Постанова

від 05.02.2025 по справі 676/3118/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 676/3118/24

провадження № 61-13071св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: директор Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради Сирота Борис Володимирович, Управління Держпраці у Хмельницькій області, Управління охорони здоров`я Кам`янець-Подільської міської ради,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року у складі судді Вдовичинського А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року у складі колегії суддів Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець?Подільської міської ради (далі - КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: директор КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради Сирота Б. В., Управління Держпраці у Хмельницькій області, Управління охорони здоров`я Кам`янець?Подільської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що наказом Кам`янець-Подільської міської лікарні № 1 від 01 квітня 2014 року № 22-к ОСОБА_1 переведено на посаду ліфтера.

Відповідно до рішення 64-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIIскликання від 01 грудня 2018 року № 25/64 Кам`янець-Подільську міську лікарню № 1 з 02 лютого 2019 року реорганізовано шляхом перетворення у КНП «Кам`янець?Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради.

КНП «Кам`янець Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради наказом від 20 березня 2024 року № 37-к звільнено ОСОБА_1 з посади ліфтера на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Позивач вважала наказ КНП «Кам`янець Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради про її звільнення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства про працю, тому підлягає скасуванню.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради від 20 березня 2024 року № 37-к про звільнення ОСОБА_1 , ліфтера інженерно-технічного та господарсько-обслуговуючого персоналу з роботи з 20 березня 2024 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на роботі у КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець?Подільської міської ради з дати звільнення на посаді ліфтера інженерно?технічного та господарсько-обслуговуючого персоналу; стягнути з КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дати поновлення на роботі; стягнути з КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради на її користь 20 000 грн відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 16 травня 2024 року прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець?Подільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, розгляд якої вирішив проводити у порядку спрощеного позовного провадження. Призначив справу до розгляду по суті на 07 червня 2024 року.

04 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зменшення позовних вимог.

У цій заяві позивач зазначала, що у зв`язку з відмовою від позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зменшити розмір позовних вимог, а саме прийняти відмову від позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн, повернути судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Крім того, 05 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про повернення судового збору у розмірі 1 211,20 грн на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір», статті 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У судовому засіданні 25 липня 2024 року позивач пояснила, що відмовляється від позовної вимоги про стягнення з відповідача 20 000 грн моральної шкоди, наслідки відмови від позовної вимоги їй судом роз`яснено і зрозуміло, просить повернути сплачений судовий збір.

Представник відповідача не заперечував щодо задоволення клопотання позивача.

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 25 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.

Провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до КНП «Кам`янець?Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради про стягнення 20 000 грн моральної шкоди закрив на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору в сумі 1 211,20 грн відмовив.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач добровільно відмовився від позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, відмова від позовної вимоги не суперечить закону, наслідки відмови від позовної вимоги судом роз`яснено в судовому засіданні і позивачу зрозумілі, у зв`язку з чим провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 20 000 грн моральної шкоди підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Посилаючись на пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції,

ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що не подавала клопотання про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, натомість заявляла клопотання про зменшення розміру позовних вимог. На думку позивача, місцевий суд допустив порушення норм процесуального закону, оскільки не врахував, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, зокрема у разі зменшення розміру позовних вимог. Просила суд скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання позивача про повернення судового збору та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору та повернути їй судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 14 травня 2024 року.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року залишив без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правомірно застосував під час вирішення клопотання позивача про повернення судового збору пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відмовивши у задоволенні цього клопотання.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлялася від частини позовних вимог, а лише зменшила їх розмір, оскільки факт відмови позивача від позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди підтверджується змістом її заяви від 04 липня 2024 року, поясненнями в суді першої інстанції про відмову від позову в цій частині, а також тим, що позивач ухвалу місцевого суду в частині закриття провадження у справі за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди не оскаржила.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2024 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору та повернути їй судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 14 травня 2024 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач не подавала клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимоги про стягнення моральної шкоди, натомість заявляла клопотання про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору.

ОСОБА_1 зазначає, що звільнена від сплати судового збору за подання позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, тому сума судового збору, сплачена ОСОБА_1 за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, у зв`язку з поданням нею клопотання про зменшення розміру позовних вимог саме в частині стягнення моральної шкоди підлягає поверненню судом за її клопотанням.

На думку позивача, суди допустили порушення норм процесуального закону, оскільки не врахували, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, зокрема у разі зменшення розміру позовних вимог.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву, заперечень щодо доводів касаційної скарги до суду не надіслали.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2025 року відкрив касаційне провадження та витребував цивільну справу.

У січні 2025 року справу передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 23 січня 2025 року справу призначив до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП «Кам`янець?Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради Сирота Б. В., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 16 травня 2024 року прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець?Подільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, розгляд якої вирішив проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 07 червня 2024 року залучив третіми особами без самостійних вимог щодо предмета спору Управління Держпраці у Хмельницькій області та Управління охорони здоров`я Кам`янець-Подільської міської ради.

04 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог (а. с. 148), у якій просила зменшити розмір позовних вимог, а саме прийняти відмову від позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн, повернути судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

05 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про повернення судового збору у розмірі 1 211,20 грн на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір», статті 133 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частинах першій, третій статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) зазначено: «Якщо в касаційній скарзі оскаржується ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині стягнення судових витрат, після її перегляду в апеляційному порядку, така касаційна скарга є касаційною скаргою саме на ухвалу про закриття провадження у справі в частині її висновків щодо стягнення судових витрат, яка відповідно до пункту 15 частини першої статті 353 та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України підлягає касаційному оскарженню.».

У справі, яка переглядається, Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 25 липня 2024 року, яка залишена без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до КНП «Кам`янець?Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради про стягнення 20 000 грн моральної шкоди закрив на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору в сумі 1 211,20 грн відмовив.

Отже, предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, після її перегляду в апеляційному порядку, в частині вирішення питання про судові витрати.

Щодо клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 16 травня 2024 року прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець?Подільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження. Призначив розгляд справи по суті на 07 червня 2024 року.

04 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог (а. с. 148), у якій просила зменшити розмір позовних вимог, а саме прийняти відмову від позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн, повернути судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

05 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про повернення судового збору у розмірі 1 211,20 грн на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір», статті 133 ЦПК України.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У пункті 6 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частин першої, другої статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

У частинах першій-третій статті 206 ЦПК України зазначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19.

Правовим наслідком збільшення або зменшення позовних вимог є зміна ціни позову. Отже, у разі зменшення позовних вимог (якщо таке зменшення прийнято судом) має місце нова ціна позову, з огляду на яку вирішується спір.

Відповідно до частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради від 20 березня 2024 року № 37-к про її звільнення з роботи з 20 березня 2024 року; поновити її на роботі у КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець Подільської міської ради з дати звільнення; стягнути з КНП «Кам`янець?Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дати поновлення на роботі; стягнути з КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради на її користь 20 000 грн відшкодування моральної шкоди.

Перше судове засідання у справі відбулося 07 червня 2024 року, в якому вирішено клопотання про залучення до участі у справі третіми особами без самостійних вимог щодо предмета спору Управління Держпраці у Хмельницькій області та Управління охорони здоров`я Кам`янець-Подільської міської ради.

Після проведення другого судового засідання у справі 21 червня 2024 року, в якому оголошено перерву, 04 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог (а. с. 148), у якій просила зменшити розмір позовних вимог, а саме прийняти відмову від позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн та повернути судовий збір.

Отже, ОСОБА_1 , подавши заяву про зменшення позовних вимог, фактично відмовилася від позовної вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

Крім того, у судому засіданні 25 липня 2024 року під час вирішення заявленого ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру позовних вимог суд встановив, що позивач саме відмовляється від позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Згідно з положенням пункту третього частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

З огляду на викладене суд першої інстанції, встановивши реальний зміст заявленого клопотання позивача, яким є відмова від позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, та що відмова від позовної вимоги не суперечить закону, роз`яснивши сторонам у порядку статті 206 ЦПК України наслідки відповідних процесуальних дій, за відсутності заперечень відповідача, закрив провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000 грн на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не подавала клопотання про закриття провадження у справі та про відмову від частини позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки у судовому засіданні ОСОБА_1 було роз`яснено, що наслідком відмови позивача від позову (частини позовних вимог) є закриття провадження у справі, що передбачено статтям 49, 206, 255 ЦПК України.

Щодо клопотання позивача про повернення судового збору у зв`язку з частковою відмовою від позову

Як зазначено вище, 04 та 05 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про повернення судового збору у розмірі 1 211,20 грн на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір», статті 133 ЦПК України.

