Постанова

від 18.02.2025 по справі 285/3924/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/3924/24 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїв м.Житомирі цивільнусправу №285/3924/24 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськкомунсервіс» на дії начальника Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Литвинової Олени, у межах виконання рішення суду у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськкомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськкомунсервіс» на ухвалу Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 січня 2025 року, постановлену під головуванням судді Михайловської А.В. в м. Звягель Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року ТОВ «Міськкомунсервіс» звернулося до суду із скаргою на дії начальника Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Литвинової О., у якій просило:

- визнати незаконною та скасувати постанову №708024/24.10 від 30.10.2024 начальника Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Литвинової О.;

- зобов`язати начальника Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Литвинову О. задовольнити скаргу №493 від 16.10.2024 ТОВ «Міськкомунсервіс».

В обґрунтування скарги зазначало, що 04.10.2024 ТОВ «Міськкомунсервіс» подало до Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про примусове виконання судового наказу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29.07.2024 виданого у справі №285/3924/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Міськкомунсервіс» заборгованість за послуги з поводження з твердими побутовими відходами в сумі 1799,64 грн та судовий збір у розмірі 302,80 грн. Вказує, що 09.10.2024 державний виконавець Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковальчук Ю.В. повернув виконавчий документ без виконання повідомленням від 09.10.2024 за виконавчим провадженням №76239031, на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження», мотивувавши тим, що у виконавчому документі відсутні ідентифікуючі дані боржника, а саме: дата народження.

Зазначає, що 16.10.2024 ТОВ «Міськкомунсервіс» подало до начальника Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області скаргу на вище зазначене повідомлення державного виконавця, однак начальник Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Литвинова О. відмовила у задоволенні скарги, посилаючи на ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», в якій вказала, що початок примусового виконання виконавчого документа розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тому державний виконавець може проводити виконавчі дії та отримувати інформацію, у даному випадку, щодо дати народження боржника, лише за відкритими виконавчими провадженням. Вважає, вказану постанову начальника Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) незаконною, оскільки виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Вважає, що відмова у задоволенні скарги ТОВ «Міськкомунсервіс» начальником Звягельського відділу ДВС є необґрунтованою та порушує міжнародні, конституційні та законодавчо-встановлені норми, оскільки відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити скаргу в повному обсязі.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 січня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Міськкомунсервіс».

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ТОВ «Міськкомунсервіс» подало апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що в оскаржуваній ухвалі неодноразово акцентується увага на ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», зміст якої викладений згідно особистого тлумачення начальника Звягельського відділу державної виконавчої служби (у постанові №708024/24.10 від 30.10.2024) та у відзиві Звягельського відділу державної виконавчої служби на скаргу ТОВ «Міськкомунсервіс» №560 від 22.11.2024. Звертає увагу на те, що в законодавстві відсутні будь-які обмеження (зокрема, і в ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження») щодо встановлення необхідної інформації державним виконавцем, а саме - дати народження боржника до безпосереднього винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано не врахована позиція Верховного Суду, прийнята у справах: від 27.12.2018 №469/1357/16-ц, від 22.08.2018 у справі №471/283/17-ц, від 11.12.2019 №487/3774/16-ц, від 24.12.2020 у справі №639/2561/18-ц та від 07.06.2022 у справі №761/20750/13-ц, яка дає підстави дійти висновку щодо єдності правозастосовної практики при вирішенні аналогічних спорів, - відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у разі, якщо державний виконавець має можливість його ідентифікувати.

Звертає увагу на те, що ТОВ «Міськкомунсервіс» не відома дата народження боржника та не може стати відомою без згоди останнього, про що до суду першої інстанції було також надано докази разом із відповіддю на відзив. Зазначає, що ТОВ «Міськкомунсервіс» не може звернутися до суду із заявою про виправлення описки, так як ніякої описки не було і не могло бути, тому що дані про дату народження боржника невідомі скаржнику. Вказує, що постановленою ухвалою, якою відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Міськкомунсервіс» на дії начальника Звягельського відділу державної виконавчої служби грубо порушується законодавство та інтереси стягувача. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ТОВ «Міськкомунсервіс» задовольнити в повному обсязі.

14 лютого 2025 року на адресу суду від Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано зазначено що, оскільки судовий наказ та заява стягувача про примусове виконання рішення суду, у даному випадку, судового наказу не містять відомостей щодо дати народження боржника ОСОБА_1 , на що вказує ст. 4 Закон, дії державного виконавця щодо відмови у вчиненні виконавчої дії за судовим наказом у даній справі є правомірними. Вважає, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правові позиції Верховного Суду, на які посилається представник скаржника у змісті скарги, оскільки зміст судового наказу та заява стягувача про примусове виконання судового наказу не дають можливість ідентифікувати особу боржника. Вказує, що якщо ТОВ «Міськкомунсервіс» надасть суду докази про неможливість встановлення ідентифікуючих даних боржника, суд має право їх витребувати, та винести ухвалу про виправлення до судового наказу, в якій вказати ідентифікуючі дані особи.

Перевіривши законністьта обґрунтованістьухвали судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги,апеляційний судвважає,що апеляційнаскарга підлягаєчастковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 29.07.2024 Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області видано судовий наказ у справі №285/3924/24, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Міськкомунсервіс» заборгованості в сумі 1799,64 грн та судові витрати.

Згідно відмітки у судовому наказі останній набрав законної сили 26 серпня 2024 року.

04.10.2024 ТОВ «Міськкомунсервіс» подав до Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про примусове виконання вказаного вище судового наказу, в якій зазначив, у тому ж числі, наступні відомості щодо боржника: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 . При цьому, відомостей щодо дати народження боржника не зазначив.

09.10.2024 державний виконавець Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковальчук Ю.В. виніс повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не містить даних щодо дати народження боржника фізичної особи.

18.10.2024 ТОВ «Міськкомунсервіс» подало начальнику Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скаргу на рішення державного виконавця Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковальчука Ю.В. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

30.10.2024 року начальником Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Литвиновою О. розглянуто скаргу та винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №76239031 з примусового виконання судового наказу №285/3924/24 виданого 29.07.2024 Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області.

Зміст постанови начальника Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Литвинової О. зводиться до того, що ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначається, у тому ж числі, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) боржника, його місце проживання чи перебування та дата народження боржника - фізичної особи. Також, згідно розділу 2 наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/2 «Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження», під час реєстрації виконавчого документа до Системи (автоматичної системи виконавчого провадження) вносяться відомості, у тому ж числі, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) боржника, його місце проживання чи перебування та дата народження боржника. Такі ж відомості зазначаються і у заяві про примусове виконання рішення суду. Так, як у судовому наказі та у заяві про примусове виконання судового наказу не вказано дати народження боржника, тому державний виконавець не може відкрити виконавче провадження, та оскільки ст. 26 вказаного Закону визначає початок примусового виконання з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не може проводити виконавчі дії, у тому числі витребування конфіденційної інформації щодо особи боржника у порядку ст. 18 даного Закону.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судовий наказ та заява стягувача про примусове виконання рішення суду, у даному випадку, судового наказу не містять відомостей щодо дати народження боржника ОСОБА_1 , на що вказує ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», дії державного виконавця щодо відмови у вчиненні виконавчої дії за судовим наказом у даній справі є правомірними. Також суд першої інстанції виходив з того, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані правові позиції Верховного Суду, на які посилається представник скаржника у змісті скарги, оскільки зміст судового наказу та заява стягувача про примусове виконання судового наказу не дають можливість ідентифікувати особу боржника.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Щодо визнання незаконною та скасування постанови №708024/24.10 від 30.10.2024 начальника Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олени Литвинової.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як визначено у частині першій статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти

У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №471/283/17-ц (провадження №61-331св18) зроблено висновок, що «згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Пунктом 14 Інструкції передбачено, якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (крім випадків отримання виконавцями нових даних, які ідентифікують боржника - фізичну особу, в порядку інформаційної взаємодії автоматизованої системи з державними базами даних і реєстрами), або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження. Наведене також узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 року у справі №814/758/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року у справі №761/20750/13-ц (провадження №61-15817св20) зазначено, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, за наявності даних щодо його прізвища, імені, реєстраційного номера облікової картки платника податків та адреси місця проживання не породжує обґрунтованих сумнівів щодо ідентифікації особи боржника з метою примусового виконання судового рішення, і тому сама по собі не може бути підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання.

Правовий висновок про те, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання, неодноразово і послідовно викладено у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №471/283/17-ц (провадження №61-331св18), від 16 жовтня 2019 року у справі №219/7439/14-ц (провадження №61-31681св18), від 11 грудня 2019 року у справі №487/3774/16-ц (провадження №61-42083св18), від 08 квітня 2020 року у справі №175/3554/14-ц (провадження №61-11274св18),від 29 липня 2020 року у справі №761/20750/13-ц (провадження №61-21778св19), від 12 січня 2022 року у справі №753/1329/20-ц (провадження №61-7350св21), від 14 грудня 2022 року у справі №504/3238/16-ц (провадження №61-9909св22).

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Отже, відсутність у виконавчому документі певної інформації щодо боржника, зокрема, дати народження не є підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною та гарантує право кожного на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Це право було б ілюзорним, коли остаточне судове рішення, яке набрало законної сили, не виконувалось на шкоду одній із сторін.

Судовий контроль за виконанням судових рішень є заключним етапом у процесі реалізації права особи на суд, яке є захищеним в результаті швидкого і повного виконання остаточного судового рішення.

Згідно з положеннями розділу VIII ЦПК України в процесі судового контрою за виконанням судових рішень сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд поновлює порушене право заявника, зокрема, шляхом визнання оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності виконавця незаконними та зобов`язання усунути порушення згідно з положеннями статей 447, 453 ЦПК України.

Повернення виконавчого документа без виконання з формальних підстав, за наявності у ньому інформації, що достовірно ідентифікує особу боржника, становить втручання у право заявника на судовий розгляд, оскільки перешкоджає швидкому виконанню судового рішення. Вказане може вплинути на розумність строків реалізації права стягувача на справедливий суд, оскільки право на суд є захищеним лише у разі виконання судового рішення у порядку, передбаченому законом.

Внаслідок повернення виконавчого документа без прийняття до виконання створюється ситуація, коли стягувач на заключному етапі захисту своїх цивільних прав, під час примусового виконання остаточного судового рішення змушений вживати додаткових зусиль для поновлення порушених прав, зокрема, повторно звертатись до суду для усунення недоліків виконавчого листа та повторного пред`являти його до виконання. Враховуючи, що вимоги цивільно-процесуального законодавства не передбачають обов`язок учасника справи надавати суду інформацію про дату народження потенційного боржника (частина третя статті 175 ЦПК України, стаття 185 ЦПК України в редакції 2004 року), суд не завжди має змогу зазначати цю інформацію у виконавчому листі.

Таким чином, відсутність у виконавчому документі дати народження боржника не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа, і такі дії державного виконавця Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковальчука Ю.В. при винесенні повідомлення від 09.10.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу (ТОВ «Міськкомунсервіс») без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із відсутністю у виконавчому документі дати народження боржника, порушують права стягувача та є такими, що не відповідають вимогам закону.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження наділений повноваженнями самостійно отримати вказану інформацію з метою ідентифікації особи боржника та захисту інтересів стягувача.

При розгляді справ вказаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №761/19306/22 (провадження №61-10806св23).

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки судовий наказ Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області виданий 29 липня 2024 року є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби, з огляду на те, що у ньому зазначено, зокрема прізвище, ім`я та по батькові боржника, місце його реєстрації, паспортні дані, а також враховуючи те, що державний виконавець самостійно не був позбавлений можливості встановити інші ідентифікуючи дані боржника, з огляду на заходи примусового виконання рішення, на підставі якого був виданий цей виконавчий лист, у державного виконавця Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковальчука Ю.В. були відсутні підстави для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Відповідно до статті 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, відмовляючи у задоволенні скарги в розглянутій частині, суд першої інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду та помилково виходив з того, що відсутність у виконавчому листі дати народження боржника є безумовною підставою для повернення виконавчого документу, а також дійшов невірного висновку про те, що державний виконавець Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковальчук Ю.В. законно та правомірно повернув виконавчий документ стягувачеві, а начальником Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Литвиновою О. законно та правомірно винесено постанову від 30 жовтня 2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження.

Тому ухвала суду першої інстанції у вказаній частині не може залишатися в силі і підлягає скасуванню, а скарга ТОВ «Міськкомунсервіс» в частині скасування постанови від 30.10.2024 підлягає задоволенню.

Щодо зобов`язання начальника Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити скаргу ТОВ «Міськкомунсервіс» №493 від 16.10.2024.

Відповідно до п. 1.6 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи» №1395/5 від 24.04.2017 дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, розглядаючи справи, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічне роз`яснення надане судам в п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яке зводиться до того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Про вищевказані висновки зазначив Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2021 року у справі №761/19292/19.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що при вирішенні питання щодо зобов`язання вчинити дії, слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 (провадження №61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Одночасно з цим, у пункті 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» та у пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із вимогами Закону України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Більше того, згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Таким чином, здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням та нездійсненням певних дій.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Повноваження виконавчої служби щодо прийняття відповідних рішень у виконавчому провадженні за своєю правовою природою є дискреційним, однак такі повноваження не є необмеженими.

Таким чином, вимога скарги про зобов`язання начальника Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити скаргу ТОВ «Міськкомунсервіс» №493 від 16.10.2024 не може бути задоволена у повному обсязі.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відтак, скарга ТОВ «Міськкомунсервіс» у вказаній частині підлягає частковому задоволенню, а саме в частині зобов`язання начальника Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити порушене право стягувача, а саме повторно розглянути скаргу та надати відповідь.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове судове рішення.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги.

Керуючись статтями259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськкомунсервіс» задовольнити частково.

Ухвалу Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення скарги.

Визнати незаконною та скасувати постанову начальника Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олени Литвинової від 30 жовтня 2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження.

Зобов`язати начальника Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськкомунсервіс» від 16 жовтня 2024 року.

В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19 лютого 2025 року.

Головуючий

Судді