Рішення

від 19.02.2025 по справі 910/14359/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2025Справа № 910/14359/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/14359/21

за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (Україна, 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код: 41110750)

про стягнення 851 735,33 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (Україна, 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код: 41110750)

до 1) Приватного підприємства "Тойрас" (Україна, 49045, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Кільченська, буд. 17; ідентифікаційний код: 39032621)

2) Мунтяна Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про солідарне стягнення 1 836 165,15 грн

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "С В Л" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 851735,33 грн, з яких 353494,30 грн за Договором фінансового лізингу №3475/03/19-Г від 14.03.2019, 181946,97 грн за Договором фінансового лізингу №3546/03/19-Г від 25.03.2019 та 316294,06 грн за Договором фінансового лізингу № 4991/10/19-Г від 08.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки укладені між позивачем та відповідачем вищевказані договори фінансового лізингу є розірваними і відповідачем не повернуто частину лізингових платежів - відшкодування вартості предметів лізингу, вказана сума є безпідставно набутою відповідачем та має бути повернута позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14359/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.10.2021.

05.10.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" до Приватного підприємства "С В Л" та Мунтяна Ігоря Миколайовича про солідарне стягнення 939614,85 грн, з яких 452028,68 грн заборгованості, 83872,70 грн витрат, пов`язаних з примусовим вилученням предметів лізингу, 110939,18 грн неустойки, 59342,47 грн пені, 181245,15 грн штрафу, 39214,90 грн інфляційних втрат та 12971,77 грн 3% річних.

Зустрічний позов мотивовано неналежним виконанням ПП "С В Л" взятих на себе зобов`язань за договорами фінансового лізингу №3475/03/19-Г від 14.03.2019, №3546/03/19-Г від 25.03.2019 та №4991/10/19-Г від 08.10.2019 та неналежним виконанням Мунтяном І.М. зобов`язань за договорами поруки від 14.03.2019, від 25.03.2019 та від 08.10.2019.

У підготовче засідання 06.10.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 06.10.2021 судом було оголошено перерву до 03.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021, відповідно до ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено звернутися до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи Мунтяна Ігоря Миколайовича та зобов`язано орган реєстрації надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача-2 за зустрічним позовом.

03.11.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради, у відповідь на запит суду від 11.10.2021, надійшов лист № 16-21/970-1 від 26.10.2021, відповідно до якого орган реєстрації повідомив суд, що 10.11.2016 Мунтян Ігор Миколайович був знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 за рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 27.10.2015 у справі №667/605/15-ц.

У підготовче засідання 03.11.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 03.11.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 01.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2021, відповідно до ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено звернутися до Державної міграційної служби України із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи Мунтяна Ігоря Миколайовича та зобов`язано Державну міграційну службу України надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача-2 за зустрічним позовом.

30.11.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Державної міграційної служби України, у відповідь на запит суду від 05.11.2021, надійшов лист № 6.2-11614/6-21 від 19.11.2021, відповідно до якого Державна міграційна служба України повідомила суд, що 10.11.2016 Мунтян Ігор Миколайович був знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

У підготовче засідання 01.12.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 01.12.2021 судом було оголошено перерву до 12.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 було залишено зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" без руху та встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

13.12.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "УЛФ-Фінанс" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 було прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ "УЛФ-Фінанс" до ПП "С В Л" та Мунтяна І.М. про солідарне стягнення 939614,85 грн, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання призначено на 19.01.2022.

10.01.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ПП "С В Л" надійшли додаткові пояснення та відзив на зустрічну позовну заяву.

18.01.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Мунтяна І.М. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

19.01.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "УЛФ-Фінанс" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом, за змістом якої ТОВ "УЛФ-Фінанс" збільшено заявлені ним позовні вимоги на 46222,88 грн, з яких 25350,76 грн пені, 16488,06 грн інфляційних втрат і 4384,06 грн 3 % річних та заява про зміну предмета зустрічного позову, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом доповнив позовні вимоги вимогою про солідарне стягнення з ПП "С В Л" та Мунтяна І.М. збитків у розмірі 422490,72 грн.

У підготовче засідання 19.01.2022 з`явились представники ТОВ "УЛФ-Фінанс" та ПП "С В Л", представник Мунтяна І.М. не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач-2 за зустрічним позовом був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 19.01.2022 судом було прийнято до розгляду відзиви ПП "С В Л" та Мунтяна І.М. на зустрічну позовну заяву, оголошено перерву до 16.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, Мунтяна І.М. було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14359/21 призначено на 16.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 було прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" про зміну предмета зустрічного позову, запропоновано відповідачам за зустрічним позовом у строк до закінчення підготовчого провадження надати суду письмові пояснення з урахуванням заяви ТОВ "УЛФ-Фінанс" про зміну предмета зустрічного позову.

10.02.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ПП "С В Л" надійшов відзив на заяви про збільшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову.

16.02.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ПП "С В Л" надійшло клопотання про долучення доказів.

16.02.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "УЛФ-Фінанс" надійшла відповідь на відзив на заяви про збільшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову.

У підготовче засідання 16.02.2022 з`явились представники ТОВ "УЛФ-Фінанс" та ПП "С В Л", представник Мунтяна І.М. не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач-2 за зустрічним позовом був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 16.02.2022 судом було прийнято до розгляду відзив ПП "С В Л" на заяви про збільшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову, оголошено перерву до 16.03.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, Мунтяна І.М. було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14359/21 призначено на 16.03.2022.

Підготовче засідання, призначене на 16.03.2022, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14359/21 призначено на 15.03.2023.

14.03.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "УЛФ-Фінанс" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

У підготовче засідання 15.03.2023 з`явився представник ТОВ "УЛФ-Фінанс", представники інших сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, від Мунтяна І.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 15.03.2023 судом було прийнято до розгляду заяву ТОВ "УЛФ-Фінанс" про збільшення розміру позовних вимог, оголошено перерву до 12.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14359/21 призначено на 12.04.2023.

12.04.2023 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від ПП "С В Л" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також Мунтяном І.М. сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи, яке 12.04.2023 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

12.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "УЛФ-Фінанс" надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 12.04.2023 з`явився представник ТОВ "УЛФ-Фінанс", представники інших сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 12.04.2023 судом було задоволено клопотання ПП "С В Л" та Мунтяна І.М. про відкладення розгляду справи, оголошено перерву до 17.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14359/21 призначено на 17.05.2023.

17.05.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "УЛФ-Фінанс" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

У підготовче засідання 17.05.2023 з`явився представник ТОВ "УЛФ-Фінанс", представники інших сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 17.05.2023 судом було оголошено перерву до 14.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14359/21 призначено на 14.06.2023.

У підготовче засідання 14.06.2023 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 14.06.2023 судом було прийнято до розгляду заяву ТОВ "УЛФ-Фінанс" про збільшення розміру позовних вимог, оголошено перерву до 05.07.2023.

04.07.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "УЛФ-Фінанс" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

05.07.2023 представником ПП "С В Л" та Мунтяна І.М. сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, яке 05.07.2023 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 05.07.2023 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 05.07.2023 судом було прийнято до розгляду заяву ТОВ "УЛФ-Фінанс" про збільшення розміру позовних вимог. Присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.08.2023.

Судове засідання, призначене на 09.08.2023, не відбулося, у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою у місті Києві.