Позивач зазначала, що звільнена від сплати судового збору за подання позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, тому сума судового збору, сплачена ОСОБА_1 за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, у зв`язку з поданням нею клопотання про зменшення розміру позовних вимог саме в частині стягнення моральної шкоди (відмовою від цієї позовної вимоги) підлягає поверненню судом за її клопотанням, у зв`язку з чим просила повернути судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Питання судових витрат врегульовано у главі 8 «Судові витрати» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.

Положення статей 133, 141 ЦПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи.

Згідно з частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суть порушеного у касаційній скарзі питання стосується неправильного застосування судами положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 142 ЦПК України під час вирішення питання про наявність підстав для повернення позивачу судового збору, ураховуючи часткову відмову від позовної вимоги до ухвалення судового рішення.

Стаття 142 ЦПК України регламентує розподіл судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої цієї статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, частина перша статті 142 ЦПК України встановлює спеціальні правили, які стосуються окремих випадків повернення судового збору, зокрема, у разі відмови позивача від позову.

Такі положення статті 142 ЦПК України кореспондуються із частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір», де, зокрема, зазначено, що у разі відмови позивача від позову суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У частині другій статті 255 ЦПК України також міститься вказівка про те, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

У частині першій статті 264 ЦПК України перелічені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, у тому числі і щодо розподілу між сторонами судових витрат (пункті 6).

Можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай під час вирішення питання про закінчення судового провадження, тобто у разі закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду чи вирішення спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо суд це питання не вирішував під час ухвалення відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Отже, тлумачення змісту положень частини першої статті 142, пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у їх системному зв`язку дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У справі, яка переглядається, Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 25 липня 2024 року провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради про стягнення 20 000 грн моральної шкоди закрив на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору в сумі 1 211,20 грн відмовив.

Місцевий суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, під час вирішення клопотання ОСОБА_1 про повернення сплаченого судового збору керувався тим, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), та з огляду на це відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У частині другій статті 7 цього Закону зазначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Отже, відповідно до пункту 5 частини першої, частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір», якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, сплачена позивачем сума судового збору у повному обсязі поверненню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для повернення позивачу сплаченого судового збору у повному обсязі на підставі пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку із відмовою позивача від позовної вимоги про стягнення моральної шкоди та закриттям провадження у справі в цій частині.

Водночас місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, під час закриття провадження у справі в означеній частині не врахував положень частини першої статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим не вирішив питання про повернення позивачу судового збору з державного бюджету (50 відсотків), сплаченого за подання позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідно до зазначених норм права.

Крім того, положення частини першої статті 142 ЦПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не містить імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках відмови позивача від позову у повному обсязі, а застосовуються до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, відмову від яких прийнято судом. До решти заявлених позовних вимог суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених статтею 141 ЦПК України.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у cправі № 910/14479/21.

З огляду на зазначене суд першої інстанції, допустивши порушення норм частини першої статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», які суд апеляційної інстанції не усунув, не вирішив у передбаченому законом порядку клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у частині їх висновків щодо вирішення питання про повернення позивачу судового збору.

Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у травні 2024 року.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, за подання до суду першої інстанції позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн підлягав сплаті судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, який становить 1 211,20 грн.

З огляду на матеріали справи ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 13 травня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, якою позивача зобов`язано сплатити судовий збір за подання позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 211,20 грн, направила до суду заяву про усунення недоліків, до якої додала платіжну інструкцію від 14 травня 2024 року № 0.0.3643953456.1 про сплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Враховуючи наведене, оскільки провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди закрито у зв`язку з відмовою позивача від цієї позовної вимоги і така відмова визнана судом, на підставі частини першої статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає поверненню позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею за подання позовної заяви про стягнення моральної шкоди, який становить 605,60 грн (1 211,20 грн * 50 %).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі та постанову апеляційного суду в частині вирішення питання про повернення позивачу судового збору скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким клопотання ОСОБА_1 задовольнити частково.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 142, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року в частині вирішення питання про повернення позивачу судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору задовольнити частково.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору, сплаченого за подання позовної вимоги про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради 20 000 грн відшкодування моральної шкоди, відповідно до платіжної інструкції від 14 травня 2024 року № 0.0.3643953456.1.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Пророк

В. В. Сердюк