Ухвала

від 19.02.2025 по справі 185/8369/15-ц

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 185/8369/15-ц

провадження № 61-1842ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2025 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі -

ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 11 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 01 жовтня 2015 року залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

24 грудня 2024 року під час перегляду справи судом апеляційної інстанції

ПАТ «Дельта Банк» подало заяву про залучення до участі у справі процесуального правонаступника позивача, в якій просить залучити до участі у справі в якості правонаступника позивача ПАТ «Дельта Банк» на товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» (далі -

ТОВ «ФК «Юніко Фінанс»).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2025 року заяву

ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Залучено ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» до участі у справі № 185/8369/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, як процесуального правонаступника прав та обов`язків позивача ПАТ «Дельта Банк».

14 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не отримував клопотання

ПАТ «Дельта Банк» про залучення до участі у справі ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» в якості правонаступника позивача та доказів наданих на обґрунтування такого клопотання, внаслідок чого останній був позбавлений можливості надання пояснень чи заперечень проти заявленого клопотання. У зв`язку з наведеним було порушено засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом. У зв`язку із зазначеним заява ПАТ «Дельта Банк» підлягала залишенню без розгляду.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні питання про залучення до участі у справі процесуального правонаступника є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 01 жовтня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь

ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, яка станом на 06 липня 2015 року становила 2 250 713, 02 грн.

30 липня 2020 року, в рамках здійснення процедури ліквідації неплатоспроможного ПАТ «Дельта Банк» було проведено продаж кредитного портфелю, що складався з прав вимоги та інших майнових прав ПАТ «Дельта Банк» за кредитними договорами, до якого, в тому числі, входили права вимоги за Кредитним договором № 9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, позичальником за яким виступає позивач - ОСОБА_2 , а також похідними від нього Іпотечним договором № 9/25ДС/0460/І 01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, укладеним з іпотекодавцем ОСОБА_2 та Договором поруки № 9/25ДС/0460/П 01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, укладеним з поручителем ОСОБА_1

16 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2305/К/1, згідно з яким до ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» перейшли права вимоги, зокрема за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року № 9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) та Іпотечним договором № 9/25ДС/0460/І 01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року укладеними з ОСОБА_2 , та договором поруки

№ 9/25ДС/0460/П 01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 відповідно.

Право вимоги отримано на підставі протоколу електронного аукціону

від 30 липня 2020 року № UA-EA-2020-07-13-000006-b, переможцем якого став покупець - ТОВ «ФК «Юніко Фінанс», сума, яка підлягає сплаті переможцем, складає 5 109 810,72 грн.

ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» сплатило на користь ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти в сумі 5 109 810,72 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 104

від 27 серпня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі

№ 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що «процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) вказано, що «правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановивши, що між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги від 16 вересня 2020 року № 2305/К/1, за умовами якого банк відступив товариству право вимоги за кредитними договорами, зокрема й за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року № 9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) та Іпотечним договором № 9/25ДС/0460/І01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року укладеними з ОСОБА_2 , та договором поруки № 9/25ДС/0460/П 01/2007-СС(ЦІК)

від 25 жовтня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони на його правонаступника.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Доводи касаційної скарги про те, що ПАТ «Дельта Банк» не надіслано заяву про заміну сторони на його правонаступника з додатками ОСОБА_1 , у зв`язку з чим така заява підлягала залишенню без розгляду, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. З аналізу наведених норм вбачається, що заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов`язків, не погіршує становище боржника і не зачіпає його інтересів, та здійснюється без згоди боржника. Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2018 року у справі № 910/6553/17.

Крім того, зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції та брав участь в судовому засіданні апеляційного суду, тобто мав змогу повною мірою реалізувати надані йому процесуальні права, зокрема щодо ознайомлення з матеріалами справи.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою. Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Керуючись частинами першою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2025 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара