Постанова

від 13.02.2025 по справі 920/715/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 920/715/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Синівської сільської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 24.05.2024 (Яковенко В.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (Агрикова О. В. - головуючий, судді Козир Т. П., Мальченко А. О.) у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»

до 1) Синівської сільської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Обрій»

про визнання незаконним та скасування рішення, витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди,

(у судове засідання з`явилася представниця позивача - Вагоровська А. Е.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У 2023 році Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (далі - СТОВ «Хлібороб») звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Синівської сільської ради Роменського району Сумської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Обрій» (далі - ТОВ «ФГ «Обрій»), у якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

- визнати незаконним та скасувати п. 1 Рішення № б/н «Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли» 27 сесії восьмого скликання Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 24.03.2023 у частині надання в оренду третій особі (ТОВ «ФГ «Обрій») земельних ділянок (згідно додатку) за переліком: № 65 (ПІБ власника - ОСОБА_1 ; номер паю - НОМЕР_1 ; площа - 3,0070; Вид угідь - Рілля; Кадастровий номер - 5923284400:03:001:0904) та № 66 (ПІБ власника - ОСОБА_2 ; номер паю - НОМЕР_2 ; площа - 3.0065; Вид угідь - Рілля; Кадастровий номер - 5923284400:03:001:1206);

- витребувати у ТОВ «ФГ «Обрій» із незаконного володіння земельні ділянки за: кадастровим номером 5923284400:03:001:0904, загальною площею: 3,0070 га; кадастровим номером 5923284400:03:001:1206, загальною площею: 3,0065 га;

- скасувати запис про Державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) щодо: земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:0904, що зареєстроване 24.03.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49848523; земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:1206, що зареєстроване 24.03.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49848876.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є орендарем спірних земельних ділянок відповідно до договору оренди землі від 13.10.2015, укладеного між Липоводолинською районною державною адміністрацією та СТОВ «Хлібороб» строком до 19.02.2028, з урахування угоди від 23.02.2021 про зміну та доповнення до договору оренди землі, укладеної між позивачем та Синівською сільською радою. Оскільки договір є діючими, відповідач не мав права передавати земельні ділянки в оренду ТОВ «ФГ «Обрій».

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.02.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «ФГ «Обрій».

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 21.09.2015 року за Розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації було прийнято рішення «Про передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) СТОВ «Хлібороб» на території Подільківської сільської ради за № 304-ОД 21.09.2015», яке підписано тимчасово виконуючим обов`язки голови Липоводолинської районної державної адміністрації М.Б. Наумко.

13.10.2015 між Липоводолинською районною державною адміністрацією та СТОВ «Хлібороб» було укладено договір оренди землі (невитребуваних земельних часток (паїв) за № б/н.

На підставі п. 2 договору оренди землі в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 15,0385 га, у тому числі ріллі 15,0385 га.

Відповідно до п. 8 договору його укладено на 7 років.

Згідно з додатком до договору оренди землі за списком позивачу в оренду передані в тому числі земельні частки (паї): НОМЕР_1 площею 3,0070 га (ПІБ власника - ОСОБА_1 ), НОМЕР_2 площею 3,0065 (ПІБ власника - ОСОБА_3 ).

Договір оренди землі був зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди Подільківської сільської ради, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.10.2015 за № 03.

23.02.2021 між Синівською сільською радою Роменського району Сумської області та позивачем укладено угоду про зміну і доповнення договору оренди землі, де змінено орендодавця на Синівську сільську раду та підвищено розмір орендної плати та збільшено строк дії договору оренди землі до 19.02.2028 .

Вищезазначена угода зареєстрована у Синівській сільській раді 23.02.2021 за № 25.

24.03.2023 Синівська сільська рада Роменського району Сумської області прийняла рішення «Про затвердження технічної документації та прийняття в управління земельних ділянок, які знаходяться на території Синівської сільської ради, власники яких померли», як зазначено в преамбулі, розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельні ділянки, власники яких померли, а спадкоємці за законом і за заповітом відсутні або усунені від права на спадкування, не прийняли спадщину чи відмовилися від прийняття спадщини після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, враховуючи внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, присвоєння цим земельним ділянкам кадастрових номерів, а також враховуючи відсутність на даний час спадкоємців за заповітом і за законом, які мають право на спадкування цих земельних ділянок, усунення їх від права на спадкування, не прийняття ними спадщини чи відмови від прийняття спадщини після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, діючи з метою захисту майнових прав спадкоємців (права на спадщину) та виходячи з необхідності вжиття дій, спрямованих на збереження спадщини до часу державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або до набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою і приймаючи до уваги, що вказані земельні ділянки не є землями державної або комунальної власності, керуючись Законом України від 20.09.2016 № 1533-8 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли», пунктом «д» частини першої статті 12, статті 79, частини п`ятої статті 186 ЗК України, статей 19, 30, 49 Закону України «Про землеустрій», статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст. 1285 ЦК України, пункту 34 статті 26, статті 33 пункту 5 частини третьої статті 50, частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зі змісту рішення Синівської сільської ради від 24.03.2023 вбачається, що ним було затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельні ділянки власники яких померли, а спадкоємці за законом і за заповітом відсутні або усунені від права на спадкування, не прийняли спадщину чи відмовилися від прийняття спадщини після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини (невитребувані, неуспадковані паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Подільківського, Підставського, Саївського старостинських округів та Синівської сільської ради Романського району Сумської області (п. 1 рішення); прийнято під нагляд, охорону та управління земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Подільківського, Підставського, Капустинського, Саївського та Колядинецького старостинських округів та Синівської сільської ради Роменського району Сумської області, власники яких померли, а спадкоємці за законом і за заповітом відсутні, або усунені від права на спадкування, не прийняли спадщину, чи відмовились від прийняття спадщини після спливу шести місяців з дня відкритім спадщини (додаток № 1) (п. 2 рішення); затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Подільківського, Підставського, Капустинського, Саївського та Колядинецького старостинських округів та Синівської сільської ради Роменського району Сумської області та прийняті під нагляд, охорону та управління (Додаток № 1) (п. 3 рішення); встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Подільківського, Підставського, Капустинського, Саївського та Колядинецького старостинських округів та Синівської сільської ради Роменського району Сумської області, власники яких померли, а спадкоємці за законом і за заповітом відсутні або усунені від права на спадкування, не прийняли спадщину чи відмовилися від прийняття спадщини після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини (Додаток №1), перебувають під наглядом, охороною та управлінням строком до часу державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою (п. 4 рішення); визнано Синівську сільську раду, особою, яка управляє спадщиною і є орендодавцем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які вказані у Додатку №1 та встановлено, що ці повноваження діють строком до часу державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою (п. 5 рішення); затверджено типовий договір оренди землі, об`єктом оренди за яким є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходиться на території Подільківського, Підставського, Капустинського, Саївського та Колядинецького старостинських округів та Синівської сільської ради Роменського району Сумської області, власники якої померли, а спадкоємці за законом і за заповітом відсутні, або усунені від права на спадкування, не прийняли спадщину, чи відмовились від прийняття спадщини після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини (Додаток № 2) (п. 6 рішення).

Перелік земельних ділянок, із зазначенням їх власників, номерів паїв, площі, виду угідь та кадастрових номерів, є додатком № 1 до рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Подільківського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли включено, в тому числі, земельні ділянки ОСОБА_1 (пай НОМЕР_1, рілля - 3,0070 га - кадастровий номер 5923284400:03:001:0904), ОСОБА_2 (пай НОМЕР_2, рілля - 3,0065, кадастровий номер 5923284400:03:001:1206).

Іншим рішенням Синівської сільської ради від 24.03.2023 «Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільківського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли» передано в оренду ТОВ «ФГ «Обрій» земельні ділянки сільськогосподарського призначення (згідно із додатком) строком на 7 років (п. 1 рішення); встановлено, що з моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку, передану в оренду ТОВ «ФГ «Обрій», згідно із додатком, або державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за рішенням суду про визнання спадщини відумерлою договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності; встановлено орендну плату за договорами оренди землі, об`єктом оренди за якими є земельні ділянки, вказані у Додатку, в розмірі 17 % (сімнадцять відсотків) від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок; уповноважено Синівського сільського голову укласти від імені Синівської сільської ради з ТОВ «ФГ «Обрій» договори оренди землі.

Згідно з додатком до рішення Синівської сільської ради до переліку земельних ділянок, як передаються в оренду ТОВ «ФГ «Обрій», включено земельні ділянки: кадастровий номер 5923284400:03:001:0904 площею 3,0070 га (ПІБ власника - ОСОБА_1 , номер паю НОМЕР_1), кадастровий номер 5923284400:03:001:1206 площею 3,0065 га (ПІБ власника - ОСОБА_2 , номер паю НОМЕР_2 ).

На виконання зазначеного рішення між Синівською сільською радою та ТОВ «ФГ «Обрій» укладені договори оренди земельних ділянок кадастровий номер 5923284400:03:001:0904, загальною площею 3,007 га, кадастровий номер 5923284400:03:001:1206, загальною площею 3,0065 га.

Право оренди ТОВ «ФГ «Обрій» на зазначені земельні ділянки на підставі договорів оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з реєстру.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.05.2024 у справі № 920/715/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, позовні вимоги задоволено.

Рішення судів аргументовані тим, що позивач належними доказами, зокрема: розпорядженням Липоводолинської районної державної адміністрації від 21.09.2015 № 304-ОД з додатком, договором оренди від 31.10.2015 зі змінами, підтвердив факт перебування у нього в оренді земельних часток (паїв): НОМЕР_1 площею 3,0070 га (ПІБ власника - ОСОБА_1 ), НОМЕР_2 площею 3,0065 га (ПІБ власника - ОСОБА_2 ). Водночас, згідно з оскаржуваним рішенням відповідач передав в оренду ТОВ «ФГ «Обрій» спірні земельні ділянки, які сформовані за рахунок невитребуваних часток (паїв), які перебувають в оренді у позивача. Вказані обставини підтверджуються тотожністю власників паїв, номерів паїв, площею паїв за якими сформовані земельні ділянки. Договір оренди від 13.10.2015 є діючим, докази розірвання цього договору, визнання його недійсними матеріали справи не містять, ні відповідачем, ні третьою особою таких доказів суду не надано. Ураховуючи не спростовану презумпцію дійсності договору з СТОВ «Хлібороб» та перебування на момент прийняття оскарженого рішення відповідача спірних земельних ділянок в обробітку СТОВ «Хлібороб», суди погодилися з доводами позивача про порушення його права користування спірними земельними ділянками незаконним рішенням органу місцевого самоврядування.

Орендодавець за договором оренди земельної частки (паю), не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, стосовно якої укладає цей договір. Незважаючи на це, до орендаря фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає орендованому паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок - земель відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельні ділянки. Внаслідок виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) предмет оренди за договором оренди земельної частки (паю) не зникає, а відбувається тільки зміна його юридичного статусу на земельну ділянку (схожі висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19); наслідком виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок є лише переукладення/внесення змін до договору оренди землі відповідно до проведеної державної реєстрації земельних ділянок на тих самих умовах, що і раніше укладений, і такий може бути змінений лише за згодою сторін.

Так як спірні земельні ділянки, які перебувають в оренді у позивача, та які були передані ТОВ «ФГ «Обрій» в оренду на підставі оскаржуваного рішення, вимога про витребування в останнього земельних ділянок є обгрунтованою та підлягає задоволенню. Оскільки задоволено позовні вимоги про витребування земельних ділянок із незаконного володіння, таке рішення є підставою для скасування записів про Державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) щодо земельних ділянок.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Синівська сільська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і відмовити у задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.07.2024 у справі № 920/715/23 про те, що оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки є неналежним способом захисту після його реалізації шляхом укладення договору оренди, оскільки таке рішення вже не створює правових наслідків, як не створить їх і його скасування. У зазначеній постанові Верховний Суд також посилався на висновки, викладені у постановах від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 15.07.2021 у справі № 24/48/19.

Заявник також стверджує, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 91 ГПК України про те, що якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування норми права у правовідносинах щодо правової природи договору оренди земельної частки (паю) як зобов`язального правовідношення та можливості/неможливості його автоматичної трансформації у речове право при формуванні земельної ділянки.

На думку відповідача, договір оренди земельної частки (паю) породжує виключно зобов`язальні правовідносини між сторонами і не може бути прирівняний до договору оренди земельної ділянки, який є підставою виникнення речового права. Орендар земельної частки (паю) не набуває автоматично речових прав після формування ділянки потрібне належне юридичне оформлення таких прав. Зобов`язальні правовідносини не можуть автоматично трансформуватися у речові.

