Постанова

від 19.02.2025 по справі 487/998/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.02.25

22-ц/812/175/25

Провадження № 22-ц/812/175/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 лютого 2025 року м. Миколаїв

справа № 487/998/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем Травкіною В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 24вересня 2024року суддею Гаврасієнком В.О., в приміщенні цього ж суду (повний текст рішення складено 04 жовтня 2024 року), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення,

Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про поновлення на роботі та

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, та з урахуванням уточнених позовних вимог просив поновити його на роботі у Миколаївській філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на посаді інженера засобів радіо та телебачення ІІ категорії АПГ цеху №1, стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня, наступного за звільненням, до відновлення на роботі.

Позивач зазначав, що з 25 травня 2006 року він працював у Миколаївській філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. 27 грудня 2023 року його було звільнено з займаної посади інженера засобів радіо та телебачення 2 категорії Аварійно-профілактичної групи цеху №1 згідно п.1 ст. 40КЗпП Україниу зв`язку із скороченням численності та штату працівників.

Вважає звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки роботодавцем були порушені вимоги законодавства, зокрема вимога наявності змін в організації виробництва і праці при скороченні штату, так як на час його звільнення ніяких змін не сталося. Доказів на підтвердження цих змін, таких як наказ про скорочення посади інженера ЗРТ йому для ознайомлення надано не було.

Також відповідачем не дотримані вимоги щодо ознайомлення кожного працівника з наказом про внесення змін в організацію виробництва і праці та вимога врахувати переважне право на залишення на роботі, так як він має 17 років безперервного стажу на даному підприємстві; посада інженера ЗРТ, посади працівників підрозділу і посада нового працівника є аналогічними посадами і при зміні в організації виробництва і праці до нього треба було врахувати переважне право на залишення на роботі.

Крім того при звільненні не дотримана вимога відповідності документів встановленим офіційним нормативним вимогам - попереджання про скорочення датовано 24.10.202 роком, отже оскільки у документі неправильно зазначено дату, він не має юридичної сили та є фальшивим.

Також ОСОБА_1 зазначив, що в наказі про звільнення відповідач посилався на статтю 40.1КЗпП України, яка взагалі відсутня уКЗпП України, а отже, наказ про звільнення не відповідає чинному законодавству, оскільки відповідачем не визначено ту норму закону, на підставі якої його звільнено з посади.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилався на те, що з 1 червня 2023 року по всій території України в тестовому режимі, а з січня 2024 року в робочому режимі, запрацювала цифрова багатоканальна телемережа МХ-7. Тобто, після відключення аналогового телевізійного мовлення в роботі підприємства залишилися лише цифрові передавачі, які майже не потребують обслуговування. У зв`язку з переходом на цифрові технології, в умовах впровадження заходів з модернізації та оновлення обладнання і інфраструктури, підприємство почало здійснювати зміни в організації виробництва і праці, у тому числі шляхом проведення скорочення штату та чисельності працівників.

11.09.2023 року позивачем до Первинної профспілкової організації Миколаївської філії Концерну РРТ направлено лист №141/07 з повідомленням про заплановане майбутнє скорочення з 27.12.2023 посади інженера ЗРТ ІІ категорії. Відповідно до протоколу №10 від 11.09.2023 Профспілкова організація надала згоду на скорочення штату філії на 1 штатну одиницю.

Наказом Концерну РРТ №174-ОП від 24.10.2023 року до штатного розпису Миколаївської філії внесені зміни - з 27.12.2023 року скорочено посаду інженера ЗРТ ІІ категорії аварійно-профілактичної групи (АПГ) цеху №1.

Оскільки на час скорочення зазначену посаду займав ОСОБА_1 , то 24.10.2023 року він був повідомлений про заплановане скорочення.

Одночасно ОСОБА_1 було запропоновано перелік посад, які були вільні станом на 24.10.2023 року та які він міг би зайняти у Концерні РРТ.

Позивач зазначив, що від запропонованих вакантних посад не відмовляється, що підтверджується відповідним записом та підписом на переліку посад.

У зв`язку з цим, 09.11.2023 року ОСОБА_1 було направлено лист №170/07 яким запропоновано звернутися до відділу кадрів Миколаївської філії Концерну РРТ із заявою про переведення на іншу вакантну посаду. Проте такої заяви ОСОБА_1 не подав.

Додатково позивачу надавалися списки посад, які були вакантними станом на 09.11.2023 року та на 21.11.2023 року, проте ОСОБА_1 від них відмовився.

Протоколом Первинної профспілкової організації №15 від 04.12.2023 року підтверджується надання згоди на скорочення посади, яку займав позивач, на підставі п.1 частини першої статті 40 КЗпП України.

У день звільнення ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення, його отримання та отримання трудової книжки. У зв`язку з цим копія наказу про звільнення була позивачу надіслана, та до неї було додано перелік посад, які були вакантними станом на 27.12.2023 року.

Крім цього відповідач зазначив, що до ОСОБА_1 не застосувалося переважного права залишення на роботі, оскільки його посада була єдиною у структурному підрозділі, а на працівників, що обіймають посади інженера ЗРТ ІІ категорії в інших підрозділах покладено виконання зовсім інших обов`язків пов`язаних з особливістю підрозділу.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 наполягав на тому, що його звільнення було незаконним, зміни в організації виробництва та праці роботодавця не можуть бути підставою для зловживань. Кваліфікація інженера радіозв`язку, радіомовлення і телебачення передбачає роботу зі всіма передавачами, аналоговими та цифровими. Вважає, що відбулось фіктивне скорочення штату, оскільки роботодавець спочатку збільшив штат, а потім його скоротив. Повідомив, що перехід на цифрове телемовлення не змінило основну діяльність підприємства та не вплинуло на завдання та обов`язки інженерів ЗРТ цеху №1 м. Миколаїв. Враховуючи, що він фактично працював на ГС Миколаїв і що посади чергових однорідні тій, що він формально обіймав, то відповідач повинен був застосувати до нього переважне право залишитися на роботі. Роботи за його професією йому запропоновано не було, а запропоновані посади неможливо вважати вакантними та такими, що дійсно потрібні підприємству. Крім цього причиною відмови був розмір заробітної плати.

У запереченнях на відповідь відповідач посилався на помилковість тверджень позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у випадку звільнення позивача мало місце скорочення посади інженера засобів радіо та телебачення ІІ категорії АПГ цеху №1, яка була єдиною у Концерні, а тому правила щодо порівняння кваліфікації та продуктивності праці не підлягали застосуванню. До того ж переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд ухвалив рішення у справі, не повідомивши його про надходження доказів від відповідача та не надав їх для ознайомлення;

- судом було порушено строки розгляду справи, що дало відповідачу можливість для підробки доказів;

- копія ухвали про відкриття провадження у справі була надіслана судом тільки після першого підготовчого засідання;

- суд не дав належної оцінки записам у трудовій книжці № 16 та № 17 щодо його «переведення» чи «переміщення»;

- суд не дослідив надані відповідачем докази на предмет їх належності, достовірності та допустимості;

- суд не витребував у відповідача усіх доказів, необхідних для встановлення обставин справи;

- витребувані судом докази відповідач надав частково, ввівши суд в оману щодо відсутності інших доказів;

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наполягав на доводах, якими заперечував проти задоволення позовних вимог та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

З трудової книжки позивача вбачається, що наказом №36-к від 25.05.2006 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду інженера засобів радіо та телебачення АПГ цеху №1 Миколаївського обласного радіотелевізійного передавального центру.

Наказом №1-к від 03.05.2007 року з 01.05.2007 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу інженером засобів радіо та телебачення АПГ цеху №1 до Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення за переведенням з Миколаївського обласного радіотелевізійного передавального центру.

Наказом № 23-к від 04.07.2019 року позивача переведено на посаду інженера засобів радіо та телебачення 2 категорії Аварійно-профілактичної групи Цеху №1.

11.09.2023 року т.в.о. директора Миколаївської філії Концерну РРТ Оселедченко О. до Первинної профспілкової організації Миколаївської філії Концерну РРТ направлено лист №141/07 з повідомленням про заплановане з 27.12.2023 скорочення посади інженера ЗРТ ІІ категорії.

Згідно протоколу №10 від 11.09.2023 року профспілковий комітет Миколаївської філії Концерну РРТ надав згоду на скорочення штату та численності працівників МФ КРРТ 27.12.2023 року на 1 (одну) штатну одиницю інженер ЗРТ 2 категорії.

На підставі статті 49-2 КЗпП та наказу №26/1-к від 24.10.2023 року ОСОБА_1 повідомлено про заплановане скорочення, що підтверджується підписом позивача про ознайомлення на попередженні про скорочення посади (вивільнення) №155/07 від 24.10.2023 року. У попередженні зазначено, що вивільнення позивача з роботи буде здійснено відповідно до чинного законодавства (п.1 ст.40 та ст.40-2 КЗпП) 27 грудня 2024 року.

Наказом Концерну РРТ №174-ОП від 24.10.2023 року внесені зміни до штатного розпису Миколаївської філії - скорочено посаду інженера ЗРТ ІІ категорії аварійно-профілактичної групи (АПГ) цеху №1 з 27.12.2023 року.

Штатний розписце внутрішній документ підприємства, який визначає структуру, штатний склад, чисельність працівників, а також їхні оклади.

09.11.2023 року позивачу направлено лист №170/07, яким запропоновано звернутися до відділу кадрів Миколаївської філії Концерну РРТ із заявою про переведення на іншу вакантну посаду та надано списки вакантних посад станом на 09.11.2023 року. На що 21.11.2023 року позивач у переліку вказав, що запропоновані вакантні посади йому не підходять.

Згідно протоколу розширеного засідання профспілкового комітету та адміністрації Миколаївської філії Концерну РРТ №15 від 04.12.2023 року, надано згоду на скорочення численності штату працівників Миколаївської філії на 1 (одну) посаду та звільнення згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників МФ КРРТ згідно з вимогами Наказу Концертну РРТ від 24 жовтня 2023 року №174-ОП, а саме ОСОБА_1 інженера засобів радіо та телебачення ІІ категорії АПГ цеху №1.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву та це не заперечувалось позивачем, у день звільнення ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та отримання копії наказу про звільнення та від отримання трудової книжки.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було надіслано копію наказу про звільнення та повторно надіслано перелік вакантних посад у Концерні РРТ станом на 27.12.2023 року.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці,

в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із частиною другою статті 40КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої та шостої статті 43КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 492КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі

№ 6-1264цс17 вказано, що "розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 міститься правовий висновок про те, що "за положеннями частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків".

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження № 61-13363сво23) зауважив, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо; за змістом частини третьої статті 492КЗпП роботодавець є таким, що виконав обов`язок щодо працевлаштування працівника, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З наявних у справі доказів достеменно вбачається, що у відповідача - Миколаївської філії Концерну РРТ відбулися зміни в організації виробництва і праці, які спрямовані на оптимізацію та скорочення витрат, у тому числі шляхом проведення скорочення штату та чисельності працівників. При цьому відповідач належним чином виконав свій обов`язок роботодавця та запропонував ОСОБА_1 усі вакантні посади, які існували на підприємстві на час звільнення. Від запропонованих посад ОСОБА_1 відмовився.

Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про поновлення на роботі, позивач наполягав на тому, що фактично він не працював на посаді інженера засобів радіо та телебачення 2 категорії Аварійно-профілактичної групи Цеху № 1 (наказ № 23-к від 04 липня 2019 року), яка була скорочена. Насправді він фактично виконував обов`язки, що передбачені його попередньою посадою інженера засобів радіо та телебачення 2 категорії Головної станції Миколаїв цеху №1 (наказ № 11-к від 01 березня 2019 року). Отже, оскільки посада інженера засобів радіо та телебачення 2 категорії Головної станції Миколаїв цеху №1 не скорочувалась, то він звільненню не підлягав.

Проте цей довід апелянта на висновки суду не впливає, оскільки не підтверджується жодним доказом. Зокрема позивач ОСОБА_1 не довів суду, що він не погоджувався з наказом наказ № 23-к від 04 липня 2019 року про переміщення його на посаду інженера засобів радіо та телебачення 2 категорії Аварійно-профілактичної групи Цеху № 1, не виконував передбачену цією посадою роботу, та протягом періоду часу з липня 2019 року по день скорочення цієї посади висловлював незгоду з покладенням на нього інших, не передбачених посадою обов`язків чи оскаржував наказ № 23-к від 04 липня 2019 року.

Отже, зазначений довід позивача не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки доводи апелянта не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районногосуду м.Миколаєва від 24вересня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 19 лютого 2025 року