09.08.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "УЛФ-Фінанс" надійшли додаткові письмові пояснення та повідомлення про зміну найменування та місцезнаходження позивача за первісним позовом, відповідача-1 за зустрічним позовом у цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 було змінено найменування позивача за первісним позовом, відповідача-1 за зустрічним позовом з Приватного підприємства "С В Л" на Приватне підприємство "Тойрас" та повідомлено сторін про те, що підготовче засідання у справі № 910/14359/21 призначено на 23.08.2023.

22.08.2023 представником Фізичної особи - підприємця Мунтяна І.М. сформовано в системі "Електронний суд" заяву про заміну сторони її правонаступником, яку 22.08.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду". Заявник просив замінити позивача у справі № 910/14359/21 - Приватне підприємство "Тойрас" шляхом залучення до участі у справі його правонаступника - Фізичної особи - підприємця Мунтяна І.М.

У судове засідання 23.08.2023 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 23.08.2023 судом було оголошено перерву до 13.09.2023.

12.09.2023 представником ТОВ "УЛФ-Фінанс" сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на заяву про заміну сторони її правонаступником, яку 12.09.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 13.09.2023 з`явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 суд перейшов зі стадії розгляду справи № 910/14359/21 по суті на стадію підготовчого провадження. Роз`єднано в два самостійні провадження позовні вимоги за первісним позовом Приватного підприємства "Тойрас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" про стягнення 851735,33 грн; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" до Приватного підприємства "Тойрас", Мунтяна Ігоря Миколайовича про солідарне стягнення 1836165,15 грн. Господарській справі за позовом Приватного підприємства "Тойрас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" про стягнення 851735,33 грн залишено № 910/14359/21 та продовжено її розгляд в порядку загального позовного провадження. Господарську справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" до Приватного підприємства "Тойрас", Мунтяна Ігоря Миколайовича про солідарне стягнення 1836165,15 грн передано за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області. Відкладено підготовче засідання на 04.10.2023.

28.09.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "УЛФ-Фінанс" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до завершення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2023.

02.10.2023 представником ПП "Тойрас" сформовано в системі "Електронний суд" заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі, яке 03.10.2022 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

03.10.2023 представником Фізичної особи - підприємця Мунтяна І.М. сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення щодо заперечень ТОВ "УЛФ-Фінанс" проти заяви про заміну сторони її правонаступником, які 04.10.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовчому засіданні 04.10.2023 судом було оголошено перерву до 01.11.2023.

18.10.2023 на електронну адресу Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 про витребування матеріалів справи № 910/14359/21 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ "УЛФ-Фінанс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/14359/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 було зупинено провадження у справі № 910/14359/21 до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 в порядку апеляційного провадження, передано матеріали справи № 910/14359/21 до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ТОВ "УЛФ-Фінанс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2023.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 було частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ "УЛФ-Фінанс", скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/14359/21 в частині роз`єднання в два самостійних провадження позовних вимог за первісним та зустрічним позовами та направлення справи за позовом ТОВ "УЛФ-Фінанс" до ПП "Тойрас", Мунтяна Ігоря Миколайовича про солідарне стягнення 1836165,15 грн за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області, справу в цій частині передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

18.12.2023 матеріали справи № 910/14359/21 повернулись до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 було поновлено провадження у справі № 910/14359/21, підготовче засідання призначено на 24.01.2024.

У підготовче засідання 24.01.2024 з`явився представник ТОВ "УЛФ-Фінанс", представники інших сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 було задоволено заяву Фізичної особи - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича про заміну сторони її правонаступником в справі № 910/14359/21, замінено позивача за первісним позовом у справі № 910/14359/21 - Приватне підприємство "Тойрас" на його правонаступника - Фізичну особу - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича, відкладено підготовче засідання на 14.02.2024.

13.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 про невідкладне витребування матеріалів справи № 910/14359/21 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ "УЛФ-Фінанс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 в частині задоволення заяви Фізичної особи - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича про заміну сторони її правонаступником у справі № 910/14359/21.

У підготовче засідання 14.02.2024 з`явився представник позивача за первісним позовом, відповідачів за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 було зупинено провадження у справі № 910/14359/21 до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 в частині задоволення заяви Фізичної особи - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича про заміну сторони її правонаступником, передано матеріали справи №910/14359/21 до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ТОВ "УЛФ-Фінанс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 в частині задоволення заяви Фізичної особи - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича про заміну сторони її правонаступником.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс", ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/14359/21 залишено без змін, судові витрати за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції покладено на скаржника.

10.06.2024 матеріали справи № 910/14359/21 повернулись до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 було поновлено провадження у справі № 910/14359/21, підготовче засідання призначено на 03.07.2024.

02.07.2024 представником ТОВ "УЛФ-Фінанс" сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, у яких викладено клопотання про зупинення провадження у справі, які 02.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Мунтян Ігор Миколайович проходить службу в лавах Збройних Сил України, що, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 03.07.2024 з`явилися представник позивача за первісним позовом, відповідача-2 за зустрічним позовом та представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник відповідача-1 за зустрічним позовом не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі № 910/14359/21 до припинення перебування Мунтяна Ігоря Миколайовича у складі Збройних Сил України, зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 було задоволено апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/14359/21 скасовано, справу повернуто Господарському суду міста Києва для продовження її розгляду.

14.11.2024 матеріали справи № 910/14359/21 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 було продовжено розгляд справи № 910/14359/21 та призначено підготовче засідання на 04.12.2024.

У підготовче засідання 04.12.2024 з`явилися представник позивача за первісним позовом, відповідача-2 за зустрічним позовом та представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник відповідача-1 за зустрічним позовом не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 04.12.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.01.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача-1 за зустрічним позовом було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/14359/21 призначено на 15.01.2025.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.12.2024 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 910/14359/21.

15.01.2025 представником ТОВ "УЛФ-Фінанс" сформовано в системі "Електронний суд" додаткові письмові пояснення, які 15.01.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 15.01.2025 з`явилися представник позивача за первісним позовом, відповідача-2 за зустрічним позовом та представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник відповідача-1 за зустрічним позовом не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 04.12.2024 судом оголошено перерву до 12.02.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача-1 за зустрічним позовом було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/14359/21 призначено на 12.02.2025.

05.02.2025 представником ФОП Мунтяна І.М. сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на додаткові письмові пояснення, які 05.02.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

05.02.2025 представником ФОП Мунтяна І.М. сформовано в системі "Електронний суд" письмову промову у судових дебатах, яку 06.02.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

11.02.2025 представником ТОВ "УЛФ-Фінанс" сформовано в системі "Електронний суд" додаткові письмові пояснення, які 11.02.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 12.02.2025 з`явилися представник позивача за первісним позовом, відповідача-2 за зустрічним позовом та представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник відповідача-1 за зустрічним позовом не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача-2 за зустрічним позовом надав суду усні пояснення по суті спору, позовні за первісним позовом підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення первісного позову заперечив, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав.

У судовому засіданні 12.02.2025, після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 19.02.2025.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2019 між ТОВ "УЛФ-Фінанс" (далі - лізингодавець) та ПП "С В Л" (далі - лізингоодержувач) було укладено договір Фінансового лізингу № 3475/03/19-Г (далі - Договір № 3475), за умовами якого лізингодавець передав а лізингоодержувач отримав у лізинг автомобіль "Renault Duster", 2018 року випуску, об`єм двигуна 1461 куб. см, тип палива: дизельне, трансмісія: МТ.

14.03.2019, на забезпечення виконання Договору №3475, між лізингодавцем та Мунтяном І.М. (далі - поручитель) укладено договір поруки, щодо забезпечення виконання ПП "С В Л" усіх його грошових зобов`язань за Договором №3475 перед лізингодавцем.

22.03.2019 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 3475, якою в були внесені зміни Договору № 3475, зокрема змінено вартість предмета лізингу, загальну суму лізингових платежів та викладено Графік лізингових платежів у новій редакції.

25.03.2019 між ТОВ "УЛФ-Фінанс" та ПП "С В Л" було укладено договір Фінансового лізингу № 3546/03/19-Г (далі - Договір № 3546), за умовами якого лізингодавець передав а лізингоодержувач отримав у лізинг автомобіль "Renault Logan", 2019 року випуску, об`єм двигуна 1461 куб. см, тип палива: дизельне, трансмісія: МТ.

25.03.2019, на забезпечення виконання Договору №3546, між лізингодавцем та Мунтяном І.М. укладено договір поруки, щодо забезпечення виконання ПП "С В Л" усіх його грошових зобов`язань за Договором №3546 перед лізингодавцем.

08.10.2019 між ТОВ "УЛФ-Фінанс" та ПП "С В Л" було укладено договір Фінансового лізингу № 4991/10/19-Г (далі - Договір № 4991), за умовами якого лізингодавець передав а лізингоодержувач отримав у лізинг автомобіль "Renault Duster", 2019 року випуску, об`єм двигуна 1461 куб. см, тип палива: дизельне, трансмісія: МТ.

08.10.2019, на забезпечення виконання Договору №4991, між лізингодавцем та Мунтяном І.М. укладено договір поруки, щодо забезпечення виконання ПП "С В Л" усіх його грошових зобов`язань за Договором №4991 перед лізингодавцем.

18.10.2019 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 4991, якою в були внесені зміни Договору № 4991, зокрема змінено вартість предмета лізингу, загальну суму лізингових платежів та викладено Графік лізингових платежів у новій редакції.

Уклавши зазначені договори, сторонами було погоджено вартість предметів лізингу, загальну суму лізингових платежів та встановлено Графіки внесення лізингових платежів.

Окрім того, п. 14 Договорів №3475, №3546 та №4991 (далі разом - Договори фінансового лізингу) встановлено, що цей договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту підписання сторонами (в тому числі обов`язковим до виконання стає Додаток "Загальні умови до договору фінансового лізингу", згоду на погодження та дотримання умов якого лізингоодержувач надає своїм підписом у цьому документі) і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором фінансового лізингу.

Згідно п. 15 Договорів фінансового лізингу, додаток - "Загальні умови до договору фінансового лізингу" (та будь-які посилання на нього в Договорі), розміщений на офіційному веб-сайті лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього договору, та є невід`ємною складовою частиною договору.

Своїм підписом в цьому документі лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу Предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи Загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

На виконання вимог Договорів фінансового лізингу, лізингодавцем було передано лізингоодержувачу предмети лізингу, а саме:

- за Актом прийому-передачі предмета лізингу від 22.03.2019 за Договором №3475 - автомобіль "Renault Duster", 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- за Актом прийому-передачі предмета лізингу від 29.03.2019 за Договором №3546 - автомобіль "Renault Logan", 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- за Актом прийому-передачі предмета лізингу від 18.10.2019 за Договором №4991 - автомобіль "Renault Duster", 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Лізингоодержувач систематично здійснював сплату лізингових платежів з порушенням строків їх внесення. У свою чергу, 16.11.2020 лізингодавець направив ПП "С В Л" та Мунтяну І.М. досудові вимоги №УФ-31767 на суму 104135,97 грн, № УФ-31768 на суму 111280,00 грн та № УФ-31766 на суму 64490,56 грн, в яких просив негайно погасити наявну заборгованість.

Гарантійним листом від 28.09.2020 лізингоодержувач визнав наявну заборгованість у розмірі 308100,42 грн та гарантував погашення її до 15.10.2020. У разі невиконання зазначених гарантійних обов`язків та несплати простроченої заборгованості у вказаний термін, ПП "С В Л" зобов`язалось самостійно передати предмети лізингу на відповідальне зберігання лізингодавцю.

Повідомленням №УФ-32522 від 10.12.2020 лізингодавець повідомив лізингоодержувача про односторонню відмову від Договору №3457 та його розірвання з 10.12.2020. В повідомленні також наявна вимога повернути відповідний предмет лізингу лізингодавцеві 18.12.2020 об 11:00 за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 35-а.

Повідомленням №УФ-32523 від 10.12.2020 лізингодавець повідомив лізингоодержувача про односторонню відмову від Договору №3546 та його розірвання з 10.12.2020. В повідомленні також наявна вимога повернути відповідний предмет лізингу лізингодавцеві 18.12.2020 об 11:00 за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 35-а.

Повідомленням №УФ-32521 від 10.12.2020 лізингодавець повідомив лізингоодержувача про односторонню відмову від Договору №4991 та його розірвання з 10.12.2020. В повідомленні також наявна вимога повернути відповідний предмет лізингу лізингодавцеві 18.12.2020 об 11:00 за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 35-а.

Надалі предмети лізингу за Договорами №3475 та №4991 були вилучені приватним виконавцем за наслідками виконання виконавчих написів приватного нотаріуса КМНО Кондри Л.В. 05.01.2021 та 01.07.2021 відповідно.

25.07.2023 між Приватним підприємством "С В Л" (цедент) та Фізичною особою - підприємцем Мунтяном Ігорем Миколайовичем (цесіонарій) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 250723, згідно з п. 1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває у повному обсязі право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (код ЄДРПОУ 41110750) (далі - боржник) у зобов`язаннях з повернення безпідставно набутих коштів - частини лізингових платежів, що компенсують частину вартості предметів лізингу:

- за Договором фінансового лізингу № 3475/03/19-Г від 14.03.2019, укладеним між цедентом і боржником з усіма змінами та доповненнями у розмірі 353494,30 грн;

- за Договором фінансового лізингу № 3546/03/19-Г від 25.03.2019, укладеним між цедентом і боржником з усіма змінами та доповненнями у розмірі 181946,97 грн;

- за Договором фінансового лізингу № 4991/410/19-Г від 08.10.2019, укладеним між цедентом і боржником з усіма змінами та доповненнями у розмірі 316294,06 грн,

або у іншому розмірі, що буде стягнутим з боржника на користь позивача судовим рішенням у справі № 910/14359/21, яке набрало законної сили, за результатами розгляду позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс", а також у зобов`язаннях боржника з відшкодування судових витрат, понесених цедентом у справі №910/14359/21 до моменту укладення цього Договору, у розмірі, що буде стягнутим з боржника на користь позивача судовим рішенням у вказаній справі, яке набрало законної сили.

У зв`язку з розірванням Договорів фінансового лізингу, лізингоодержувач звернувся до суду з первісним позовом, в якому просить суд повернути сплачені ним лізингові платежі в частині вартості предметів лізингу у розмірі 851735,33 грн, як попередню оплату.

У свою чергу, лізингодавець звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог та заяви про зміну предмета зустрічного позову, просить стягнути солідарно з лізингоодержувача та поручителя заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 452028,68 грн, витрати, пов`язані з примусовим вилученням предметів лізингу в розмірі 83872,70 грн, збитки у розмірі 422490,72 грн, неустойку в розмірі 110939,18 грн, пеню в розмірі 363687,81?грн, штраф у розмірі 181245,15 грн, інфляційні втрати в розмірі 184816,82? грн та 3% річних у розмірі 37084,09?грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладені між ПП "С В Л" та ТОВ "УЛФ-Фінанс" Договори фінансового лізингу, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків та підпадають під правове регулювання параграфу 6 Глави 58 Цивільного кодексу України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (частина 3 статті 806 Цивільного кодексу України).

