежів за землю за період з 01.01.2022 по 30.11.2023 у розмірі 735 655,95 грн, а отже суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього судова колегія враховує, що відповідно до п. 31.8. договору, Орендодавець має право здійснювати контроль за виконанням умов договору з боку Орендаря, у тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати.

У підпункті 1.3 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають земельних відносин роз`яснено, що системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України Про оренду землі, підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України Про оренду землі, пункт 288 1 статті 288 ПК України). У зв`язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України Про оренду землі, стаття 288ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Автобусний завод "Богдан" за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області зазначив, що боржник не є власником земельної ділянки, а скаржник не є стороною договору оренди, тому у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та Черкаською міською радою.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.10.2021 у справі №910/14176/20 за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" про стягнення заборгованості за договором оренди землі у розмірі 54 970 759,05 грн також дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили заперечення відповідача щодо перевищення позивачем повноважень шляхом нарахування спірної заборгованості та підміну функцій органів доходів і зборів, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди, а не виконання органами доходів і зборів повноважень щодо донарахування і стягнення обов`язкових платежів.

Отже, оскільки відповідач не є власником земельної ділянки і між сторонами існують господарські відносини на підставі договору оренди земельної ділянки, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що повноваженнями стягувати орендну плату за договором оренди земельної ділянки, укладеним між відповідачем та позивачем у цьому спорі, наділена саме Запорізька міська рада, як орендодавець та власник земельної ділянки, що є предметом договору оренди.

Водночас судова колегія відхиляє доводи апелянта про відсутність у нього обов`язку сплачувати орендну плати за землю під час воєнного стану, з огляду на наступне.

З огляду на загальновідомі обставини здійснення повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № З 89-VIII Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні на території України введено воєнний стан.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.02-7.1 визначено, що ТПП України підтверджує, що обставини введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений внаслідок настання таких (обставин непереборної сили).

Відповідно до п. 69 підрозділу 10 Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті. (Абзац перший пункту 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022).

Так, відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 Перехідні положення Податкового кодексу визначено, що, тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 06 грудня 2022 року за №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, додатком (Переліком) до якого, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 Запорізька область зазначено, що вся територія Запорізького району віднесена до територій можливих бойових дій.

12.12.2022 р. Державною податковою службою України було надано роз`яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-ГХ, п. 69 підрозділу 10 Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідач вважає, що земельна ділянка загальною площею 1,1582 га, кадастровий номер 2310100000:05:013:0086 за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Виборзька, 16, отримана ТОВ Запоріжпромобладнання 2000 на підставі договору оренди землі №201705000100415 від 28.08.2017 розташована саме на території де ведуться активні бойові дії з 12.03.2022 року.

Проте, судова колегія погоджується з доводами місцевого господарського суду про те, що спірна земельна ділянка розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району, що не заперечується і сторонами.

Загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи починаючи з 24.02.2022 р. не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою Російською Федерацією. Ракетні обстріли м. Запоріжжя не відносяться до активних бойових дій в тій же мірі як і до інших територій та міст України, які не перебувають безпосередньо у зоні бойових дій (в т.ч. міста Київ, Львів, Хмельницький, Кривий Ріг, Одеса тощо).

Окремі населенні пункти та території Запорізького району, який розташований навкруги м. Запоріжжя, з південного напрямку дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від численних щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.

Оцінюючи доводи сторін суд враховує, що первинно у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада ухвалила Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX, яким доповнила підрозділ 10 Перехідних положень Податкового кодексу України пунктом 69.14 наступного змісту:

69.14. Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Очевидно, що в умовах активних наступальних дій з боку агресора та постійної зміни ліній фронту законодавець приймав нормативні акти в екстремальних умовах і цілком зрозуміло, що вказаним Законом звільнялися від плати за землю (орендної плати) земельні ділянки, на територіях де ведуться (велися) бойові дії.

При цьому, первинно затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Наказом від 25.04.2022 №75 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 року № 457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, що додається (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. за № 453/37789) не містив жодних територіальних громад Запорізького району серед територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року.

Запорізька міська територіальна громада Запорізького району з`явилася у вказаному переліку в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31 травня 2022 року № 104, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 травня 2022 р. за № 554/37890, станом на 27 травня 2022 року.

Проте, за даними загальнодоступних джерел (https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20220527-karta-bojovyh-dij-na-25-05-2022-sytuacziya-na-fronti/) станом на 25.05.2022 р. територія м. Запоріжжя також не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Вказана ситуація не змінювалася і в подальшому, а тому редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 пункт 69.14 було викладено наступним чином:

За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмежив його дію до 31.12.2022 р.

Сам по собі обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у 2022 році існував на підставі вимог законодавства та Договору оренди. Виключно через початок військової агресії законодавцем прийнято очевидне рішення, що на територіях де ведуться бойові дії та які знаходяться під окупацією орендна плата за земельні ділянки не буде сплачуватися орендарями.

Уточнення формулювання відносно прямої вказівки в Законі, що вказане стосується земельних ділянок, що розташовані на територіях активних бойових дій, викликане тим, що до відповідних переліків визначених Міністерством реінтеграції увійшли територіальні громади, які розташовані на територіях прилеглих до тих, де велися активні бойові дії, але яких бойові дії безпосередньо не торкнулися. У відповідних переліках з`явилося поняття "Територій можливих бойових дій", до яких згодом потрапила і територіальна громада Запорізького району, включаючи м. Запоріжжя.

Також судом враховано, що Закон України від 11.04.2023 за № 3050-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, з урахуванням Наказу від 22.12.2022 за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначає наступне:

12. У статті 288:пункт 288.4 викласти в такій редакції:

"288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами)";

доповнити пунктом 288.8 такого змісту:

"288.8. За земельні ділянки, визначені цим пунктом, у цілях розрахунку орендної плати розмір податкових зобов`язань з орендної плати визначається з урахуванням положень, визначених цим Кодексом.

10.2. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку";

у підрозділі 10: у пункті 69:

у підпункті 69.13 слова "в районах проведення бойових дій або на тимчасово окупованих територіях збройними формуваннями Російської Федерації" замінити словами "на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку";

підпункти 69.14-69.16 і 69.22 викласти в такій редакції:

"69.14. За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Отже, Податковий кодекс надає право коригування податкових зобов`язань виключно тим суб`єктам господарювання, орендовані земельні ділянки яких перебувають в зоні активних бойових дій.

Крім цього, зміни до Договору оренди земельної ділянки щодо звільнення Орендаря від сплати орендних платежів у 2022 році сторонами не вносилися, жодного рішення щодо звільнення від цих платежів будь-яких орендарів земельних ділянок на території м. Запоріжжя Запорізькою міською радою не приймалося, доказів зворотного Відповідачем суду не надано.

Також суд зазначає, що в умовах воєнного стану та погіршення економічної ситуації в Україні, сплата податків, в тому числі і орендної плати за земельні ділянки, є обов`язком суб`єктів господарювання, який безпосередньо впливає на обороноздатність Держави, а тому намагання Відповідача ухилитись від орендної плати за спірну земельну ділянку з формальних підстав є неприпустимим.

Обґрунтованого контррозрахунку суми орендної плати за спірний період Відповідач суду не надав, як і доказів сплати спірної суми заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог. Натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності у нього заборгованості з орендних платежів за землю за період з 01.01.2022 по 30.11.2023 у розмірі 735 655,95 грн.

За таких обставин, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 р. у цій справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 13 241,81 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжпромобладнання 2000 на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 р. у справі № 908/437/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 р. у справі № 908/437/24 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжпромобладнання 2000.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 19.02.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов