Постанова

від 19.02.2025 по справі 145/564/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 145/564/23

провадження № 61-4190св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації,

квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, Міністерства оборони України,

відповідачі: ОСОБА_1 , Вінницька районна військова адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Артур Миколайович, на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області, в складі судді Вальчука В. В., від 04 грудня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщук В. В.,

від 22 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2023 року керівник Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Міністерства оборони України (далі - КЕВ м. Вінниці), Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Вінницької районної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення.

2. Позов мотивований тим, що відповідно до державного акту на право користування землею серії Б № 000751 від 1983 року виконавчий комітет Тиврівської районної Ради депутатів трудящих надав Гайсинській

квартирно-експлуатаційній частині у безстрокове та безоплатне користування 179,8 га землі, в межах згідно з планом землекористування для внутрішньогосподарських потреб.

3. Наразі вказана земельна ділянка перебуває на обліку в КЕВ м. Вінниця, яка прийнята Вінницькою КЕЧ району від Васильківської КЕЧ району згідно з актом приймання-передачі від 26 квітня 2002 року (військове містечко № НОМЕР_1 ).

4. Розпорядженням Тиврівської районної державної адміністрації

від 20 жовтня 2006 року № 475 «Про надання в оренду земельних ділянок» на частину вказаної земельної ділянки без погодження з постійним землекористувачем (Міністерством оборони України та КЕВ м. Вінниця) затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Великовулизької сільської ради, зокрема, земельної ділянки площею 25,0342 га ОСОБА_2 , та надано їй вказану земельну ділянку на умовах оренди строком на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

5. В подальшому Тиврівська районна державна адміністрація відповідно до розпорядження від 07 червня 2007 року № 296 надала дозвіл членам фермерського господарства «Колос-ВВ» (далі - ФГ «Колос-ВВ»), зокрема ОСОБА_1 , на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки у розмірі середньої земельної частки (паю) 2,74 га в умовних кадастрових гектарах на земельну ділянку, яка була надана на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 .

6. Розпорядженням Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області від 16 серпня 2007 року № 431 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки ФГ «Колос-ВВ» на території Великовулизької сільської ради та передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі середньої земельної частки (паю) членам ФГ «Колос-ВВ» на території Великовулизької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та прийнято рішення видати державні акти на право власності на земельні ділянки.

7. На виконання цього розпорядження ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку від 12 грудня 2007 року серії

ЯД № 385110 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,9574 га, кадастровий номер земельної ділянки: 0524581300:02:002:0190.

8. Висновком судової земельно-технічної експертизи від 07 вересня

2022 року № СЕ-19/102-22/1768-ЗТ встановлено, що земельна ділянка

ОСОБА_1 знаходиться в межах земель площею 179,8 га, наданих у користування Гайсинській КЕЧ (на теперішній час КЕВ м. Вінниця, військове містечко № НОМЕР_1 ).

9. Прокурор зазначав, що КЕВ м. Вінниця, в користуванні якого знаходиться спірна земельна ділянка, а також Міністерство оборони України, як орган управління майном, згоди на припинення права постійного користування ними та надання у приватну власність частини земельної ділянки загальною площею 24,7428 га, розташованої на території Великовулизької сільської ради Тиврівського району (на даний час Шпиківської селищної ради Тульчинського району), не надавало, а Кабінет Міністрів України відповідного рішення не приймав.

10. Вказував, що Тиврівська районна державна адміністрація з перевищенням наданих їй законом повноважень розпорядилась землями оборони, тому перебування земельної ділянки з кадастровим номером 0524581300:02:002:0190 у власності ОСОБА_1 є протиправним.

11. Посилаючись на ці обставини, прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2006 року № 475 «Про надання в оренду земельних ділянок» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та надання її на умовах оренди;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації від 16 серпня 2007 року № 431 про затвердження технічної документації в частині передачі земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди у здійсненні Вінницькій обласній військовій адміністрації та КЕВ м. Вінниця Міністерства оборони України права розпорядження та користування земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути в державну власність в особі Вінницької обласної військової адміністрації з правом користування КЕВ м. Вінниця Міністерства оборони України земельну ділянку з кадастровим номером: 0524581300:02:002:0190, загальною площею 2,9574 га, що розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району (раніше Великовулизької сільської ради Тиврівського району) Вінницької області.

Кроткий зміст оскаржуваних судових рішень

12. Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду

від 22 лютого 2024 року, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2006 року № 475 «Про надання в оренду земельних ділянок» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та надання її на умовах оренди.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації від 16 серпня 2007 року № 431 про затвердження технічної документації в частині передачі земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Усунуто перешкоди у здійсненні Вінницькою обласною військовою адміністрацією та квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця Міністерства оборони України права розпорядження та користування земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути в державну власність в особі Вінницької обласної військової адміністрації з правом користування КЕВ м. Вінниця Міністерства оборони України земельну ділянку з кадастровим номером: 0524581300:02:002:0190, загальною площею 2,9574 га, що розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району (раніше Великовулизької сільської ради Тиврівського району) Вінницької області.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

13. Задовольняючи позовні вимоги, суди врахували, що:

- Тиврівська районна державна адміністрація при прийнятті розпорядження від 20 жовтня 2006 року № 475 «Про надання в оренду земельних ділянок» (в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та надання її на умовах оренди) та розпорядження від 16 серпня 2007 року № 431 «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» перевищила надані їй повноваження щодо передачі земель у користування ФГ «Колос-ВВ» та у власність громадянам, оскільки розпорядження землями оборони, що належить до повноважень Вінницької обласної державної адміністрації;

- право припинити користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони має Кабінет Міністрів України виключно за поданням Міністерства оборони України;

- земельна ділянка, площею 24,7428 га, розташована на території Великовулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області (на даний час Тульчинського району) рахується на обліку КЕВ м. Вінниця та не внесена Міністерством оборони України до переліку військового майна, що підлягає відчуженню;

- КЕВ м. Вінниця, в користуванні якого знаходиться земельна ділянка, та Міністерство оборони України, як орган управління майном, згоди на припинення права постійного користування ними та надання у приватну власність частини земельної ділянки, загально площею 24,7428 га, розташованої на території Великовулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області (на даний час Шпиківської селищної ради Тульчинського району) не надавало, а Кабінет Міністрів України відповідного рішення не приймав, тому Тиврівська районна державна адміністрація не є органом, уповноваженим розпоряджатися землями оборони;

- незаконне відчуження земель оборони та використання їх сторонніми особами негативно впливає на обороноздатність держави, що спричиняє неможливість використання землі за призначенням військовими частинами, установами, організаціями Збройних Сил України.

- Тиврівська окружна прокуратура довела наявність підстав для представництва інтересів держави, а саме в особі Вінницької обласної військової адміністрації, КЕВ м. Вінниці, Міністерства оборони України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко А. М., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. У березні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко А. М., подала касаційну скаргу на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у жовтні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

17. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 14 січня 2020 року у справі № 910/21404/17,

від 14 липня 2020 року у справі № 916/1998/19, від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21, від 30 червня 2022 року у справі № 161/19713/19, від 14 червня 2023 року у справі № 305/1855/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка ні в користуванні Міністерства оборони України, ні КЕВ м. Вінниці ніколи не перебувала і не перебуває, оскільки державний акт на право користування землею Б № 000751 від 1983 року виданий не був, а Гайсинська КЕЧ не стала повноправним землекористувачем.

20. Вказує, що обставини неналежності земельної ділянки площею 179,8 га до земель оборони підтверджені рішеннями у справі № 120/5582/21-а.

21. Звертає увагу, що прокурор, заявляючи негаторний позов, який на її думку є неналежним способом захисту, намагається уникнути застосування позовної давності до спірних правовідносин.

22. Посилається на те, що Міністерству оборони України та КЕВ м. Вінниці, починаючи з 01 січня 2007 року, мало бути відомо про порушення прав на спірну земельну ділянку шляхом прийняття оскаржених розпоряджень Тиврівської районної державної адміністрації.

23. Наголошує, що суди не залучили до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 .

Доводи особи, яка подала відзив касаційну скаргу

24. У травні 2024 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури та КЕВ м. Вінниці подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

25. Відзив прокурора мотивований тим, що виданий Гайсинській КЕЧ (на теперішній час КЕВ м. Вінниці) державний акт є чинним та ніким не оспорювався.

26. Вказує, що матеріалами справи доведено та судами встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони та не може вибувати з державної власності.

27. Зазначає, що зайняття земель оборони з порушенням вимог ЗК України слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння права власності держави. Враховуючи особливий статус земель оборони, законодавець навіть не обмежив, а саме виключив будь-яку можливість виникнення права приватної власності на землі оборони.

28. Відзив КЕВ м. Вінниці мотивований тим, що належність спірної земельної ділянки до земель оборони підтверджено проведеною інвентаризацією земель оборони на території м. Вінниці у 1993 року, про що свідчить долучений до матеріалів справи акт інвентаризації земель Міністерства оборони України.

29. Звертає увагу, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. Відповідно державного акту на право користування землею серії

Б № 000751 від 1983 року виконавчим комітетом Тиврівської районної Ради депутатів трудящих надано Гайсинській КЕЧ у безстрокове та безоплатне користування 179,8 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земельна ділянка надана для внутрішньогосподарських потреб.

31. Вказана земельна ділянка перебуває на обліку в КЕВ м. Вінниця, яка прийнята Вінницькою КЕЧ району від Васильківської КЕЧ району згідно з актом прийому-передачі будівель, споруд і територій військового містечка

від 26 квітня 2002 року № 114.

32. Розпорядженням Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області «Про надання в оренду земельних ділянок» від 20 жовтня 2006 року № 475 затверджено проект землеустрою щодо відведення

ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 25,0342 га, на території Великовулизької сільської ради та надано їй указану земельну ділянку на умовах оренди строком на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

33. Відповідно до розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації від 07 червня 2007 року № 296 надано членам ФГ «Колос-ВВ», а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки у розмірі середньої земельної частки (паю) 2,74 га в умовних кадастрових гектарах на земельну ділянку, яка була надана на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 .

34. Розпорядженням Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області від 16 серпня 2007 року № 431 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки ФГ «Колос-ВВ» на території Великовулизької сільської ради та передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі середньої земельної частки (паю) членам ФГ «Колос-ВВ» на території Великовулизької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,. Також прийнято рішення видати державні акти на право власності на земельні ділянки у кількості 9 шт., згідно з додатком, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

35. На виконання указаного розпорядження ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку від 12 грудня 2007 року серії ЯД № 385110, площею 2,9574 га, кадастровий номер земельної ділянки: 0524581300:02:002:0190, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

36. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» Тиврівська районна державна адміністрація реорганізувалась шляхом приєднання до Вінницької районної державної адміністрації, тому Вінницька районна державна адміністрація Вінницької області є правонаступником Тиврівської районної державної адміністрації.

37. Висновком судової земельно-технічної експертизи від 07 вересня

2022 року № СЕ-19/102-22/1768-ЗТ встановлено, що земельна ділянка 0524581300:02:002:0190 знаходиться в межах земель площею 179,8 га наданих у користування Гайсинській КЕЧ (на теперішній час КЕВ м. Вінниця) на підставі державного акту серії Б № 000751 виданого у 1983 році.

38. З листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

від 04 листопада 2022 року № 0-2-0.6-4099/2-22 вбачається, що відповідно до інформації, наданої відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління від 03 листопада 2022 року, земельна ділянка площею 179,8 га, розташована на території с. Мала Вулига та с. Велика Вулига Тульчинського району Вінницької області, згідно земельно-облікових даних (форма № 6-зем) відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України 15.01), землекористувач - Міністерство оборони України (шифр рядка 76, вид угідь - сіножаті).

39. Згідно листа КЕВ м. Вінниця від 14 листопада 2022 року

№ 573/3144 земельна ділянка площею 179,8 га (її частина), яка використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Великовулизької сільської ради Тиврівського району (на теперішній час Тульчинського району), рахується на обліку КЕВ м. Вінниця. Указана земельна ділянка (її частина) не внесена Міністерством оборони України до переліку військового майна, що підлягає відчуженню для подальшого прийняття рішення Кабінету Міністрів України у відповідності до Порядку відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, а відповідне рішення не приймалось.

40. З інформації Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1

№ 370/2/9979 від 30 грудня 2022 року вбачається, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 (її частина) не включалась до Переліку земельних ділянок, які можуть бути відчужені разом з розташованими на них об`єктами нерухомого військового майна.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

42. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

43. Частиною першою статті 13 Конституцію України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

44. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

45. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

46. Згідно зі статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі оборони.

47. Відповідно до статті 20 ЗК Української РСР (в редакції, чинній на час видачі Гайсинській КЕЧ державного акту) право землекористування засвідчується державними актами на право користування землею, форми яких встановлюються Радою Міністрів СРСР.

48. Відповідно до статті 77 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних розпоряджень) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військового-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

49. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

50. До розмежувань земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

51. Згідно зі статтею 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

52. Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками з земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

53. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗК України).

54. Згідно з частиною третьою статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент оскаржуваних розпоряджень) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

55. Частиною 4 указаної статті встановлено, що обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

56. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

57. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

58. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).

59. Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України має право припиняти користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

60. Відповідно до Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

61. Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами, організаціями Збройних Сил України (стаття 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).

62. Рішення про відчуження військового майна, цілісних майнових комплексів, за правилами статті 6 цього Закону, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

63. Порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил регулюється положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1919.

64. Відповідно до пункту 6 указаного Положення рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міністерства оборони України, погодженого з Міністерством економіки України, переліку такого майна за відповідною формою.

65. Згідно з пунктом 5.14 Положення про організацію

Квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03 липня 2013 року № 448, фонди земельних містечок та земельні ділянки, обліковуються у КЕВ.

66. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

67. У справі, яка переглядається встановлено, що у 1983 році Гайсинській КЕЧ (на теперішній час КЕВ м. Вінниця) видано державний акт на право користування землею серії Б № 000751 на безстрокове користування 179,8 га землі в межах згідно з планом землекористування, чинність якого презюмується, а протилежного наразі не встановлено.

68. Вказана земельна ділянка перебуває на обліку в КЕВ м. Вінниця, яка прийнята Вінницькою КЕЧ району від Васильківської КЕЧ району згідно з актом прийому-передачі будівель, споруд і територій військового містечка

114 від 26 квітня 2002 року.

69. Проте, на підставі розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації № 431 від 16 серпня 2007 року ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 0524581300:02:002:0190, площею 2,9574 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

70. Висновком судової земельно-технічної експертизи від 07 вересня

2022 року № СЕ-19/102-22/1768-ЗТ, проведеної у межах кримінального провадження № 42021020000000001 від 05 січня 2021 року, встановлено, що земельна ділянка, зокрема належна відповідачці з кадастровим номером 0524581300:02:002:0190, знаходиться в межах земель площею 179,8 га, наданих у користування Гайсинській КЕЧ (на теперішній час КЕВ м. Вінниця, військове містечко НОМЕР_1 ) на підставі державного акту серії

Б № 000751 від 1983 року.

71. Істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особам є отримання згоди на це Міністерства оборони України.

72. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не встановили надання Міністерством оборони України, як органом управління майном, згоди на припинення права постійного користування та надання у приватну власність частини земельної ділянки, загальною площею 2,9574 га, розташовану на території Великовулизької сільської ради Тиврівського району (на даний час Шпиківської селищної ради Тульчинського району).

73. Разом з тим, всупереч наведеному Тиврівська районна державна адміністрація розпорядилась землями оборони шляхом видання розпоряджень, законність яких є предметом розгляду у цій справі.

74. Частиною першою статті 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

75. Згідно зі статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

76. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

77. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно вказав, що розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації № 475 від 20 жовтня 2006 року «Про надання в оренду земельних ділянок» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , надання її на умовах оренди та розпорядження № 431 від 16 серпня 2007 року про затвердження технічної документації в частині передачі земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 порушує охоронювані законом права позивача на користування нею та спрямоване на подальше вилучення і передачу у власність іншим особам.

78. Враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, яка знаходиться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, власником цієї землі є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається нею, тому повноваження по розпорядженню спірною земельною ділянкою не належали Тиврівській районній державній адміністрації.

79. Встановивши відсутність доказів надання Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України згоди на припинення права постійного користування та відчуження спірної земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Тиврівська районна державна адміністрація не є органом, уповноваженим розпоряджатися землями оборони, а тому перевищила надані їй повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

80. Враховуючи вищевикладене, а також доведений факт належності спірної земельної ділянки до земель оборони державної форми власності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними та скасування розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації № 475 від 20 жовтня 2006 року «Про надання в оренду земельних ділянок» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , надання її на умовах оренди та розпорядження від 16 серпня 2007 року № 431 про затвердження технічної документації в частині передачі земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 .

81. Також суди попередніх інстанцій правильно вважали, що земельна ділянка, яка була передана на підставі незаконних розпоряджень, підлягає поверненню у власність держави.

82. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня

2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 06 квітня 2021 року у справі

№ 925/642/19 та інших).

84. Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, посилаючись на приписи статті 391 ЦК України, просив повернути у власність держави незаконно передану відповідачці спірну земельну ділянку, яка належить до земель оборони.

85. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, зробив правильний висновок про можливість задоволення відповідної вимоги прокурора щодо повернення цієї ділянки державі.

86. Подібних висновків щодо повернення земель оборони державі дійшов Верховний Суд у постановах від 21 березня 2023 року у справі № 910/12958/21, від 19 червня 2023 у справі № 310/18/17, від 04 липня 2023 року у справі

№ 310/7/17, від 02 жовтня 2024 року у справі № 444/1011/20, від 04 грудня

2024 року у справі № 369/9992/16, від 15 січня 2025 року у справі

№ 903/1311/23, від 15 січня 2025 року у справі № 903/1324/23.

87. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд обґрунтовано врахував практику Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту права власності на земельні ділянки, які не можуть передаватися у приватну власність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі

№ 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

88. З приводу доводів про необхідність застосування позовної давності, то колегія суддів враховує, що негаторний позов може бути пред`явлений протягом усього періоду існування порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Оскільки порушення прав власника або володільця триває до моменту його усунення, позовна давність не обмежує право власника або володільця на подання такого позову. Це, у свою чергу, виключає можливість застосування статті 256 ЦК України в цій частині.

89. Щодо пропорційності втручання у права ОСОБА_1 , то колегія суддів звертає увагу, що використання земель оборони суворо регламентується чинним законодавством. Передача таких земель у приватну власність або їх використання для інших цілей без попередньої зміни цільового призначення заборонена. Будь-які зміни в статусі чи порядку використання земель оборони повинні здійснюватися виключно з урахуванням інтересів обороноздатності держави, що є пріоритетним завданням. Такі обмеження спрямовані на збереження функціонального призначення земель оборони та запобігання їх використанню всупереч державним інтересам, що по`вязані з забезпеченням національної безпеки та оборони. Закріплення за землями статусу «землі оборони» є частиною загальної системи забезпечення національної безпеки, яка гарантує ефективне використання цих земель виключно для потреб оборони держави та недопущення їх неправомірного використання (див. постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 444/1011/20).

90. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

91. Водночас у розглядуваній справі не вирішувались вимоги щодо надання ОСОБА_1 дозволу на використання земель оборони відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про використання земель оборони».

92. З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені апеляційним судом обставини справи, посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 14 січня 2020 року у справі № 910/21404/17,

від 14 липня 2020 року у справі № 916/1998/19, від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21, від 30 червня 2022 року у справі № 161/19713/19, від 14 червня 2023 року у справі № 305/1855/19, не спростовують висновків судів по суті заявленого спору.

93. Окрім ОСОБА_1 інші особи судові рішення у цій справі не оскаржують та не посилаються на порушення їх прав, свобод чи законних інтересів.

94. Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував.

95. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

96. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Артур Миколайович, залишити без задоволення.

2. Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович