Ухвала

від 17.02.2025 по справі 752/9790/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/9790/23

Провадження № 1-кс/752/1046/25

У Х В А Л А

17 лютого 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42022100000000505 від 05.10.2022 р., -

в с т а н о в и в:

в провадженні слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва перебуває клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42022100000000505 від 05.10.2022 р., у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.07.2023, у справі №752/9790/23 (провадження №1-кс/752/5481/23), на частку земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 601356032224), кадастровий номер: 3222481201:01:005:0065, площею 0.1498 га., з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000505 від 05.10.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368-3, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 3, ч.ч. 2, 3 ст. 369-2 КК України.

Посилається на те, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.07.2023 накладено арешт на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1585341632224), загальною площею 477.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (володіє на праві власності), який належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; накладено арешт на гараж, машиномісце в надземно-підземному паркінгу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1375842180000), загальною площею 18.4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , гараж П126, який належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; накладено арешт на гараж, машиномісце в надземно-підземному паркінгу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1375789680000), загальною площею 17.4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , гараж П125, який належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; накладено арешт на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1314596418209), кадастровий номер: 1820982501:01:002:0184, площею 0.25 га., з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; накладено арешт на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 601356032224), кадастровий номер: 3222481201:01:005:0065, площею 0.1498 га., з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на майно проводився без повідомлення та виклику власника майна, а саме: ОСОБА_5 , якій на праві власності належить частина майна, на яке слідчим суддею накладено арешт.

Вважає, що в подальшому застосуванні арешту майна, яке належить ОСОБА_5 на праві власності, відпала потреба, більше того, арешт накладено необгрунтовано та безпідставно, у зв`язку з чим просить його скасувати.

Крім того вважає, що вищевказане майно не є виключною власністю ОСОБА_6 , оскільки воно є спільною сумісною власністю подружжя, частина якого належить на праві власності ОСОБА_5 , оскільки його набуто під час шлюбу. Таким чином, вищевказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуте під час шлюбу укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а тому арешт накладено без належних правових підстав, більше того, ОСОБА_5 не має жодного відношення до тих обставин за якими розслідується дане кримінальне провадження.

Адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Слідчий, прокурор у судове засідання не з`явились, про день, час та місце засідання повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду клопотання у відповідності до вимог ч. 2 ст. 174 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді від 20.07.2023, арешт на майно підозрюваного накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Отже, про обґрунтованість арешту, накладеного на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, свідчить, зокрема таке: такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом; існують факти або інформація, які вказують на те, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному.

Санкція ст. 368-3 ч. 4 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Санкція ст. 369-2 ч. 3 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч.1 ст.67 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ст. 70 СК України).

Суд не заперечує положень чинного законодавства, відповідно до якого майно набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому спільну сумісна власність подружжя належить подружжю незалежно від того, на чиє ім`я видано та оформлено документи. Разом з тим, самі положення вищевказаної статті містять відповідні можливі виключення із вказаної норми на підставі договору чи закону, що свідчить про неабсолютний характер вказаної норми та можливі винятки, закріплені відповідними правовстановлюючими документами про право власності на майно.

З вимог ч.1 ст.174 КПК України випливає, що право на подання клопотання про скасування арешту майна має, зокрема, і власник або інший володілець майна. Отже, саме на заявникові лежить обов`язок довести наявність права власності на майно, з якого заявник просить зняти арешт, у зазначеній нею частці (1/2 частина).

Самим заявником не надано суду належних доказів правових підстав виникнення у неї права власності на майно, на яке було накладено арешт. Посилання в клопотанні на те, що вказане майно, на яке просить скасувати арешт, набуто під час шлюбу, не підтверджує підстав набуття ОСОБА_5 права власності на вказані об`єкти, саме у зазначених заявником частках. Надані копії документів (копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.03.2015 року та копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності), підтверджують право власності земельної ділянки за ОСОБА_6 .

Адвокатом ОСОБА_3 , до клопотання про скасування арешту майна не надано доказів, які б вказували на те, що саме ОСОБА_5 на праві власності належать зазначені частки арештованого майна.

Режим спільної сумісної власності, на відміну від режиму спільної часткової власності, не передбачає виділ часток кожного власника в натурі, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток підозрюваного та його дружини у спільному майні, через що обтяження майна підозрюваного в цілому є єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливої конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання.

Тож, оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, суд позбавлений можливості їх визначати поза межами цивільного позовного провадження.

Таким чином, у клопотанні про скасування арешту майна не доведено, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.07.2023, є необґрунтованим, а тому зазначений захід забезпечення кримінального провадження не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, арешт не може бути скасовано в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 174, 309 Кримінального процесуального кодексу України,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42022100000000505 від 05.10.2022 р. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1