Крім того, відсутній висновок Верховного Суду стосовно пред`явлення орендарем земельної частки (паю) віндикаційного позову про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, сформованих внаслідок виділення такого паю в натурі. Витребування майна (віндикація) є способом захисту речового права, а не зобов`язального. Орендар земельних часток (паїв) має лише право вимоги (зобов`язальне право), а не речове право на конкретні земельні ділянки. Позивач не має правових підстав для витребування земельних ділянок, оскільки він не є суб`єктом речового права щодо них.

Орендар має право на спеціальні способи захисту свого права користування: усунення перешкод у користуванні; визнання недійсними рішень, що порушують його права; відшкодування шкоди. Витребування майна з чужого незаконного володіння є виключним правом власника, оскільки тільки власник має абсолютне речове право на майно. Законом не передбачено можливості орендаря заявляти віндикаційний позов, оскільки це суперечило б сутності права власності як найбільш повного речового права.

Щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 2 частини третьої статті 310 ГПК України у скарзі зазначено, що наявні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Скаржник стверджує, що внаслідок задоволення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, фактично змінено одночасно підставу та предмет позову:

4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення. Вважає, що суди дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, а аргументи заявника не вказує на наявність підстав для скасування рішень.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 N 899-IV.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в редакції станом на жовтень 2015 року нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з частиною третьої статті 2 ЗК України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Для договорів оренди земельної частки (паю) встановлена спеціальна процедура реєстрації, яка визначена у Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119 (далі - Порядок № 119).

Пунктами 1., 2. Порядку 119 передбачено, що він визначає умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) (далі - договори оренди). Реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Відповідно до пункту 3. Порядку 119 для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування: договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай). Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації.

Пунктами 4., 5. Порядку 119 визначено, що договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги. На обох примірниках договору оренди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

Статтею 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у чинній редакції) передбачено, що право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтями 13, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Колегія суддів зауважує, що особливістю договору оренди земельної частки (паю) є, зокрема, те, що його предметом є не конкретна земельна ділянка, а земельна частка (пай), яка належить до загального масиву ділянок, виділеного учасникам колективного сільськогосподарського підприємства.

До орендаря фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає орендованому паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок - земель відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельні ділянки. Тому не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості та виділення у натурі земельної ділянки, котра відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, зникає. Відбувається лише зміна її юридичного статусу.

Зміна юридичного статусу частини земної поверхні, яку орендар використовує на підставі договору оренди земельної частки (паю), шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не означає знищення предмета оренди.

Внаслідок виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) предмет оренди за договором оренди земельної частки (паю) не зникає, а відбувається тільки зміна його юридичного статусу на земельну ділянку.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У частині другій розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Законодавець легітимізував відповідні відносини, надавши особі, яка не є власником ділянки, можливість правомірно передати володіння нею іншій особі. Більше того, законодавець також передбачив обов`язкову трансформацію «зобов`язальної» оренди в «речову» після виділення земельної частки (паю) на місцевості.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 233/2208/19.

Суди попередніх інстанцій встановили, що договір оренди від 13.10.2015, відповідно до Порядку N 119, зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди Подільківської сільської ради 13.10.2015 під № 03, про що на договорі зроблена відповідна відмітка. У подальшому, як зазначили суди, позивачем та Синівською сільською радою збільшено строк дії договору оренди землі до 19.02.2028.

У межах спірних правовідносин судами встановлено, що Синівська сільська рада 24.03.2023 прийняла рішення «Про затвердження технічної документації та прийняття в управління земельних ділянок, які знаходяться на території Синівської сільської ради, власники яких померли». Вказаним рішенням, зокрема, визнано Синівську сільську раду, особою, яка управляє спадщиною і є орендодавцем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які вказані у Додатку №1 та встановлено, що ці повноваження діють строком до часу державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до частин першої і другої статті 301 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки, що входить до складу спадщини та перебуває в управлінні органу місцевого самоврядування, може прийматися і у разі відсутності державної реєстрації права власності територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки, що входить до складу спадщини та передана в управління, проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав без державної реєстрації права власності за особою, яка управляє спадщиною, крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Водночас, попри обізнаність про наявність укладеного договору оренди землі (невитребуваних земельних часток (паїв) від 13.10.2015, рішенням Синівської сільської ради від 24.03.2023 «Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільківського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли» передано в оренду ТОВ «ФГ «Обрій» спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Щодо вимоги про витребування земельної ділянки, то первісний орендар може заявити таку вимогу лише в тому разі, якщо він (первісний орендар) зареєстрував своє право оренди.

