Постанова

від 18.02.2025 по справі 910/2990/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/2990/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Берднік І.С., Ємця А. А.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - Касьянов М.Г. (самопредставництво)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024

за позовом Корпорації "ТСМ Груп"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 4 730 454, 54 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Корпорація "ТСМ Груп" (далі - Корпорація, позивач) звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом", Товариство, відповідач, скаржник) про стягнення 4 597 601,03 грн заборгованості, 44 895,01 грн 3% річних та 87 958,50 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на виконання комплексу робіт з теми "ВП ЮжноУкраїнська АЕС. Енергоблоки №1 та №2. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Електротехнічна частина. 4 етап. Будівельно-монтажні роботи" від 20.02.2020 № 02/20 (далі - Договір) в частині здійснення оплати за фактично виконані роботи.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 (суддя Марченко О. В.) позов Корпорації задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4 597 601,03 грн основного боргу, 44 895,01 грн 3 % річних, 87 958,50 грн інфляційних втрат, 56 765,45 грн судового збору та 57 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Сибіга О. М., Кравчук Г. А.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 - без змін.

2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Сибіга О. М., Кравчук Г. А.) заяву Корпорації про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь Корпорації витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

2.4. Постановою Верховного Суду від 03.12.2024 касаційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 в оскаржуваній частині у справі № 910/2990/24 - без змін. Заяву Корпорації про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи № 910/2990/24 у суді касаційної інстанції, задоволено. Стягнуто з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь Корпорації 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі АТ "НАЕК "Енергоатом", з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000,00 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

4.3. Також скаржник просить справу розглянути без участі представника АТ "НАЕК "Енергоатом".

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Від Корпорації 06.02.2025 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

5.2. Представник позивача у своєму відзиві також просить про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), понесених у суді касаційної інстанції. Крім того, Корпорація просить здійснити розгляд касаційної скарги АТ "НАЕК "Енергоатом" без участі представника позивача.

5.3. Від Товариства 10.02.2025 надійшли заперечення щодо стягнення витрат (витрат на професійну правничу допомогу), в яких Товариство просило відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та просило здійснювати розгляд справи без участі представника Товариства.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.3. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова апеляційного господарського суду.

7.4. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

7.5. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

7.6. Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог 129, 126 ГПК України.

7.7. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

7.8. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (абзац 2 частини другої статті 126 ГПК України).

7.9. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.10. Практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України) відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

7.11. Частина восьма статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.12. Ця норма кореспондується з частиною першою статті 221 ГПК України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

7.13. Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 ГПК України.

7.14. У питанні документального підтвердження надання правової (правничої) допомоги та розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, Верховний Суд звертається до таких правових позицій:

- розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (пункт 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19);

- "29. Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

30. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності", пункти 29-30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 (на яку посилається скаржник);

- "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи" (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23);

- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19);

- "критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення", пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22;

- "Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги" (пункт 40 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

7.15. Колегія суддів також звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.05.2024 у справі № 910/5316/21, у якій зазначено: "При цьому Суд зазначає, що оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують і загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

7.16. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".

7.17. Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу Корпорація повідомила про понесення нею витрат на правничу допомогу у сумі 15 000 грн та просила стягнути їх з АТ "НАЕК "Енергоатом".

7.18. Корпорацією подано такі документи (в копіях):

- ордер від 15.07.2022 серії АЕ № 1143440;

- специфікація від 19.07.2024 №109, в якій зазначено фіксований розмір гонорару - 15 000 грн;

- рахунок на оплату правової допомоги згідно з Договором про надання правничої допомоги від 05.08.2021(Специфікація № 109) від 19.07.2024 на суму 15 000 грн;

- платіжна інструкція від 22.07.2024 № 1453.

7.19. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 позов Корпорації задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4 597 601,03 грн основного боргу, 44 895,01 грн 3 % річних, 87 958,50 грн інфляційних втрат, 56 765,45 грн судового збору та 57 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7.20. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 апеляційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/2990/24 залишено без змін.