У статті 292 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що лізинг - господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені у Законі України "Про фінансовий лізинг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У статті 1 зазначеного Закону також передбачено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема: своєчасно сплачувати лізингові платежі; в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу (стаття 12 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Водночас згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Зокрема, статтею 7 зазначеного Закону передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

У свою чергу, відповідно до положень частин 2, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 зазначив, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відтак, лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплатою предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність. У зв`язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов`язок у відповідача за первісним позовом відсутній.

Отже, наслідком розірвання Договорів фінансового лізингу є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, зазначивши, що належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця є відсутність у нього обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.

Ураховуючи структуру та призначення лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта.

Досліджуючи правовідносини, що виникли між сторонами справи у зв`язку з укладенням та розірванням Договорів фінансового лізингу, судом встановлено наступне.

На виконання вимог Договорів фінансового лізингу, лізингодавцем було передано лізингоодержувачу предмети лізингу, а саме:

- за Актом прийому-передачі предмета лізингу від 22.03.2019 за Договором №3475 - автомобіль "Renault Duster", 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- за Актом прийому-передачі предмета лізингу від 29.03.2019 за Договором №3546 - автомобіль "Renault Logan", 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- за Актом прийому-передачі предмета лізингу від 18.10.2019 за Договором №4991 - автомобіль "Renault Duster", 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

У свою чергу, лізингоодержувач сплатив частину лізингових платежів за кожним з Договорів, у тому числі й платежі на відшкодування вартості предметів лізингу.

У зв`язку з розірванням Договорів фінансового лізингу внаслідок односторонньої відмови лізингодавця від них, позивач за первісним позовом вказує на наявність підстав для повернення йому лізингових платежів в частині відшкодування вартості предметів лізингу, як сплаченої ним попередньої оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову, ТОВ "УЛФ-Фінанс" посилається на положення Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX та на Загальні умови до договору фінансового лізингу (далі - Загальні умови), пунктом 11.9 яких передбачено, що у разі вилучення Предмета лізингу, розірвання Договору з причин, зазначених у Договорі та/або законодавстві України, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, оскільки є платою за володіння і користування Предметом лізингу за Договором.

Суд не враховує заперечення лізингодавця, сформовані на підставі норм Закону України "Про фінансовий лізинг" №1201-IX, оскільки його положення не розповсюджуються на спірні Договори фінансового лізингу, з огляду на набрання законом чинності після укладення договорів.

У свою чергу, позивач за первісним позовом заперечує проти застосування Загальних умов до спірних правовідносин, оскільки не вважає їх частиною Договорів фінансового лізингу.

Суд не погоджується з таким висновком лізингоодержувача та його правонаступника та констатує, що Загальні умови є частиною Договорів фінансового лізингу, оскільки відповідно до пунктів 14 та 15 Договорів лізингоодержувач своїм підписом підтвердив, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови), визнає Загальні умови невід`ємною складовою Договорів, а також погодив порядок набрання чинності Договорами та Загальними умовами, як додатком до них.

Відтак, положення Загальних умов мають враховуватись при вирішенні даного спору на рівні з іншими положеннями Договорів фінансового лізингу.

Водночас, згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також: у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У постанові від 30.09.2020 у справі № 559/1605/18 Верховний Суд дійшов висновку, що при реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказане про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Частиною четвертою статті 653 Цивільного кодексу України визначені відповідні наслідки розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, положення частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містять імперативну норму щодо права покупця вимагати від продавця повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару.

З огляду на це, суд не приймає до уваги пункт 11.9 Загальних умов, оскільки він регулює загальні підстави не повернення лізингодавцем отриманих від лізингоодержувача лізингових платежів, що суперечить змісту частини другої статті 693 Цивільного кодексу України в контексті встановлених судом обставин справи, коли предмет лізингу вилучений у лізингоодержувача та переданий лізингодавцю.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 у справі №904/2357/20.

Відтак суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення лізингодавцем лізингоодержувачу сплачених лізингових платежів в частині відшкодування вартості предметів лізингу, як попередньої оплати.

Судом встановлено, що лізингоодержувачем сплачувались лізингові платежі на виконання кожного з Договорів фінансового лізингу.

Так, на виконання умов Договору №3475 лізингоодержувачем сплачено винагороду лізингодавця у розмірі 108594,98 грн:

- 15684,33 грн за платіжним дорученням №654 від 05.04.2019;

- 8361,79 грн за платіжним дорученням №662 від 22.05.2019;

- 8169,72 грн за платіжним дорученням №689 від 14.06.2019;

- 7974,91 грн за платіжним дорученням №699 від 19.06.2019;

- 7777,33 грн за платіжним дорученням №757 від 09.08.2019;

- 7576,93 грн за платіжним дорученням №787 від 12.09.2019;

- 7373,68 грн за платіжним дорученням №796 від 23.09.2019;

- 7167,53 грн за платіжним дорученням №839 від 09.12.2019;

- 6958,45 грн за платіжним дорученням №846 від 24.12.2019;

- 6746,39 грн за платіжним дорученням №874 від 28.02.2020;

- 6531,31 грн за квитанцією №0.0.1855222097.1 від 01.10.2020;

- 6313,17 грн за квитанцією №0.0.1855246940.1 від 01.10.2020;

- 11959,44 грн за квитанцією №0.0.1875132580.1 від 19.10.2020;

та відшкодування вартості Предмету лізингу у розмірі 353494,30 грн:

- 162373,80 грн платіжним дорученням №654 від 18.03.2019;

- 13486,76 грн за платіжним дорученням №661 від 22.05.2019;

- 13678,83 грн за платіжним дорученням №688 від 14.06.2019;

- 13873,64 грн за платіжним дорученням №698 від 19.06.2019;

- 14071,22 грн за платіжним дорученням №758 від 09.08.2019;

- 14271,62 грн за платіжним дорученням №788 від 12.09.2019;

- 14474,87 грн за платіжним дорученням №797 від 23.09.2019;

- 14681,02 грн за платіжним дорученням №838 від 09.12.2019;

- 14890,10 грн за платіжним дорученням №845 від 24.12.2019;

- 15102,16 грн за платіжним дорученням №873 від 28.02.2020;

- 15317,24 грн за квитанцією № 0.0.1855202006.1 від 01.10.2020;

- 15535,38 грн за квитанцією № 0.0.1855274849.1 від 01.10.2020;

- 31737,66 грн за квитанцією № 0.0.1875123016.1 від 19.10.2020.