У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).

У статті 27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.

У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону України «Про оренду землі», на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.

Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 вказано на можливість витребування орендарем орендованої земельної ділянки е за певних умов: (1) наявність в орендодавця первісного договору оренди землі з одним орендарем і нового договору оренди землі з іншим орендарем; (2) первісний орендар мав зареєстроване право оренди, однак таке право також зареєстрував новий орендар; (3) первісний орендар заявив вимогу про витребування у своє тимчасове (строкове) володіння орендованої земельної ділянки з тимчасового (строкового) володіння нового орендаря, а не власника земельної ділянки; (4) на момент задоволення цієї вимоги строк первісного договору оренди землі не сплив.

Колегія суддів зауважує, що у межах спірних наявні обставини за яких, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Подільківського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли включено, в тому числі, земельні ділянки ОСОБА_1 (пай НОМЕР_1, рілля - 3,0070 га - кадастровий номер 5923284400:03:001:0904), ОСОБА_2 (пай НОМЕР_2, рілля - 3,0065, кадастровий номер 5923284400:03:001:1206). Щодо вказаних земельних ділянок, рішенням від 24.03.2023 Синівську сільську раду визнано, особою, яка управляє спадщиною і є орендодавцем земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Фактично, щодо спірних земельних ділянок наявна технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості). Вказані ділянки виділені як окремі об`єкти і скаржник вважав себе орендодавцем вже щодо сформованих земельних ділянок. Вказані обставини дають підстави для висновку, що відбулася зміна статусу земельних ділянок і, як наслідок, трансформація орендних правовідносин на речові.

Водночас, як зазначалося вище, зміна статусу земельної ділянки чи її власника не має наслідком автоматичного припинення договору оренди землі (невитребуваних земельних часток (паїв) від 13.10.2015. Як встановили суди, цей договір є діючим, докази розірвання цього договору, визнання його недійсними матеріали справи не містять.

Оскільки у спірних правовідносинах встановлено, що: договір оренди від 13.10.2015, зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди Подільківської сільської ради відповідно до чинного на той момент порядку (без можливості здійснення реєстрації Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) і строк дії договору до 19.02.2028; право оренди ТОВ «ФГ «Обрій» на зазначені земельні ділянки на підставі договорів оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2023; позивач заявив вимогу про витребування земельних ділянок у ТОВ «ФГ «Обрій», колегія суддів, з урахуванням відповідних відмінностей, вважає за можливе застосувати висновки, викладені у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 і від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 щодо правомірності звернення позивача із позовом щодо витребування спірних земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення вимоги про витребування у ТОВ «ФГ «Обрій» із незаконного володіння земельні ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:0904, загальною площею: 3,0070 га; кадастровим номером 5923284400:03:001:1206, загальною площею: 3,0065 га.

Доводи скаржника у межах підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України є помилковими з наведених вище мотивів і не доводять обставин, за яких позивач не міг звернутися за захистом свого права у межах спірних правовідносин. У справі № 920/715/23 позивач звернувся за захистом свого права оренди за договором оренди землі (невитребуваних земельних часток (паїв) від 13.10.2015 в умовах реєстрації за відповідачем права оренди на спірні ділянки. Відповідні вимоги направлені саме до особи, яка набула право користування на земельні ділянки. За вказаних вище обставин, звернення з іншими позовними вимогами, на чому наголошує скаржник, не зможе гарантувати можливість відновити порушене право позивача. У зв`язку із викладеним, рішення судів в частині витребування у ТОВ «ФГ «Обрій» із земельних ділянок необхідно залишити без змін.

5.4. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи наявне у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Подібну позицію Верховний Суд висловив, зокрема, у постанові від 18.06.2020 у справі № 923/733/19.

За таких обставин оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки є неналежним способом захисту, оскільки таке рішення вже реалізовано шляхом укладення договору оренди, а тому не створює для орендаря жодних правових наслідків, як не створить їх і його скасування. Зазначені правові висновки викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 18.08.2021 у справі № 910/6701/20, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 08.11.2022 у справі № 910/18853/21, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, від 26.06.2024 у справі № 904/4993/20.

Задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Синівської сільради від 24.03.2023 вже після його виконання (реалізації), а саме після укладення на його підставі договорів оренди, не може призвести до захисту/поновлення прав на земельні ділянки, тобто такі позовні вимоги не є ефективним способом захисту права.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 920/714/23 у подібних правовідносинах і на яку посилається скаржник у касаційній скарзі. У зв`язку із викладеним, підстава оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в цій частині підтвердилася.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, прийнятій після подання касаційної скарги і який колегія суддів враховує на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України, зазначено, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Отже, суди дійшли помилкового висновку задовольнивши вимогу про скасування запису про Державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) щодо: земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:0904, що зареєстроване 24.03.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49848523; земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:1206, що зареєстроване 24.03.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49848876.

5.5. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник стверджує, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 91 ГПК України про те, що якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Однак, у тексті не міститься посилання на перелік постанов Верховного Суду, які б в цій частині не були враховані судами попередніх інстанцій. Змістовних обґрунтувань позиції щодо порушення судами норм процесуального права з вказаних обставин скарга також не містить. Крім того, у матеріалах справи (том 2 арк. 136-146) знаходиться клопотання позивача про долучення оригіналів доказів, зокрема, договору оренди землі від 13.10.2015 із додатками.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник також посилався на підставу оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктами 1, 2 частини третьої статті 310 ГПК України. Однак жодних доводів на обґрунтування вказаної підстави заявником не наведено.

5.6. Щодо доводів відповідача про те, що внаслідок задоволення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, фактично змінено одночасно підставу та предмет позову, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зауважити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 48 ГПК України Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Як слідує із матеріалів справи, у 2023 році позивач звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування п. 1 Рішення № б/н "Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли" 27 сесії восьмого скликання Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 24.03.2023 у частині; - витребування із чужого незаконного володіння земельних ділянок; - скасування записів про Державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) щодо земельних ділянок.

25.01.2024 до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, в якій вимогу про витребування викладено у редакції, відповідно до якої звернуто вимогу про витребування земельних ділянок до ТОВ «ФГ «Обрій». З урахування зазначеного також залучено вказане Товариство як співвідповідача. Змістовно підстави позовних вимог не змінилися внаслідок задоволення судами заяви позивача.

Отже, колегія суддів не вважає, що суди першої і апеляційної інстанції допустили порушення приписів статей 46, 48 ГПК України у вказаній частині.

Інших доводів, в межах підстав касаційного оскарження, касаційна скарга не містить.

5.7. У свою чергу, доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують обставин неврахування судами висновків Верховного Суду у і не можуть бути підставою для залишення без змін оскаржених рішень у наведених частинах.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

47. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосовуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 311 ГПК України).

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення судів скасувати в частині задоволення вимог про визнання незаконним і скасування пункту 1 Рішення № б/н «Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли» 27 сесії восьмого скликання Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 24.03.2023 у частині, а також скасування запису про Державну реєстрацію іншого речового права (права оренди). В цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

7.2. Судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Синівську сільську раду, оскільки спір виник внаслідок її неправильних дій. Попри обізнаність про наявність чинного договору оренди землі (невитребуваних земельних часток (паїв) від 13.10.2015, рішенням Синівської сільської ради від 24.03.2023 «Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільківського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли» передано в оренду ТОВ «ФГ «Обрій» спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Синівської сільської ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 24.05.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 920/715/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування пункту 1 Рішення № б/н «Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли» 27 сесії восьмого скликання Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 24.03.2023 у частині надання в оренду третій особі (ТОВ «ФГ «Обрій») земельних ділянок (згідно додатку) за переліком: № 65 (ПІБ власника - ОСОБА_1 ; номер паю - НОМЕР_1 ; площа - 3,0070; Вид угідь - Рілля; Кадастровий номер - 5923284400:03:001:0904) та № 66 (ПІБ власника - ОСОБА_2 ; номер паю - НОМЕР_2 ; площа - 3.0065; Вид угідь - Рілля; Кадастровий номер - 5923284400:03:001:1206), а також скасування запису про Державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) щодо: земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:0904, що зареєстроване 24.03.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49848523; земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:1206, що зареєстроване 24.03.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49848876.

3. У задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

4. В решті рішення Господарського суду Сумської області від 24.05.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 920/715/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді В. А. Зуєв

О. В. Случ