7.21. Від Корпорації до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

7.22. Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо відсутності документального підтвердження надання правової допомоги, Верховний Суд виходить з того, що з поданих заявником документів судами встановлено таке:

- відповідно до пункту 1.2 договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, конкретний вид та обсяг правової допомоги за договором сторонами зазначається в специфікації, що є невід`ємним додатком до договору, яка відображає доручення клієнта Адвокатському об`єднанню на надання певної правової допомоги та її вартість відповідно до такого обсягу;

- за умовами пункту 4.2 договору сторони погоджують, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків. При цьому клієнт зобов`язується здійснити попередню оплату гонорару (вартості послуг) Адвокатського об`єднання за договором у розмірі 100% вартості правової допомоги, обчисленої у специфікації. За домовленістю сторін допускається інший порядок оплати.

7.23. Суд апеляційної інстанції зазначив також про те, що з матеріалів справи вбачається, що у специфікації від 19.07.2024 №109, що є додатком №109 до договору, клієнт та Адвокатське об`єднання визначили наступний склад правової допомоги, що надається за договором: надання професійної правничої допомоги Корпорації під час розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2990/24, в т.ч. зі складання, оформлення і подання відзиву на апеляційну скаргу та всіх інших необхідних процесуальних документів, участі в судових засіданнях, вчинення інших необхідних процесуальних дій в інтересах клієнта. Наведеною специфікацією фіксований розмір гонорару за надання цієї правничої допомоги встановлено в сумі 15 000,00 грн.

7.24. У запереченнях щодо покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн відповідач вказав, що розмір таких витрат не відповідає критерію реальності та розумності, а також не є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання.

7.25. Апеляційний господарський суд, ухвалюючи додаткову постанову зазначив про те, що враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Корпорації щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді апеляційної скарги АТ "НАЕК "Енергоатом" у розмірі 15 000,00 грн.

7.26. Щодо доводів відповідача, викладених у його запереченнях, про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та реальності, апеляційний господарський суд зазначив про їх є необґрунтованість та відхилив, оскільки відповідачем не подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи відповідача в першу чергу зводяться лише до його незгоди із розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Твердження відповідача, про відсутність в матеріалах справи доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг - є безпідставними, оскільки спростовуються долученою позивачем до відзиву на апеляційну скаргу копією платіжної інструкції від 22.07.2024 № 1453 на суму 15 000,00 грн.

7.27. Отже, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом апеляційної інстанції досліджені надані позивачем докази, здійснена їх оцінка з огляду на предмет і підставу позову, необхідності, складності, доцільності таких дій, співмірності, обґрунтованості та розумності, з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.

7.28. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 про те, що "Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності".

7.29. Втім, колегія суддів вважає, що зазначена скаржником постанова Верховного Суду не містить протилежної позиції щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України порівняно з позицією суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, а лише передбачає, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

7.30. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивач надав документальне підтвердження надання правової допомоги, яке суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу дослідив та надав оцінку, про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення. Відтак, довід касаційної скарги про відсутність документального підтвердження надання правової допомоги спростовується встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.

7.31. Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

7.32. Крім того, зазначаючи про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн, скаржником не наведено обґрунтованих аргументів для такого зменшення, не вказано на не співмірність витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом, а також ціною позову, не зазначено жодних заперечень стосовно здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі, або невідповідності критеріям розумності, необхідності, пропорційності. Тобто, у цій частині скаржник не вказує, що судом апеляційної інстанції допущено порушення статей 126 ,129 ГПК України щодо застосування цих критеріїв.

7.33. Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень за доводами касаційної скарги не виявив порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних і необґрунтованих рішень про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судом апеляційної інстанції оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

7.34. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, не зменшення розміру вказаних витрат до 1 000,00 грн, зводяться до їх переоцінки, які здійснює суд на підставі статті 86 ГПК України у межах своєї дискреції, і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.35. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

7.36. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

7.37. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив і не обґрунтував.

7.38. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. Верховний Суд, переглянувши додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, а судового рішення - без змін, як такого, що ухвалено із додержанням норм права.

9. Судові витрати

9.1. Враховуючи те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення не сплачується, відповідно Верховним Судом не розподіляється.

9.2. Як вже зазначено вище у своєму відзиві на касаційну скаргу Корпорація просить про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 910/2990/24. Позивачем висловлено прохання стягнути з відповідача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

9.3. На підтвердження судових витрат надано: копію підписаної 24.01.2025 між позивачем і Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" специфікації № 138 до договору від 05.08.2021; копію ордеру серії АЕ №1156118, який не містить обмежень повноважень адвоката; копію платіжної інструкції від 27.01.2025 № 1635 на суму 4 000,00 грн; квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС як доказ надіслання заяви з додатками відповідачу.

9.4. Розглянувши клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення з огляду на таке.

9.5. У розгляді цього питання Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 відповідно до якої особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 126 та частині п`ятій статті 129 ГПК України.

9.6. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

9.7. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

9.8. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

9.9. Суд зазначає, що клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу Корпорацією заявлено у порядку, межах та строку, які визначені чинним законодавством, зокрема частиною восьмою статті 129 ГПК України. З додатків заяви також вбачається, що Корпорація направила копію відзиву з клопотанням та доданих до неї матеріалів відповідачу. Таким чином, Корпорацією також дотримано вимоги частини дев`ятої статті 80 ГПК України.

9.10. За таких обставин, правові підстави для залишення без розгляду заяви про розподіл судових витрат або відмови в задоволенні такої заяви у зв`язку з недотриманням останнім вимог, передбачених статтями 124, 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України, відсутні.

9.11. Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

9.12. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

9.13. Верховний Суд виходить з того, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

9.14. Як зазначалось вище, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

9.15. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

9.16. Водночас за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

9.17. Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої' допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

9.18. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої' сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

9.19. Верховний Суд враховує, що на підставі Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, Адвокатське об`єднання "Віннерлекс" надавало Корпорації професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 910/2990/24 в судах першої та апеляційної інстанції. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 позов Корпорації задоволений повністю; постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 вказане рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 03.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 в оскаржуваній частині у справі № 910/2990/24 залишено без змін.

9.20. Згідно з умовами пункту 1.1 Договору, Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що конкретний вид та обсяг правової допомоги за Договором сторонами зазначається в специфікації, що є невід`ємним додатком до Договору (далі - Специфікація), яка відображає доручення Клієнта Адвокатському об`єднанню на надання певної правової допомоги, та її вартість відповідно до такого обсягу.

9.21. Зі змісту Специфікації від 24.01.2025 № 138 до Договору від 05.08.2021 вбачається, що сторонами погоджено надання професійної правничої допомоги Корпорації під час розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Товариства у справі № 910/2990/24 на додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 29.10.2024, у т.ч. зі складання, оформлення і подання відзиву на касаційну скаргу та всіх інших необхідних процесуальних документів, участі у судових засіданнях, вчинення інших необхідних процесуальних дій в інтересах клієнта; фіксований розмір гонорару - 4 000 грн.

9.22. До Верховного Суду 10.02.2025 надійшли заперечення на клопотання Корпорації щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн, в яких Товариство просило відмовити у стягненні витрат на оплату правничої допомоги в повному обсязі, а також просить здійснити розгляд справи без участі представника Товариства.

9.23. Суд зазначає, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

9.24. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

9.25. При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

9.26. Колегія суддів зазначає, що подані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

9.27. Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Корпорацією на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема: "127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

9.28. Суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наведено такі висновки:

"… У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".

"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

9.29. Беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини шостої статті 126 ГПК України, Верховний Суд наголошує, що саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.

9.30. Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

9.31. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

9.32. З матеріалів справи вбачається, що відзив Корпорації на касаційну скаргу на додаткову постанову суду апеляційної інстанції складається з 8 сторінок, з яких 1 сторінка - це реквізити сторін у справі, 2-8 сторінки - описова частина доводів касаційної скарги та їх спростування, прохальна частина відзиву. Крім того, Судом враховується, що представник Корпорації у своєму відзиві на касаційну скаргу просить здійснити розгляд касаційної скарги без участі представника Корпорації.

9.33. Проаналізувавши надані Корпорацією в обґрунтування адвокатських витрат документи, Суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку, що не має очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції у касаційному провадженні вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника Корпорації.

9.34. Таким чином, керуючись зазначеними у цій постанові критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши клопотання та документи щодо витрат, розглянувши заперечення відповідача, Суд з огляду на міркування, викладені у цій постанові, доходить висновку про не покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу на відповідача.

9.35. Отже, ураховуючи наведене, керуючись статтями 2, 80, 123, частиною четвертою статті 126, статтею 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 126, 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 910/2990/24 - без змін.

2. Клопотання Корпорації "ТСМ Груп" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи № 910/2990/24 у суді касаційної інстанції, задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Берднік

Суддя А. Ємець