На виконання умов Договору №3546 лізингоодержувачем сплачено винагороду лізингодавця в розмірі 77 096,21 грн:

- 11791,26 грн за платіжним дорученням №645 від 16.04.2019;

- 7682,80 грн за платіжним дорученням №655 від 08.05.2019;

- 7580,60 грн за платіжним дорученням №691 від 14.06.2019;

- 7467,63 грн за платіжним дорученням №709 від 04.07.2019;

- 7370,88 грн за платіжним дорученням №755 від 09.08.2019;

- 7263,29 грн за платіжним дорученням №793 від 12.09.2019;

- 7153,86 грн за платіжним дорученням №815 від 02.10.2019;

- 7042,53 грн за платіжним дорученням №840 від 09.12.2019;

- 6929,28 грн за платіжним дорученням №862 від 17.02.2020;

- 6814,08 грн за платіжним дорученням №875 від 28.02.2020;

та відшкодування вартості Предмету лізингу в розмірі 175039,33 грн:

- 117912,60 грн за платіжним дорученням №667 від 26.03.2019;

- 5921,72 грн за платіжним дорученням №654 від 08.05.2019;

- 6023,92 грн за платіжним дорученням №690 від 14.06.2019;

- 6127,89 грн за платіжним дорученням №708 від 04.07.2019;

- 6233,64 грн за платіжним дорученням №756 від 09.08.2019;

- 6341,23 грн за платіжним дорученням №794 від 12.09.2019;

- 6450,66 грн за платіжним дорученням №816 від 02.10.2019;

- 6561,99 грн за платіжним дорученням №841 від 09.12.2019;

- 6675,24 грн за платіжним дорученням №851 від 10.02.2020;

- 6790,44 грн за платіжним дорученням №876 від 28.02.2020.

На виконання умов Договору №4991 лізингоодержувачем сплачено винагороду лізингодавця в розмірі 119961,64 грн:

- 16633,95 грн за платіжним дорученням №830 від 25.11.2019.;

- 9419,94 грн за платіжним дорученням №850 від 10.02.2020;

- 9282,59 грн за платіжним дорученням №880 від 20.03.2020;

- 9142,43 грн за квитанцією №0.0.1686095432.1 від 23.04.2020;

- 8999,39 грн за квитанцією №0.0.1759222854.1 від 07.07.2020;

- 8853,42 грн за квитанцією №0.0.1759226832.1 від 07.07.2020;

- 8704,45 грн за квитанцією №0.0.1784169306.1 від 28.07.2020;

- 8553,00 грн за квитанцією №0.0.1785925692.1 від 30.07.2020;

- 8398,00 грн за квитанцією №0.0.1785941122.1 від 30.07.2020;

- 8240,00 грн за квитанцією №0.0.1785977425.1 від 30.07.2020;

- 23734,47 грн за квитанцією №0.0.1875056645.1 від 19.10.2020;

та відшкодування вартості Предмету лізингу в розмірі 316294,06 грн:

- 226146,00 грн за платіжним дорученням №788 від 10.10.2019;

- 6702,70 грн за платіжним дорученням №848 від 10.02.2020;

- 6840,05 грн за платіжним дорученням №879 від 20.03.2020;

- 6980,21 грн за платіжним дорученням №885 від 27.03.2020;

- 7123,25 грн за квитанцією №0.0.1759224885.1 від 07.07.2020;

- 7269,22 грн за квитанцією №0.0.1759225857.1 від 07.07.2020;

- 7418,18 грн за квитанцією №0.0.1784161916.1 від 28.07.2020;

- 7571,00 грн за квитанцією №0.0.1785923223.1 від 30.07.2020;

- 7726,00 грн за квитанцією №0.0.1785935263.1 від 30.07.2020;

- 7884,00 грн за квитанцією №0.0.1785974318.1 від 30.07.2020;

- 24633,45 грн за квитанцією №0.0.1875007297.1 від 19.10.2020.

У свою чергу, лізингодавець зазначає, що частина сплачених лізингових платежів не була зарахована на погашення наявної заборгованості, у зв`язку з наявним простроченням.

Відповідно до п. 2.1 Загальних умов, всі платежі за користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка внесення лізингових платежів (надалі - Графік платежів).

Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на e-mail лізингоодержувача.

Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу, комісію лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з п. 2.6 Загальних умов, при надходженні коштів (лізингових платежів) від лізингоодержувача сторони узгодили наступну черговість виконання лізингоодержувачем своїх грошових зобов`язань, а саме:

- оплата сум компенсації витрат, понесених лізингодавцем та невідшкодованих лізингоодержувачем;

- оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобов`язань за Договором;

- оплата простроченої заборгованості з нарахованої комісії лізингодавця;

- оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу;

- оплата поточної заборгованості з нарахованої комісії лізингодавця;

- оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу.

Така черговість застосовується з урахуванням наступного:

а) погашення платежів кожної наступної черги здійснюється після повного погашення попередньої черги платежів за всіма Договорами фінансового лізингу, укладеними між лізингодавцем та лізингоодержувачем;

б) в межах однієї черги, першочергове погашення мають платежі з більшим терміном прострочення, у разі наявності однакового терміну прострочення платежів в межах однієї черги, погашення здійснюється на розсуд лізингодавця;

в) у випадку направлення коштів в оплату платежів, строк сплати яких не настав, лізингодавець зараховує такі платежі в строки, передбачені Графіком платежів за відповідним договором згідно черговості, визначеної в даному пункті.

ТОВ "УЛФ-Фінанс" надано розрахунок заборгованості за Договорами фінансового лізингу, в якому відображено зарахування частини сплачених лізингових платежів до погашення заборгованості з оплати сум штрафних санкцій, до складу яких лізингодавцем включено штраф, пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Пунктом 7.1 Загальних умов передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору лізингодавець має право стягнути шляхом направлення відповідної вимоги/рахунку (в тому числі на електронну адресу лізингоодержувача) наступні штрафні санкції, а саме:

7.1.1 за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, до суми заборгованості за кожен день прострочення;

7.1.2 у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1 Загальних умов, лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості;

7.1.3 у разі, якщо на дату розірвання договору Предмет лізингу залишається неповернутим лізингодавцю, як це передбачено 11.4. Загальних умов, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку у розмірі 0,3% від вартості Предмета лізингу за кожен день прострочення повернення Предмета лізингу;

7.1.4 за порушення п.п. 4.1, 4.2, 6.1, 13.2.1 Загальних умов - штраф у розмірі 1 % від вартості Предмета лізингу за кожен випадок такого порушення;

7.1.5 у разі прострочення прийняття Предмета лізингу від лізингодавця на термін понад 10 (десять) робочих днів і ненадання повідомлення про неможливість прийняти Предмет лізингу, а також у разі безпідставної відмови від прийняття в лізинг Предмета лізингу - штраф у розмірі, що дорівнює сумі першого лізингового платежу відповідно до Графіка платежів;

7.1.6 за дострокове розірвання договору за ініціативою лізингоодержувача відповідно до п.11.11 Загальних умов або у разі дострокового розірвання за ініціативою лізингодавця у разі настання обставин, передбачених п. 11.2 Загальних умов, останній сплачує на користь лізингодавця штраф у розмірі 5% (п`ять відсотків) від вартості Предмета лізингу;

7.1.7 у разі, якщо лізингоодержувачем не буде оформлено (в т.ч. зареєстровано згідно з вимогами чинного законодавства) податкову накладну, як це передбачено п.11.10 Загальних умов, або у випадку дострокового розірвання договору, укладеного з лізингоодержувачем, який не є платником податку на додану вартість, з підстав, передбачених п.11.2 Загальних умов, останній сплачує штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від загальної суми лізингових платежів у частині компенсації вартості Предмета лізингу, що є несплаченими за Предмет лізингу на дату його повернення/вилучення за договором;

7.1.8 при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Загальними умовами визначено, що право стягнення відповідних штрафних санкцій має бути реалізоване лізингодавцем саме шляхом направлення відповідної вимоги/рахунку. У свою чергу, лізингодавцем не надано суду жодної вимоги/рахунку, якою нараховано штрафні санкції, окрім Досудових вимог від 16.11.2020.

Вказана обставина унеможливлює нарахування та стягнення будь-яких штрафних санкцій до 16.11.2020, в тому числі й шляхом погашення такої заборгованості за рахунок сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів.

Окрім того, неправомірним є зарахування лізингодавцем частини лізингових платежів в оплату нарахованих ним інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та від 22.02.2022 у справі № 924/441/20.

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема, зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

У свою чергу, ні Договорами фінансового лізингу, ні Загальними умовами не передбачено право на автоматичне нарахування інфляційних втрат та 3% річних та включення їх до складу штрафних санкцій.

Враховуючи зазначені умови Договорів фінансового лізингу, суд дійшов висновку, що лізингоодержувачем було сплачено лізингові платежі, що відшкодовують вартість Предметів лізингу в таких розмірах: 353494,30 грн за Договором №3475, 175039,33 грн за Договором №3546 та 316294,06 грн за Договором №4991.

З огляду на викладене, оскільки лізингодавець після розірвання Договорів фінансового лізингу не повернув кошти, перераховані в якості оплати лізингових платежів, що відшкодовують вартість Предметів лізингу, первісний позов про стягнення з відповідача попередньої оплати визнається судом частково обґрунтованим та підлягає задоволенню в розмірі 844827,69 грн.

Щодо вимог ТОВ "УЛФ-Фінанс" за зустрічним позовом про солідарне стягнення з ТОВ "Тойрас" та Мунтяна І.М. заборгованості зі сплати лізингових платежів в розмірі 452028,68 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Графіках сплати лізингових платежів, які викладені в Договорах фінансового лізингу (з урахуванням Додаткових угод до них), визначено дати сплати лізингових платежів (відшкодування вартості об`єкту лізингу та винагороди) та їх розмір.

Виходячи з Графіків сплати лізингових платежів, а також умов Договорів фінансового лізингу, суд дійшов висновку, що строк сплати лізингових платежів є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату розірвання Договорів фінансового лізингу (10.12.2020) у лізингоодержувача наявна заборгованість по сплаті лізингових платежів.

Суд звертає увагу, що стягненню підлягає виключно заборгованість зі сплати лізингових платежів в частині винагороди лізингодавця, оскільки стягнення вартості Предметів лізингу, яка за своєю природою є оплатою товару, після розірвання Договорів фінансового лізингу суперечитиме положенням чинного законодавства та висновкам Верховного Суду щодо його застосування, викладеним вище.

Окрім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 викладено висновок про те, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів, в частині винагороди лізингодавця, складає 34515,12 грн за Договором №3475, 66766,45?грн за Договором №3546 та 7570,50 грн за Договором №4991, що сумарно становить 108852,07 грн.

Відповідачами за зустрічним позовом не надано доказів погашення вищевказаної заборгованості за Договорами фінансового лізингу.

Відтак, судом встановлено наявність заборгованості лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів (винагороди лізингодавця) у розмірі 108852,07 грн.

У свою чергу, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, ТОВ "УЛФ-Фінанс" просить стягнути на його користь неустойку в розмірі 110939,18 грн, пеню в розмірі 363687,81?грн, штраф у розмірі 181245,15 грн, інфляційні втрати в розмірі 184816,82?грн та 3% річних у розмірі 37084,09?грн.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У свою чергу, сторонами погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 7.1.1 Загальних умов, за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, до суми заборгованості за кожен день прострочення.

Лізингодавець просить стягнути пеню за період з 20.10.2020 по 04.07.2023.

Оскільки невиконання зобов`язання лізингоодержувачем за Договорами фінансового лізингу підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідачів за зустрічним позовом від відповідальності не наведено, позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне здійснення розрахунків визнаються судом обґрунтованими.

З огляду на наявну заборгованість зі сплати лізингових платежів (винагороди лізингодавця) у розмірі 108852,07 грн, обґрунтованим є розмір пені в сумі 87208,72 грн.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Оскільки Предмет лізингу за Договором №4991 було примусово вилучено у лізингоодержувача лише 01.07.2021, суд дійшов висновку, що лізингоодержувач не виконував обов`язку повернути лізингодавцеві Предмет лізингу з 18.12.2020 по 30.06.2021, а відтак наявні підстави для стягнення з нього неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 95793,8?0 грн.

Відповідно до п. 7.1.2 Загальних умов, у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1 Загальних умов, лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Оскільки прострочення сплати лізингових платежів перевищує 30 календарних днів, суд вбачає правові підстави для нарахування відповідачам за зустрічним позовом штрафу в розмірі 10885,20 грн.

Окрім того, згідно з п. 7.1.6 Загальних умов, за дострокове розірвання договору за ініціативою лізингоодержувача відповідно до п. 11.11 Загальних умов або у разі дострокового розірвання за ініціативою лізингодавця у разі настання обставин, передбачених п. 11.2 Загальних умов, останній сплачує на користь лізингодавця штраф у розмірі 5% (п`ять відсотків) від вартості Предмета лізингу.

Оскільки обставини, передбачені п. 7.1.6 Загальних умов, настали, суд вважає обґрунтованим нарахування лізингодавцем штрафу в розмірі 5% від вартості кожного з Предметів лізингу: за Договором №3475 - 27252,17 грн, за Договором №3546 - 20504,18 грн, за Договором №4991 - 28898,18?, що загалом складає 76654,53 грн.

Відповідно до п. 7.1.7 Загальних умов у разі, якщо лізингоодержувачем не буде оформлено (в т.ч. зареєстровано згідно з вимогами чинного законодавства) податкову накладну, як це передбачено п.11.10 Загальних умов, або у випадку дострокового розірвання договору, укладеного з лізингоодержувачем, який не є платником податку на додану вартість, з підстав, передбачених п.11.2 Загальних умов, останній сплачує штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від загальної суми лізингових платежів у частині компенсації вартості Предмета лізингу, що є несплаченими за Предмет лізингу на дату його повернення/вилучення за договором.

Оскільки несплаченими на момент розірвання Договорів фінансового лізингу є лізингові платежі в розмірі 108852,07 грн, а лізингоодержувачем не спростовано наявність підстав, визначених пунктом 7.1.7 Загальних умов, суд дійшов висновку про обґрунтованість штрафу в розмірі 21770,41 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 20.10.2020 по 16.05.2023 та 3% річних за період з 20.10.2020 по 04.07.2023.

З огляду на наявну заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 108852,07 грн, обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат у розмірі 51925,40 грн та 3% річних у розмірі 8837,60 грн

Щодо вимог ТОВ "УЛФ-Фінанс" за зустрічним позовом про солідарне стягнення з ТОВ "Тойрас" та Мунтяна І.М. витрат, пов`язаних з примусовим вилученням предметів лізингу в розмірі 83872,70 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що повідомленнями від 10.12.2020 лізингодавець повідомив лізингоодержувача про односторонню відмову від Договорів фінансового лізингу, а також про їх розірвання з 10.12.2020. В повідомленнях також наявні вимоги повернути відповідні предмети лізингу лізингодавцеві 18.12.2020 об 11:00 за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 35-а.

Відповідно до п. 11.8 Загальних умов, вилучення Предмета лізингу, припинення (відмова від договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови лізингодавця від договору (розірвання договору) лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з Графіком платежів; витрати, понесені лізингодавцем у зв`язку з виконанням договору (у тому числі у зв`язку з вилученням, транспортуванням , зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо), а також передбачені договором або чинним законодавством України штрафні санкції та збитки згідно п. 7.3 Загальних умов.

У зв`язку з невиконанням зазначених вимог та неповерненням Предметів лізингу лізингоодержувачем в добровільному порядку, лізингодавець ініціював процедуру примусового вилучення Предметів лізингу за Договорами фінансового лізингу.

04.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. відкрито виконавчі провадження №64031749, №64032125 та №64031941 з примусового виконання виконавчих написів приватного нотаріуса КМНО Кондри Л.В. від 30.12.2020 №3072, №3071 та №3073 відповідно.

Надалі, предмети лізингу за Договорами №3475 та №4991 були вилучені приватним виконавцем за наслідками виконання виконавчих написів приватного нотаріуса КМНО Кондри Л.В. 05.01.2021 та 01.07.2021 відповідно. Предмет лізингу за Договором №3546 було повернуто лізингоодержувачем добровільно.

У зв`язку з примусовим вилученням Предметів лізингу, лізингодавцем понесено витрати, які він просить відшкодувати за рахунок лізингоодержувача, а саме:

- плата за вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом КМНО Кондрою Л.В. у розмірі 15000,00 грн, яка підтверджується рахунком від 28.12.2020 та платіжним дорученням №4978 від 29.12.2020 на суму 15000,00 грн;

- додаткова винагорода приватного виконавця Манікіна Д.С. у розмірі 12000,00 грн, сплачена на підставі Договорів від 11.01.2021 та 05.07.2021, що підтверджується платіжними дорученнями №159 від 11.01.2021 на суму 5000,00 грн та №5938 від 06.07.2021 на суму 7000,00 грн;

- плата за проживання в місті Херсон під час примусового вилучення Предметів лізингу в розмірі 44100,87 грн;

- вартість паливно-мастильних матеріалів для поїздок з міста Києва до міста Херсона та назад у розмірі 12402,78 грн;

- вартість залізничних квитків у розмірі 369,05 грн.

Водночас суд зауважує, що відшкодованими можуть бути виключно невідворотні витрати, які були дійсно необхідними та належним чином підтверджені.

Так, витрати пов`язані з вчиненням нотаріальних дій, а саме вчиненням приватним нотаріусом КМНО Кондрою Л.В. виконавчих написів були необхідними для вилучення Предметів лізингу та підтверджуються належними та допустимими доказами.

У свою чергу, додаткова винагорода приватного виконавця Манікіна Д.С. у розмірі 12000,00 грн, сплачена на підставі Договорів від 11.01.2021 та 05.07.2021, не була безумовно необхідною з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 8, 11 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця. Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами необхідність та невідворотність понесення ним витрат на оплату додаткової винагороди приватного виконавця, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Також лізингодавець просить стягнути з відповідачів за зустрічним позовом плату за проживання в місті Херсон під час примусового вилучення Предметів лізингу в розмірі 44100,87 грн.

На підтвердження понесення цих витрат ТОВ "УЛФ-Фінанс" надало суду Рахунок-фактуру №KUC-244 від 09.11.2020 та платіжне доручення №99014022 від 10.11.2020 на суму 6216,00 грн.

Зі змісту вказаних документів вбачається, що ТОВ "УЛФ-Фінанс" сплатило ТОВ "Віа Київ" грошові кошти за послуги бронювання та за проживання в готелі "Компас", що знаходиться у м. Херсоні, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період 10 - 11 листопада 2020 року.

При цьому, лізингодавцем не надано доказів вчинення дій з примусового вилучення Предметів лізингу в цей період, як і доказів, що підтверджують перебування вказаних осіб у трудових відносинах з ТОВ "УЛФ-Фінанс". Окрім того, у листопаді 2021 року Договори фінансового лізингу розірвані не були.

ТОВ "УЛФ-Фінанс" також надав суду Рахунок на оплату №9 від 06.01.2021 на суму 12471,20 грн, Акт надання послуг №685 від 15.07.2021 на суму 13862,00 грн, а також відповідні платіжні доручення, що підтверджують факт переказу грошових коштів на рахунок ТОВ "ОЛЛ Тревел Груп" за послуги з організації службових поїздок по Україні в період 01-06.01.2021 та 29.06-15.07.2021.

Зі змісту вказаних документів неможливо встановити безпосередній зв`язок між такими витратами та вилученням лізингодавцем Предметів лізингу, оскільки інформація щодо надання лізингодавцеві послуг з організації службових поїздок по України має загальний характер та прямо не свідчить про понесення таких витрат саме у зв`язку з вилученням Предметів лізингу у лізингоодержувача.

Окрім того, витрати на проживання в місті Херсон у розмірі 11551,67 грн взагалі не підтверджені належними та допустимими доказами.

На підтвердження позовної вимоги про стягнення вартості залізничних квитків у розмірі 369,05 грн ТОВ "УЛФ-Фінанс" надано Рахунок-фактуру №VD-5858 від 06.11.2020 на суму 369,05 грн та платіжне доручення №99014020 від 10.11.2020 на суму 369,05 грн.

Зазначені документи свідчать про понесення витрат на придбання залізничних квитків на ім`я Кравцова Ігоря на маршрут Харків - Київ, що прямо не свідчить про необхідність понесення таких витрат при примусовому вилученні Предметів лізингу у місті Херсон.

Суд також вважає непідтвердженою вартість паливно-мастильних матеріалів для поїздок з міста Києва до міста Херсона та назад у розмірі 12402,78 грн, оскільки надані лізингодавцем фіскальні чеки не містять інформації щодо особа, що здійснила такі витрати, а також не дають змоги встановити наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими витратами та примусовим вилученням Предметів лізингу.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з примусовим вилученням предметів лізингу в частині плати за вчинення нотаріальних дій у розмірі 15000,00 грн.

Заявою про зміну предмета позову ТОВ "УЛФ-Фінанс" доповнив свої позовні вимоги вимогою про стягнення збитків у розмірі 422490,72 грн. Зазначена вимога обґрунтована тим, що вартість Предметів лізингу суттєво змінилася (знизилася) за час перебування майна у володінні та користуванні лізингоодержувача.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Відповідно до п. 7.3 Загальних умов, лізингоодержувач зобов`язується відшкодувати будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням стороною своїх зобов`язань за договором, в тому числі реальні збитки у вигляді неотриманих лізингових платежів з відшкодування вартості Предмета лізингу у разі, якщо на дату розірвання договору Предмет лізингу залишається неповернутим лізингодавцю, а також упущену вигоду у разі дострокового повернення/вилучення Предмету лізингу у вигляді різниці між вартістю Предмета лізингу (тобто сумою, яку було фактично отримано лізингодавцем в результаті продажу Предмету лізингу або, якщо Предмет лізингу залишився у власності лізингодавця, визначеною ринковою вартістю Предмета лізингу) та сумою лізингових платежів, що залишилися несплаченими згідно з Графіком платежів, а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем згідно договору. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання умов договору, в тому числі, але не обмежуючись, не звільняє від сплати штрафних санкцій за договором.

У свою чергу, ТОВ "УЛФ-Фінанс" зазначає, що вартість Предметів лізингу значно знизилась. Так, вартість Предмету лізингу за Договором №3475 зменшилась на 180163,60 грн, за Договором №3546 - на 168043,44 грн, за Договором №4991 - на 74283,68 грн.

На підтвердження вартості Предметів лізингу на момент їх вилучення лізингодавцем надано копії звітів про незалежну оцінку майна №14/22 від 17.01.2022, №15/22 від 17.01.2022 та №16/22 від 17.01.2022.

Зі змісту вказаних звітів вбачається, що останні були складені ТОВ "Експертно-правова консалтингова компанія "Юрекс" через рік після повернення транспортних засобів у володіння лізингодавця, що виключає можливість врахування суб`єктом оціночної діяльності реального стану майна у момент його вилучення.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, суд враховує приписи частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, законодавець врегулював питання повернення орендованого майна, в тому числі й такого, що було передано у лізинг, у спосіб, що виключає понесення необґрунтованих майнових втрат наймачем (лізингоодержувачем), навіть у випадку припинення договірних відносин з його вини.

Зазначеною нормою встановлено, що передана у найм річ має бути повернена наймодавцеві у первісному стані, який існував в момент її передачі наймачу, однак допускається існування нормального зносу, який за своєю природою не може мати характеру збитків.

Вказане зумовлено, зокрема, компенсаційним характером орендних платежів (винагороди лізингодавця), які сплачуються за користування майном та покривають можливе знецінення предмету лізингу за умови його нормального використання.

У свою чергу, обов`язок доведення наявності збитків, завданих надмірним зносом Предметів лізингу, покладається саме на лізингодавця.

Зі змісту наданих ТОВ "УЛФ-Фінанс" звітів про незалежну оцінку майна неможливо встановити наявність факту надмірного зносу Предметів лізингу, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову в частині стягнення збитків у розмірі 422490,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частини 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України).

14.03.2019, на забезпечення виконання Договору №3475, між ТОВ "УЛФ-Фінанс" та Мунтяном І.М. було укладено договір поруки, щодо забезпечення виконання ПП "С В Л" усіх його грошових зобов`язань за Договором №3475 перед лізингодавцем.

25.03.2019, на забезпечення виконання Договору №3546, між ТОВ "УЛФ-Фінанс" та Мунтяном І.М. було укладено договір поруки, щодо забезпечення виконання ПП "С В Л" усіх його грошових зобов`язань за Договором №3546 перед лізингодавцем.

08.10.2019, на забезпечення виконання Договору №4991, між ТОВ "УЛФ-Фінанс" та Мунтяном І.М. укладено договір поруки, щодо забезпечення виконання ПП "С В Л" усіх його грошових зобов`язань за Договором №4991 перед лізингодавцем.

Відповідно до п. 1.3 Договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до лізингового договору та передбачені законодавством України.

Згідно з п. 1.4. Договорів поруки відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

Причини невиконання боржником своїх зобов`язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань за цим договором (п. 1.5 Договорів поруки).

Відповідно до п. 2.1 Договорів поруки, у разі повного або часткового невиконання боржником своїх грошових зобов`язань за лізинговим договором, кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

Згідно з п. 2.2 Договорів поруки поручитель повинен виконати свої зобов`язання на користь кредитора протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту пред`явлення кредитором вимог, забезпечених порукою згідно цього договору, шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної у вимозі, на поточний рахунок кредитора, зазначений у розділі 5 цього договору, або інший рахунок, реквізити якого кредитор надасть поручителю. Під пред`явленням вимоги розуміється надсилання кредитором рекомендованим листом на адресу поручителя, вказану в розділі 5 даного договору, письмової вимоги (заяви) про невиконання боржником своїх зобов`язань, передбачених лізинговим договором.

З огляду на порушення лізингоодержувачем умов Договорів фінансового лізингу, лізингодавець звернувся до відповідачів за зустрічним позовом з вимогами про сплату заборгованості за Договорами фінансового лізингу, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №0420920308189 та №0420920308170, а також описами вкладення до цих відправлень.

У свою чергу відповідачами за зустрічним позовом не надано суду жодного доказу на підтвердження виконання своїх договірних зобов`язань, доводів позивача за зустрічним позовом щодо наявності заборгованості за Договорами фінансового лізингу не спростовано.

Відтак лізингодавцем правомірно пред`явлено вимоги як до лізингоодержувача, так і до поручителя.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість первісного позову, відтак до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" на користь Фізичної особи - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича підлягають 844827,69 грн попередньої оплати за Договорами фінансового лізингу.

Також судом встановлено часткову обґрунтованість зустрічного позову, у зв`язку з чим до солідарного стягнення з відповідачів за зустрічним позовом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" підлягають заборгованість у розмірі 108852,07 грн, витрати, пов`язані з примусовим вилученням предметів лізингу, в розмірі 15000,00 грн, неустойка в розмірі 95793,80 грн, пеня в розмірі 87208,72 грн, штраф у розмірі 109310,14?грн, інфляційні втрати в розмірі 51925,40 грн та 3% річних у розмірі 8837,60 грн.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 12672,42 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 103,61?грн залишається за позивачем за первісним позовом.

Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на ціну зустрічного позову з урахуванням заяви про зміну предмета позову та заяв про збільшення розміру позовних вимог, сплаті підлягав судовий збір у розмірі 27542,48 грн. Таким чином, за наслідками розгляду зустрічного позову, розподілу підлягають судові витрати по сплаті судового збору саме у вказаному розмірі, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір за зустрічним позовом покладається у рівних частинах на відповідачів за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 7153,92 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 20388,56 грн залишається за позивачем за зустрічним позовом.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 4139,97?грн може бути йому повернута в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Частиною 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

У постанові від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування частини одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що аналіз даної норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України. При цьому, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.

На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що формально зараховані, як зустрічні, можуть бути лише саме основні зобов`язання, проте, за аналогією вищевказаних ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вищевказані статті, та з урахуванням наведених засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Враховуючи викладене, суд здійснює зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню зі сторін у справі, в порядку частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, в результаті чого з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" на користь Фізичної особи - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича підлягає стягненню заборгованість в розмірі 367899,96 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5518,50 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (Україна, 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код: 41110750) на користь Фізичної особи - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) попередню оплату в розмірі 844827 (вісімсот сорок чотири тисячі вісімсот двадцять сім) грн 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12672 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 42 коп.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 103,61 грн покласти на Фізичну особу - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича.

5. Зустрічний позов задовольнити частково.

6. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Тойрас" (Україна, 49045, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Кільченська, буд. 17; ідентифікаційний код: 39032621) та Мунтяна Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (Україна, 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код: 41110750) заборгованість у розмірі 108852 (сто вісім тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн 07 коп., витрати, пов`язані з примусовим вилученням предметів лізингу, в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп., неустойку в розмірі 95793 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот дев`яносто три) грн 8?0 коп., пеню в розмірі 87208 (вісімдесят сім тисяч двісті вісім) грн 72 коп., штраф у розмірі 109310 (сто дев`ять тисяч триста десять) грн 14? коп., інфляційні втрати в розмірі 51925 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) грн 40 коп. та 3% річних у розмірі 8837 (вісім тисяч вісімсот тридцять сім) грн 60 коп.

7. Стягнути з Приватного підприємства "Тойрас" (Україна, 49045, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Кільченська, буд. 17; ідентифікаційний код: 39032621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (Україна, 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код: 41110750) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3576 (три тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн 96 коп.

8. Стягнути з Мунтяна Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (Україна, 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код: 41110750) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3576 (три тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн 96 коп.

9. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

10. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 20388,56 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс".

11. Відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.

12. За наслідками зустрічного зарахування стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (Україна, 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код: 41110750) на користь Фізичної особи - підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 367899 (триста шістдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5518 (п`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн 50 коп.

13. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.02.2025.

Суддя О.В. Нечай